Рішення

від 10.02.2025 по справі 314/3866/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3866/24

Провадження № 2/314/249/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31.01.2025 року м.Вільнянськ

Справа № 314/3866/24;

провадження № 2/314/249/2025;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 ;

-третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів, звільнення від нарахування заборгованості по аліментам,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ,

стислий виклад позицій сторін.

З 2007 року по 2009 рік позивач проживав разом з відповідачем однією сім`єю у цивільному шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_4 , батьком якого було записано позивача.

У 2009 році цивільний шлюб було припинено. Після припинення цивільного шлюбу між сторонами виник конфлікт, однак спірного питання щодо проживання, виховання та утримання дитини не виникало. Відповідачка влаштувала своє сімейне життя, народила доньку від іншого шлюбу. Позивача особисто просила не турбувати її, не втручатися в її особисте життя та не виявляти бажання виховувати сина, тому що син називає батьком іншого чоловіка. Щоб не зашкодити інтересам дитини, не травмувати позивач не втручався в їхнє життя. Жодних матеріальних питань щодо утримання дитини не виникало, хоча позивач не заперечував.

Тривалий час, відповідачка не надавала про себе жодної інформації, змінила місце проживання та взагалі переїхала в інше місто.

У 2016 році відповідач пішов на військову службу, був учасником антитерористичної операції, у 2017 році позивач отримав посвідчення учасника бойових дій.

Дізнавшись що позивач є військовим, отримує грошову допомогу, відповідачка у листопаді 2016 році звернулася до суду із заявою про стягнення з позивача ОСОБА_1 , аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.11.2016 позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено в повному обсязі. З позивача стягнено аліменти у розмірі частини від заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_4 щомісяця починаючи з 03.10.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

25.11.2016 постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів.

Перебуваючи на військовій службі позивач у 2016 році отримав травму хребта, контузію, перебував на лікуванні. За станом здоров`я не міг продовжувати військову службу. Жодних утримань із заробітної плати позивача не проводилося.

З початку повномаштабного вторгнення, 24.02.2022 позивач пішов добровільно захищати Батьківщину. Під час несення служби почалися ускладнення із здоров`ям. І позивач був змушений звільнитися із військової служби за станом здоров`я.

03.07.2024 згідно довідки до акту огляду МСЕК, серія 12 ААГ № 457300 було оформлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, захворювання опорно-рухового апарату.

Згідно виписки із медичної карти проходив стаціонарне лікування, діагноз ВДТБ, ПЗТБ поперекового відділу хребта L3-4. Значне порушення хребта, вертеброгенна люмбалгія. На протязі 6 місяців зберігає спокій на жорсткому ліжку, інвалідним візком не може користуватися внаслідок болі у хребті, самостійно не підводиться. Стан не погіршується.

На сьогоднішній день стан позивача не покращився, постійний догляд за позивачем здійснює мати, пенсіонерка. Пенсію по інвалідності не отримує, оскільки недостатньо страхового стажу, допомогу від держави не отримує. Позивач не має коштів для задоволення соціально побутових потреб, не має коштів аби себе забезпечити.

Станом на 06.08.2024 у позивача перед відповідачем утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 230270,86 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.08.2024 за виконавчим провадженням ВП № 52987766, згідно виконавчого листа № 314/6574/16-ц, виданого 14.11.2016 Вільнянським районним судом Запорізької області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі частина, щомісячно, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи із 03.10.2016 року.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд припинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх доходів щомісячно за виконавчим листом № 314/6574/16-ц, виданого 14.11.2016 Вільнянським районним судом, ВП №52987766.

Представник позивача адвокат Сердюк Р.В. позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, своїх заперечень не надав.За наявності умов визначених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 28.10.2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухав представника позивача, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив

що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.11.2016 позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено в повному обсязі. З позивача стягнено аліменти у розмірі частини від заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_4 щомісяця починаючи з 03.10.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

25.11.2016 постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів.

З позовної заяви вбачається, що позивач був обізнаний про рішення суду про стягнення з нього аліментів.

Доказів про те, де і коли позивач проходив військову службу суду не надано, також позивачем не надані документи які підтверджували те, що він був мобілізований у 2022 році, а також що був звільнений зі служби за станом здоров`я.

04.05.2017 позивач отримав посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 23).

Згідно виписки із медичної карти (26.12.2023) позивач проходив стаціонарне лікування, діагноз ВДТБ, ПЗТБ поперекового відділу хребта L3-4. Значне порушення хребта, вертеброгенна люмбалгія. На протязі 6 місяців зберігаю спокій на жорсткому ліжку, інвалідним візком не може користуватися внаслідок болі у хребті, самостійно не підводиться. Стан не погіршується (а.с. 17).

Згідно довідки від 03.07.2024 ОСОБА_1 надана друга група інвалідності за загальним захворюванням строком на одинрік до 03.07.2025 (а.с. 13)

Станом на 06.08.2024 у позивача перед відповідачем утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 230270,86 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.08.2024 за виконавчим провадженням ВП № 52987766, згідно виконавчого листа № 314/6574/16-ц, виданого 14.11.2016 Вільнянським районним судом Запорізької області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі частина, щомісячно, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи із 03.10.2016 року.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд припинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх доходів щомісячно за виконавчим листом № 314/6574/16-ц, виданого 14.11.2016 Вільнянським районним судом, ВП №52987766.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Щодо позовних вимог про звільнення від заборгованості по аліментах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Також згідно з ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред`явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своєму позові позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що йому було відомо про те, що з нього були стягнуті аліменти, але по якійсь причини коли він працював з його заробітної плати вони не вираховувались, в даний час він хворіє і не може виплачувати аліменти. Проте, наведене судом вище дає підстави вважати, що позивач, маючи можливість утримувати дитину та сплачувати аліменти, фактично ухиляється від обов`язку, визначного приписами ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах у даній справі не вбачається. В період коли утворилась заборгованість позивач отримував доходи, ним не спростовано розмір нарахованої заборгованості по аліментах і не доведено наявності обставин, які є суттєвими та могли б бути підставою для звільнення його від сплати існуючої заборгованості по аліментах, які стягнуті з нього за рішенням суду.

З урахуванням вищезазначеного, відсутні передбачені ст. 197 СК України, підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам.

Щодо вимоги про припинення стягнення аліментів.

Згідно довідки від 03.07.2024 ОСОБА_1 надана друга група інвалідності за загальним захворюванням строком на одинрік до 03.07.2025 (а.с. 13)

Обов`язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків. У СК України ідея юридичної рівності учасників сімейних відносин знайшла яскраве втілення в різних аспектах. Зокрема у ньому послідовно провадиться принцип рівності прав й обов`язків матері й батька з утримання дитини.

Сама назва глави 15 СК України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Аліменти на утримання дітей стягуються, як правило, з того з батьків, який проживає окремо від дітей.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Безумовний характер батьківського обов`язку має різні аспекти свого прояву.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він не є непрацездатним, а є наявність обмеження, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для звільнення від сплати аліментів.

Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючисьст. ст. 10-13, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

1.В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Шевченківський відділдержавної виконавчоїслужби м.Запоріжжя Південногоміжрегіонального УправлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)про припиненнястягнення аліментів,звільнення віднарахування заборгованостіпо аліментам - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 10.02.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , 1974 року народження, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 35037228, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

10.02.2025