Рішення

від 20.02.2025 по справі 635/1685/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 635/1685/24

провадження № 2/619/45/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2024 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом до держави-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди, у зв`язку з збройною агресією російської федерації; просила суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, а саме: 1) суму збитків, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, в розмірі 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США; 2) суму витрат, пов`язаних з вимушеною орендою житла, в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) євро 00 євроцентів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13.02.2024 матеріали цивільного справи направлено за територіальною підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа №635/1685/24 провадження №2/619/713/24 надійшла в провадження судді Дергачівського районного суду Харківської області Калиновської Л.В.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , є власником нерухомого майна, а саме: 1) житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28 серпня 2014 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26109546 від 28 серпня 2014 року; 2) земельних ділянок, на яких розташований вищезазначений житловий будинок, інформація про що міститься у Технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 28 липня 2014 року, а саме: - з кадастровим номерам: 6322055900:00:003:0548 площею 0,11 га, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки №205 від 19 березня 2013 року; Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1386504 від 19 березня 2013 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:0549 площею 0,12 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 356174413 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:1337 площею 0,017 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №356182981 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Членами Ради національної безпеки і оборони України листом №659/21- 01/2-22 було надано Президентові України пропозицію «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якої Президентом України Указом №64/2022 від 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії Російської Федерації наказами Головнокомандувача Збройних Сил України №84 від 13 березня 2022 року, №101 від 30 березня 2022 року, №102 від 01 квітня 2022 року, №125 від 30 квітня 2022 року, №157 від 02 червня 2022 року, територія Харківської області, до складу якої входить смт Мала Данилівка Харківського району, у період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, була включена до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, смт Мала Данилівка Малоданилівської селищної територіальної громади з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Також для додаткового підтвердження окупації населеного пункту, на території якого перебуває нерухоме майно Позивача, 26 вересня 2023 року до Малоданилівської селищної ради був направлений адвокатом Шевченком І.В., який діяв в інтересах Позивача на підставі Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1094526 від 26 вересня 2023 року, Адвокатський запит за вих. №26/09-1 від 26 вересня 2023 року, направлення якого підтверджується знімком екрану електронної пошти від 05 жовтня 2023 року, на який була надана відповідь Листом №02-20/2301 від 27 жовтня 2023 року наступного змісту: «1. Тимчасова окупація території смт Мала Данилівка, Малоданилівської селищної територіальної громади (дата початку тимчасової окупації 24.02.2022 дата завершення тимчасової окупації 30.04.2022). Території активних бойових дій Малоданилівська селищна територіальна громада за винятком смт Мала Данилівка, с. Караван, с. Лісне, с. Лужок, с. Черкаська Лозова (дата початку бойових дій 24.02.2022, дата завершення бойових дій 30.04.2022). Території можливих бойових дій Малоданилівська селищна територіальна громада 30.04.2022. Факти здійснення збройними формуваннями російської федерації обстрілів смт. Мала Данилівка, Харківського району, Харківської області фіксуються за заявами жителів громади житло яких постраждало».

У період здійснення Російською Федерацією ефективного контролю над територією смт Мала Данилівка у квітні 2022 року внаслідок влучання уламків снарядів та вражаючої дії вибухової хвилі було пошкоджене вищезазначене нерухоме майно Позивача. Малоданилівською селищною радою у відповідності до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року № 473, за заявою Позивача було проведене обстеження житлового будинку, належного Позивачеві, про що свідчить Акт фіксації виїзду Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 09 серпня 2023 року та складений Акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, №1158 від 14 липня 2023 року. Цим актом були зафіксовані пошкодження об`єкта нерухомості (ймовірною причиною яких є осколкове влучання касетних снарядів, вибухова хвиля), які були наявні на дату проведення обстеження, серед яких: - точкові отвори на фундаменті, випадіння цегляної кладки; - точкові отвори по перемету фасаду (орієнтовною площею 200 м2); - пошкодження системи відведення дощової води 18 м пог; - пошкодження віконних відкосів (зовнішні) 14,31 м2; а також ті, які були усунені Позивачем самостійно: - заповнення віконних та дверних прорізів загальною площею скління 22 м2; склопакети, загальна площа скління 11 м2; - стелі в кімнатах, пошкоджені уламками (гіпсокартон) по периметру орієнтовно 71 м2, натяжна стеля - орієнтовно 81 м2; - стіни, декоративна штукатурка, пошкодження уламками - 160 м2; - стіни в підвалі, гіпсокартон фарбований орієнтовно 30 м2; - двері міжкімнатні - 3 шт.; - підсобний будинок - пошкоджений уламками та вибуховою хвилею - вагонка 80 м2; - пошкодження підлоги від уламків на першому та другому поверхах, загальною площею орієнтовно 50 м2.

Позивачем 22 квітня 2022 року були здійснена фотофіксація пошкодження будинку. 05 вересня 2022 року Позивач звернувся до правоохоронних органів з усним повідомлення про пошкодження належного йому майна. За інформацією, наданою Позивачеві оператором лінії 102, вказана заява була зареєстрована за номером 7239, а кримінальне провадження було передано для здійснення досудового розслідування до Управління Служби безпеки України в Харківській області. 07 серпня 2023 року до Управління Служби безпеки України в Харківській області адвокатом Шевченком І.В., був направлений адвокатський запит №26/07-1 від 28 липня 2023 року щодо надання документів, якими підтверджується внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за усною заявою про вчинення кримінального правопорушення Позивача від 05 вересня 2022 року, зареєстрованою за номером 7239, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та пам`ятку про права та обов`язки потерпілого. Адвокатський запит був вручений одержувачу 15 серпня 2023 року, про що свідчить знімок екрану веб ресурсу «Трекінг відправлень» оператора поштового зв`язку «УКРПОШТА». Однак, у визначений законодавством строк відповідь на спрямований до Управління Служби безпеки України в Харківській області адвокатський запит не була надана, що зумовило направлення 15 листопада 2023 року представником Позивача Заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. №30/10-1 від 30 жовтня 2023 року. Листом №70/6 від 16 листопада 2023 року Слідчим відділом УСБ України в Харківській області була надана відповідь: «Так, в ході розгляду адвокатського запиту встановлено, що 05.09.2022 до ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що приблизно у квітні 2022 року внаслідок ворожого обстрілу із невстановленого виду озброєння та невстановленого калібру з боку військових сил російської федерації, пошкоджено його будинок та надвірні споруди що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (ІТС "ІПНПУ" № 6446/7239 від 05.09.2022). Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221230000934 від 06.09.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України». У додатках до Листа №70/6 від 16 листопада 2023 року був поданий Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 вересня 2022 року (кримінальне провадження № 12022221230000934) (прим. - під час прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів було неправильно зафіксоване ім`я Позивача (замість « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_3 ) та номер будинку (замість «28» - «27») разом із тим прізвище, по батькові, дата народження та інформація щодо житлового будинку та надвірних споруд, які були пошкоджені, дають можливість ідентифікувати Позивача як потерпілого, заявника, за повідомленням якого були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під номером кримінального провадження 12022221230000934).

Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок пошкодження нерухомого майна, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ОЦІНКИ ВЛАСНОСТІ «ПАРЕТО». У результаті проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності був складений 14 грудня 2023 року Звіт про оцінку №2738/23, яким визначено, що в результаті виконання незалежної оцінки було встановлено розмір реальних збитків, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який є власністю позивача та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 17 листопада 2023 року, складає без ПДВ 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США або 2 532 361 (два мільйони п`ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят одна) гривня за курсом НБУ станом на дату оцінки.

У зв`язку із окупацією смт Мала Данилівка Харківського району Харківської області, ведення бойових дій на вказаній території Позивач із сім`єю був вимушений покинути місце проживання та орендувати житло у більш безпечному місці. Так, 07 травня 2022 року Позивачем, як орендарем, із фізичною особою підприємцем - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), від імені якого діяв на підставі довіреності від 24 червня 2020 року ОСОБА_7 , як орендодавцем, був укладений Договір оренди №07/05, пунктом 2.1. якого встановлювалось, що орендодавець за цим договором надає в оренду орендареві, а орендар приймає в оренду від орендодавця приміщення на термін оренди в стані та комплектності, визначеним у додатку 1 до цього договору. Під приміщення розумівся житловий будинок АДРЕСА_2 , котрий належить ОСОБА_6 на праві власності. Факт приймання-передачі житлового будинку у оренду підтверджується актом від 07 травня 2022 року, який є невід`ємною частиною Договору оренди. Договором оренди встановлювалося: - у пункті 3.2. - місячна орендна плата складає 1 500,00 (одна тисяча п`ятсот) євро; - у підпункті 3.2.1. - місячна орендна плата визначається виходячи з розміру еквіваленту орендної плати, визначеної у євро та зазначеної в п. 3.2. цього договору за комерційним курсом євро до української гривні на день платежу; - у пункті 3.3. - сплата орендних платежів здійснюється орендарем шляхом готівкового розрахунку щомісячно не пізніше 7-го числа поточного місяця оренди; - у підпункті 3.3.1 пункту 3.3. - оплата суми коштів, що визначена п. 3.2. цього договору здійснюється шляхом передачі готівкових коштів орендодавцю (або його уповноваженому представнику); - у підпункті 3.3.2. пункту 3.3. - сторони досягли згоди, що в момент підписання даного договору орендар сплачує орендодавцю в порядку, визначеному п .3.3.1 цього договору суму в розмірі 1 500,00 (одна тисяча п`ятсот) євро, яка є орендною платою за перший місяць оренди; - у підпункті 3.3.3. пункту 3.3. - також в момент підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю в порядку, визначеному п. 3.3.1. суму в розмірі 1 500,00 (одна тисяча п`ятсот) євро в якості гарантійного платежу. У зв`язку із цим вартість оренди житлового будинку АДРЕСА_2 за період з 07 травня 2022 року по 07 грудня 2022 року склала 12 000 (дванадцять тисяч) євро. Сплата орендної плати здійснювалася Позивачем у готівковій формі: - 07 травня 2022 року в сумі 3 000 (три тисячі євро), з яких 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро - сплата орендної плати за І місяць оренди та 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро - гарантійний платіж - 04 червня 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро; - 07 липня 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро; - 08 серпня 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро; - 08 вересня 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро; - 07 жовтня 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро; - 07 листопада 2022 року в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро. Підтвердження прийняття орендодавцем сум, які складали оренду плату, слугують написи, зроблені власноручно уповноваженою особою орендодавця із проставленням власного підпису в кінці кожного рядку на листі формату А4 наступного змісту: «Получил от арендатора: 1500 € (евро) 07.05.22 за аренду (май) 1500 (евро) 07.05.22 за посл. месяц аренды 1500 (евро) 4.06.22 1500 (евро) 7.07.22 1500 (евро) 8.08.22 1500 (евро) 8.09.22 1500 (евро) 7.10.22 1500 (евро) 7.11.22» (прим. - текст викладено російською мовою). Зазначене вище нерухоме майно Позивача було пошкоджене в ході збройної агресії Російської Федерації, з огляду на що, а також на неможливість користуватися та розпоряджатися власним житлом (що зумовило додаткові витрати на оренду житла), Позивачеві були завдана матеріальна шкода, яка полягає в наступному: - у сумі 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США внаслідок пошкодження нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який є власністю Позивача та розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) євро 00 євроцентів витрат на оренду житла - житлового будинку АДРЕСА_2 .

А тому за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.06.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.09.2024 зобов`язано позивача здійснити переклад: позовної заяви з додатками та ухвалених судом процесуальних документів, а також судової повістки на російську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції російської федерації - pr@minjust.gov.ru та Посольства російської федерації в Республіці Польща.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представником позивача, надано суду заяву, відповідно до якої вона просить розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивача, вказавши про підтримання позовних вимог, які просила задовольнити в повному обсязі. Крім того, представником позивача в позовній заяві було зазначено, що копія акту приймання передачі наданих послуг буде надана суду протягом п`яти днів після винесення рішення по справі.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзиву не надав.

Суд звертає увагу на те, що відповідач повідомлявся судом належним чином доступними та передбаченими способами згідно чинного ЦПК України, а саме поданням оголошення на веб-сайті Судової влади України, враховуючи факт відсутності дипломатичних відносин між Україною та рф, припинення дії стосовно цих країн Мінської Конвенції 1993 року, відсутністю у чинному законодавстві України, у тому числі ЦПК України змін внаслідок введення воєнного стану в країні щодо надання прямих повноважень судам України здійснювати будь-які відносини з відповідними органами влади та підприємствами рф шляхом будь-якого виду листування.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власником нерухомого майна, а саме: 1) житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28 серпня 2014 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26109546 від 28 серпня 2014 року; 2) земельних ділянок, на яких розташований вищезазначений житловий будинок, інформація про що міститься у Технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 28 липня 2014 року, а саме: - з кадастровим номерам: 6322055900:00:003:0548 площею 0,11 га, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки №205 від 19 березня 2013 року; Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1386504 від 19 березня 2013 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:0549 площею 0,12 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 356174413 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:1337 площею 0,017 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №356182981 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року.

24.02.2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, смт Мала Данилівка Малоданилівської селищної територіальної громади з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Для додаткового підтвердження окупації населеного пункту, на території якого перебуває нерухоме майно позивача, 26 вересня 2023 року до Малоданилівської селищної ради був направлений адвокатом Шевченком І.В., який діяв в інтересах позивача на підставі Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1094526 від 26 вересня 2023 року, адвокатський запит за вих. №26/09-1 від 26 вересня 2023 року, направлення якого підтверджується знімком екрану електронної пошти від 05 жовтня 2023 року, на який була надана відповідь Листом №02-20/2301 від 27 жовтня 2023 року наступного змісту: «1. Тимчасова окупація території смт Мала Данилівка, Малоданилівської селищної територіальної громади (дата початку тимчасової окупації 24.02.2022 дата завершення тимчасової окупації 30.04.2022). 2. Території активних бойових дій Малоданилівська селищна територіальна громада за винятком смт Мала Данилівка, с. Караван, с. Лісне, с. Лужок, с. Черкаська Лозова (дата початку бойових дій 24.02.2022, дата завершення бойових дій 30.04.2022). 3. Території можливих бойових дій Малоданилівська селищна територіальна громада 30.04.2022. 4. Факти здійснення збройними формуваннями російської федерації обстрілів смт. Мала Данилівка, Харківського району, Харківської області фіксуються за заявами жителів громади житло яких постраждало».

Як вказала представник позивача, у період здійснення Російською Федерацією ефективного контролю над територією смт Мала Данилівка у квітні 2022 року внаслідок влучання уламків снарядів та вражаючої дії вибухової хвилі було пошкоджене вищезазначене нерухоме майно позивача.

Малоданилівською селищною радою у відповідності до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 року № 473, за заявою позивача було проведене обстеження житлового будинку, належного позивачеві, про що свідчить акт фіксації виїзду Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 09 серпня 2023 року та складений Акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, №1158 від 14 липня 2023 року.

Вказаним актом були зафіксовані пошкодження об`єкта нерухомості (ймовірною причиною яких є осколкове влучання касетних снарядів, вибухова хвиля), які були наявні на дату проведення обстеження, серед яких: - точкові отвори на фундаменті, випадіння цегляної кладки; - точкові отвори по перемету фасаду (орієнтовною площею 200 м2); - пошкодження системи відведення дощової води 18 м пог; - пошкодження віконних відкосів (зовнішні) 14,31 м2; а також ті, які були усунені позивачем самостійно: - заповнення віконних та дверних прорізів загальною площею скління 22 м2; склопакети, загальна площа скління 11 м2; - стелі в кімнатах, пошкоджені уламками (гіпсокартон) по периметру орієнтовно 71 м2, натяжна стеля - орієнтовно 81 м2; - стіни, декоративна штукатурка, пошкодження уламками - 160 м2; - стіни в підвалі, гіпсокартон фарбований орієнтовно 30 м2; - двері міжкімнатні - 3 шт.; - підсобний будинок - пошкоджений уламками та вибуховою хвилею - вагонка 80 м2; - пошкодження підлоги від уламків на першому та другому поверхах, загальною площею орієнтовно 50 м2.

22 квітня 2022 року ОСОБА_1 була здійснена фотофіксація пошкодження будинку, фотознімки додані до позовної заяви, серед яких: фото 1-3 - фотознімки житлового будинку та присадибної території, зроблені у період з 04 червня 2020 року по 06 квітня 2021 року (до пошкоджень), та фото 4-25 - зроблені у період з 22 квітня 2022 року по 23 квітня 2022 року (після пошкоджень).

05 вересня 2022 року позивач звернувся до правоохоронних органів з усним повідомлення про пошкодження належного йому майна. За інформацією, наданою позивачеві оператором лінії 102, вказана заява була зареєстрована за номером 7239, а кримінальне провадження було передано для здійснення досудового розслідування до Управління Служби безпеки України в Харківській області.

07 серпня 2023 року до Управління Служби безпеки України в Харківській області адвокатом Шевченком І.В., який діяв в інтересах позивача на підставі Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1076715 від 28 липня 2023 року, був направлений адвокатський запит №26/07-1 від 28 липня 2023 року щодо надання документів, якими підтверджується внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за усною заявою про вчинення кримінального правопорушення Позивача від 05 вересня 2022 року, зареєстрованою за номером 7239, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та пам`ятку про права та обов`язки потерпілого. Направлення адвокатського запиту підтверджується Описом вкладення до відправлення №540290800233 від 07 серпня 2023 року та Накладною №540290800233від 07 серпня 2023року. Такий адвокатський запит був вручений одержувачу 15 серпня 2023 року, про що свідчить знімок екрану веб ресурсу «Трекінг відправлень» оператора поштового зв`язку «УКРПОШТА».

Однак, у визначений законодавством строк відповідь на спрямований до Управління Служби безпеки України в Харківській області адвокатський запит не була надана, в зв`язку з чим 15 листопада 2023 року представником позивача направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення за вих. №30/10-1 від 30 жовтня 2023 року. Про направлення заяви до Управління Служби безпеки України в Харківській області свідчить опис вкладення до листа з оголошеною цінністю від 15 листопада 2023 року, Накладна №0405353974599 від 15 листопада 2023 року та Фіскальний чек від 15 листопада 2023 року.

Листом №70/6 від 16 листопада 2023 року Слідчим відділом УСБ України в Харківській області була надана відповідь на адвокатський запит: «Так, в ході розгляду адвокатського запиту встановлено, що 05.09.2022 до ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що приблизно у квітні 2022 року внаслідок ворожого обстрілу із невстановленого виду озброєння та невстановленого калібру з боку військових сил російської федерації, пошкоджено його будинок та надвірні споруди що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (ІТС "ІПНПУ" № 6446/7239 від 05.09.2022). Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221230000934 від 06.09.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України». У додатках до Листа №70/6 від 16 листопада 2023 року був поданий Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 вересня 2022 року (кримінальне провадження № 12022221230000934) (під час прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів було неправильно зафіксоване ім`я Позивача (замість « ОСОБА_1 » - « ОСОБА_3 ) та номер будинку (замість «28» - «27») разом із тим прізвище, по батькові, дата народження та інформація щодо житлового будинку та надвірних споруд, які були пошкоджені, дають можливість ідентифікувати позивача як потерпілого, заявника, за повідомленням якого були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під номером кримінального провадження №12022221230000934).

Для визначення розміру збитків, завданих внаслідок пошкодження нерухомого майна, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ОЦІНКИ ВЛАСНОСТІ «ПАРЕТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 38138307), яке є суб`єктом оціночної діяльності на підставі Сертифіката №207/2022 від 18 травня 2022 року, виданого Фондом державного майна України.

В результаті проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності був складений 14 грудня 2023 року звіт про оцінку №2738/23, яким визначено, що в результаті виконання незалежної оцінки було встановлено розмір реальних збитків, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який є власністю позивача та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 17 листопада 2023 року, складає без ПДВ 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США або 2 532 361 (два мільйони п`ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят одна) гривня за курсом НБУ станом на дату оцінки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на спричинення йому матеріальної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації, внаслідок чого було пошкоджено його майно.

Зобов`язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.

Негативні зобов`язання - це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов`язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є власником нерухомого майна, а саме: 1) житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28 серпня 2014 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26109546 від 28 серпня 2014 року; 2) земельних ділянок, на яких розташований вищезазначений житловий будинок, інформація про що міститься у Технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 28 липня 2014 року, а саме: - з кадастровим номерам: 6322055900:00:003:0548 площею 0,11 га, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки №205 від 19 березня 2013 року; Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1386504 від 19 березня 2013 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:0549 площею 0,12 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 4 реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 356174413 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року; - з кадастровим номером: 6322055900:00:003:1337 площею 0,017 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №356182981 від 28 листопада 2023 року; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28 листопада 2023 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, смт Мала Данилівка Малоданилівської селищної територіальної громади з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно Резолюції ЄСПЛ від 22 березня 2022 року, росія перестає бути учасницею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з 16 вересня 2022 року. Тобто, станом на вчинення протиправних діянь проти України та пошкодження належного позивачу майна росія була учасницею цієї конвенції, а, отже, зобов`язана була дотримуватись норм Конвенції та інших загальноприйнятих норм права й поважати право власності позивача.

Згідно ст. 53 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, будь-яке знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій забороняється, за винятком випадків, коли це є необхідним для проведення воєнних операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті влучання уламків снарядів та вражаючої дії вибухової хвилі пошкоджено вищевказане нерухоме майно позивача.

Щодо стягнення збитків в іноземній валюті, суд керується наступним.

Звітом про оцінку №2738/23 від 14.12.2023 визначено, що розмір реальних збитків, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 488,6 кв. м, який є власністю позивача ОСОБА_1 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 17 листопада 2023 року, складає без ПДВ 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США або 2 532 361 (два мільйони п`ятсот тридцять дві тисячі триста шістдесят одна) гривня за курсом НБУ станом на дату оцінки.

Відповідно до положень ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Одночасно, в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує валютний обіг. Так, відповідно до преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції», цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 3 наведеного Закону питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Таким чином, Закон України «Про валюту і валютні операції», як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері регулювання валютних операцій, визначає гривню як єдиний законний платіжний засіб в межах території України, однак не встановлює обов`язку здійснення платежів з території інших країн на територію України в національній валюті. Більше того, така вимога суперечила б критеріям суверенітету держав, оскільки поширювала б дію нормативно-правових актів України на чужу суверенну територію, що суперечить і доктрині національного права України, і положенням міжнародного права.

Згідно із п. 1 ст. 1 вказаного Закону валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Таким чином, операція щодо сплати нерезидентом суми заподіяної шкоди на підставі такого, що набуло законної сили, рішення суду, підпадає під наведені вище ознаки валютної операції.

При цьому, відповідно до пп. «ґ» п. 8 ст. 1 вказаного Закону іноземні держави (у тому числі і відповідач) підпадають під ознаки нерезидента.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону у разі, якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Позивач просив стягнути з відповідача суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 69859 доларів США.

Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

Згідно з ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а сама стягнення з відповідача на користь позивача суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в розмірі 69859 доларів США.

Що до вимоги позовної заяви про стягнення суми витрат, пов`язаних з вимушеною орендою житла в розмірі 12 000 євро, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наведена норма закону не містить заборони на визначення грошового зобов`язання з оплати за користування майном у гривні із зазначенням еквівалента суми зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. За договором оренди будинку сторони визначили валютою платежу євро. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так суд зазначає, що позивачем на власний розсуд було обрано дане житло з вказаною вартістю оренди, проте він не був позбавлений можливості скористатись орендою житла за іншу більш доступну вартість або звернутись до державних органів про надання безоплатного житла в межах існуючих програм для осіб які постраждали в наслідок російської агресії.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (07.02.2024 року) позивач повинна була сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір за ставкою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому з урахуванням ціни з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федераціїна користь ОСОБА_1 суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, а саме: суму збитків, що завдані внаслідок пошкодження нерухомого майна, в розмірі 69 859 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) доларів США.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь держави судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації: ел. пошта info@minjust.gov.ru, адреса Російська Федерація, 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1.

Суддя Л. В. Калиновська