Ухвала

від 19.02.2025 по справі 638/18715/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/18715/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/479/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.317 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України, не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317КК Українита йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього в силу ст.76КК України обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Як встановив суд, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, 10 вересня 2024 року, не пізніше 22 години 26 хвилин, безкоштовно надав приміщення квартири за вказаною вище адресою своїм знайомим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, а саме: катинон, метадон, PVP, які останні вжили в присутності обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 1 ст. 317 КК України, тобто надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання змінити, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню ст.69-1 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.317 КК України у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, в силу ст.76 КК України покласти на засудженого обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначає, що суд першої інстанції визнав обставиною, що пом`якшує ОСОБА_8 покарання, щире каяття, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Проте, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.69-1 КК України призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 317 КК України у виді 4 років позбавлення волі, що перевищує 2/3 максимального строку та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням ст. 69-1 КК України.

У судове засідання Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 не з`явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

19 лютого 2025 року, тобто до початку апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 надав до канцелярії Харківського апеляційного суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутністю.

Відповідно до ч.4 ст.405 КК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Зі змісту норм чинного кримінально-процесуального закону вбачається, що обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища.

У зв`язку з викладеним, вислухавши думку прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги прокурора без участі обвинуваченого ОСОБА_8 , який повідомлений належним чином, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах провадження, з урахуванням, що в апеляційній скарзі прокурора не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши оскаржуваний вирок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки суду, відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції сторонами не заперечувались і відносно яких, відповідно до вимог ч.3ст. 349 КПК України,докази не досліджувались, а тому колегія суддів, на підставі ч.2 ст.394 КПК Українита ч.1 ст.404 КПК України, їх не перевіряє.

Діям ОСОБА_8 суд першої інстанції дав вірну правову оцінку та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.317 КК України, що також не оскаржується учасниками судового провадження та, згідно зі ст.404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю апеляційних доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, з огляду на наступне.

Серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

З цією вимогою кореспондуються вимоги ст. 370 КПК України про ухвалення компетентним судом згідно з вимогами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК (з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, колй такі збитки або шкоду не заподіяно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню, що у даному випадку є підставою для зміни вироку суду.

Так, обираючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд першої інстанції врахував обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у виді щирого каяття.

Крім цього, судом першої інстанції не встановлено обставин, які обтяжують обвинуваченому покарання, відповідно до ст.67 КК України,

Санкція ч. 1 ст. 317 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 69-1 КК України, максимальне покарання за ч. 1 ст. 317 КК України не може перевищувати 3 років 4 місяців позбавлення волі.

Колегія суддів також враховує, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, є формальним, тобто не передбачає наслідків у виді заподіяння шкоди, як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, а тому, у даному випадку, суд першої інстанції мав застосувати положення ст. 69-1 КК України та призначити покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.

Разом зцим,суд першоїінстанції всуперечвищезазначеним вимогамзакону призначив ОСОБА_8 покарання зач.1ст.317КК Україниу видіпозбавлення волістроком на4роки,що перевищує2/3максимального строкута призвелодо неправильногозастосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність,а саме не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, -ст. 69-1 КК України.

Пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Отже,колегія суддівприходить довисновку,що вданому конкретномувипадку судпершої інстанціїнеправильно застосувавзакон Українипро кримінальнувідповідальність,а саме не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, -ст. 69-1 КК України, а тому вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання підлягає зміні, що узгоджується з нормами чинного кримінального процесуального законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч. 1 ст. 407 КПК України, а тому згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст. 69-1 КК України та звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, про що також просить прокурор в своїй апеляційній скарзі.

Поряд із цим, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.317 КК України, із застосуванням ст.69-1 КК України, і призначити покарання у виді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Дзержинського районногосуду м.Харкова від15жовтня 2024року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді: