Ухвала

від 21.02.2025 по справі 487/6054/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6054/21

Провадження № 6/487/87/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Сухаревич З.М., розглянувши подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Браги Аліни Анатоліївни про тимчасово обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшло подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Браги А.А., в якому вона просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 (громадянство України, РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Свої вимоги державний виконавець мотивував тим, що у неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 74336577. В ході здійснення виконавчого провадження було встановлено, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані, майно та доходи відсутні, боржник отримує пенсію. Божником судові рішення не виконані, що свідчить про його ухилення від виконання зобов`язань за судовими рішеннями. Вважає, що невжиття заходів щодо обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, надалі ускладнюватиме подальше виконання рішення, і навпаки обмеження боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення та відновленню порушених прав стягувача.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року подання державного виконавця прийнято до розгляду і призначено до судового розгляду.

В судове засідання державний виконавець не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до такого висновку.

На виконанні у головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Браги А.А. перебуває зведене виконавче провадження № 74336577, до складу якого входять:

Виконавче провадження №67385812 з примусового виконання судового наказу №915/1276/21 виданого 05.10.2021 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 71287,89 грн.;

Виконавче провадження №72184690 з примусового виконання виконавчого листа №487/6054/21 виданого 19.06.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 338332,25 грн.;

Виконавче провадження №72337613 з примусового виконання наказу №915/1828/21 виданого 22.06.2023 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у загальній сумі 218848,65 грн. та грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3282,72 грн.;

Виконавче провадження №73598720 з примусового виконання наказу №915/1186/23 виданого 30.10.2023 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7677,99 грн. 3% річних, 52739,46 грн. інфляційних витрат, а також судового збору 2684,00 грн.

Відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження № 74336577, сума що підлягає стягненню 694852,96 грн, залишок, що підлягає стягненню 653809,32 грн.

Боржнику ОСОБА_1 надсилались постанови про відкриття виконавчого провадження, проте повернулись у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 12, 19).

Відповідно до витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 10.07.2023, реєстратором Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. зареєстровано обтяження рухомого майна ОСОБА_1 заборона відчужувати (а.с 29).

Відповідно доВитягу зДержавного реєструречових праввід 10.07.2023 реєстратором Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. зареєстровано обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 арешт нерухомого майна (а.с. 30).

Відповідно до відповіді Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований 18.06.2007 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий 01.03.2017 року (а.с. 31).

Відомості про зареєстровані транспортні засоби за ОСОБА_1 відсутні, відомості про доходи відсутні (а.с. 32, 33).

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 01.01.2025 отримав пенсію у розмірі 2361 грн.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України щодо ОСОБА_1 відсутні дані щодо перетину державного кордону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеною цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для виїзду за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюєтьсяЗаконом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 6 даногоЗаконувстановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коливін ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

В той же час, відповідно до ст.2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 р. (скарга №28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, також зазначено, що співмірність обмежень у праві виїзду з країни у зв`язку з несплатою боргу виправдано лише остільки, оскільки це сприяє переслідуваної меті забезпечення повернення боргу.

Застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ в Україні як джерела права врегульовано Главою4та статтями17-18 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно п.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею11 Закону України "Про виконавче провадження"тастаттею 441 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведених вимог законодавства, саме державний виконавець зобов`язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Проте, належних та допустимих доказів того, що боржник має намір ухилятись або ухиляється від виконання судових рішень, хоча має для цього можливості, вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень, або безпідставно не з`являється на виклики державного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, суду не надано.

Відсутність майна та доходів боржника не свідчить про ухилення від виконання зобов`язань.

При цьому, у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Доказів вжиття вказаних заходів до подання не додано.

Окрім цього, докази того, що боржнику відомо про наявність виконавчого провадження, ігнорування викликів державного виконавця, суду не надано, а постанови про відкриття виконавчого провадження не вручені боржнику.

В той же час, звернення державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути крайнім заходом, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Однак, державний виконавець проігнорував вимоги ст. 441 ЦПК України і в суде засідання не з`явився, доказів на доведення факту ухилення від виконання боржником зобов`язань не надав.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Оцінюючи наведене в сукупності, суд дійшов до висновку, що підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні подання відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 81, 431, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Браги Аліни Анатоліївни про тимчасово обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повна ухвала складена 21 лютого 2025 року.

Суддя: З.М. Сухаревич