Рішення

від 18.02.2025 по справі 932/12649/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 932/12649/24

Провадження № 2/185/3074/25

18 лютого 2025 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовомузасіданніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороніпозивача - Донецькаміська рада, про визнанняправа власностіна квартиру, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2024 р. позивач звернувся до Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськаіз даним позовом. Ухвалою Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 23.12.2024року дану цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

06.02.2025 року відповіднодо протоколуавтоматизованого розподілу, дану справу розподілено на суддю Бабія С. О.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2025 р. було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач до суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує. Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву пророзгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав (а.с.12).

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи у шлюбі із відповідачем, він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальноюплощею 81,9кв.м.,житловою площею49,5кв.м.за договором купівлі - продажу квартири № 01/06, від 25.07.2013року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бережною Н.В. Зазначений договір купівлі - продажу квартири № 01/06, від 25.07.2013 року було втрачено позивачем під час евакуації з Донецька у 2014 році. Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бережної Наталії Володимирівна діяльність на території України не проводить, на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів документи не передавалися, тому отримати дублікат договору позивач не має можливості, відтак змушений звернутися до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивачу - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири № 01/06 від 25.07.2013року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бережною Н.В., належить право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,9 кв. м., житловою площею 49,5 кв.м., що підтверджується записом у державному реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2023 № 5004074526508, № 364345276 від 02.02.2024 року (а.с6., 7). Із листа Донецького обласного нотаріального архіву від 07.11.2023р. вих.№ 442/01-12 випливає, що документи приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бережної Наталії Володимирівна станом на 10.12.2014 р. зберігалися у її конторі та на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів документи не передавалися (а.с.5).

Cторони у справі позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 30 вересня 2008 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1330, який розірвано рішеннямПавлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 01.12.2017 року (а. с.8).Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 01.07.2020р., відповідач змінила призвище із ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с.15).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ч. 2 ст. 3 та п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.

Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб..

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,9 кв. м., житловою площею 49,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С. О. Бабій