Постанова

від 06.02.2025 по справі 348/881/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/881/20

Провадження № 22-ц/4808/250/25

Провадження № 22-ц/4808/248/25

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника осіб, які подали апеляційну скаргу, позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвоката Госедла О.Д., представника відповідачки ОСОБА_5 , адвоката Шкурлатовської Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Пасічнянська сільська рада об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_6 , про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси якихпредставляє адвокат ГоседлоОлексій Дмитрович,на рішенняНадвірнянського районногосуду Івано-Франківськоїобласті,ухвалене суддеюМіськевич О.Я.15листопада 2024року вм.Надвірна Івано-Франківськоїобласті,повний текстякого складено25листопада 2024року,та надодаткове рішенняНадвірнянського районногосуду Івано-Франківськоїобласті,ухвалене суддеюМіськевич О.Я.25листопада 2024року вм.Надвірна Івано-Франківськоїобласті,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачі є власниками та користувачами земельних ділянок і домоволодінь по АДРЕСА_1 .

З центру села до цих ділянок проходить єдина дорога місцевого значення, яка визначена генеральним планом села Пасічна та яка призначена для проїзду та проходу жителями села. Однак вже більше двох років позивачі не мають будь-якого заїзду до своїх земельних ділянок.

Відповідач ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину від 07 травня 2010 року успадкувала земельну ділянку площею 0,3956 га , що розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_1 25 вересня 2000 року, по межі земельної ділянки від поворотних точок «Г» - «В» проходить вулиця Івана Франка. Від поворотних точок «А» - «Г» земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 . В подальшому зазначений Державний акт був перереєстрований і ОСОБА_1 видані два свідоцтва про право власності на дві окремі земельні ділянки, від 30.12.2013 року та від 30.01.2014 року відповідно.

Дорога пролягає поряд з належною ОСОБА_6 ділянкою, далі проходить через ділянку відповідачки ОСОБА_5 і виходить до земельних ділянок позивачів.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2019 року у справі №348/1174/17, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: Пасічнянська сільська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні дорогою та зобов`язання вчинити дії, встановлено наступне:

- наявність дороги, що підтверджується викопіюванням з Генплану села Пасічна, який є чинним згідно рішення сесії Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 05 березня 2013 року №2-21/2013 «Про можливість подальшого користування існуючим генпланом сіл Пасічна, Постоята, Букове, Соколовиця Пасічнянської сільської ради», яким, в свою чергу, вирішено визнати існуючий генплан зазначених сіл можливим для подальшого використання;

- дорога до земельних ділянок позивачів за адресою АДРЕСА_1 проходить через земельну ділянку ОСОБА_6 та відповідача, а іншої дороги до земельних ділянок позивачів немає;

- позивачі і відповідач є суміжними землекористувачами.

З відповіді Пасічнянської сільської ради від 07.08.2017 року також вбачається, що позивачі та відповідачка є суміжними землекористувачами та що іншої дороги до цих земельних ділянок немає.

З метою уникнення конфліктних ситуацій та врегулювання спору позивачі неодноразово протягом 2018-2019 років направляли звернення відповідачці з пропозицією укласти земельний сервітут на право постійного проходу та проїзду через земельну ділянку, однак відповіді не отримали.

Крім того, із пропозицією укласти земельний сервітут позивачі зверталися до Пасічнянської сільської ради, яка, в свою чергу, направила листа з такою пропозицією ОСОБА_5 . Лист також залишився без відповіді.

Просили встановити безоплатний постійний земельний сервітут ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та членам їхніх сімей у формі права проходу та проїзду по наявному шляху, який визначений як дорога загального користування у чинному Генеральному плані села Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області, через земельну ділянку ОСОБА_5 з кадастровим номером 2624085001:01:010:0015, від поворотної точки «Е» до точки «В», довжиною 41 метр, шириною 3,5 метра, відповідно до плану меж земельної ділянки державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №094212 (а.с.5-11, том 1).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 серпня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_6 (а.с.77, том 1).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.92-97, том 2).

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У листопаді 2024 року ОСОБА_5 подала заяву про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування зазначила, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено. З метою отримання професійної допомоги вона 11.08.2020 року уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом. Додатковою угодою №1 до договору погоджено вартість надання адвокатом однієї години правової допомоги у розмірі 1000,00 гривень, а також визначено порядок оплати послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги в даній справі.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 18.11.2024 року, загальна вартість наданих послуг становить 22500,00 гривень. З них: ознайомлення з позовною заявою, аналіз доданих до позовної заяви документів, консультація 1 500,00 гривень; опрацювання законодавства, яке регламентує відповідні правовідносини, аналіз судової практики, підготовка до написання відзиву на позов 3000,00 гривень; підготовка до написання клопотань та заяв по справі (про виклик свідків, витребування доказів, залучення у справі третіх осіб, призначення експертизи, перенесення розгляду справи) 1 000,00 гривень; участь у проведенні судової земельно-технічної експертизи 2000,00 гривень; опрацювання заяви представника позивачів про повторне призначення експертизи та написання заперечення на дану заяву 1000,00 гривень; підготовка та участь у судових засіданнях у Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області 14000,00 гривень.

На підтвердження понесених нею реальних витрат на правничу допомогу долучила відповідні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, квитанції про оплату правничої допомоги на загальну суму 22500,00 гривень.

Також нею понесені витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 18500,00 гривень, підтвердженням чого є квитанція від 22.12.2023 року.

Отже, судові витрати, понесені нею при розгляді даної справи, становлять 41000,00 гривень.

Просила ухвалитидодаткове рішеннята стягнутиз позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на її користь понесені судові витрати в розмірі 41000,00 гривень (а.с.77-80, том 2).

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення суду

Додатковим рішенням Надвірнянського районногосуду Івано-Франківської області від 25 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 по 10250,00 грн з кожного понесених відповідачем судових витрат (а.с.98-100, том 2).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси якихпредставляє адвокат Госедло О.Д., подали апеляційну скаргу, у якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказують, що суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення в даній справі повторної судової земельно-технічної експертизи, яке вони просили призначити у зв`язку тим, що у висновку від 04.04.2024 року за №04/04/24 експерт не надав відповіді на три питання, а саме чи є на даний час проїзд до земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також експерт у висновку вказав п`ять можливих варіантів влаштування заїзду, при цьому не вказав користувачів чи власників земельних ділянок. Більше того, користувачі чи власники земельних ділянок при проведенні експертного дослідження участі не брали. Для встановлення земельного сервітуту у зазначених експертом варіантах слід залучати до розгляду справи ще четверо осіб, тобто користувачів чи власників земельних ділянок. Таким чином виникнуть спори ще з чотирма особами, що є неприйнятним.

П`ятий варіант проїзду у висновку експерта запропонований через спірну земельну ділянку, тобто такий вказаний позивачами.

Топографо-геодезичні роботи проводились інженером-геодезистом ОСОБА_8 , погодження на залучення якого щодо проведення геодезичних робіт чи обмірів позивачі не надавали.

Також до висновку експерта не долучено копію кваліфікаційного сертифіката інженера-геодезиста, копію свідоцтва про підвищення кваліфікації, свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на тахеометр електронний та на GPS-приймач.

Зазначають, що ОСОБА_8 обіймає посаду директора КП «Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради». З відкритих джерел (інтернет-ресурс) відомо, що ОСОБА_8 у 2021 році притягувався Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто неподання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (справа №345/3038/21, постанова від 21.07.2021 року).

Окрім того, відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (справа №809/1289/17) відповідачем по справі є директор КП «Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради». Зазначеною постановою визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви Особа-1 від 13.08.2017 року про направлення копії договору №457, укладеного між Особою-3, Особою-1 та КП «Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради».

Отже, судами встановлено факти порушення законодавства України інженером-геодезистом ОСОБА_8 .

У зв`язку з наведеним у позивачів виникають об`єктивні сумніви щодо неупередженого проведення обмірів спірної земельної ділянки інженером-геодезистом ОСОБА_8 , тому вважають сумнівним експертне дослідження від 04.04.2024 року.

Також у висновку експерт зазначив, що до земельних ділянок ОСОБА_1 є проїзд, що не відповідає дійсності, оскільки неможливо проїхати до земельної ділянки, де наявна стежка.

Також судом не взято до уваги факти, встановлені у справі №348/1174/17, зокрема те, що дійсно в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є земельні ділянки і до цих земельних ділянок іншої дороги, як повз земельні ділянки і будинок ОСОБА_6 , немає.

З відповіді Пасічнянської сільської ради від 07.08.2017 року також вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є суміжними землекористувачами і те, що іншої дороги до цих земельних ділянок немає.

Не враховано судом той факт, що Пасічнянська сільська рада заявляла під час розгляду справи про те, що дійсно облаштування проїзду до земельних ділянок позивачів через земельну ділянку ОСОБА_5 є найменш обтяжливим і найбільш найвигіднішим способом для всіх суміжних землевласників земельних ділянок, оскільки дорога встановлена Генеральним планом села Пасічна 1982 року і, окрім цього, іншого проїзду до земельних ділянок позивачів немає.

Щодо стягнення судових витрат, то вважають такі безпідставними, оскільки такі витрати є неспівмірними з розглядом справи.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначала попередній розрахунок судових витрат, що є порушенням п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України. Також суд не перевірив правильність наданого стороною відповідача розрахунку щодо витраченого часу на участь в судових засіданнях, оскільки у розрахунку завищено такий час, а обсяг наданих послуг є незначним, справа не є складною. Позивачі не були належним чином повідомлені про розгляд заяви про стягнення судових витрат і тому не мали можливості подати свої заперечення про зменшення судових витрат.

За наведених обставин просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення та відмовити у стягненні судових витрат. Вирішити питання про стягнення судових витрат (а.с.107-112, том 2).

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає аргументи, наведені в апеляційній скарзі, безпідставними. Просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.148-156, том 2).

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3ст.360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 30.01.2014 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 2624085001:01:010:0166 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1978 кв.м. Адреса розташування АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 30.01.2013 року від 30.01.2013 року належить земельна ділянка з кадастровим номером 2624085001:01:010:0163 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500кв. АДРЕСА_1 . Це також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.07.2017 року (а.с. 111-112, том 1).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:01:010:0166 площею 0,1978 га, опис меж: від А-Б-землі ОСОБА_1 ; від Б-В- землі ОСОБА_9 ; від В-Г- землі ОСОБА_7 ; від Г-А землі сільської ради (дорога) (а.с. 107-108, том 1).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:01:010:0163 площею 0, 25 га, опис меж: від А-Б - землі ОСОБА_9 , від Б-В - землі ОСОБА_1 , від В-А - землі сільської ради ( дорога) (а.с.109-114, том 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 094212 від 31.01.2006 року, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:01:010:0015 по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3956 га на підставі рішення Пасічнянської сільської ради від 22.03.2005 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010630700005 (а.с.12, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину серії ВМТ №021465 від 07.05.2010 року, виданого державним нотаріусом Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Шушкевич С.М., спадкоємцем вказаного в заповіті майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онука ОСОБА_10 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із права на земельну ділянку площею 0,03956 га, кадастровий номер 2624085001:01:010:0015, розташована по АДРЕСА_1 , передана для ведення особистого селянського господарства, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №094212, виданого Пасічнянською сільською радою 31.01.2006 року. Спадкова справа №407/08, зареєстровано в реєстрі за №1-1788. (а.с.13, том 1).

Відповідно докадастровогоплануземельної ділянкивідповідачки ОСОБА_5 закадастровим номером2624085001:01:010:0015площею0,03956,описмежвід А-Б-дорога; від Б-В- землі ОСОБА_1 , від В-Г землі ОСОБА_9 (а.с.12-зворот, том 1).

Рішенням сесії Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 05 березня 2013 року №2-21/2013 «Про можливість подальшого користування існуючим генпланом сіл Пасічна, Постоята, Букове, Соколовиця Пасічнянської сільської ради» вирішено визнати існуючий генплан сіл Пасічна, Постоята, Букове, Соколовиця Пасічнянської сільської ради розроблений ДУНД1 «Діпромісто» 1982 року можливим для подальшого використання згідно вимог чинного законодавства. Відповідно до генерального плану с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області 1982 року розроблений Генеральний план виконаний у масштабі 1:200. На генеральному плані зеленим кольором зображена спірна дорога місцевого значення по АДРЕСА_1 (а.с. 36, том 1).

Сільською радою складена ситуаційна схема розташування земельних ділянок щодо спірної дороги, видана Пасінянською сільською радою за підписом голови В.Михайлюк. Встановлено, що ситуаційна схема без масштабу та промірів. На схемі позначені та підписані земельні ділянки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Герби та зображено проїзди до цих ділянок (а.с.37, том 1).

Із змісту довідки Пасічнянської сільської ради Надвірняяського району від 07.12.2021 року за № 2870, виданої ОСОБА_4 , встановлено, що він є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суміжним землекористувачем якої є ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 (а.с.242, том 1).

Згідно довідки Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району від 07.12.2021 року за № 2871, виданої ОСОБА_3 , встановлено, що вона є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суміжним землекористувачем якої є ОСОБА_16 , ОСОБА_2 (а.с.243, том 1).

Відповідно довідки Пасічнянської сільської ради Надвірняяського району від 07.12.2021 року за № 2872, виданої ОСОБА_2 , він є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суміжним землекористувачем якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.244, том 1).

Згідно заяви від 15.02.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звертались до органа місцевого самоврядування та ОСОБА_5 врегулювання спору про користування дорогою. Просили для врегулювання спору укласти сервітут щодо постійного користування проходу проїзду (а.с.27-35, том 1).

Із відповіді Пасічнянської сільської ради на адвокатський запит № 3 від 12.07.2017 року встановлено, що станом на 01.08.2017 року генеральний план с. Пасічна чинний і діє з 1982 року та прийнято рішення 21 сесії шостого демократичного скликання від 05.03.2013 року № 2-21/2013 "Про можливість подальшого користування існуючим генпланом сіл Пасічна, Постоята, Букове, Соколовиця Пасічнянскої сільської ради"; власниками або користувачами земельних ділянок в частині перекритої дороги є громадяни: ОСОБА_18 згідно державного акту І-ІФ №009284 від 25 вересні 2000 року; ОСОБА_4 згідно рішення сесії сільської ради № 29 від 29 вересня 1994 року, земельна ділянка № НОМЕР_3 ( покійний батько ОСОБА_19 ), та № 29 від 03 січня 1995 року земельна ділянка № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; ОСОБА_3 згідно рішення сесії сільської ради № 23 від 11 травня 1995 року земельна ділянка № НОМЕР_6 ( покійна мати ОСОБА_20 ); ОСОБА_5 згідно свідоцтва про спадщину; ОСОБА_2 по факту встановлення, АДРЕСА_1 , є дорогою місцевого значення і знаходиться на балансі сільської ради (а.с. 38, том 1).

У матеріалах справи міститься висновок експерта ОСОБА_21 за результатом проведеннясудової земельнотехнічної експертизи за № 04/04/24 від 04.04.2024 року (а.с.2-17, том 2).

Відповідно до висновку встановлено наступне.

Наявний проїзд (заїзд) до земельних ділянок ОСОБА_1 : а) земельної ділянки кадастровий номер 2624085001:01:010:0166, площею 0,1978 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; б) земельної ділянки кадастровий номер 2624085001:01:010:0163, площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проїзд (заїзд) здійснюється від дороги загального користування, що зображена на фото №№1-4 (сторінки 10-11 висновку).

Встановити, чи є на даний час проїзд (заїзд) до земельної ділянки ОСОБА_2 неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про межі, площу, конфігурацію, проміри, точне місцерозташування земельної ділянки ОСОБА_2 . Ситуаційна схема розташування земельних ділянок щодо спірної ділянки (дороги) не містить жодної технічної інформації щодо масштабу та промірів (а.с. 37, том 1).

Встановити, чи є на даний час проїзд (заїзд) до земельної ділянки ОСОБА_3 неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про межі, площу, конфігурацію, проміри, точне місцерозташування земельної ділянки ОСОБА_3 . Ситуаційна схема розташування земельних ділянок, щодо спірної ділянки (дороги) не містить жодної технічної інформації щодо масштабу та промірів (а.с. 37, том 1).

Встановити, чи є на даний час проїзд (заїзд) до земельної ділянки ОСОБА_4 неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про межі, площу, конфігурацію, проміри земельної ділянки ОСОБА_4 . Ситуаційна схема розташування земельних ділянок, щодо спірної ділянки (дороги) не містить жодної технічної інформації щодо масштабу та промірів (а.с. 37, том 1).

Оскільки встановити точні межі земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 неможливо, експертом запропоновані п`ять технічно можливі варіанти проїзду до місцевості де розташовані перелічені ділянки.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 пояснили, що позивачі користуються дорогою по АДРЕСА_1 протягом багатьох років та спору з приводу користування дорогою не було, дід відповідачки ОСОБА_7 не чинив перешкоди для проїзду. Вже після його смерті дізнались, що відповідач ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку і не дозволяє проїзд, так як дорога проходить посередині її ділянки, однак іншої дороги до земельних ділянок позивачів немає.

Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , допитані в судовому засіданні, пояснили, що проїзд до будинків позивачів проходить не через земельну ділянку відповідачки, а з іншої сторони земельних ділянок.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦКкожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захистце юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивачі посилаються на те, що відповідачка є власником земельної ділянки через яку проходить дорога місцевого значення до земельних ділянок позивачів та іншого проїзду до їх земельних ділянок не має.

Відповідно до ч. ч.1,2ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст. 81 ЦПК України).

Згідно зіст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною другоюстатті 395 ЦК Україниодним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно достатті 401 ЦК Україниправо користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Статтею 403 ЦК Українивстановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Згідно зістаттею 404 ЦК Україниправо користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, такого земельного сервітуту як право проходу та проїзду на велосипеді, а також право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (стаття98,99 ЗК України).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про можливість встановлення земельного сервітуту шляхом надання права проїзду та проходу через належну іншій особі земельну ділянку у разі, якщо задовольнити таку потребу у будь-який інший спосіб неможливо.

Окрім того, закон вимагає саме від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Щодо додаткового рішення

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третястатті 270 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина першастатті 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК України).

У частині першійстатті 59 Конституції Українизакріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно достатті 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Із наведених норм слідує, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені у статті 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Позивачі посилаються на те, що до їхніх ділянок проходить єдина дорога місцевого значення, яка визначена Генеральним планом села Пасічна 1982 року і яка призначена для проїзду та проходу жителями села.

Заперечуючи доводи позивачів, відповідачка стверджує, що через належну їй земельну ділянку як і раніше не проходила ані дорога, ані стежка, так і на даний час вона відсутня, земельна ділянка використовувалась і використовується відповідно до цільового призначення. Вздовж її земельної ділянки та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 проходить дорога, через яку є проїзди до земельних ділянок і до домоволодіння ОСОБА_1 .

Доводи представника апелянтів про відсутність інших проїздів до їх земельних ділянок спростовується висновком судового експерта за № 04/04/24 від 04.04.2024 року.

Так, встановлено експертом, що земельні ділянки позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не сформовані, не встановлено межі, площу, конфігурацію, проміри земельної ділянок.

До земельних ділянок позивача ОСОБА_1 (земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:01:010:0166, площею 0,1978 га та земельної ділянки з кадастровим номером 2624085001:01:010:0163, площею 0,25 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 ) наявний проїзд (заїзд). Проїзд (заїзд) наявний від дороги загального користування, що зображена на фото №№ 1-4 (сторінка 10-11 висновку).

Разом з тим експертом запропоновані п`ять технічно можливих варіантів проїзду до місцевості, де фактично розташовані перелічені ділянки, крім того тільки в одному із варіантів є проїзд через земельну ділянку ОСОБА_5 .

Спростовуючи доводи представника апелянтів щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення в даній справі повторної судової земельно-технічної експертизи, яку вони просили призначити у зв`язку тим, що у висновку експерт не надав відповіді на три питання, а саме чи є проїзд до земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд виходить з такого.

У мотивувальній частині висновку експерт чітко зазначив, що встановити, чи є проїзд (заїзд) до земельної ділянки ОСОБА_2 неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про межі, площу, конфігурацію, проміри, точне розташування земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.11, том 2), земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.11-зворот, том 2), земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с.11-зворот, том 2). Топографо-геодезичні роботи місцевості, де розташовані ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виконані по фактичному користуванню, яке збігається із фасадами будівель, огорожами, парканами чи іншими лінійними спорудами. Ці земельні ділянки позначені у загальному масиві, доступ до яких є іншими шляхами.

З огляду на викладене, висновок експерта за № 04/04/24 від 04.04.2024 є обґрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумнівів в його правильності та надає вичерпні відповіді на всі поставлені питання, а отже відповідно до статей 77-81 ЦПК України є належним та достовірним доказом.

Крім того, апелянти не заявляли клопотання у апеляційній скарзі про проведення повторної експертизи.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.

Суд не бере до уваги довідку Пасічнянської сільської ради Надвірняяського району від 07.12.2021 року про те, що позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є фактичними користувачами земельних ділянок по АДРЕСА_1 , оскільки земельні ділянки цих позивачів не сформовані, не встановлено межі, площу, конфігурацію, проміри земельної ділянок, тобто не визначені по суті їх межі і ці земельні ділянки не є об`єктами цивільних прав позивачів.

Не належним доказом також є ситуаційна схема розташування земельних ділянок щодо спірної ділянки (дороги), оскільки вона не містить жодної технічної інформації щодо масштабу та промірів.

Не заслуговують на увагу посилання представника апелянтів на рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 31.07.2019 року, яким було залишено без змін рішення Надвірнянського районного суду від 17 травня 2019 року у справі №348/1174/17, оскільки предметом розгляду справи було усунення перешкод в користування дорогою відповідачкою ОСОБА_6 , а предметом даної справи є встановлення сервітуту через земельну ділянку ОСОБА_5 і у цій справі земельна ділянка ОСОБА_26 по відношенню до інших земельних ділянок не досліджувалась.

Судом вірно відхилено посилання позивачів на те, що у справі №348/1174/17 встановлено обставини щодо єдиного спірного проїзду до земельних ділянок позивачів, який проходив через земельну ділянку ОСОБА_5 , оскільки саме лише існування такого проїзду не є підставою для задоволення вимог про встановлення сервітуту, який встановлюється виключно за умови неможливості забезпечення проїзду будь-яким іншим чином, у тому числі шляхом облаштування нового проїзду іншим маршрутом, чого у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене, позивачами не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що нормальне використання позивачами своєї власності є неможливим без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки і задоволення їх потреб неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Встановивши, що позивачі не довели безальтернативності захисту свого права іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту саме на земельній ділянці відповідачки, найменшої обтяжливості обраного ними способу встановлення такого сервітуту для ОСОБА_5 , проти якого вона заперечувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивачів з наданою судом оцінкою наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, і спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку позивачів дає підстави для висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивачами не подано суду належних та допустимих доказів, які б давали можливість встановити безспірні обставини про неможливість доступу до їх земельних ділянок без встановлення обтяження у вигляді сервітуту щодо земельної ділянки відповідачки.

Щодо додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.11.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Пасічнянська сільська рада ОТГ, ОСОБА_6 , про встановлення земельного сервітуту, відмовлено.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу долучено договір про надання правової допомоги від 11.08.2020 року, укладений між адвокатом Шкурлатовською Г.І. та ОСОБА_5 . Предметом договору визначено надання адвокатом клієнту послуг адвоката. Винагорода за послуги, що надаються адвокатом (гонорар), встановлюється додатковою угодою до цього договору (а.с.81-82, том 2).

Також долучено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 11.08.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 18.11.2024 року, квитанції про оплату послуг на загальну суму 22500,00 грн (від 24.12.2020 року на суму 6100,00 грн, від 27.12.2021 року на суму 4000,00 грн, від 08.08.2023 року на суму 5200,00 грн, від 18.11.2024 року на суму 7200,00 грн) (а.с. 81-85, том 2).

Крім того, на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, відповідачем ОСОБА_10 подано до суду рахунок № 118 від 22.12.2023 року про оплату вартості проведеної судової земельно-технічної експертизи в сумі 18500,00 грн, квитанцію від 22.12.2023 року про оплату вартості експертизи на суму 18500,00 грн (а.с. 86-87, том 2).

Відповідачем ОСОБА_10 в межах п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат (а.с. 77-80, том 2).

Предметом Договору про надання правової допомоги від 11.08.2020 року, укладеного між адвокатом Шкурлатовською Г.І. та ОСОБА_5 , визначено надання адвокатом клієнту послуг адвоката. Винагорода за послуги, що надаються адвокатом (гонорар), встановлюється додатковою угодою до цього договору (а.с.81-82, том 2).

Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що вартість надання адвокатом однієї години правової допомоги становить 1000 грн. (п. 2), а також визначено порядок оплати послуг адвоката (п. 3) та порядок приймання передачі наданої адвокатом правової допомоги у цивільній справі № 348/881/20 у Надвірнянському районному суді (п. 4).

Зокрема згідно п. 3 додаткової угоди, сторони домовились, що при тривалому розгляді справи оплата послуг адвоката здійснюється в частинах по факту наданих послуг.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 додаткової угоди, сторони узгодили, що правова допомога вважається повністю наданою в Надвірнянському районному суді після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги), який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності);

Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, затрачений час на надану правову допомогу та розмір гонорару, який підлягає сплаті.

З акту приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 18.11.2024 року встановлено, що загальна вартість наданих послуг (сума гонорару адвоката) становить 22500,00 грн, яка складається з: ознайомлення з позовною заявою, аналіз доданих до позовної заяви документів, консультація 1500 грн (1,5 год.); опрацювання законодавства, яке регламентує відповідні правовідносини, аналіз судової практики, підготовка та написання відзиву на позов 3000,00 грн (3 год); підготовка та написання клопотань та заяв по справі (про виклик свідків, про витребування доказів, про залучення у справі третіх осіб, про призначення експертизи, про перенесення розгляду справи) 1000 грн. (5х200 грн); участь у проведенні судової земельно-технічної експертизи 2000,00 грн (2 год.); опрацювання заяви представника позивачів про повторне призначення експертизи та написання заперечення на дану заяву 1000,00 грн (1 год.); підготовка та участь у судових засіданнях у Надвірнянському районному суді 14000,00 грн (14 год.). Вказаний акт підписаний відповідачем ОСОБА_10 та адвокатом Шкурлатовською І.І., та скріплений її печаткою. Сторони не мають претензій одна до одної щодо наданих послуг.

Оскаржуваним додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2024 року заяву ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з позивачів на її користь по 10250,00 грн з кожного понесених судових витрат (а.с.98-100, том 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень ст.133,137,139,141 ЦПК України, дослідивши зміст акту про надані послуги, договору про надання правничої допомоги, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір гонорару, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд прийшов до висновку про доведеність витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Статтею 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4. ст.62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюютьсяст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частин 1 - 6статті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3статті 137 ЦПК України).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Аналогічне наведено у постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання щодо видів правничої допомоги адвокатом Шкурлатовською Г.І. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, так і обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Оплата за надані послуги здійснена відповідачем ОСОБА_10 адвокату Шкурлатовській І.І. в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалами справи платіжними документами.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.08.2023 року по даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу. Згідно з даною ухвалою суду витрати за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_5 .

Відповідачем ОСОБА_10 було в повному обсязі здійснено оплату вартості проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 18500,00 грн, що підтверджується рахунком № 118 від 22.12.2023 року, та квитанцією від 22.12.2023 року.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_10 понесла судові витрати по даній справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн та витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи в сумі 18500,00 грн, що підтверджується відповідними доказами.

Щодо неподання стороною відповідача попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд зазначає, що аналіз ч. 2 ст. 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (що узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 161/20630/18).

Згідно частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (Постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Від сторони позивачів не надходило клопотань зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу у апеляційній інтанції.

Не заслуговують на увагу посилання представника позивачів на неналежне повідомлення про дату та час ухвалення додаткового рішення, оскільки в матеріалах справи наявні фіскальні чеки, датовані 18.11.2024 року, про направлення рекомендованим листом копії заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.88, том 2).

Крім того, копію ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.11.2024 року про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення та призначення справи до судового розгляду на 25.11.2024 року направлено судом в електронний кабінет представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката Госедло О.Д. із відміткою про доставлення листа 21.11.2024 року (а.с.91-зворот, том 2).

З огляду на викладене, сторона позивачів належним чином була повідомлена про розгляд справи за заявою ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення та позивачами отримано копію такої заяви, тому у позивачів була можливість подати свої заперечення щодо заяви відповідачки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та встановлені обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене правильне судове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та вірно визначено розмір витрат на правничу допомогу.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржувані рішення судом першої інстанції ухвалені з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити без змін. Підстав для їх скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладено, керуючись ст. 374,375,381-384,ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси якихпредставляє адвокат Госедло Олексій Дмитрович, залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текстпостанови складено21лютого 2025року.