Ухвала

від 11.02.2025 по справі 279/6191/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/6191/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/383/25

Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №279/6191/24 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.10.2024,

В С Т А Н О В И В:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про перегляд вироку у зв`язку з декриміналізацією.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, просить перевірити всі обставини пов`язані з його покаранням, та пом`якшити його. При цьому, звертає увагу, що його дії підпадають під кваліфікацію за ч.2 ст.185 КК України, фактично крадіжки як такої і не було, потерпіла відмовилась від суду і не заявляла позов у відшкодування завданих збитків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора в заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З ухвали убачається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку у зв`язку з декриміналізацією, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог процесуального законодавства, відповідним чином мотивувавши свої висновки.

Так, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому, законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024 (далі - Закон №3886-IX ) у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст.51 КУпАП.

Тобто, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст.185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2023 році становила 2 684 грн.

В свою чергу, у відповідності до матеріалів провадження №279/6191/24, ОСОБА_7 засуджено вироком Менського районного суду Чернігівської області від 13.10.2023 за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі (а.п.9-12).

В подальшому, вироком Менського районного суду Чернігівської області від 22.12.2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, із застосуванням ч.ч.1, 4 ст.70, ст.71 КК України, визначено остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 13.10.2023 за ч.4 ст.185 КК України, у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Фактично вимоги клопотання засудженого ОСОБА_7 , як і його апеляційні посилання, зводяться до застосування Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» саме за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 13.10.2023 за ч.4 ст.185 КК України.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту вироку Менського районного суду Чернігівської області від 13.10.2023 (а.п.10) вбачається, що вартість викраденого майна засудженим на день вчинення правопорушення - 28.05.2023, становила 7 500 грн., що об`єктивно перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 - 2 684 грн.

В свою чергу, апеляційні посилання засудженого ОСОБА_7 на невірну кваліфікацію його злочинних дій за ч.4 ст.185 КК України, як і позиція потерпілої у судовому розгляді, за результатами якого ухвалено вирок Менського районного суду Чернігівської області від 13.10.2023 (чинний) відносно нього, виходять за межі процесуального механізму та порядку визначених ст.ст.537, 537 КПК України, яким регламентовано виключний перелік питання, які вирішуються судом під час виконання вироків та процесуальний порядок їх вирішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.10.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про перегляд вироку у зв`язку з декриміналізацією, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :