Ухвала

від 21.02.2025 по справі 473/2309/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 473/2309/22

провадження № 61-1717 ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державне підприємство «Вознесенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 31 748,50 грн.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави завдану самовільним зайняттям земельної ділянки шкоду в розмірі 3 473,29 грн.

Додатковим рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024 року стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 6 000,00 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2025 року за апеляційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2024 року залишено без змін.

У лютому 2025 року Миколаївська обласна прокуратура, шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд»,подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 31 748,50 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000). Предметом касаційного оскарження є судові рішення про стягнення 3 473,29 грн.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом позову є стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності. Внаслідок невірного визначення площі самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки, судами зменшено у десять разів розмір заподіяної ним шкоди, яка підлягає стягненню до бюджету. Стягнувши з ОСОБА_1 лише 3 479,29 грн шкоди, суд позбавив власника землі та народ України загалом на справедливе відшкодування завданої шкоди та поклав на державу обов`язок сплатити порушнику 6 000,00 грн витрат на проведення експертизи.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Зазначені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями про стягнення заборгованості у розмірі 3 479,29 грн і 6 000,00 грн витрат на проведення експертизи та переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження Миколаївська обласна прокуратураскористалася.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Миколаївська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державне підприємство «Вознесенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара