Постанова

від 18.02.2025 по справі 357/7427/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/7427/24 головуючий у суді І інстанції Бебешко М.М.

провадження № 22-ц/824/3474/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БЦ Вокзальна 11» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року представниця ОСББ «БЦ Вокзальна 11» - Коваль О.В. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просила суд:

стягнути солідарно з відповідачів на користь об`єднання заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 88 544,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 284,83 грн та 3% річних в розмірі 4 366,09 грн.

В обґрунтування позову вказала, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 було створено ОСББ «БЦ Вокзальна 11».

Відповідачам належить на праві спільної часткової власності по 1\3 частці квартира АДРЕСА_1 .

Статутом ОСББ «БЦ Вокзальна 11» визначено, що співвласники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі та внески. Однак, відповідно до розрахунку заборгованості від 01 травня 2024 року за квартирою АДРЕСА_1 станом на 23 травня 2024 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 88 544,51 грн.

На даний час заборгованість не сплачена та завдає збитків ОСББ «БЦ Вокзальна 11» у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 11 284,83 грн та 3% річних у розмірі 4 366,09 грн.

У зв`язку з несплатою співвласниками багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1 відповідних платежів за житлово-комунальні послуги на ОСББ «БЦ Вокзальна 11» було подано до суду ТОВ «Білоцерківвода», АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Київобленерго» щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги.

А тому просив у судовому порядку стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БЦ Вокзальна 11» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 28 079,82 грн, суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3 761,61 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 455,36 грн, а також судовий збір в розмірі 967,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БЦ Вокзальна 11» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 28 079,82 грн, суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3 761,61 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 455,36 грн, а також судовий збір в розмірі 967,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БЦ Вокзальна 11» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 28 079,82 грн, суму, на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3 761,61 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 455,36 грн, а також судовий збір в розмірі 967,64 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 21 жовтня 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Зазначає, що заборгованість за житлово-комунальні послуги стягнуто судом за межами 3-річного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Так, позовну заяву подано у травні 2024 року, а у наданому позивачем розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення нарахування боргу починається з липня 2019 року, а у розрахунку заборгованості за послуги з опалення - з січня 2016 року.

Крім того, всупереч нормам Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих та запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)», яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, позивач такі нарахування здійснював.

Місцевий суд також не врахував, що споживач неодноразово звертався до заявника про реструктуризацію боргу, однак ОСББ «БЦ Вокзальна 11» відмовляло у зменшенні фінансового навантаження за договором завдяки зміні умов у кращий бік для боржника, в такому разі боржник мав би можливість справно сплачувати заборгованість, що виникла внаслідок несприятливих життєвих та фінансових обставин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БЦ Вокзальна 11» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити.

Судову повістку-повідомлення за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено до електронного кабінету ОСББ «БЦ Вокзальна 11» 13 січня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, однак його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСББ «БЦ Вокзальна 11» створено відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18 травня 2021 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1\3 частка), ОСОБА_3 (1\3 частка) та ОСОБА_1 (1\3 частка).

Зареєстроване місце проживання відповідачів за вищевказаною адресою.

Згідно розрахунку заборгованості за квартирою АДРЕСА_1 за квартирну плату наявна заборгованість в розмірі 8 791,90 грн, яка виникла за період з липня 2021 року по березень 2024 року.

Позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за квартирну плату, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 222,69 грн, сума 3% річних 76,47 грн за період з липня 2021 року по грудень 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості за квартирою АДРЕСА_1 за водопостачання та водовідведення наявна заборгованість в розмірі 12 582,51 грн, яка виникла за період з липня 2019 року по березень 2024 року.

Позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за водопостачання та водовідведення, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 651,86 грн, сума 3% річних 243,57 грн за період з липня 2029 року по січень 2022 року.

Згідно розрахунку заборгованості за квартирою АДРЕСА_1 за послуги з опалення наявна заборгованість в розмірі 67 170,10 грн, яка виникла за період з січня 2016 року по березень 2024 року. В липні 2021 року правлінням ОСББ нараховано 32,4% штрафу за опалення, проте відповідно до пояснення представника позивача рішенням загальних зборів ОСББ з приводу нарахування штрафу не приймалося.

Позивачем проведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за послуги з опалення, згідно якого сума інфляційних нарахувань становить 10 410,28 грн, сума 3% річних 4 046,05 грн за період з листопада 2017 року по січень 2022 року.

ОСББ «БЦ Вокзальна 11» надавались житлово-комунальні послуги, що підтверджено копіями актів виконаних робіт, приймання послуг, здачі робіт, а також рахунками на оплату робіт.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд вирахував із 88 544,51 грн загальної суми заборгованості 4 305,06 грн. (сума нарахованого штрафу за опалення) у зв`язку з тим, що рішення загальних зборів ОСББ «БЦ Вокзальна 11» про нарахування вказаної суми штрафу не приймалося, а нарахування вказаного штрафу має бути затверджено виключно рішенням загальних зборів співвласників.

При цьому, суд першої інстанції встановив доведеним, що відповідачі свої обов`язки по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги не виконували належним чином, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає до стягнення у розмірі 84 239,45 грн. Також, суд першої інстанції вважав доведеним частково розмір 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з розміру заборогованості, яка підлягає до стягнення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Оскільки власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідачі, обов`язок зі сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, які виникли за цією адресою, на підставі ст. 322 ЦК України покладено на них.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до п. 1. Розділу І Статуту ОСББ «БЦ Вокзальна 11» об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Статуту ОСББ «БЦ Вокзальна 11» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до п. 2 Розділу V Статуту ОСББ «БЦ Вокзальна 11» співвласник зобов`язаний, окрім іншого, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутом обов`язки перед об`єднанням.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Таким чином, Закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.

Споживач (власник або наймач житлового приміщення та повнолітні члени його сім`ї, що мешкають разом з ним, зобов`язані своєчасно та у повному обсязі вносить оплату за надані житлово-комунальні послуги згідно ст. 66-68 Житлового кодексу України, ст. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків».

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків заборгованості, долучених позивачем до позову, встановлено, що відповідачі не в повній мірі та несвоєчасно оплачувати заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у них утворилася заборгованість у загальному розмірі 84 239,45 грн, з них: за квартплату - 8 791,90 грн, за послуги з водопостачання та водовідведення - 12 582,51 грн, за опалення - 62 865,04 грн.

У зв`язку з виниклою у відповідачів заборгованістю по оплаті житлово-комунальних послуг, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував збитки від інфляції у сумі 11 284,83 грн та 3% річних - 4 366,09 грн.

Оскільки відповідачі не виконували належним чином обов`язки по оплаті житлово-комунальних послуг і доказів зворотнього матеріали справи не містять, місцевий суд обґрунтовано вважав правомірним нарахування позивачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги на їх стягнення з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

В той же час, відповідачами не було спростовано розмір визначеної позивачем заборгованості та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростовування факту надання (надання не у повному обсязі) житлово-комунальних послуг, або ж надання цих послуг іншою особою.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище та життєві обставини не спростовує його обов`язок виконувати належним чином зобов`язання зі сплати комунальних платежів.

Відповідно до приписів підпункту 4 пункту 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов`язання (статті 549-552 ЦК України).

Проте, така заборона не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені статтею 625 ЦК України та які не є неустойкою (штрафом, пенею), а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер. Така позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Отже, колегія суддів вважає, що нараховані позивачем інфляційні втрати та 3 % річних є правомірними і такими, що відповідачі зобов`язані сплатити позивачу, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині відхиляє.

Вирішуючи заяву апелянта про застосування строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 зазначила, що за змістом ст. 267 ЦК сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Суд визнає причини пропуску позовної давності поважними з ініціативи та за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Водночас у ч.3 ст.267 ЦК установлені суб`єктивні межі застосування позовної давності - без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, у випадку, коли суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Проте, за обставинами цієї справи апелянт ОСОБА_1 та інші відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про розгляд справи, приймали участь і були присутні в судовому засіданні 04 вересня 2024 року з розгляду справи, однак не заявили суду першої інстанції про застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції не вправі розглядати таку заяву, подану відповідачами лише на стадії апеляційного перегляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права на розсуд апелянта.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова