Постанова

від 19.02.2025 по справі 554/2296/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2296/22 Номер провадження 22-ц/814/405/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Карнарука Анатолія Васильовича, представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2022 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного тексту рішення 09 грудня 2022) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний колектив «Надія», Приватне підприємство «Полтавське БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР», про визнання права власності на майно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У квітні2022року ОСОБА_2 звернувся досуду звказаним позовом,просив ухвалитирішення,яким: визнати за ним право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в 4-му ряду обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія», за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 156 А.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідно до ордеру голови виконкому Октябрської районної ради народних депутатів та голови Полтавського товариства ДОАМЛ №192 від 04.07.1984 року йому надано право на зайняття гаража в обслуговуючому кооперативі «Автогаражний колектив «Надія»№24 ряд 4.

Рішенням виконкому Октябрської районної ради народних депутатів м.Полтава №637 від 24.11.201976 року ОСОБА_2 надано дозвіл на використання земельної ділянки, на якій розміщений вищезазначений гараж.

Згідно добровільно складеного позивачем заповіту від 26.12.2008, реєстраційний №3619, він розпорядився передати цей гараж синові ОСОБА_4 . При цьому, з 2012 року позивачем було передано гараж у постійне фактичне користування рідному онукові ОСОБА_5 .

Позивачу стало відомо, що колишня дружина онука ОСОБА_3 , без будь якої юридичної підстави виготовила технічний паспорт в приватному підприємстві «Полтавське БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР» на спірний гараж. Оскільки державна реєстрація права власності на вищевказаний гараж позивачем не проводилася, тому вважає порушеним своє право власності.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний колектив «Надія», Приватне підприємство «Полтавське БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР», про визнання права власності на майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 ряд номер НОМЕР_2 , в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний колектив «Надія», що знаходиться за адресою: вул. Європейська, 156-А, м.Полтава.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користьдержависудовий збір в сумі 992,40 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Карнарук А.В., представник ОСОБА_1 , особи, яка не приймала участі у розгляді справи, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд, задовольнивши позов, вирішив питання про права ОСОБА_1 , оскільки останній у встановленому законом порядку 18 березня 2021 року, тобто за рік до звернення ОСОБА_2 із позовом, зареєстрував право власності на спірний гараж за собою.

Зазначається, що подальша реєстрація 13 червня 2023 року права власності на гараж за ОСОБА_2 проведена всупереч приписам ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Наголошується, що у задоволенні позову ОСОБА_2 має бути відмовлено у зв?язку із пред?явленням позову до неналежного відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.1982 року на підставі рішення Октябрського райвиконкому м.Полтави створено Обслуговуючий кооператив «Автогаражний колектив «Надія».

Відповідно до ордеру №192 від 04.07.1984 року ОСОБА_2 надано право на зайняття гаражу в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний колектив «Надія» №24 ряд 4, відповідно до рішення №637 від 24.11.1976 року.

ОСОБА_2 є членом Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний колектив «Надія» і користується гаражем № НОМЕР_1 у 4-му ряду з 04.07.1984 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законність користування побудованим гаражем № НОМЕР_1 в четвертому ряду по вул. Європейській, 156 А, в АДРЕСА_1 підтверджується наданими доказами, відповідачі не спростували обставини, на які позивач посилається як на підставу позову, оформити своє право в позасудовому порядку позивач не може.

Нежитлова будівля - гараж № НОМЕР_1 в четвертому ряду по вул. Європейська, 156 А, в м.Полтаві перебуває в користуванні ОСОБА_2 на законній правовій підставі (дозвіл на зайняття (будівництво) гаражу), не порушує права інших осіб, використовується позивачем за його господарським призначенням.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частини перша статті 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами, тобто належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Частинами першою-другою статті 51ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 рокув справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначене узгоджується з правовими висновками великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Предметом позову цій справі є матеріально-правова вимога про визнання за позивачем права власності на гараж № НОМЕР_1 в четвертому ряду по АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі визначена ОСОБА_3 . У позові стверджується, що саме ця особа порушила право власності позивача на спірний гараж, оскільки вона на підставі, ймовірно, неправомірно отриманих документів виготовила технічний паспорт на спірний гараж.

Як убачається із долученої до апеляційної скарги копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно…, 12 березня 2021 року на підставі довідки номер 2, виданої 25 лютого 2021 року Обслуговуючим кооперативом «Автогаражний колектив «Надія», за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 по вул. Європейська, 156 А в м.Полтаві (а.с.87).

Оскаржуваним рішенням суду не встановлено обставин, які б підтверджували, що саме ОСОБА_3 не визнає, оспорює або іншим чином порушує право власності позивача на спірний гараж.

За станом на час подання позову (06 квітня 2021 року) саме ОСОБА_1 (з12 березня 2021 року) був зареєстрованим власником спірного гаражу, тому саме він мав бути відповідачем за цим позовом, оскільки задоволення позову можливе лише шляхом позбавлення його права власності на спірний гараж.

Встановивши пред`явлення позову до неналежного відповідача, незалучення до участі у справі співвідповідачів, суд апеляційної інстанції, який позбавлений права усунути таке порушення під час апеляційного провадження, відмовляє в задоволенні позову саме із вказаних підстав, тобто не вирішуючи питання по суті спору (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, справа № 227/2918/19 (провадження № 61-18406св20).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Карнарука Анатолія Васильовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний колектив «Надія», Приватне підприємство «Полтавське БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР», про визнання права власності на майно.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2025 року.

ГоловуючийсуддяО.А. Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М. Триголов