Вирок

від 21.02.2025 по справі 991/1369/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1369/25

Провадження №1-кп/991/15/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року місто Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яку визначено для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_3 ,

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 ,

у кримінальному провадженні № 52025000000000009 від 08.01.2025 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, з вищою юридичною та вищою технічною освітою, пенсіонера, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , учасника бойових дій, військовозобов`язаного, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження в приміщенні Вищого антикорупційного суду у м. Києві угоду про визнання винуватості, укладену 12.02.2025 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 ,

установив:

І. Історія провадження

14.02.2025 до Вищого антикорупційного суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 надійшов для розгляду обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 52025000000000009 від 08.01.2025, відносно ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, з угодою про визнання винуватості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, визначено головуючу суддю (суддю - доповідача) ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.02.2025 призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 20.02.2025.

ІІ. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

За змістом обвинувального акта та укладеної між сторонами угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

З 31.01.2024, на підставі наказу начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 60 о/с, ОСОБА_4 призначено на посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу (відділу протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 8-го управління (протидії легалізації доходів, організованих злочинними групами) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР), територіальна юрисдикція якого поширювалася, зокрема на Київ та Київську область.

Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 1 примітки до ст. 364 КК України, оперуповноважений ДСР є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Водночас, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 5, ст. 7) визначено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов`язані: 1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, здійснювати профілактику правопорушень; 2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів; 3) виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна; 4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов`язані з службовою діяльністю посадових осіб; 5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень; 6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб; 7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Оперативні підрозділи Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, дізнавачем, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов`язковими до виконання оперативним підрозділом.

З 2023 року по квітень 2024 року старшим слідчим в особливо важливих справах другого відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України Особа 1 (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа 1), здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42021000000002286 від 08.11.2021.

Також, з 28 серпня 2023 року по квітень 2024 року цим же слідчим Особа 1 здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000001563 від 28.08.2023.

Відповідно до вимог ст. 170, 171 КПК України до повноважень слідчого Особа 1 під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023 входило проведення заходів, спрямованих на виявлення та розшук майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, якщо воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, та звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт майна, за погодженням з прокурором.

З огляду на положення ч. 2 примітки до ст. 368 КК України, Особа 1, перебуваючи на посаді слідчого, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

На підставі постанови заступника Генерального прокурора від 03.05.2023 до складу групи прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42021000000002286 від 08.11.2021, включено прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора Особа 2 (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа 2).

У подальшому, його призначено старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до постанови заступника Генерального прокурора від 29.03.2024.

Згідно з постановою заступника Генерального прокурора від 31.08.2023, прокурора Особа 2 включено до складу групи прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023000000001563 від 28.08.2023.

Отже, до повноважень прокурора Особа 2 під час здійснення ним нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023, відповідно до вимог ст. 36, 170, 171 КПК України, входило проведення заходів, спрямованих на виявлення та розшук майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, якщо воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, та звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт майна або погодження відповідних клопотань слідчого про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 2 примітки до ст. 368 КК України, Особа 2, перебуваючи на посаді прокурора, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні № 42021000000002286 від 08.11.2021, а саме проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, згідно зі ст. 41 КПК України, з липня 2022 року здійснювалося оперуповноваженим 7-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфери природних ресурсів та екології) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, підполковником поліції ОСОБА_4 , якого з 31.01.2024 наказом № 60 о/с начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України призначено на посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 8-го управління (протидії легалізації доходів, організованих злочинними групами) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000002286 від 08.11.2021 слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України (далі за текстом - ГСУ НПУ) за оперативного супроводження працівників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі за текстом - ДСР НПУ) у листопаді 2022 року проведено обшуки за місцем знаходження юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_6 , а також працівників та службових осіб цих підприємств, під час яких вилучено майно (екскаватори, трактори, вантажні автомобілі та інша спецтехніка), на яке ухвалами слідчого судді накладено арешт.

У ході досудового розслідування цього кримінального провадження 25.07.2023 слідчим Особа 1 повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Також, 25.07.2023 слідчим Особа 1 повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України. 28.08.2023 прокуроромОсоба 2 матеріали за підозрою ОСОБА_6 виділені в окреме кримінальне провадження за № 12023000000001563, у якому проведення досудового розслідування доручене групі слідчих, до складу якої включено слідчого Особа 1. Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, доручене групі прокурорів, до складу якої включено прокурора Особа 2.

Оперуповноваженим ДСР ОСОБА_4 здійснювалось виконання доручень слідчого в кримінальному провадженні № 12023000000001563 згідно зі ст. 41 КПК України.

У лютому - березні 2024 року (більш точної дати у ході досудового розслідування не встановлено) у слідчого Особа 1 під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023, а саме збору документів та інформації для звернення до слідчого судді з клопотаннями про накладення арештів на майно, яке належить ОСОБА_6 , підконтрольним йому підприємствам - ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «ІнтерВей», виник умисел на висловлення прохання про одержання від ОСОБА_6 для себе та інших осіб неправомірної вигоди в невизначеному розмірі за невчинення ним та прокурором дій, пов`язаних з досудовим розслідуванням кримінальних проваджень № 42021000000002286, № 12023000000001563, що було можливе через наявність наданих їм службових повноважень. Ці дії полягали в проведенні обшуків та вилученні техніки, яка перебуває у власності ОСОБА_6 , підконтрольних йому юридичних осіб - ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», зверненні до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , його рідних, підконтрольних юридичних осіб.

Для реалізації свого умислу в лютому 2024 року слідчий Особа 1, перебуваючи в приміщенні ГСУ НПУ, за адресою: місто Київ, проспект Лобановського 51 (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), залучив оперуповноваженого ДСР ОСОБА_4 , повідомивши йому про те, що вартість одного навантажувача складає близько 50 000 доларів США, а вони при розслідуванні кримінального провадження відносно ОСОБА_6 та пов`язаних з ним осіб нічого не заробили. Також, Особа 1 запитав ОСОБА_4 , чи спілкується він зі ОСОБА_6 .

Слідчий Особа 1, встановивши, що оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 у 2023 році спілкувався зі ОСОБА_6 , який знаходився за межами України, вступивши з ОСОБА_4 у попередню змову та залучивши його до протиправної діяльності, повідомив, що ОСОБА_4 необхідно буде зв`язатися зі ОСОБА_6 та попросити, щоб той надав неправомірну вигоду за невчинення у майбутньому слідчим та прокурором дій, спрямованих на звернення до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , його близьких та підконтрольних йому юридичних осіб.

У випадку, якщо ОСОБА_6 надасть неправомірну вигоду, то отримані кошти будуть поділені між ним, оперуповноваженим ДСР ОСОБА_4 та прокурором, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в рівних частинах.

Оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 погодився на вказану пропозицію, запитавши про розмір неправомірної вигоди, яку необхідно попросити у ОСОБА_6 , на що слідчий Особа 1 повідомив, що пізніше назве цей розмір, який він визначить разом з прокурором, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Пізніше, Особа 1, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений час, повідомив ОСОБА_4 , що він погодив з прокурором прохання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 в сумі 150 000 доларів США. При цьому Особа 1 розумів, що він не зможе реалізувати свій умисел без залучення прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та має повноваження самостійно звертатися до слідчого судді з клопотаннями про арешт майна, у подальшому планував повідомити прокурора Особа 2 про свій умисел та залучити його до протиправної діяльності, запропонувавши йому частину неправомірної вигоди, яка буде отримана від ОСОБА_6 , за не звернення до слідчого судді з клопотаннями про арешт майна ОСОБА_6 та підконтрольних йому осіб.

06.03.2024 оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч. 07.03.2024 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_4 , діючи на виконання домовленості з Особа 1, продовжуючи реалізацію спільного умислу, з метою одержання неправомірної вигоди, зустрівся зі ОСОБА_11 неподалік адміністративної будівлі Департаменту стратегічних розслідувань, за адресою: місто Київ, вулиця Багговутівська 2, та висловив прохання до ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду в сумі 150 000 доларів США за невжиття слідчим та прокурором заходів виявлення та подальшого арешту іншого майна, яке на праві власності належало ОСОБА_6 . У відповідь на цю пропозицію ОСОБА_11 відмовився, але сказав, що необхідний час, щоб поспілкуватися з ОСОБА_6

27.02.2024, під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000002286, слідчий Особа 1, встановивши наявність рухомого майна, що перебуває у власності підконтрольних ОСОБА_6 юридичних осіб, з використанням персонального комп`ютера в робочому кабінеті в приміщенні ГСУ НПУ, за адресою: місто Київ, проспект Лобановського 51, від імені прокурора Особа 2 підготував клопотання про арешт рухомого майна (навантажувачів фронтальних, що перебувають у власності ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», залізничних вагонів, що належать ТОВ «Інтер-Вей») до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва. Також, 04.03.2024 слідчий Особа 1 від імені прокурора Особа 2 підготував клопотання про арешт нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_12 (матері ОСОБА_6 ). Ці клопотання про арешт майна направив прокурору Особа 2 з використанням месенджера «Whatsapp».

Крім того, слідчий Особа 1, встановивши під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023000000001563 наявність у власності ОСОБА_6 фронтального навантажувача, 27.02.2024 підготував клопотання до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про накладення на нього арешту, яке направив прокурору Особа 2 з використанням месенджера «WhatsApp».

У березні 2024 року (невстановленою особою в невстановлений час та місці) були роздруковані клопотання про арешт майна, яке перебуває у власності ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , та підписані прокурором Особа 2.

14.03.2024 прокурор Особа 2 передав до Печерського районного суду міста Києва клопотання про арешт майна, яке перебуває у власності ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», але в цей же день їх відкликав, подавши відповідні заяви. В подальшому, після отримання згоди про надання неправомірної вигоди, вищезазначені клопотання не були подані Особа 2 до суду.

20.03.2024 у ході листування ОСОБА_4 з Особа 1 з використанням месенджеру «Signal», останній повідомив, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_11 є час до 9 години ранку 21.03.2024, щоб повідомити про те, чи погоджуються вони надати неправомірну вигоду, оскільки він завтра буде знаходиться в Печерському районному суді міста Києва з клопотаннями про арешт майна (навантажувачів, що належать ОСОБА_6 , ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт») та нерухомого майна, що належить ОСОБА_12

20.03.2024 о 17 год. 27 хв. оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що у того є час до 9 години ранку, щоб зустрітися з ним та повідомити про остаточне рішення його брата ОСОБА_6

21.03.2024 близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_4 зустрівся зі ОСОБА_11 біля ТЦ «Променада центр», за адресою: місто Київ, вулиця Овруцька 18, та повідомив, що слідчий знаходиться в суді з клопотаннями про проведення обшуків та накладення арештів у кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 повторно висловив ОСОБА_11 прохання надати для себе, службових осіб ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора неправомірну вигоду в сумі 150 000 доларів США за невчинення дій слідчим та прокурором, пов`язаних з поданням нових клопотань про проведення обшуків та накладенням арештів на майно ОСОБА_6 , ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», пов`язаних зі ОСОБА_6 фізичних осіб, а також за не створення перешкод у господарській діяльності цих юридичних осіб. Окрім цього, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_11 , що за умови одержання ним та іншими посадовими особами ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора неправомірної вигоди, слідчий та прокурор у справі не будуть перешкоджати скасуванню судом арешту на майно та подальшому його поверненню, а кримінальне провадження у найкоротші строки буде направлено до суду, що призведе до припинення слідчих дій та кримінального переслідування ОСОБА_6 .

Також, ОСОБА_4 , маючи намір остаточно переконати ОСОБА_6 та ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду, повідомив останнього, що вартість майна, на яке накладено арешт, складає понад 200 000 000 грн, а тому сума неправомірної вигоди у розмірі 6 000 000 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США, не є істотною у порівнянні з ризиком втрати всього арештованого майна. Задля недопущення подальшого порушення законних прав та інтересів ОСОБА_6 та інших пов`язаних з ним осіб, ОСОБА_11 , за погодженням зі ОСОБА_6 , погодився надати неправомірну вигоду оперуповноваженому ДСР ОСОБА_4 та службовим особам ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора.

Під час цієї ж зустрічі ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Signal», зателефонував слідчому Особа 1 та повідомив про готовність ОСОБА_6 та ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду, а також про необхідність у зв`язку з цим неподання нових клопотань про накладення арештів на майно у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_6 та пов`язаних з ним юридичних та фізичних осіб.

