Рішення

від 03.02.2025 по справі 444/4791/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/4791/24

Провадження № 2/444/398/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 лютого 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на нерухоме майно колишнього колгоспного типу двору, -

ВС ТА НО ВИ В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до відповідача Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на нерухоме майно колишнього колгоспного типу двору. Позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилося наступне спадкове майно, а саме 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 28.10.1996 року склала заповіт. Зі змісту заповіту встановлено, що належну їй частину житлового будинку вона заповіла своєму внукові ОСОБА_4 . Однак ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується його свідоцтвом про смерть.

Спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його батько, який подав письмову заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося наступне спадкове майно: 1\6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 10.10.1989р., випискою з погосподарської книги від 12.02.2024р. № 247, також 1\6 частина згаданого вище житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , яку ОСОБА_4 прийняв фактично, але юридично не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті залишилося наступне спадкове майно: 1\6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 10.10.1989р., випискою з погосподарської книги від 12.02.2024р. № 247.

Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_1 , який проживав зі своєю дружиною до дати її смерті і вели спільне господарство, що стверджується довідкою від 12.02.2024 року № 239.

Житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору головою якого була ОСОБА_3 , що стверджується випискою з погосподарської книги від 12.02.2024 р. № 247. Члени двору: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .

Таким чином всі вище перелічені особи є співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах тобто по 1\6 частині кожен.

ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з одруженням. Відповідно до п.6 Постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус в письмовій формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 такого права належним чином не зареєстрували.

Крім того, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказують, що їм, як членам колишнього колгоспного типу двору також належить право по 1/6 частки кожному в майні двору, однак таку вони не можуть зареєструвати, в зв`язку з вступом в дію Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому реєстрація права власності на належну їм частку двору можлива лише за рішенням суду.

Враховуючи наведене вище, позивачі просять суд задовольнити їх позовні вимоги.

Ухвалою судді від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду в загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання призначено на 03.02.2025 року. Одночасно витребувано від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) належним чином завірену копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо спадкові справи не заводились надати відповідну інформацію.

Позивачі в підготовче судове засідання не прибули, однак подали на адресу суду письмові заяви, в яких вони просять справу розглядати у їх відсутності. В заяві позивачі зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду міська рада направила листа, в якому зазначила, що заперечень щодо позову немає, просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Представник третьої особи: Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Жовківської державної нотаріальної контори в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду нотаріальна контора направила листа в якому зазначила, що покладається на рішення суду, просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника. Додатково направлено копії спадкових справ заведених після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Так як відповідач не заперечив проти задоволення позову, фактично визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

А тому, судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності учасників справи та на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (арк.спр.6).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (арк.спр.9).

Відповідно до заповіту складеного 28.10.1996 року ОСОБА_3 , остання на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого належну частину житлового будинку, яка знаходиться в с.Крехів Жовківського району Львівської області заповіла своєму внукові ОСОБА_4 (арк.спр.10).

Згідно з свідоцтвом про право особистої власності від 10.10.1989 року виданого виконкомом Крехівської сільської ради, будинковолодіння яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на основі рішення Нестерівського райвиконкому №290 від 30.09.1989 р. (арк.спр.20).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (арк.спр.7).

Із довідки виданої виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №240 від 12.02.2024 року встановлено, що від імені ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіт у виконавчому комітеті Жовківської міської ради не посвідчувався (арк.спр.15).

Із довідки виданої виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №239 від 12.02.2024 року встановлено, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік ОСОБА_5 , згідно погосподарських книг проживав та був зареєстрований разом із своєю дружиною - ОСОБА_5 на день смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 та вели спільне господарство (арк.спр.16).

Із Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №76555733 від 10.04.2024 року встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №192/2024 за заявою ОСОБА_1 (арк.спр.28, спадкова справа №192/2024).

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 14.02.1976 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Тобто, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її чоловік ОСОБА_1 , який проживав зі своєю дружиною до дати її смерті і вели спільне господарство, що стверджується довідкою від 12.02.2024 № 239.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (арк.спр.8).

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено що його батьком є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_5 (арк.спр.9).

Із довідки виданої виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №244 від 12.02.2024 року встановлено, що від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт у виконавчому комітеті Жовківської міської ради не посвідчувався (арк.спр.14).

Із довідки виданої виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №250 від 12.02.2024 року встановлено, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_4 , згідно погосподарських книг проживав та був зареєстрований разом із своїм сином ОСОБА_4 на день смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 та вели спільне господарство (арк.спр.13).

Із Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №76555578 від 10.04.2024 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 заведено спадкову справу №191/2024 за заявою ОСОБА_1 (арк.спр.28, спадкова справа №191/2024).

Тобто спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його батько, позивач в справі ОСОБА_1 , який подав письмову заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося наступне спадкове майно: 1\6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право особистої власності на будівлі від 10.10.1989р., випискою з погосподарської книги від 12.02.2024р. № 247, також 1\6 частина згаданого вище житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , яку ОСОБА_4 прийняв фактично, але юридично не оформив.

Із довідки виданої виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №249 від 12.02.2024 року встановлено, що рішенням ІІІ сесії ІІ демократичного скликання Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 05.06.1995 року вулицю АДРЕСА_3 (арк.спр.17).

Відповідно до виписки з погосподарської книги №2 Крехівської сільської ради АДРЕСА_2 , особовий рахунок домогосподарства № НОМЕР_6 . Тип господарства станом на 30.06.1990 року та станом на 15.04.1991 року - колгоспний двір. Головою двору була ОСОБА_3 , 1914 р.н. Члени двору: ОСОБА_1 , 1953 р.н. син, ОСОБА_5 , 1957 р.н. невістка, ОСОБА_4 , 1978 р.н. онук, ОСОБА_6 ,1980 р.н. онука, ОСОБА_1 , 1980 р.н. онук (арк.спр.18).

Із копії свідоцтва про народження НОМЕР_7 встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьком є ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 .

У звязку з одруженням позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 », що стверджено свідоцтвом про одруження .

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.2008 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином всі вище перелічені особи, є членами двору, головою якого була ОСОБА_3 - мати позивача ОСОБА_1 , та мали рівне право на частки в майні двору по 1/6 частині кожний.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оскільки господарство АДРЕСА_3 , відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно, то відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Позивачі вказують, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , було зареєстровано за ОСОБА_3 , як головою двору, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав, видане КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 16.04.2024 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Крехівської сільради 10.10.1989 р. згідно рішення Нестерівського райвиконкому від 30.09.1989 р. За 3290 та записано в реєстрову книгу 10.10.1989 року за №9 (арк.спр.21).

Із копіїтехнічного паспортана будиноксадибного типуз господарськимибудівлями таспорудами встановлено,що такийзнаходиться заадресою:АДРЕСА_3 ,загальна площабудинку становить94,5кв.м,житлова 61,2кв.м,допоміжна 33,3кв.м. (господарська будівля з літньою кухнею, гараж, сарай, погріб, вбиральня, споруди) (арк.спр.22-27).

Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно зі ст. 1216-1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Із постанови Жовківської державної нотаріальної контори від 25.07.2024 року встановлено, що державний нотаріус Жовківської державної нотаріальної контори постановив відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили право на частку в майні. Отже всі члени двору мають право на частку. Частка померлих не визначена в майні двору (арк.спр.30).

Із листа від 25.07.2024 року №1015/01-16 встановлено, що Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області повідомляє, що відповідно до Виписки з погосподарської книги №2 Крехівської сільської ради виданої Жовківською міською радою Львівського району Львівської області №6 від 12.02.2024 року за №247 станом на 30.06.1990 року членами двору будинку, що розташований в АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Закону України «Про нотаріат» та пп.4.15, 4.19 п.4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Тому для видачі свідоцтва про право на спадщину необхідно подати в нотаріальну контору оригінал правовстановлюючого документу на вищевказаний житловий будинок на члена двору, а саме ОСОБА_5 (арк.спр.31).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зч.2ст.16ЦК України,способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог позивачів.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст.16,328,392,1216,1218,1261,1268,1269,1270ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 4/6 частини колишнього колгоспного типу двору житлового будинку АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 94,5 кв.м, житлова 61,2 кв.м, допоміжна 33,3 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, з яких:

1/6 як члена колишнього колгоспного типу двору,

1/6 частки колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

2/6 з яких: 1/6 частки колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично прийняв, однак юридично не оформив 1/6 частки колишнього колгоспного типу двору після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/6 частини колишнього колгоспного типу двору житлового будинку АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 94,5 кв.м, житлова 61,2 кв.м, допоміжна 33,3 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/6 частини колишнього колгоспного типу двору житлового будинку АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 94,5 кв.м, житлова 61,2 кв.м, допоміжна 33,3 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.02.2025 року.

Суддя: Олещук М. М.