Ухвала

від 14.01.2025 по справі 757/472/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/472/25-к

1-кс-317/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020,

УСТАНОВИВ:

Виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, а саме на: земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092001:22:002:3911, 2611092000:20:001:0021, 2611092001:22:002:3921, 2611000000:05:008:0415, 2611092001:22:002:3335, 2611092001:22:002:2407, що належать ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою збереження речових доказів.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Так, на території Івано-Франківської області здійснює діяльність злочинна група, до складу якої входять посадові особи Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, колишні працівники правоохоронних органів та інші особи, метою діяльності якої є незаконне виведення та привласнення земель лісового фонду, інших особливо цінних категорій земель поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), реєстрацією права власності за підставними фізичними особами з числа місцевих мешканців та подальшому продажу незаконно привласнених земельних ділянок. Встановлено, що зазначеною групою осіб привласнено близько 40 га земель лісового фонду ДП «Ворохтянське ЛГ» в с. Поляниця в безпосередній близькості до ТК «Буковель», які фактично знаходяться в 10,11,12,24, 23,30 та 31 кварталах вказаного ЛГ, на даний час це понад 200 земельних ділянок різною площею від 0,01 га до 2,5 га.

Органом досудового розслідування установлено, що група осіб, у тому числі колишні співробітники Яремчанського відділу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, фізичні особи з різних регіонів України, сертифіковані інженери-землевпорядники, державні кадастрові реєстратори, володіючи інформацією про те, що ДП «Ворохтянське ЛГ» не отримувало державного акту на право користування земельними ділянками, у зв`язку з чим межі лісового господарства не позначені в публічній кадастровій карті та про те, що у вказаному відділі відсутні документи, якими б можна було підтвердити наявність державних актів на право власності на земельні ділянки (книги реєстрації державних актів, поземельні книги та інші документи), спільно з посадовими особами землевпорядних організацій, на підставі підробних документів, здійснили розробку та затвердження проектів землеустро щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, фактично внесли недостовірну інформацію до Державного земельного кадастру про земельні ділянки та зареєстрували інформацію про право власності на підставних осіб, після чого вказані особи здійснили реєстрацію права власності на земельні ділянки в ДРРП.

Слідством установлено, що незаконно привласнені земельні ділянки належать до земель лісового фонду, а саме ДП «Ворохтянське ЛГ», так як до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянкам, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, передача земель у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, що до цього часу перебувають у постійному користуванні державного підприємства, ніколи не проводилась, цільове призначення земель лісогосподарського призначення ніким не змінювалось.

У подальшому, з метою приховування слідів вчинення злочину, групою осіб здійснено поділ незаконно привласнених земельних ділянок та таким чином створено правоустановчі документи для їх подальшого продажу, з метою набуття підставними особами цивільно-правового статусу «добросовісного набувача».

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №564 від 07.05.2022 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» №2247-ІХ від 12.05.2022 доступ до веб-ресурсу «Публічна кадастрова карта» є обмеженим для перегляду, тобто огляд та публічність відомостей про зміни, розташування та інші відомості не доступний всім суб`єктам, окрім посадових осіб Держгеокадастру України.

Члени групи достовірно усвідомлюючи, що у зв`язку з відсутності публічного доступу до «Публічної кадастрової карти» вирішив використати обставини, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України з метою незаконного збагачення шляхом привласнення особливо-цінних земель, земель лісового фонду Ворохтянського ЛГ на території с. Поляниця, поблизу ТК «Буковель».

До злочинної діяльності залучено СПД, які надають послуги у сфері інжинірингу, геодезії та картографії, оціночної діяльності, сертифіковані інженери-землевпорядники (далі СІЗ), суб`єкти державної реєстрації, нотаріуси та фізичні особи, які діючи спільно та за попередньою змовою, шахрайським способом здійснили незаконне набуття права на земельні ділянки державної власності, а саме земельні ділянки, які перебувають у користуванні ДП «Ворохтянське ЛГ» на території на території Поляницької ОТГ, поблизу ТК «Буковель».

Для заволодіння земельними ділянками учасники злочину використовували підроблені акти на право власності на земельні ділянки зразка 2001-2002 років, в які внесено неправдиві відомості про право власності на земельні ділянки та їх цільове призначення - землі житлової та громадської забудови. Оригінальні ж державні акти з тими ж серіями та номерами видавались на зовсім інших осіб та на інші земельні ділянки. При цьому фактично привласнені земельні ділянки ніколи не відводилися з державної власності та фізично розташовані на території Поляницького лісництва Ворохтянського лісового господарства Івано-Франківської області.

На підставі цих та інших підроблених документів у період 2017-2024 роки з порушенням вимог законодавства розроблена технічна документація, відомості про земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрових номерів та в подальшому внесено відомості про реєстрацію права власності на земельні ділянки за учасниками злочину в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наразі земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_4 .

Позиції сторін кримінального провадження

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

З метою забезпечення арешту, відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя здійснює розгляд клопотання без повідомлення власника майна.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також, згідно з ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України та згідно з ч. 2, 3 ст. 170 КПК України. Слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Мотиви слідчого судді

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що земельні ділянки з кадастровим номерами: 2611092001:22:002:3911, 2611092000:20:001:0021, 2611092001:22:002:3921, 2611000000:05:008:0415, 2611092001:22:002:3335, 2611092001:22:002:2407, накладаються на межі лісового фонду 100%, а саме на територію 30 кварталу Поляницького лісництва Ворохтянського ЛГ, що зафіксовано проведеним оглядом меж лісового господарства, зверненнями Ворохтянського ЛГ та іншими матеріалами в своїй сукупності. При цьому, перехід права власності на вище вказані земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Отже, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю, заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Наведене у сукупності свідчить про наявність у вилученого автомобілю ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.

При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти в рамках кримінального провадження за № 12020000000000441 від 06.05.2020 арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, а саме:

-земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092001:22:002:3911, 2611092000:20:001:0021, 2611092001:22:002:3921, 2611000000:05:008:0415, 2611092001:22:002:3335, 2611092001:22:002:2407,

що належать ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні № № 12020000000000441 від 06.05.2020.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_10