Ухвала

від 19.02.2025 по справі 509/2128/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3913/25

Справа № 509/2128/19

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

19.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати внесків на утримання спільного майна

встановив:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року вказаний вище позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Бриз-5» заборгованість зі сплати внесків на утримання спільного майна за період з 1 грудня 2017 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 31 640,57 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, 08 січня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олейниченко О.М., звернулася з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції у порядку, визначеному ст. 355 ЦПК України. В апеляційній скарзі скаржниця порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вона не отримувала копію оскаржуваного рішення суду, так як знаходиться за кордоном, тоді як копію цього рішення її представниця отримала лише 10 грудня 2024 року. При цьому, в апеляційній скарзі представниця зазначила, що скаржниця ОСОБА_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІСТ.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2025 року вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати скаржницею судового збору на виконання вимог, передбачених п.2 ч.2 ст. 356 ЦПК України.

20 січня 2025 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5», адвокат Можин О.В. подав на адресу апеляційного суду заперечення проти клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що в апеляційній скарзі наведені недостовірні відомості про те, що ОСОБА_1 не має Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, що спростовується відповіддю №5769829 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС. Згідно картки руху документа в Електронному суді, яка додана до вказаного заперечення, рішення суду в цій справі доставлено до Електронного суду 31 жовтня 2024 року, тобто датою отримання скаржницею копії оскаржуваного рішення є саме 31 жовтня 2024 року, а не 10 грудня 2024 року. Посилаючись на викладене вище, зазначає, що скаржниця намагається ввести суд в оману, щодо обставин наявності у неї електронного кабінету та достовірної дати отримання нею копії оскаржуваного рішення. Подання представником апеляційної скарги через 74 дні з часу отримання копії рішення суду безпосередньо скаржницею є істотним пропуском строку на апеляційне оскарження.

23 січня 2025 року представниця скаржниці, адвокат Олейниченко О.М. на виконання вимог зазначеної вище ухвали апеляційного суду від 17 січня 2025 року подала заяву до якої долучила квитанцію про сплату судового збору та надала відомості (інформацію), визначену п.2 ч.2 ст. 356 ЦПК України. В цій заяві представниця також зазначила, що скаржниця ОСОБА_1 не має Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.

24 січня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи.

27 січня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними. Апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржниці протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, що зазначені в тексті цієї ухвали. Роз`яснено скаржниці, що у випадку неподання заяви або якщо викладені в заяві підстави пропуску строку будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що скаржниця ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, копію оскаржуваного рішення у електронний кабінет скаржниця отримала 31 жовтня 2024 року о 19:25:23 год (а.с. 244), тобто після 17:00 години, тому воно вважається врученим 01 листопада 2024 року, відтак право на поновлення строку на апеляційне оскарження, обумовлене часом отримання копію оскаржуваного рішення, для скаржниці обраховується з 02 листопада 2024 року і закінчується 02 грудня 2024 року включно (з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України). З апеляційною скаргою скаржниця засобами поштового зв`язку звернулася 08 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, який становить 37 днів. Врахувавши докази, які підтверджують виконання судом обов`язку

щодо вручення скаржниці копії рішення суду у порядку, визначеному ст. 272 ЦПК України, а також наявність у скаржниці зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС,апеляційний суддійшов висновку,що сампо собіфактотримання представницеюскаржниці копіїоскаржуваного рішенняу переровомувигляді 10грудня 2024року,тобто позамежами встановленогозаконом строкуна апеляційнеоскарження,без наведенняоб`єктивнихпричин знаданням відповіднихдоказів,не можесвідчити пробезумовне підтвердженнянаявності цихпричин тавизнання їхсудом поважними. Інших поважних причин, які б могли слугувати підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржниця не навела.

Копію зазначеної вище ухвали апеляційного суду скаржниця ОСОБА_1 отримала в її електронний кабінет 01 лютого 2025 року, а її представниця адвокат Олейниченко О.М. 03 лютого 2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

11 лютого 2025 року представниця скаржниці ОСОБА_1 , адвокат

Олейниченко О.М. подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому просить визнати поважними причинами пропуску скаржницею строку на апеляційне оскарження вказаного вище рішення суду та поновити процесуальний строк, яке обґрунтовує тим, що про існування зареєстрованого на ім`я скаржниці електронного кабінету, ОСОБА_1 дізналася лише з ухвали апеляційного суду. Скаржниця постійно мешкає в Іспанії, має там офіційний тимчасовий захист, перебуваючи за кордоном не має можливості не тільки створити електронний кабінет, а і навіть отримати інформацію з державних сайтів України, які автоматично блокуються. Під час розгляду справи місцевим судом, скаржниця зверталася до суду з заявою про те, що вона не має доступу до електронного суду, а також можливості користуватися комп`ютером. Щодо направлення рішення до електронного кабінету скаржниці, представниця зазначила, що в матеріалах справи з невідомих причин містяться 2 довідки про доставку електронного документа в різний час: 1) вступна та резолютивна частини; 2) «Рішення просте», що розуміється як неповний текст рішення суду. Звертає увагу, що після ознайомлення з матеріалами справи стало відомо, що взагалі відсутні жодні докази направлення до електронного кабінету ОСОБА_1 повного тексту оскаржуваного рішення суду. Посилаючись на відповідь, надану Державним підприємством «Інформаційні судові системи» на адвокатський запит зазначає, що ОСОБА_1 не користувалася Електронним кабінетом в підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 24 липня 2025 року по теперішній час; за відсутності кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 не могла зареєструватися та авторизуватися в підсистемі ЕС, а отже і не отримувала рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року.

13 лютого 2025 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5», адвокат Можин О.В. подав заперечення на клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що доводи, якими скаржниця обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження спростовуються відповіддю, наданою Державним підприємством «Інформаційні судові системи». При цьому зазначає, що та обставина, що ОСОБА_1 не авторизувалася в підсистемі Електронний суд з 24 липня 2024 року свідчить про те, що вона недобросовісно користувалася своїми права, тому несе негативні наслідки унаслідок не вчинення певний дій.

16 лютого 2025 року представниця скаржниці адвокат Олейниченко О.М. подала відзив на заперечення представника позивача в якому просить задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

17 лютого 2025 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5», адвокат Можин О.В. подав заперечення в яких просить відмовити у задоволенні клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали справи, доводи скаржниці щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року, колегія суддів зауважує про таке.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі N 361/161/13-ц (провадження N 61-37352сво18).

Відповідно до пункту 6 частини другоїстатті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом частини першоїстатті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина першастатті 126 ЦПК України).

За змістомстатті 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установленихстаттею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третястатті 357 ЦПК України).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленомустаттею 358 цього Кодексу(частина четвертастатті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщоскаржникомустрок, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними(пункт 4 частини першоїстатті 358 ЦПК України).

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина третястатті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шостастатті 272 ЦПК України).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ятастатті 14 ЦПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомоїстатті 14 ЦПК України).

Отже, процесуальний закон передбачає надсилання судового рішення як рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так і в електронній формі через "Електронний кабінет", у тому числі на офіційну електронну адресу засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу III затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених у частині шостійстатті 14 ЦПК України, пункті 10 вказаного Положення, зокрема для тих, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі N 454/1883/22(провадження N 14-117цс23), пункти 64-65).

Так, оскаржуване рішення ухвалене судом 28 жовтня 2024 року, його повний текст надіслано ОСОБА_1 в електронній формі до її електронного кабінету. 31 жовтня 2024 року о 19:25:23 ОСОБА_1 отримала це судове рішення, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. За таких обставин, рішення вважається врученим 01 листопада 2024 року, тому право на поновлення строку на апеляційне оскарження, обумовлене часом отримання копії оскаржуваного рішення, для скаржниці обраховується з 02 листопада 2024 року і закінчується 02 грудня 2024 року включно (з урахуванням положень ч.3 ст. 124 ЦПК України). Проте апеляційну скаргу подано 08 січня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1частини 2 статті 354 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржниці про те, що копію оскаржуваного рішення її представницею отримано лише 10 грудня 2025 року, оскільки отримання представницею скаржниці копії оскаржуваного судового рішення у паперовому вигляді не спростовує факт отримання скаржницею особисто цього ж рішення в електронному кабінеті 31 жовтня 2024 року, оскільки вимога про надіслання судового рішення через підсистему ЄСІТС є обов`язковою для осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", а підсистемою реалізовано функціонал автоматичного направлення сторонам у справі процесуальних документів, колегія суддів відхиляє аргументи скаржниці про її неповідомлення про ухвалене судом першої інстанції рішення за допомогою цієї системи.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі № 753/13117/23 (провадження № 61-8237св24).

Посилання скаржниці про те, що у справі відсутні докази щодо направлення їй повного тексту оскаржуваного рішення суду, тоді як довідка про доставку до її електронного кабінету документа з назвою «Просте рішення», що інтерпретується скаржницею, як отримання неповного судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції 31 жовтня 2024 року до електронного суду було доставлено, як вступну та резолютивну частини рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року, так і його повний текст, які скаржницею отримані, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.

Та обставина, що до електронного кабінету скаржниці доставлено повний текст оскаржуваного рішення з назвою «Рішення просте» не свідчить про те, що цей документ є неповним текстом судового рішення, оскільки у матеріалах справи містяться окремі довідки, які підтверджують про доставку учасникам справи, як скороченого, так і повного тексту судового рішення.

Твердження скаржниці про те, що вона не була обізнаною про наявність електронного кабінету зареєстрованого на її ім`я, та перебуваючи за кордоном не мала можливості створити електронний кабінет та отримати інформацію з державних сайтів України, колегія суддів оцінює критично та відхиляє, зважаючи на таке.

Як убачається з відповіді Державного підприємства «Інформаційні судові системи» №694/6/11-30-25 від 11 лютого 2025 року, наданої у відповідь на адвокатський запит адвоката Олейниченко О.М., відповідно до інформації, що міститься в базі даних підсистеми Електронний суд (далі ЕС): кабінет користувача ЕС « ОСОБА_1 (2589812126) було зареєстровано «24-04-16 11:08»; в підсистемі ЕС не логується інформація щодо ІР адреси користувача; в підсистемі ЕС логується інформація про авторизацію користувачів з «2024-07-24». За період з 24 липня 2024 року до моменту надання відповіді не зафіксовано авторизація користувача « ОСОБА_1 (2589812126) в підсистемі ЕС; реєстрація та авторизація користувача в підсистемі ЕС відбувається тільки за кваліфікований електронним підписом; адміністратором підсистеми ЕС не обмежується доступ до підсистеми ЕС за межами України; чинним законодавством України не передбачено видалення кабінету користувача підсистеми ЕС.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, представниця скаржниці зазначила, що з 2022 року ОСОБА_1 постійно мешкає в Іспанії, має статус тимчасового захисту, відвідувала Україну з 18 червня 2024 року по 11 серпня 2024 року.

З викладеного вище убачається, що скаржниця має електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, який під час перебування за кордоном, зареєструвала 16 квітня 2024 року за допомогою використання кваліфікованого електронного підпису, при цьому скаржниця була не обмежена у доступі до підсистеми Електронний суд, перебуваючи за межами України. Факт реєстрації електронного кабінету 16 квітня 2024 року, тобто під час знаходження ОСОБА_1 за кордоном, спростовує твердження скаржниці про те, що доступ до державних сайтів України автоматично блокується у разі перебування за межами держави.

Та обставина, що скаржниця звертаючись до суду першої інстанції із заявами, не накладала на них кваліфікований електронний підпис не свідчить про його відсутність, тоді як наявність у ОСОБА_1 кваліфікованого електронного підпису підтверджується тим, що за допомогою саме його використання, скаржницею було здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд.

Сама по собі та обставина, що востаннє скаржниця авторизувалася в підсистемі Електронний Суд 24 липня 2024 року, не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому,колегія суддівзауважує,що заст.272ЦПК Україниднем врученнясудового рішеннязаконодавець вважаєсаме деньотримання судомповідомлення продоставлення копіїсудового рішеннядо електронного кабінету особи, а не день, коли ця особа фактично ознайомилася із змістом рішення, доставленого їй у електронному вигляді.

Також колегія суддів звертає увагу, що договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокат Олейниченко О.М. було укладено 01 грудня 2024 року, тобто в межах строку, протягом якого скаржниця була вправі звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обумовленого датою отримання копії оскаржуваного рішення в її електронний кабінет.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стороною відповідача своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення всіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, скаржниця не надала.

Згідно з ч. 4ст. 357 ЦПК Українирегламентовано, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленомустаттею 358 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 1ст. 358 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року.

Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року.

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бриз-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із сплати внесків на утримання спільного майна

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеномустаттею 272 ЦПК України, скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова