Рішення

від 13.02.2025 по справі 753/16131/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.02.2025 Справа № 753/16131/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Пчолкіну М.В.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Тетяна Євгенівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, придбання нерухомого та рухомого майна внаслідок спільної праці, визнання об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частину майна,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з травня 2017 року і по день смерті ОСОБА_5 .

- визнати об?єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1/2 частину садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаного 16 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_6 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0611 га, кадастровий номер - 3221810100:01:003:0108, придбаної 16 вересня 2020 року на ім?я ОСОБА_5 ; 1/2 частину автомобіля «Renault Espace» універсал-В, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0611 га, кадастровий номер - 3221810100:01:003:0108; 1/2 частину автомобіля «Renault Espace» універсал-В, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 24 травня 2017 року проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу в квартирі позивачки разом з її дітьми. 16 вересня 2020 року за спільні кошти в рівних частках придбали земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:003:0108 та садовий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а 10 грудня 2020 року також придбали автомобіль «Renault Espace» д.н.з. НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки набуте ними у період спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за спільні грошові кошти.

Позивачка в суді просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Пояснила, що проживала з ОСОБА_5 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2017 року в її квартирі по АДРЕСА_2 . У 2020 році вони спільно придбали земельну ділянку, садовий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобіль «Renault Espace» д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначила, що вона працює кінологом та займається розведенням собак, а ОСОБА_5 підробляв приватним підприємцем. У ОСОБА_5 та у неї був спільний бюджет, садовий будинок та земельна ділянка купувалися порівну за її гроші та гроші ОСОБА_5 , які останній набув за продаж квартири, в якій він проживав зі своєю колишньою дружиною. Вважає, що частина спірної земельної ділянки, частина спірного садового будинку, а також спірний автомобіль, які оформлено за ОСОБА_8 є їх спільною сумісною власністю та підлягають розподілу при спадкуванні з відповідачкою.

Представник позивачки в суді просив задовольнити позов з викладених у ньому підстав.

Відповідачка в суді просила в задоволенні позову відмовити. Пояснила, що ОСОБА_5 є її батьком, який до 2020 року проживав по АДРЕСА_3 разом з нею та матір`ю, яка з часом закохалася в іншого чоловіка та в кінці 2019 року переїхала до нього. Вони залишилися проживати в двох з батьком. В грудні 2019 року відповідачка переїхала до свого майбутнього чоловіка, з яким одружилася в січня 2020 року. Зазначила, що позивачку знає з 2020 року і тільки з лютого 2020 року батько почав проживати разом з нею. Після смерті батька витрати на його поховання оплачувала сама. При купівлі земельної ділянки та садового будинку присутня не була.

Представник відповідачки в суді проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що позивачкою не доведено факту спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з травня 2017 року по 31 травня 2022 року, оскільки останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 до 13 лютого 2020 року, а відтак факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути встановлено, якщо один із них перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, оскільки це порушує презумпцію одношлюбності, закріплену в ст. 25 СК України. Що стосується земельної ділянки та садового будинку, то при придбанні цього майна згідно нотаріально посвідчених договору купівлі-продажу садового будинку від 16 вересня 2020 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2020 року, частки кожного із покупців, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , вже визначені, а відтак правові підстави для задоволення позову відсутні.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом в м. Києві разом з 2017 року, згодом придбали садовий будинок у м. Вишгороді, в якому періодично почали проживати, займалися його будівництвом та ремонтом. З ОСОБА_5 дружив та мав ключі від його квартир, також знає, що у нього є дочка, яку бачив на похоронах. Відомості про те, чи перебував ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі, де працював та за які кошти купувалися земельна ділянка та будинок йому невідомі.

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що позивачка є її подругою, з якою вона знайома більше 10-ти років, з ОСОБА_5 знайома із 2017 року, який з цього ж року проживав разом із ОСОБА_1 в її квартирі. У 2020 році вони разом придбали земельну ділянку та садовий будинок. Також позивачка в подальшому подарувала ОСОБА_5 автомобіль «Renault Espace», до цього він мав старий червоний автомобіль. З позивачкою та ОСОБА_5 зустрічалися по 2-3 рази на тиждень. Про смерть останнього дізналася з телефонної розмови з ОСОБА_1 , в якій вона повідомила, що в нього зупинилося серце.

