Постанова

від 19.02.2025 по справі 183/5732/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/222/25 Справа № 183/5732/22 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 383 від 17 червня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ОСОБА_3 . Позов передано головуючому судді 13 вересня 2022 року. В правове обґрунтування позову послався на ст. 126, 136 СК України, висновок з питання застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18. В обґрунтування позову зазначив, що 03 грудня 2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) уклав шлюб з ОСОБА_2 (надалі - відповідач), який зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 570. Після укладання шлюбу відповідач взяла прізвище « ОСОБА_4 ». Спільне життя з відповідачкою не складалося через відсутність взаєморозуміння. Деякий час сторони окремо. В подальшому, відповідачка звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про розірвання шлюбу. 09 жовтня 2013 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/3186/13-ц шлюб розірвано. Після офіційного розірвання шлюбу сторони відновили стосунки та постійно підтримували фізичний зв`язок. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила сина - ОСОБА_3 , а 17 червня 2014 року зареєструвала його у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 383. Позивач указує, що не мав сумніву щодо батьківства, тому батьком народженої дитини, згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) записано його. Зазначає, що сторони мешкали разом у квартирі АДРЕСА_1 з 10 липня 2014 року, яка на праві приватної власності належала його матері ОСОБА_5 . До того ж, за життя, його мати, як власник, зареєструвала відповідачку і ОСОБА_3 у цій квартирі. 06 жовтня 2015 року сторони знову зареєстрували шлюб із відповідачкою у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 447. 25 жовтня 2018 року, за заявою позивача, заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/6647/18 шлюб розірвано, але дружні стосунки залишились. На протязі всього часу позивач спілкувався з сином, матеріально забезпечував його. Крім того, ОСОБА_3 приятелює з сином нової дружини позивача з якою, він уклав шлюб навесні 2021 року та очікує на народження спільної дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача, яка залишила заповіт на ім`я його та інших, у тому числі і на ОСОБА_3 11 серпня 2022 року разом із відповідачкою позивач звернувся до приватного нотаріуса за отриманням спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5 . Після подання заяви про вступ у спадщину відповідачка повідомила позивача, що він не є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому інші будь-які пояснення відмовилася надавати та чинить перешкоди у спілкуванні з сином, що змусило позивача звернутися з позовом до суду. Через заяву відповідачки та її поведінку, а також з аналізу періоду окремого проживання, позивач припускає, що відповідачка могла зраджувати та народити дитину від іншого чоловіка. Вказує, що намагався зв`язатися з відповідачкою як сам, так і за допомогою свого адвоката, проте відповідачка уникає спілкування, тому він змушений звернутися до суду з заявою про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька (том 1 а.с.а.с.2-5,119-121).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про виключення відомостей про батьківство з актового запису № 383 від 17 червня 2014 року про народження ОСОБА_3 - відмовлено (том 1 а.с.241-246).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.1-3).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що з копії довідки № 3612/01.09.2021, виданої службовою особою виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований з 29 травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.7).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 183/3186/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу встановлено, що згідно зі свідоцтва про шлюб сторони з 03 грудня 2011 року знаходилися в зареєстрованому шлюбі. Подружжя остаточно припинило сімейно - шлюбні відносини з липня 2012 року, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, а тому суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. У рішенні вказано, окрім іншого, що: « ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2011 року, від якого дітей не мають. Шлюбні відносини з відповідачем фактично припинено з липня 2012 року, через різні погляди на сімейне життя, постійні сварки та непорозуміння… Відповідач в судове засідання також не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі…». Вказаним рішенням шлюб, зареєстрований 03 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

17 червня 2014 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та в якому батьками дитини вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.9).

З отриманої судом копії актового запису про народження ОСОБА_3 № 383 від 17 червня 2014 року (том 1 а.с.29) вбачається, що документом, що підтверджує факт народження вказане медичне свідоцтво про народження № 138 від 26 травня 2014 року. Підставою внесення відомостей про батька вказано шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570 від 03 грудня 2011 року. У відмітках до актового запису вказано, що відомості про батька зазначені згідно зі свідоцтвом про шлюб, відомості про батька не підтверджуються паспортними документами, паспорт батька відсутній. Відомості про матір внесені у повному обсязі. У відомостях про батька вказано « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відомості про громадянство та місце проживання відсутні.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року у справі № 183/6647/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 жовтня 2015 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис за № 447 та видане свідоцтво про шлюб. Установлено, що подружжя є батьками дитини - ОСОБА_3 , 2015 року народження. Судом установлено, що сторони з жовтня 2018 року не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, позивач втратив почуття любові та поваги до дружини, спільне життя і збереження шлюбу вважає неможливим. Вказаним рішенням розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 06 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 447.

З висновку експерта № СЕ-19/111-22/49818-БД від 25 квітня 2023 року за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи вбачається, що ОСОБА_1 не може бути біологічним батьком ОСОБА_3 . Біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 виключається. Оцінюючи висновок експерта суд виходив з того, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України, в реєстрі атестованих судових експертів убачається, що експерту видано свідоцтво № НОМЕР_2 на підставі рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 23 червня 2022 року № 2535 терміном дії до 31 грудня 2027 року, Номер та вид експертизи: 9. Біологічна експертиза; Індекс та вид експертної спеціальності: 9.5 Молекулярно-генетичні дослідження. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 1.1), ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та ОСОБА_3 (об`єкт № 3.1) які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об`єкт № 3.1) містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та не містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 1.1).

Також судом 1 інстанції були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_8 , пояснив суду, що він є знайомим позивача та відповідачки, добре знав матір позивача, що не оскаржується сторонами, вбачається, що він був присутній при хрещенні ОСОБА_3 та позивач особисто повідомляв йому, що знає, що він не є батьком ОСОБА_3 та розповідав, що вони з відповідачкою будуть йти реєструвати дитину у відділі реєстрації цивільного стану, в чому він їм допоміг. Позивач пояснював, що буде батьком дитини, оскільки любить відповідачку та її дітей. При цьому, після припинення відносин з позивачем до народження дитини відповідачка два роки проживала з іншим чоловіком. Указав, що знає добре біологічного батька дитини на ім`я ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 , пояснив суду, що він був чоловіком матері позивача - ОСОБА_5 . До розірвання шлюбу в 2013 році позивач та відповідачка стали проживати окремо один від одного та перебували у близьких стосунках з іншими особами. Відповідачка проживала в с. Піщанка Новомосковського району з чоловіком на ім`я ОСОБА_9 . Чи підтримували стосунки позивач та відповідачка, як чоловік та жінка точно не знає, однак впевнений, що таких не було. Вказав, що часто він забирав дитину відповідачки - ОСОБА_11 до себе дому. Також до нього додому іноді приїздив позивач, зокрема в 2013 році восени, під час чого забрав його машину та ОСОБА_11 та поїхав до відповідачки. В наступному, після розірвання шлюбу сторін ОСОБА_5 запропонувала відповідачці, яка вже була вагітна, повернутися проживати до них у будинок, на що остання погодилася. Коли позивач вирішив повернутися додому він забажав примиритися з відповідачкою. В наступному позивач повернувся до будинку, де жив він з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з її дитиною - ОСОБА_11 . Він особисто казав ОСОБА_1 , що відповідачка вагітна та що дитина походить не від позивача. Потім ОСОБА_2 народила дитину, він возив її у пологовий будинок. Знає, що біологічний батько дитини є особа на ім`я ОСОБА_9 . Вказав на те, що відносини позивача та відповідача погіршилися після знайомства позивача з новою жінкою на ім`я ОСОБА_12 .

Відмовляючи у задоволенні позовну, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що в момент реєстрації себе батьком ОСОБА_3 він не знав, що не є його батьком, а ОСОБА_2 довела належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини не міг про це не знати.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Статтею 133 СК України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України).

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

Така норма закону спрямована на захист законних інтересів дитини.

Презюмується, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. У разі доведення за допомогою застосування спеціальних знань відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

Тобто, предметом у справах про оспорювання батьківства є саме відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Матеріалами справи встановлено, що з 03 грудня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року шлюб, зареєстрований 03 грудня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано. Рішення набрало законної сили 21 жовтня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що 17 червня 2014 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 в якому батьками дитини вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.9).

Звернувшись до суду із вказаним позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначав, що він не є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька внесено без його волевиявлення, а отже він має право ставити на вирішення суду питання про виключення відомостей про батька з актового запису.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, питання щодо походження дитини саме від конкретної особи, як батька, суд вирішує на підставі сукупності доказів.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З отриманої судом копії актового запису про народження ОСОБА_3 № 383 від 17 червня 2014 року (том 1 а.с.29) вбачається, що документом, що підтверджує факт народження вказане медичне свідоцтво про народження № 138 від 26 травня 2014 року.

Підставою внесення відомостей про батька вказано шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 570 від 03 грудня 2011 року.

У відмітках до актового запису вказано, що відомості про батька зазначені згідно зі свідоцтвом про шлюб, відомості про батька не підтверджуються паспортними документами, паспорт батька відсутній. Відомості про матір внесені у повному обсязі. У відомостях про батька вказано « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відомості про громадянство та місце проживання відсутні.

З висновку експерта № СЕ-19/111-22/49818-БД від 25 квітня 2023 року за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи вбачається, що ОСОБА_1 не може бути біологічним батьком ОСОБА_3 . Біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 виключається. Оцінюючи висновок експерта суд виходить з того, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України, в реєстрі атестованих судових експертів убачається, що експерту видано свідоцтво № НОМЕР_2 на підставі рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 23 червня 2022 року № 2535 терміном дії до 31 грудня 2027 року, Номер та вид експертизи: 9. Біологічна експертиза; Індекс та вид експертної спеціальності: 9.5 Молекулярно-генетичні дослідження. В результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 1.1), ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та ОСОБА_3 (об`єкт № 3.1) які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об`єкт № 3.1) містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_2 (об`єкт № 2.1) та не містять генетичні ознаки (алелі), які визначені в ДНК-профілі зразка букального епітелію ОСОБА_1 (об`єкт № 1.1).

Тобто, позивач ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України записаний батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як дитини, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу та походить від подружжя.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Виключити запис про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису №383 складеного 17 червня 2014 року, вчиненого Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошені 19 лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Судді: