Постанова

від 12.02.2025 по справі 203/879/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/359/25 Справа № 203/879/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

заучастю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Житлово-сервіснакомпанія «Проспект»про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЖСК «Проспект» про відшкодування шкоди. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . 01.12.2018 між сторонами було укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. У період від 05.05.2021 року по 04.06.2021 року у під`їзді, в якому мешкає позивачка, не працював ліфт, у зв`язку з чим позивачка, як і всі мешканці під`їзду, була змушена користуватися сходами. При цьому позивачкою належно виконувалися обов`язки з оплати послуг відповідача за договором від 01.12.2018. Через тривалий вихід з ладу ліфта у позивачки загострилися хронічні хвороби, для лікування яких вона витратила значні кошти. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації заподіяної майнової шкоди в сумі 3 714,83 грн, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн (.а.с. 1 4).

Рішенням Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від11червня 2024року позовнівимоги ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Житлово-сервіснакомпанія «Проспект»про відшкодування шкоди - задоволенні частково.

Стягнуто з Твариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної немайнової (моральної) шкоди в сумі 10 000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.77-79).

Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «Житлово-сервіснакомпанія «Проспект» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог ( а.с. 82-83).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи,що апелянтоскаржує рішеннясуду вчастині задоволенихпозовних вимогщодо стягнення моральної шкоди, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд 1 інстанції виходив з того, що у зв`язку із недотримання відповідачем приписів Закону №2189-VIII та договору від 01.12.2018 року щодо виконання обов`язку утримувати у належному стані спільне майно, усувати недоліки його функціонування, а також щоденного виконання робіт з обслуговування ліфтів, позивачка зазнала душевних страждань, через протиправну поведінку відповідача (тривалий простій ліфта, вимушеного користування сходами). Враховуючи характер вчинених відповідачем протиправних дій, глибину та тривалість душевних страждань позивача, суд дійшов висновку, що розмір завданої позивачеві моральної шкоди становить 10 000,00 грн.

Однак, судове рішення в частині, яка переглядається судом апеляційної інстанції, не відповідає нормам закону.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснено у п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3,5 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;завдання моральної шкоди явище завжди негативне.

Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19) зроблено висновок, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Крім того, позивач при розгляді даної справи не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди відповідачем, а також доказів того, що їх діяння були протиправними. Виходячи з приписів статей 23, 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з таких елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Як встановлено судом 1 інстанції, позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і має статус пенсіонера за віком (а.с. 5).

Позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.11.1994 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 8).

01 грудня 2018 року між сторонами було укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, згідно з яким (а.с.6 -17):

- кожен із співвласників має право на зменшення у встановленому законодавством порядку плати за послугу з управління у разі її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості;

- відповідач зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, а також забезпечувати прибуття представника на виклик співвласника в разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або неналежної якості;

- виконання робіт з обслуговування ліфтів здійснюється щоденно.

Позивач зазначає, що у період з 05.05.2021 року по 04.06.2021 року у під`їзді, в якому вона мешкає, вийшов з ладу ліфт, у зв`язку з чим 05.05.2021 року мешканці під`їзду (зокрема, позивачка) звернулися до відповідача з проханням його полагодити та провести відповідний перерахунок.

Через те що з 05.05.2021 року по 04.06.2021 року не працював ліфт, і вона, як і всі мешканці під`їзду, була змушена користуватися сходами, хоча нею належно виконувалися обов`язки з оплати послуг відповідача за договором від 01.12.2018 року, у позивачки загострилися хронічні хвороби, для лікування яких вона витратила значні кошти.

На спростування позовних вимог позивача, відповідачем було надано докази, а саме:

- наряд-допуск від 05.05.2021 №496025, з якого вбачається фіксування відновлення роботи ліфта (а.с.48);

- дефектний акт №05/01 від 05.05.2021 року, який складений та підписаний начальником виробничої ділянки ОСОБА_2 , механіком по ліфтам ОСОБА_3 та зварювальником ОСОБА_4 , в якому зазначені причини зупинення ліфту та які деталі потребують заміни (а.с.49);

- наряд - допуск №498715 від 04.06.2021 року, з якого вбачається, що 04.06.2021 року з 09-00 години до 19-00 години ліфт був зупинений для проведення ремонтних робіт, після завершення робіт було відновлено роботу ліфту (а.с50);

- акт прийому - передачі виконаних робіт від 04.06.2021 року, згідно якого здійснено заміну КВШ та тягових канатів ліфту (а.с.51).

Однак, як вбачається з наряду-допуску від 05.05.2021 №496025, він не містить підпису особи замовника (зазначено ОСОБА_1 ). Таким чином, колегія суддів не може його прийняти як належний та допустимий доказ відновлення роботи ліфту в цей день.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у період з 05.05.2021 року по 04.06.2021 року у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 вийшов з ладу ліфт, на відновлення роботи якого відповідачем вживалися певні заходи. Остаточно роботу ліфту було відновлено 04.06.2021 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд вважає, що позивач, у порушення ст. ст.12,81 ЦК України не надав суду доказів наявності умов для відшкодування моральної шкоди: неправомірність дій відповідача, наявність шкоди і причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Сам факт не роботи ліфту не є доказом заподіяння позивачці моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність шкоди і причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення моральної шкоди в зазначеному розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сам факт непрацювання ліфту не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою, а також того, що його негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, за недоведеністю.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1 інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з відмовою в цій частині у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-сервісна компанія «Проспект» - задовольнити.

Рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від11червня 2024року в оскарженій частині - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Житлово-сервіснакомпанія «Проспект»про відшкодування шкоди - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошена 12 лютого 2025 року.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Судді: