Рішення

від 21.02.2025 по справі 472/828/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/828/24

Провадження №2/472/49/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Щербини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що з 19 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Державного підприємства «Радгосп «Виноградна долина» на посаду сторожа згідно наказу № 79-К від 18.06.2019 року.

17 серпня 2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа ДП «Радгосп «Виноградна долина» за згодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпП України згідно наказу № 22-к від 17.08.2020 року.

Відповідачем до теперішнього часу не проведено з позивачем ОСОБА_1 повного розрахунку у строки, зазначенні встатті 116 КЗпП України. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату в розмірі 11 667 грн. 27 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 232 448 грн. 00 коп. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

22 серпня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Сорочан Є.В. в судове засідання не з`явилися, але до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та у відсутність позивача, який позовні вимоги щодо стягнення на його користь з ДП «Радгосп «Виноградна долина» заборгованості по заробітній платі у сумі 11667,27 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 232448,00 грн. підтримує в повному обсязі і наполягає на їх задоволені. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, саме витрати на правову допомогу в розмірі 8200,00 грн..

Представник відповідача ДП «Радгосп «Виноградна долина» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи встановлено, що з 19 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді сторожа Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" (а.с. 29).

17 серпня 2020 року позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 32).

Відповідно до довідки головного бухгалтера Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" №47 від 20.07.2023 року (а.с.12) невиплачена заробітна плата ОСОБА_1 станом на 13.07.2023 року становить 11667,27 грн., із яких: за червень 2020 року 4986,11 грн., за липень 2020 року 6681,16 грн. (а.с. 12).

Згідно з ч. 1ст. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України, закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1ст. 24 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1ст. 115 Кодексу законів про працю України.

В силустатті 117 КЗпП України(у редакції від 14.08.2021р., що діяла станом на день звільнення позивача), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX, що набрав чинності 19 липня 2022 року, стаття 117 КЗпП викладена в іншій редакції.

За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХприйнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.

Тобто, починаючи з 19 липня 2022 рокуу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.

У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) щодо відповідностіКонституції України(конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня2016 року № 955-VIII зі змінами, від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першоїстатті 58 Основного Закону Україниновий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.

Відповідач при звільненні не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату.

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Державного підприємства «Радгосп «Виноградна долина» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім ) гривень 27 (двадцять сім) копійок,з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того у позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 232 448 грн. 00 коп., оскільки розрахунок з позивачем так і не проведений.

На теперішній часЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХє чинним та обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 20Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 КЗпП України, власник повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Абзацом третім пункту 2 розділу ІІ та абзацом третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок), встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Враховуючи наведені вище, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 серпня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по18 липня 2022 року включно, тобто до дня набрання чинностіЗаконом № 2352-ІХ.

Отже, суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період з 18 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року включно.

З довідки Державного підприємства «Радгосп «Виноградна долина» № 10/08-22-3 від 05.08.2024 року (а.с. 31) вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці до дня звільнення склала 227,00 грн.

Кількість робочих днів за період з 18 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року включно складає 483 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 18 серпня 2020 року по 18 липня 2022року включно складає 109 641 грн. (227,00 грн. х 483 днів = 109 641,00 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дня набрання чинності новою редакцієюст. 117 КЗпПУпо день ухвалення рішення суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року включно (тобто за період який перебільшує 6 місяців), відповідно до правового регулювання спірних правовідносин, яке існувало на момент звернення позивача до суду та перебування справи на розгляді у суді.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Радгосп «Виноградна долина» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 109 641 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач був звільнений, та оскільки суд вказану вимогу задовольнив повністю, то за такого з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211,20 грн.

Також позивач у відповідності до положень вищезазначеногоЗаконувід сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні був звільнений та враховуючи що позов задоволено частково, в дохід держави підлягає стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 601 (шістсот одна гривня) гривня 88 (вісімдесят вісім) копійок (121308,27 грн. (сума, задоволена судом) х 1211,20 грн. (сума судового збору за позовну заяву) : 244115,27 грн. (загальна сума позову). Таким чином, загальна сума судового збору, який необхідно стягнути з відповідача на користь держави становить 1 813,08 грн. (1211,20 грн. + 601,88 грн.).

Крім того, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8200 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: договір № 2 про надання правової допомоги від 23 липня 2024 року, додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2 від 23.07.2024 року, акт наданих послуг від 22.01.2025 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 6 від 23.07.2024 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 22.01.2025 року, що підтверджує сплату Сорочан Є.В. суми 8200 грн.

Крім того, слід зазначити, що саме відповідач повинен доводити неспівмірність витрат на правову допомогу та просити їх зменшити суд, однак відповідач будь-яких заяв, чи клопотань з цього приводу не подавав.

А тому за такого суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8200 (вісім тисяч двісті ) гривень 00 копійок..

Відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно з ст. 430 ЦПК Українисуддопускає негайне виконання рішеньу справах, зокрема, проприсудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати в межах платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Радгосп "Виноградна долина" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути зДержавного підприємства "Радгосп "Виноградна долина"(57047, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Варюшине, вулиця Тополина, будинок 30, ЄДРПОУ 00413995), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Михайло Жуково Братського району Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім ) гривень 27 (двадцять сім) копійок,з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути зДержавного підприємства "Радгосп "Виноградна долина"(57047, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Варюшине, вулиця Тополина, будинок 30, ЄДРПОУ 00413995), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Михайло Жуково Братського району Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі109 641 (сто дев`ять тисяч шістсот сорок одна) гривня 00 копійок, з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Стягнути зДержавного підприємства "Радгосп "Виноградна долина"(57047, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Варюшине, вулиця Тополина, будинок 30, ЄДРПОУ 00413995), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця с. Михайло Жуково Братського району Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 8200 (вісім тисяч двісті ) гривень 00 копійок.

Стягнути зДержавного підприємства "Радгосп "Виноградна долина"(57047, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Варюшине, вулиця Тополина, будинок 30, ЄДРПОУ 00413995), на користь держави судовий збір в розмірісудовий збір в розмірі 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) гривень 08 ( вісім) копійок,(отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Суддя Вселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський