Ухвала

від 16.01.2025 по справі 761/44696/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44696/24

Провадження № 1-кс/761/586/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання останнього, подане в інтересах ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72022000400000012 від 21.10.2022,

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (далі - ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА»), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2023 в рамках кримінального провадження № 72023140000000012 від 24.01.2023, яке в подальшому об`єднано з кримінальним провадженням № 72022000400000012 від 21.10.2022, а саме:

- Газовий конденсат об`ємом 1214,011 м3, який міститься у резервуарі 20;

- Газовий конденсат об`ємом 133,174 м3, який міститься у резервуарі Д-4;

- Мазут об`ємом 561,971 м3, який міститься у резервуарі М2,

які (паливо-мастильні матеріали) передані на відповідальне зберігання уповноваженим особам ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» (код 00152388) та зберігаються в зазначених резервуарах на території ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, 82.

Відповідно до змісту клопотання, заявник зазначає, що відповідне майно належить ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА»), яке набуло дане майно у законний спосіб, при цьому стороною обвинувачення не зібрано достатньої кількості доказів, щоб виправдати таке втручання у право власності та необхідність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, що в свою чергу порушує конституційні права власника такого майна, а тому просить скасувати згаданий арешт.

В судовому засіданні представники ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримали.

Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення даного клопотання.

Детектив БЕБ України в судове засідання не прибув, однак направив матеріали кримінального провадження (1 том).

Дослідивши матеріали справи, слід дійти такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022, яке об`єднано з кримінальним провадженням № 72023140000000012 від 24.01.2023 (за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України).

Далі, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2023 накладено арешт на окреме майно, зокрема на:

- Газовий конденсат об`ємом 1214,011 м3, який міститься у резервуарі 20;

- Газовий конденсат об`ємом 133,174 м3, який міститься у резервуарі Д-4;

- Мазут об`ємом 561,971 м3, який міститься у резервуарі М2,

які (паливо-мастильні матеріали) передані на відповідальне зберігання уповноваженим особам ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» (код 00152388) та зберігаються в зазначених резеруварах на території ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, 82.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до сталої судової практики, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо необхідності застосування та виду обтяження, в даному випадку арешт майна, має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно, яке є предметом клопотання, було накладено з метою забезпечення речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються в ході досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що такий арешт цілком прийнятним та необхідним, в тому числі і на поточний момент.

При цьому слідчий суддя також бере до уваги те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала потреба в арешті майна, про що в першу чергу має свідчити повна відсутність ризиків (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження), передбачених ст. 170 КПК України, а отже, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , поданого в інтересах ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2023 в рамках кримінального провадження № 72023140000000012 від 24.01.2023, яке в подальшому об`єднано з кримінальним провадженням № 72022000400000012 від 21.10.2022, а саме:

- Газовий конденсат об`ємом 1214,011 м3, який міститься у резервуарі 20;

- Газовий конденсат об`ємом 133,174 м3, який міститься у резервуарі Д-4;

- Мазут об`ємом 561,971 м3, який міститься у резервуарі М2,

які (паливо-мастильні матеріали) передані на відповідальне зберігання уповноваженим особам ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» (код 00152388) та зберігаються в зазначених резеруварах на території ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, 82.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6