Слідчий Особа 1, який в цей час перебував у Печерському районному суді міста Києва, та був записаний до кабінету НОМЕР_1 (у якому приймаються клопотання, в т.ч. про арешти майна), отримавши від ОСОБА_4 відомості про надання неправомірної вигоди, діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, пішов з суду, не подавши ніяких процесуальних документів, що стосувалися кримінальних проваджень № 42021000000002286, № 12023000000001563.

25.03.2024 о 19 год. 42 хв. ОСОБА_4 зателефонував слідчому Особа 1, який під час розмови повідомив, що вже запізно закривати справу відносно ОСОБА_6 .

У подальшому, 26.03.2024 близько 10 год. 00 хв. оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 , діючи умисно за попередньою змовою зі слідчим Особа 1, з метою отримання неправомірної вигоди, перебуваючи біля будинку за адресою: місто Київ, вулиця Багговутівська 3/15, під час зустрічі зі ОСОБА_11 повідомив, що неправомірна вигода в сумі 150 000 доларів США буде надана ОСОБА_6 за невчинення дій, пов`язаних з накладенням арешту на вантажну техніку та інше майно, яке перебуває у власності останнього, та підконтрольних йому юридичних осіб, майно, яке належить його матері, а також за невчинення перешкод щодо зняття арештів з раніше арештованого майна. Під час зустрічі ОСОБА_11 погодився надати неправомірну вигоду у строк до 03.04.2024.

Після цієї зустрічі, 26.03.2024 о 10 год. 09 хв. ОСОБА_4 зателефонував слідчому Особа 1, повідомивши про результати зустрічі та про те, що ОСОБА_11 погодився надати неправомірну вигоду у строк до 03.04.2024.

03.04.2024 ОСОБА_4 близько 12 год. 00 хв. зустрівся зі ОСОБА_11 за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,3/15, та ОСОБА_11 попросив ОСОБА_4 надати час для збору коштів у необхідній сумі, а також повідомив про проблемні питання в скасуванні арешту майна, які виникають у суді через позицію прокурора.

При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 , що зателефонує і обговорить ці питання з прокурором Особа 2, який є процесуальним керівником. У присутності ОСОБА_11 ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Signal», зателефонував прокурору Особа 2 та в завуальованій формі обговорив готовність ОСОБА_11 найближчим часом надати неправомірну вигоду, а також про проблемні питання зняття арешту з майна, порядку відшкодування збитків та можливості застосування до ОСОБА_6 у майбутньому міри покарання, не пов`язаної з позбавленням волі.

Прокурор Особа 2, не будучи обізнаним із намірами слідчого Особа 1 та ОСОБА_4 , вважаючи, що мова йде про проведення та завершення досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000002286, запевнив ОСОБА_4 , що саме він буде прокурором у цьому кримінальному провадженні, клопотання про арешти майна більше не будуть подаватися, а також, що він прийме до уваги експертизу сторони захисту, якою встановлено значно меншу суму збитків у кримінальному провадженні. Також, ОСОБА_4 зателефонував слідчому Особа 1 та запитав, чи відомо йому, що прокурор заперечує проти зняття арештів, на що той відповів, що йому нічого не відомо. Проте слідчий Особа 1 запевнив, що ніхто в суди ходити не буде, а також про те, що він вже готує кримінальне провадження до завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК України.

05.04.2024 ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Signal», домовився із слідчим Особа 1 та прокурором Особа 2 про зустріч, але не повідомив прокурора, що на ній буде обговорюватися отримання неправомірної вигоди. У цей же день в період часу з 12 год. 57 хв. до 13 год. 30 хв. ОСОБА_4 зустрівся навпроти приміщення Офісу Генерального прокурора по вулиці Василя Гусовського в місті Києві з прокурором Особа 2 та слідчим Особа 1 Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомив Особа 1 та Особа 2 про готовність ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду в сумі 150 000 доларів США за не накладення арештів на майно ОСОБА_6 та пов`язаних з ним юридичних осіб та заручився на це їх згодою. У зв`язку з вищевикладеним, прокурор Особа 2 з цього моменту прийняв рішення про спільне вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із отриманням неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за невчинення ним та слідчим Особа 1 дій, пов`язаних з проведенням під час досудового розслідування кримінальних проваджень № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023 обшуків, вилученням вантажної техніки ОСОБА_6 та підконтрольних йому юридичних осіб ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», звернення до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , його рідних, підконтрольних юридичних осіб, що було можливо завдяки наданим їм службовим повноваженням.

Слідчий Особа 1, прокурор Особа 2 та оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 обговорили питання щодо того, хто буде отримувати неправомірну вигоду, та вирішили, що ОСОБА_4 залучить для цього посередника, який безпосередньо отримає неправомірну вигоду від ОСОБА_11 та віддасть її ОСОБА_4 , який надалі передасть її Особа 1 та прокурору Особа 2, домовившись, що кожен з них надасть посереднику по 3300 доларів США зі своєї частини. Вказана схема отримання неправомірної вигоди була узгоджена усіма учасниками кримінального правопорушення: ОСОБА_4 , слідчим Особа 1 та прокурором Особа 2.

У період з 05.04.2024 до 09.04.2024, точної дати та часу не було встановлено, оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 залучив свого знайомого, адвоката ОСОБА_13 , якому повідомив, що необхідно укласти договір про надання правової допомоги зі ОСОБА_11 та забрати від нього «документи», не повідомивши, які саме. Діючи з метою приховування своєї злочинної діяльності, 09.04.2024 оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_11 та сказав, що одержуватиме неправомірну вигоду за посередництвом адвоката, контактні дані якого повідомить пізніше.

У подальшому, 10.04.2024 близько 13 год. 00 хв. оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Whats App», зателефонував ОСОБА_11 та повідомив номер мобільного телефону, на який останній повинен зателефонувати для того, щоб домовитися про зустріч та передати неправомірну вигоду в сумі 150 000 доларів США. При цьому ОСОБА_4 сказав, що у випадку відмови надати неправомірну вигоду, досудове розслідування знову буде активізовано і арешти майна продовжаться.

Діючи на виконання вказівки ОСОБА_4 , 10.04.2024 ОСОБА_11 зателефонував на номер, який повідомив йому ОСОБА_4 , що належить адвокату ОСОБА_13 , та повідомив про готовність зустрітися 11.04.2024 о 07 год. 30 хв. на території автозаправної станції «КЛО», за адресою: Київська область, селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна, 2а.

10.04.2024 о 20 год. 41 хв. оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Signal», зателефонував слідчому Особа 1 та повідомив, що наступного дня відбудеться зустріч посередника та ОСОБА_11 , під час якої останній передасть неправомірну вигоду. Після цієї розмови, слідчий Особа 1 зателефонував прокурору Особа 2 та повідомив йому, що передача неправомірної вигоди від ОСОБА_11 посереднику запланована наступного дня.

11.04.2024, близько 07 год. 30 хв, оперуповноважений ДСР ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі слідчим Особа 1, прокурором Особа 2, керуючись метою власного протиправного збагачення та збагачення вказаних осіб, усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння, використовуючи, як посередника, адвоката ОСОБА_13 для прикриття своєї діяльності, одержав через останнього від ОСОБА_6 , який використав для цього свого брата ОСОБА_11 , на території АЗС «КЛО», за адресою: Київська область, селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна 2а, кошти в сумі 150 000 доларів США, що згідно офіційно встановленого курсу НБУ становить 5 853 480 грн, що складає особливо великий розмір, для себе, слідчого Особа 1, прокурора Особа 2, інших службових осіб ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора за не вчинення слідчим Особа 1 та прокурором Особа 2 дій, пов`язаних з проведенням під час досудового розслідування кримінальних проваджень № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023 обшуків, вилученням вантажної техніки, яка перебуває у власності ОСОБА_6 , підконтрольних йому юридичних осіб - ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», звернення з клопотаннями про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , його рідних, підконтрольних юридичних осіб, що було можливо завдяки наданих слідчому Особа 1 та прокурору Особа 2 службових повноважень.

11.04.2024 співробітниками Національного бюро була припинена діяльність оперуповноваженого ДСР ОСОБА_4 , оскільки він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, після того як отримав можливість розпорядитися одержаними грошовими коштами в сумі 150 000 доларів США.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді оперуповноваженого ДСР НПУ, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі слідчим Особа 1, прокурором Особа 2, з метою власного збагачення та збагачення вказаних осіб, в період часу з лютого 2024 року (точної дати не було встановлено) до 11.04.2024, знаходячись в місті Києві, отримавши в ході досудового розслідування кримінальних провадженнях № 42021000000002286 від 08.11.2021, 12023000000001563 від 28.08.2023 відомості про наявність рухомого майна у ОСОБА_6 , ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей» та нерухомого майна у власності ОСОБА_12 , висловив прохання до ОСОБА_6 через його брата ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду в розмірі 150 000 доларів США та 11.04.2024 отримав від ОСОБА_6 , через його брата ОСОБА_11 , неправомірну вигоду в розмірі 150 000 доларів США за невчинення слідчим Особа 1 та прокурором Особа 2 дій, пов`язаних з проведенням в ході досудового розслідування кримінальних проваджень № 42021000000002286 від 08.11.2021, № 12023000000001563 від 28.08.2023 обшуків, вилученням вантажної техніки, яка перебуває у власності ОСОБА_6 , підконтрольних йому юридичних осіб - ТОВ «Нерудбудпостач», ТОВ «Петраграніт», ТОВ «Інтер-Вей», звернення до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_6 , його рідних, підконтрольних юридичних осіб, що було можливо через наявність наданих слідчому Особа 1 та прокурору Особа 2 службових повноважень.

IІІ. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості

12.02.2025 між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Указана угода про визнання винуватості подана до суду 14.02.2025.

Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 із зазначенням статей (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, які відповідають тим, що зазначені в обвинувальному акті.

Також, угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та інші істотні обставини кримінального провадження, передбачені ст. 470 КПК України, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

- ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, завдяки чому викрито інших учасників кримінального правопорушення;

- характер і тяжкість обвинувачення ОСОБА_4 ;

- відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 та інших учасників за вчинення ними кримінального правопорушення;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Сторони дійшли згоди, що обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розслідуються та будуть розглядатися судом у кримінальному провадженні № 52024000000000115 від 15.03.2024 та провадженнях, з якими вони будуть об`єднані, та у виділених з них провадженнях, шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження, зокрема щодо причетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення Особи 2 та Особи 1.

Сторонами враховано, що інкримінованим кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана, тому відсутні підстави для звільнення від цивільної відповідальності.

При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_4 сторони дійшли згоди про визнання наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання: щире каяття, належна процесуальна поведінка, сприяння викриттю інших учасників кримінального правопорушення. Також, враховують, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується позитивно.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України могли б обтяжувати покарання ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування не встановлено.

З урахуванням цих обставин сторони погодили призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 368 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах державної влади строком на три роки, без конфіскації майна.

Також, угодою погоджено звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 8 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України.

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

ІV. Позиції учасників судового провадження щодо угоди

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що угода про визнання винуватості була укладена за ініціативою обвинуваченого. ОСОБА_4 було роз`яснено наслідки укладення угоди, її затвердження судом, невиконання, а також відмову від права на проведення справедливого судового розгляду. Підтвердив, що завдяки обвинуваченому було досягнуто певних цілей у кримінальному провадженні № 52024000000000115, зокрема викрито інших учасників вчинення кримінального правопорушення. Подану угоду про визнання винуватості підтримав та просив суд її затвердити, посилаючись на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, а також на те, що корупційне правопорушення належить до категорії, для якої передбачена можливість таких угод. Він також зазначив, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченого винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Також, підкреслив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи й інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового засідання повністю визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, підтвердивши фактичні обставини, встановлені стороною обвинувачення. Він також підтримав укладення угоди між ним та прокурором, не заперечуючи обставин, викладених в обвинувальному акті та в тексті угоди. Пояснив, що під впливом скрутних особистих обставин, які склались через воєнну агресію росії, статус переселенця з тимчасово окупованих територій, відсутністю власного житла, яке було зруйноване в окупованому Маріуполі, він погодився на вчинення злочину. Заявив, що визнає себе винним, усвідомлює наслідки угоди про визнання винуватості, підкресливши, що це його добровільне рішення, прийняте без стороннього тиску. Обвинувачений також погодився на призначення покарання, передбаченого угодою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , підтримала угоду про визнання винуватості, просила суд її затвердити. Сторона захисту долучила матеріали, що містять характеризуючі відомості ОСОБА_4 . Адвокат зазначила, що обвинувачений є учасником бойових дій з 2015 року, пенсіонером та ветераном поліції. Акцентувала на тому, що обвинувачений не мав власних коштів на сплату застави, яку збирали всі родичі. Захисник просила суд врахувати співпрацю обвинуваченого зі слідством та те, що укладення угоди про визнання винуватості є його добровільним рішенням, прийнятим без жодного стороннього впливу. Крім того, адвокат клопотала про застосування до ОСОБА_4 покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.

V. Щодо вирішення судом питань, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і він при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, що має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, право подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Підтвердив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України. При цьому запевнив, що він розуміє обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, та дав згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання.

VІ. Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність.

Положення глави 35 розділу VI КПК України визначають, що для вирішення питання про можливість затвердження угоди суд має встановити, що подана угода відповідає вимогам законодавства і що відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, Суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та/або закону про кримінальну відповідальність.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію обвинувачення із частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Зокрема, це виявляється у посяганні на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованого кримінального правопорушення; участі цього обвинуваченого; суб`єктному складі учасників кримінального правопорушення; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідною статтею КК України обставинах.

Отже, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим ОСОБА_4 цих обставин дають можливість Суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Як встановлено з пояснень сторін, угода про визнання винуватості була укладена за ініціативою обвинуваченого ОСОБА_4 , за участі його захисника ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Умовами укладеної угоди передбачено, що ОСОБА_4 зобов`язаний надати правдиві викривальні покази щодо причетності до інкримінованого діяння за ч. 4 ст. 368 КК України інших осіб у кримінальному провадженні № 52024000000000115 від 15.03.2024 (та у виділених/об`єднаних провадженнях).

Діяння, яке передбачене частиною 4 статті 368, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зі ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого злочину, а за змістом примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК України, належить до корупційного.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України у кримінальному провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень, особливо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим здійснюється за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки). Як вбачається з останнього аркушу угоди про визнання винуватості, вона погоджена 12.02.2025 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 .

Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки у ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

Згідно з абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За змістом угоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , завдана шкода лише державним та суспільним інтересам.

Відповідно до змісту обвинувального акта, потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні. Однак, у кримінальному провадженні наявні викривачі ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , яким не пропонується винагорода за викриття факту корупційного правопорушення.

Таким чином, з огляду на відсутність потерпілих, відсутність винагороди викривачам та завдання шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням лише державним та суспільним інтересам, вимог абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України в угоді дотримано.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 470 КПК України).

У пункті 87 рішення від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia" Європейський суд з прав людини зазначив про підтримку ним ідеї, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованою злочинністю і можуть сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.

Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та передбаченого за його вчинення покарання, відповідає інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у зменшенні навантаження на органи прокуратури і суди. Крім того, укладення угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки. Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє існування такого ганебного явища як прохання та одержання службовими особами неправомірної вигоди шляхом використання наданого їм службового становища, що завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

До того ж, на думку Суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи беззаперечне визнання ним своєї вини, надання ним зізнавальних показань стосовно себе та викривальних показів щодо інших осіб. На переконання Суду, характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, поведінка під час досудового розслідування вказує на його бажання виправитись, тому укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.

Укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку Суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, виходячи з меж, встановлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за нього.

Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку Суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами міри покарання ОСОБА_4 було враховано і дотримано:

1) положення ст. 65 КК України, а саме сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги винну особу; врахували його поведінку після вчинення злочину; встановили наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;

2) положення абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з яким у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Дана частина статті передбачає можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням.

Отже, із урахуванням викладеного у Суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання;

3) положення ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків у зв`язку зі його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням;

4) положення ч. 2 ст. 77 КК України, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення додаткове покарання у виді конфіскації майна може бути призначене за умови його узгодження сторонами угоди;

5) положення статей 55, 77 КК України та призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на три роки.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження, зокрема надання зізнавальних показань стосовно себе, беззаперечне визнання своєї винуватості та взяте на себе зобов`язання надати викривальні правдиві показання стосовно інших осіб у цьому кримінальному провадженні.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, належна процесуальна поведінка, сприяння викриттю інших учасників злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.

Крім цього, Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, одружений, є учасником бойових дій, пенсіонером, має позитивну характеристику з останнього місця служби.

Отже, з урахуванням викладеного в Суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 (як основне у виді восьми років позбавлення волі із одночасним звільненням від його відбування з випробуванням, так і додаткове у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на три роки) за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, яке може бути затверджено судом.

Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Судом не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, з огляду на те, що її укладення не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив свій намір щодо укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, та просив суд її затвердити, вказавши, що зробив це добровільно, за участі захисника.

Прокурор ОСОБА_3 вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

Під час розгляду угоди Суд переконався, що її укладення є добровільним та свідомим рішенням сторін, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи про інші обставини, ніж ті, які передбачено змістом угоди, в судовому засіданні сторони не заявляли про обставини, що могли поставити під переконливий сумнів добровільне укладення угоди.

Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань.

Згідно з п. 2, 3 угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується:

- беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження;

- співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розслідуються та будуть розглядатися судом у кримінальному провадженні № 52024000000000115 від 15.03.2024 (виділених та/або об`єднаних провадженнях з цим) шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження, зокрема щодо причетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення Особи 2 та Особи 1.

Суд вважає, що з огляду на зміст наданих у судовому засіданні пояснень обвинувачений ОСОБА_4 зможе виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Висновки

З урахуванням вищенаведених обставин Суд дійшов переконання, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також, Судом не встановлено підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови в її затвердженні.

З огляду на вказане Суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.

VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Залік досудового тримання під вартою

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, тобто один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Суд встановив, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 було затримано 11.04.2024 та ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2024 у справі № 991/3109/24 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на надані прокурором відомості (довідку Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 29.04.2024 за №08/9797), 29.04.2024 ОСОБА_4 звільнено з-під варти, у зв`язку з внесенням застави. З огляду на це, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, яке належить призначити ОСОБА_4 за угодою, слід зарахувати 19 днів строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт майна

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У цьому кримінальному провадженні арешти на майно ОСОБА_4 не накладались.

Речові докази.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Питання щодо долі речових доказів у цьому кримінальному провадженні не вирішується.

Процесуальні витрати.

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч.1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).

У цьому кримінальному провадженні питання про розподіл процесуальних витрат не вирішується.

Запобіжні заходи

Відповідно до ч. 3 ст. 475, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує питання, зокрема, про заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2024 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 500 мінімальних заробітних плат, що складає 3 000 000 грн, з покладенням певних обов`язків у разі внесення застави.

Як повідомили в судовому засіданні сторони провадження, строк дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався, але наразі цей строк закінчився, тому вони вважаються скасованими (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Суд не встановив порушень виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, покладених на нього судовим рішенням та передбачених кримінальним процесуальним законом.

Суд вважає необхідним залишити чинним до моменту набрання цим вироком законної сили обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави. Після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави внесені кошти мають бути повернуті заставодавцю - ТОВ «АЗОВСІТІ» (код ЄДРПОУ 41569948).

На підставі викладеного та керуючись ст. 50, 65, 66, 75, 76, 77 КК України, ст. 373-376, 469-475 КПК України, Суд

ухвалив:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 08.01.2025 за № 52025000000000009, укладену 12.02.2025 у місті Києві між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .

2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити на підставі угоди про визнання винуватості узгоджену міру покарання за ч. 4 ст. 368 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, без конфіскації майна.

3. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 8 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

4. На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Залишити чинним до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2024.

6. Після набрання цим вироком законної сили повернути заставодавцю ТОВ «АЗОВСІТІ» (код ЄДРПОУ 41569948) внесену ним суму застави в розмірі 3 000 000 грн.

7. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 11.04.2024 по 29.04.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (19 днів).

8. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

9. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_15