Свідок ОСОБА_12 в суді показала, що ОСОБА_5 є її сином, який працював оператором кабельного телебачення. Зазначила, що її син з 1995 по 2020 роки перебував у шлюбі з колишньою дружиною ОСОБА_13 , однак остання закохалася у іншого чоловіка та переїхала до нього жити, після чого вони продали квартиру по АДРЕСА_3 та розділили кошти, за які згодом син з ОСОБА_1 придбали земельну ділянку та садовий будинок. З позивачкою почали спільно проживати у 2020 році. Похованням ОСОБА_5 займалася його дочка ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_14 в суді підтвердила показання свідка ОСОБА_15 .

Заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, суд дійшов наступного.

Встановлено, ОСОБА_5 та ОСОБА_16 перебували в шлюбі в період з 11 листопада 1995 року по 13 лютого 2020 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 повторно виданим 10 січня 2017 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданим 13 лютого 2020 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ПазечкоА.М. відчужив на користь ОСОБА_17 кв. АДРЕСА_4 , вартістю 2200327 грн.

Згідно договору купівлі-продажу садового будинку від 16 вересня 2020 року, зареєстрованого за №1105, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 придбали у власність в рівних частках садовий будинок АДРЕСА_5 .

Відповідно до п.п. 9.3 Договору, садовий будинок набувається покупцями в приватну власність. Встановлено, що набуваючи право власності на садовий будинок частки в праві власності на нього в кожного з них є рівними, належними на праві приватної власності кожному та складають по частині. Кожен із покупців як співвласник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою в праві власності на власний розсуд, з урахуванням обмежень та особливостей, встановлених цивільним законодавством України щодо здійснення права спільної часткової власності.

Згідно п. 4 Договору, ринкова вартість садового будинку на дату оцінки 16 вересня 2020 року становить 864500 грн.

Як убачається із п. 13 Договору, цей договір укладається одночасно з укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:003:0108, на якій розташований відчужуваний садовий будинок.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №224184502 від 16 вересня 2020 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 16 вересня 2020 року зареєстровано зареєстровано право власності на вказаний вище садовий будинок по частині за кожним, форма власності приватна, вид спільної власності часткова.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2020 року, зареєстрованого за №1106, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 придбали у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:003:0108 площею 0,0611 га з цільовим призначенням для колективного садівництва.

Як убачається із п. 1.5 Договору, ринкова вартість земельної ділянки на дату оцінки 16 вересня 2020 року становить 31200 грн.

Згідно п. 4.2 Договору, земельна ділянка набувається покупцями в приватну власність. Встановлено, що набуваючи право власності на садовий будинок частки в праві власності на нього в кожного з них є рівними, належними на праві приватної власності кожному та складають по частині. Кожен із покупців як співвласник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою в праві власності на власний розсуд, з урахуванням обмежень та особливостей, встановлених цивільним законодавством України щодо здійснення права спільної часткової власності.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №224186980 від 16 вересня 2020 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 16 вересня 2020 року зареєстровано зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку по частині за кожним, форма власності приватна, вид спільної власності часткова.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №OLR-172716/2020р від 10 листопада 2020 року та акту прийняття-передачі транспортних засобів до нього, ОСОБА_5 10 листопада 2020 року придбав автомобіль «Renault Espace» універсал-В, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 95400 грн.

Право власності на «Renault Espace» д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано 10 грудня 2020 року за ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8045.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 01 червня 2022 року, після смерті якого відкрилася спадщина на:

- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_5 ;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0611 га, кадастровий номер - 3221810100:01:003:0108;

- автомобіль «Renault Espace» універсал-В, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

29 червня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_4 приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т.Є. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_18 заведено спадкову справу №8/2022.

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що крім ОСОБА_4 (дочки померлого) спадкоємицею після смерті ОСОБА_18 є також ОСОБА_12 (його матір), яка відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 .

19 серпня 2022 року ОСОБА_1 також звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т.Є. із заявою про прийняття спадщини.

На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_5 позивачка надала копії: квитанцій про оплату комунальних послуг в період з березня 2021 року по травень 2021 року, фіскального чеку ТОВ «НРП» Магазин «Moyо» від 04 жовтня 2020 року, акту виконаних робіт щодо ремонту автомобіля №Л0003817 від 16 лютого 2021 року, замовлення покупця №148 від 15 листопада 2021 року, кошторису виконаних робіт, схеми дренажного поля, розписки від 28 серпня 2020 року, 22 листопада 2021 року та 06 липня 2022 року, копію виписки із месенджера Телеграм «Покупки на сім`ю» та спільні фотографії ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як передбачено ст. 25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На підставі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст. 74 СК України майно, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦК України, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Як убачається із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як убачається із ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, даних у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Виходячи з наведеного, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу виникає лише після припинення попереднього шлюбу. Тобто, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у випадку , якщо один з них перебував у зареєстрованому шлюбі, не можливе, оскільки це суперечить вимогам ст. 25 СК України та порушує презумпцію одношлюбності.

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Дане узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі 759/4596/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15 (провадження №61-30273св18) вказано, що «для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім?ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов?язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 до 13 лютого 2024 року перебував у шлюбі з ОСОБА_9 , а отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу у період з травня 2017 року до 13 лютого 2020 року року є неможливим, так як суперечить вимогам ст. 25 СК України та порушує презумпцію одношлюбності.

Отже, доводи представника відповідачки щодо цього є слушними, і такий факт не заперечувався самою позивачкою.

В цій частині суд відхиляє показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 стосовно проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , однією сім`єю в період з 2017 року по лютий 2020 року, які на матеріалах справи не ґрунтуються, фактичним обставинам справи не відповідають та вимогам закону суперечать.

Водночас, судом також встановлено, що ОСОБА_8 , хоч і познайомився із позивачкою в 2017 році, однак до грудня 2019 року проживав разом із дочкою (відповідачкою по справі) та своєю колишньою дружиною, й тільки після розірвання шлюбу в лютому 2020 року ОСОБА_8 почав спільно проживати із ОСОБА_1 .

Факт проживання позивачки та ОСОБА_8 однією сім`єю з 14 лютого 2020 року також підтверджується показаннями в суді свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_14 , копією виписки із месенджера Телеграм «Покупки на сім`ю», копіями квитанцій про оплату комунальних послуг в період з березня 2021 року по травень 2021 року, а також численними спільними фотографіями, із зображенням останніх в побуті, на сімейних святах та під час спільного відпочинку.

Отже, у суду не має сумнівів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали спільно як жінка та чоловік без шлюбу з 14 лютого 2020 року, вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки й усталені стосунки притаманні подружжю до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 . Встановлення даного факту має юридичне значення для вирішення питання про поділ спільного майна та визначення складу спадщини після смерті ОСОБА_8 ..

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 14 лютого 2020 року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У тойже час,як встановленопо справіспірний автомобіль RenaultEspaсед.н.з. НОМЕР_2 придбано ОСОБА_5 під час спільного проживання з ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, для забезпечення їх потреб, а тому в силу викладених вимог Закону він вважається їх спільним сумісним майном.

При вирішенні спору суд, згідно роз`яснень даних в п. 25 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вважає необхідним визначити ідеальні частки подружжя в спільному майні, яке залишається в їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що незалежно від того, на кого з осіб зареєстроване право власності на майно, придбаний ними автомобіль, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а відтак після смерті останнього за позивачкою слід визнати право власності на його частину.

Отже, позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про визнання об?єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1/2 частини садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0611 га, кадастровий номер - 3221810100:01:003:0108, придбаних 16 вересня 2020 року і оформлених за ОСОБА_5 , а також визнання права власності на вказане майно за позивачкою, то суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 згідно умов нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 16 вересня 2020 року, як покупці набули в спільну часткову власність вказане майно і в кожного з них виникло право власності на його частину.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 при придбанні майна в спільну власність за домовленістю між собою та продавцем за договором купівлі-продажу визначили свої частки в цьому майні (по частини кожному), й таким чином врегулювали свої правовідносини щодо цього.

При цьому частка одного із цих співвласників після його смерті окремому розподілу між ними згідно вимог ст. 74 СК України підлягати не може, коли виниклі правовідносини співвласників врегульовано між ними за правилами ч. 1 ст. 74 СК України та ст.ст. 355-356 ЦК України.

При цьому, суд не вправі своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну часткову власність.

Сам факт того, що на момент укладення вказаних вище договорів купівлі-продажу ОСОБА_8 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, не перетворює належні ОСОБА_8 частину земельної ділянки та будинку в об`єкт спільної сумісної власності в розумінні ст. 74 СК України і не змінює правовий статус вказаного майна.

Відтак, належні ОСОБА_8 частини земельної ділянки та садового будинку, на які після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, є об`єктом його особистої приватної власності та не можуть вважатися об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в розумінні ст. 74 СК України.

Доводи позову про те, що частини такого майна оформлена за одним із членів сім`ї (ст. 74 СК України) є одночасно об`єктом їхньої спільної сумісної власності є помилковими і на вимогах закону не ґрунтуються.

За таких обставин, порушених, оспорених чи не визнаних прав позивачки, які б підлягали захисту та визнанню в цій справі, судом не встановлено, а тому в задоволенні вказаного позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 14 лютого 2020 року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля Renault Espaсе, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , як набутого в спільну сумісну власність за час спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 (сорок) коп.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Тетяна Євгенівна, знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Суддя