Постанова

від 19.02.2025 по справі 296/6695/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 296/6695/23

провадження № 61-15698св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів:Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою онукою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 і бабою малолітньої дитини - ОСОБА_4 , 2019 року народження.

Вказувала на те, що вона прагне брати участь у вихованні онуки, бажає проводити час з нею, неодноразово зверталася до відповідачів з проханням надати їй можливість зустрічатися та спілкуватися з онукою, однак відповідачі заперечують проти цього та перешкоджають їй у спілкуванні з дитиною. Відповідачі відмовляють їй у спілкуванні з дитиною у зв`язку із тим, що чоловік її дочки - ОСОБА_3 позичив у неї гроші та у добровільному порядку повернути їх відмовився, а тому вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення коштів. Зазначала, що вказані обставини не є підставою для позбавлення її права на спілкування з онукою.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у її спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_5 , 2019 року народження, шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_6 , встановити зустрічі кожної першої та третьої неділі місяця з 11:00 год до 14:00 год, за участю матері дитини, за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у м. Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини та протягом тижня щоліта за попереднім узгодженням з батьками дитини.

У вересні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист прав та інтересів малолітньої дитини та усунення перешкод у вихованні дитини.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що вони з 2014 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_6 . З березня 2022 року з ініціативи ОСОБА_1 їхні взаємовідносини стали погіршуватися і наразі вони є неприязними.

Зазначали, що ОСОБА_1 систематично здійснює щодо них та дитини психологічне домашнє насильство, щоб заволодіти правом на виховання їхньої дитини.

З огляду на зазначене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд встановити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою за допомогою телефону та/або програм інтернет телефонії у режимах аудіо- та/або відеозв`язку один раз на місяць тривалістю одна година у перший понеділок місяця з 09:00 год. до 10:00 год. з урахуванням режиму та можливості і бажання дитини; особистого спілкування з дитиною за участі обох батьків дитини без участі працівників поліції у приміщенні розважального комплексу «Острів розваг» в ТРЦ «Глобал UA» один раз в три місяця: у вівторок кожного третього місяця з 10:00 год. до 12:00 год.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року у складі судді Драча Ю. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_5 , 2019 року народження, шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки.

Встановлено зустрічі кожної першої та третьої неділі місяця з 11:00 год до 14:00 год за участю матері або батька дитини, або обох батьків, за адресою місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у м. Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що внаслідок існування неприязних стосунків із позивачкою батьки ОСОБА_6 перешкоджають участі баби у її вихованні та спілкуванні з останньою, а можливість такої участі після налагодження міжособистісних стосунків між сторонами, як зазначено у висновку органу опіки та піклування, не може відповідати інтересам дитини, оскільки такі неприязні стосунки можуть існувати значний проміжок часу.

Урахувавши вік дитини, можливість негативного впливу батьків на спілкування онуки із бабою один раз на місяць у телефонному режимі або аудіо чи відеозв`язку, суд дійшов висновку про те, що такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із онукою є неприйнятним способом і в першу чергу не відповідатиме інтересам останньої.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 червня 2024 року змінено.

У резолютивній частині рішення спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні із малолітньою внучкою ОСОБА_5 , 2019 року народження, визначено таким чином:

«Встановити ОСОБА_1 зустріч кожної першої та третьої неділі місяця із 12:00 год. до 14:00 год. за участю матері ОСОБА_2 або батька дитини ОСОБА_3 , або обох батьків, на нейтральній території у м. Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, з можливістю зміни графіка зустрічей за домовленістю сторін та стану здоров`я дитини».

У решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що з метою уникнення виникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 та її дочкою або зятем, або обома батьками під час спілкування з онукою у визначений судом час, доцільним буде проведення таких зустрічей за межами помешкання ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_2 ), у громадських місцях, які відповідають віковій категорії дитини на нейтральній території у м. Житомирі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, встановлюючи місце зустрічі її з онукою на нейтральній території у м. Житомирі, не визначив конкретного місця проведення зустрічей, що може унеможливити виконання рішення суду.

Вказуючи на те, що доцільним буде проведення зустрічей за межами помешкання позивача з метою уникнення конфліктних ситуацій між позивачкою та її дочкою або зятем, або батьками обома під час спілкування з онукою, апеляційний суд не врахував, що конфліктні ситуації та сварки між сторонами мали місце саме у громадських місцях, про що свідчать неодноразові звернення до органів поліції та Служби у справах дітей Житомирської міської ради.

Вказує на те, що її прагнення проводити зустрічі з онукою, у тому числі за місцем свого проживання, крім іншого, пов`язане з бажанням познайомити дитину зі своїм побутом, переглядати сімейні фотографії, ділитися цікавими фактами та історіями з дитинства її дочки, розпочати спільну традицію.

Апеляційний суд погодився з доводами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, про те, що наявність каміну у її квартирі є підставою неможливості проведення зустрічей баби з онукою за місцем її проживання. Однак, вказаним каміном вона не користується, що підтверджується актом обстеження її квартири від 22 жовтня 2024 року, який був складений після розгляду справи апеляційним судом та доданий до касаційної скарги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, від 14 лютого 2023 року у справі № 208/4682/20, від 16 червня 2021 року у справі № 317/206/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи інших учасників справи

У січні 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі.

У січні 2025 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційного суду без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позивачка у позовній заяві зазначила два альтернативних місця зустрічі з дитиною: або у належній їй квартирі, або на нейтральній території у м. Житомирі. Позивачка не заявляла вимог про визначення двох місць для її зустрічей з дитиною, тобто у належній їй квартирі та на нейтральній території у м. Житомирі, а тому суд першої інстанції, встановлюючи зустрічі позивачки з онукою за адресою місця проживання ОСОБА_1 або на нейтральній території у м. Житомирі, вийшов за межі позовних вимог, визначивши фактично два місця зустрічі позивачки з дитиною.

Враховуючи те, що між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 і зятем ОСОБА_3 існують неприязні стосунки, проводити зустрічі позивача з малолітньою дитиною за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 неможливо та небезпечно для здоров`я та життя дитини.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доцільність проведення таких зустрічей за межами помешкання ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася дочка - ОСОБА_4 , яка проживає з батьками за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 та бабою ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 січня 2017 року належить квартира АДРЕСА_4

Між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 і зятем ОСОБА_3 існують неприязні стосунки, що пов`язані із майновими та немайновими правовідносинами. Сторони неодноразово зверталися до органів поліції та Служби у справах дітей Житомирської міської ради із відповідними заявами щодо порушення їх майнових та немайнових прав, у тому числі щодо участі у вихованні та спілкуванні із малолітньою ОСОБА_5 .

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03 січня 2024 року № 7 затверджено висновок щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вказаного висновку, Виконавчий комітет міської ради, як орган опіки та піклування, вважає, що визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суперечить інтересам малолітньої дитини та є можливим лише після налагодження міжособистісних стосунків між бабою та батьками дитини.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків, опікунів та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У справах зі спорів щодо участі баби у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п`ята та шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, а тому суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.

У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд зазначив, що неприязні відносини між позивачкою та відповідачами не є підставою для обмеження прав позивачки на спілкування з онукою.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.

У постанові від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22 (провадження № 61-13193св23) Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі баби у вихованні онука, яким було змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.

Верховний Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивачка не може досягти згоди з відповідачами щодо способу її, баби, участі у вихованні онуки та у спілкуванні з нею. Між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 і зятем ОСОБА_3 існують неприязні стосунки, що пов`язані із майновими та немайновими правовідносинами. Сторони неодноразово зверталися до органів поліції та Служби у справах дітей Житомирської міської ради із відповідними заявами щодо порушення їх майнових та немайнових прав, у тому числі щодо участі у вихованні та спілкуванні із малолітньою ОСОБА_5 .

Водночас Верховний Суд зауважує, що наявність конфлікту та неприязні стосунки між відповідачами та позивачкою не є підставою для повного обмеження прав останньої на спілкування з онукою, яка має право на сімейне виховання, яке виключає також право на спілкування з бабою.

Узявши до уваги те, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивачку можливості спілкуватися з онукою, тобто між сторонами існує спір з цього приводу, врахувавши право та бажання позивачки спілкуватися з малолітньою дитиною, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка має законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні та визначив спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні із малолітньою онукою.

Матеріали справи не містять даних, що встановлений ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні та вихованні із малолітньою онукою шляхом зустрічей з останньою кожної першої та третьої неділі місяця із 12:00 год. до 14:00 год. за участю батьків або одного з них на нейтральній території у м. Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, суперечать інтересам дитини.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що з метою уникнення виникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 та її дочкою або зятем, або батьками обома під час спілкування з онукою у визначений судом час, доцільним буде проведення таких зустрічей за межами помешкання ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_2 ), у громадських місцях, які відповідають віковій категорії дитини на нейтральній території у м. Житомирі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд, встановлюючи місце зустрічі її з онукою на нейтральній території у м. Житомирі, не визначив конкретного місця проведення зустрічей, є безпідставними, оскільки, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити місце зустрічі з онукоюза адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у м. Житомирі у місцях, які відповідають віковій категорії дитини, тобто не зазначила конкретного місця проведення таких зустрічей.

Верховний Суд зазначає, що встановлення місце зустрічі позивачки з онукою на нейтральній території у м. Житомирі не порушує права ОСОБА_1 на спілкування з онукою і є прийнятною формою контакту для підтримання звичайних сімейних стосунків.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд змінив спосіб її участі у спілкуванні та вихованні з онукою у зв`язку з наявністю у її квартирі каміну, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судом у справі, яка переглядається в касаційному порядку. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович