Постанова

від 20.02.2025 по справі 441/2000/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/2000/23 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/811/1939/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чиж Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року в складі судді Яворської Н.І. у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом, в якому просили усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку власнику.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07.04.2023 отримав у дар від ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер якої 4620987600:24:000:0010, площею 2,1234 га, в цей же день дізнався, що в державному реєстрі на вказану земельну ділянку є договір оренди, в якому Орендарем вказано ТОВ «СГП «Львівське», а стороною договору з боку орендодавця є ОСОБА_3 . Посилається на те, що ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 договорів оренди не підписували.

Відповідачу було направлено лист, що вказана земельна ділянка має бути повернута власнику ОСОБА_1 оскільки ні він, ні ОСОБА_3 вказаного договору оренди не підписували, інших осіб на підписання договору ОСОБА_3 не уповноважувала, а державна реєстрація вказаного договору порушує його право як власника на користування належною йому земельною ділянкою. Враховуючи викладене, позивачі просили усунути перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою, зобов`язавши відповідача її повернути та скасувати рішення про державну реєстрацію 08.12.2022 прав та їх обмежень, здійснену на підставі договору оренди землі б/н.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 2,1234 га, із кадастровим номером 4620987600:24:000:0010, що розташована на території Родатицької сільської ради Львівського району Львівської області та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку із кадастровим номером 4620987600:24:000:0010.

Скасовано рішення державного реєстратора Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни № 65708711 від 08.12.2022 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське» на земельну ділянку з кадастровим номером 4620987600:24:000:0010, площею 2,1234 га, що розташована на території Родатицької сільської ради Львівського району Львівської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2052573246209.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське» на користь ОСОБА_3 1073 грн. 60 коп. та на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «СГП «Львівське».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Лотоцької Оксани Ярославівни №65708711 від 08.12.2022 не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання ТОВ «СГП «ЛЬВІВСЬКЕ»» повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Крім того, судом першої інстанції беззаперечно враховано в якості доказу висновок експерта, що на думку відповідача є неповним та не в повній мірі містить відповіді на поставлені експертом запитання щодо предмету доказування у справі. Так, на поставлене судом на вирішення експертизи конкретне запитання експерт надав відповідь тільки про підпис.

Отже,наведена уВисновку експертавідповідь невідповідає зміступоставленого навирішення експертизизапитання тасуперечить вимогампроцесуального законодавстваУкраїни тап.4.14Інструкції.У задоволенніклопотання представникавідповідача пропризначення додатковоїсудової почеркознавчоїекспертизи буловідмовлено.

Також зразки підписів позивача були відібрані поза судовим засіданням, а відтак висновок експерта є необґрунтованим, даний доказ, не відповідає вимогам щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Відзив на апеляційну скаргу суду не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Яциник В.В. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, від ТОВ «СГП «Львівське» поступила заява про розгляд справи за відсутності їх представника, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам повністю відповідає.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 2,1234 га, що розташована на території с.Родатичі (Городоцького) Львівського району Львівської області (а.с. 66).

На підставі договору-дарування від 07.04.2023 зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 (а.с. 9).

Договір оренди вказаної земельної ділянки зареєстрований у Лопатинській селищній раді, Червоноградського району Львівської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 03.11.2022.

Строк дії договору 15 років, орендар ТзОВ «СГП «Львівське», орендодавець ОСОБА_1 (а.с13).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В свою чергу, за частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду у справі № 396/1857/16, від 23 вересня 2020 року, у справі № 598/538/19 від 11 листопада 2020 року.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до ТзОВ «СГП «Львівське» стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 4620987600:24:000:0010 із листом-претензією про скасування реєстрації договору оренди, оскільки ОСОБА_1 на момент укладення договору не був власником земельної ділянки, попередній власник договору оренди не підписувала (а.с. 15).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_3 розташований у розділі «Реквізити сторін», у графі: «Орендодавець ОСОБА_3 » на зворотній стороні другого аркуша договору оренди землі б/н, укладеного 03.11.2022 між ОСОБА_3 та ТзОВ «СГП «Львівське» на право користування земельною ділянкою кадастровий номер 4620987600:24:000:0010, площею 2.1234 га, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Отже установивши, що ОСОБА_3 не підписувала оскаржуваний договір оренди від 03.11.2022, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неукладеності такого та не набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, а правовідносини за ним, такими, що не виникли.

Відповідач зазначив, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області Лотоцької Оксани Ярославівни № 65708471 від 08.12.2022 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов?язання ТОВ «СГП «Львівське» повернути позивачці спірну земельну ділянку є похідною.

При цьому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22.

Щодо твердження апелянта про те, що висновок експерта є неповним, не в повній мірі містить відповіді на поставлені експертом запитання щодо предмету доказування у справі колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частинами 1, 2 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Відповідно до ч.1 статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Таким чином, додаткова судова експертиза призначається у випадку неповноти або неясності висновку експерта, а повторна - лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та порушень у її проведенні.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку, суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у призначенні додаткової судової почеркознавчої експертизи, оскільки відсутні підстави вважати, що вказаний висновок експерта є неповним чи незрозумілим, або таким, що викликає сумніви в його правильності. Крім того, експертом надано відповіді на всі запитання, поставлені судом при призначенні вказаної експертизи.

Оскільки порушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, заявлена позивачкою вимога про скасування рішення державного реєстратора№ 65708471 від 08.12.2022 про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «СГП «Львівське»опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СГП«Львівське» залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді