Рішення

від 21.02.2025 по справі 644/10612/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/10612/24

Провадження № 2/644/224/25

21.02.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання Костильова О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Романової Г.В.,

одноособово, розглянуто у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області (62702, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8, ЄДРПОУ 45150619), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Павлівський, буд. 4, ЄДРПОУ 40214227) про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1.позиції позивача

02 грудня 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського р-ну, Харківської області (надалі за текстом Дворічанська селищна військова адміністрація Куп`янського р-ну Харківської обл./відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстрації Харківської міської ради (надалі за текстом Департамент реєстрації ХМР/третя особа), предметом якої є: визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. та складається з: житловий будинок літера «А»; гаражі літери «Б-Г»; погріб літера «В»; сараї літери «Д_Ж»; вбиральня літера «Е»; огорожа № 1, 2.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що володіє на праві приватної власності житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 28.05.2004, який складений та посвідчений державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 667. Право власності на зазначений вище будинок зареєстроване в Дворічанському бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 22615021) 02.07.2004 за реєстровим № 896 та вписане в реєстрову книгу під № 4а.

ОСОБА_1 своє право власності на житловий будинок не зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який розпочав діяти з 01.01.2013.

05.09.2024 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою, щодо державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до заяви подано договір дарування житлового будинку від 28.05.2004. За результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей з Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`язку з чим державним реєстратором направлено запит до органу, який відповідно до законодавства проводив реєстрацію права власності до 2013 року та до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області.

Державним реєстратором отримано відповідь від Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, в якій зазначено, що приміщення, де розташувалося КП, пошкоджене, архівні документи залишилися у приміщенні, підприємство не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано частково, інша знаходиться в зоні бойових дій. Отже, проведення державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 неможливо.

Враховуючи вказане вище, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду, керуючись положеннями ст. 15, 392 ЦК України.

1.2.заперечень відповідача

Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області не скористалася процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.202, подати відзив на позов, чи спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві (а.с. 40-43).

Заразом, представником відповідача, в особі начальниці Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області Турбаби Галини Григорівни, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 54), надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій відповідачем зазначено, що Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 50-53).

2. заяви, клопотання

Представником Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області Турбабою Г.Г., 07.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують (а.с. 50-53).

Від Департаменту реєстрації Харківської міської ради жодних заяв та клопотань на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова не надходило.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 02.12.2024 справа № 644/10612/24 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 37).

Згідно ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вимоги заявлено щодо об`єкту нерухомого майна будинок АДРЕСА_2 , яка належить до територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 399/0/15-23 від 20.04.2023 з 01.05.2023 змінено територіальну підсудність судових справ Дворічанського районного суду Харківської області Орджонікідзевському районному суду міста Харкова.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/10612/24 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 40-43).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 63-65).

Беручи доуваги,що відповідачпо справіДворічанська селищнавійськова адміністраціїКуп`янського районуХарківської області(62702,Харківська обл.,Куп`янський р-н,с-щеДворічна,вул.Слобожанська,б.8,ЄДРПОУ 45150619)знаходиться узоні активнихбойових дій/тимчасово окупованійтериторії (наказМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій Українивід 22.12.2022№ 309«Про затвердженняПереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РФ»із змінами),та поштовевідділення тимчасовоне обслуговується(а.с.46-47), судсповістив відповідачапро дату,час імісце розглядуцивільної справи№ 644/10612/24,шляхом розміщенняоголошення наофіційному веб-сайтісудової владиУкраїни від06.12.2024(а.с.44),яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задвадцять днівдо дативідповідного судовогозасідання,відповідно доположень ст.12-1Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від15квітня 2014року № 1207-VII .

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК.

Представник Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій вона просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 50-53).

Представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином та своєчасно, зокрема, на виконання вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судом надсилалася судова повістка за юридичною адресою третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: АДРЕСА_3 , та підтверджується рекомендованим повідомленням про виклик, що повернулися до суду, як отримані Департаментом реєстрації Харківської міської ради (а.с. 49), що є належним повідомленням та довідкою про виклик через систему «Електронний суд» (а.с. 68).

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виник спір, що пов`язаний з фактичною втратою позивачем правовстановлюючих документів через тимчасову окупацію території України, невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність правовстановлюючих документів та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Суд установив, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 28.05.2004, який складений та посвідчений державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 667. На вказаному договорі міститься печатка КП Дворічанського бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 22615021) про реєстрацію зазначеного будинку на праві приватної власності за ОСОБА_1 , що внесено в реєстрову книгу під № 4а за реєстровим номером 896 від 02.07.2004 (а.с. 10-11).

Право власності на зазначений вище будинок зареєстроване в Дворічанському бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 22615021) 02.07.2004 за реєстровим № 896 та вписане в реєстрову книгу під № 4а, про що свідчить технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що складений 16.06.1992, який містить відомості про засвідчення договору дарування житлового будинку від 28.05.2004, згідно якого будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 перейшов у власність до ОСОБА_1 (а.с. 12-20).

Суд звертає увагу, що з рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74951550 від 09.09.2024 вбачається, що 05.09.2024 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою № 62796225 щодо державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Як на підставу виникнення права власності до заяви подано договір дарування житлового будинку від 28.05.2004. За результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей з Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`язку з чим державним реєстратором було направлено запит до органу, який відповідно до законодавства проводив реєстрацію права власності до 2013 року та до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області.

Державним реєстратором отримано відповідь від Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, в якій зазначено, що приміщення, де розташувалося КП «Дворічанська БТІ», пошкоджене, архівні документи залишилися у приміщенні, підприємство не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано лише частково, інша знаходиться в зоні бойових дій. Враховуючи вищевикладене, державним реєстратором відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21-22).

Судом установлено, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2024 № 397896354 право власності на житловий будинок №, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстроване в Державному реєстрі (а.с. 23).

З копій паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області, 15.01.1999, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 квітня 2023 року № 6334-5002686321 вбачається, що місце проживання позивача з 25.08.2004 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5-7, 9).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5117333182021 від 06.11.2021 вбачається, що на земельну ділянку кадастровий номер якої 6321883301:00:000:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 33).

У судовому засіданні 21 лютого 2025 судом оглянуто оригінали документів, зокрема: договір дарування житлового будинку від 28.05.2004, який складений та посвідчений державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 667 та технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване в Дворічанському бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 22615021) 02.07.2004 за реєстровим № 896 та вписане в реєстрову книгу під № 4а; заслухану думку позивача та його представника адвоката Романову Г.В. (а.с. 55, 56), які підтримали вимоги позову та просили його задовольнити, пояснивши, що правовстановлюючі документи на майно неможливо отримати у зв`язку з пошкодженням архівів в результаті воєнних дій, де ці документи зберігались, крім цього КП «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано лише частково, інша знаходиться в зоні активних бойових дій, тому, крім як у судовому порядку відновити іншим чином документи є неможливим.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Системний аналіз матеріалів справи свідчить про наявність спору між сторонами, що пов`язаний з фактичною втратою позивачем правовстановлюючих документів через тимчасову окупацію території України, невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність правовстановлюючих документів та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності, що регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом ЦК України).

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні [див. рішення у справі «Бейелер проти Італії»[Веуеіегv.Italy),[ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000} (п.40).

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суду зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном.

Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою [див., серед інших джерел, рішення у справах"0С0БА_12 проти Італії"[ВП], заява Nп.AA,ECHR1999-V, та«Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії»[ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року] [п.1];.... перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним [див.рішення у справі«Іатрідіс проти Греції»[ВП], заява N 31107/96, п.SS,ECHR1999-П].

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі 916/1608/18 зазначила, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суд установив, що право власності на житловий будинок ОСОБА_1 зареєстроване у 2004 році. Відносини права власності на нерухоме майно регулювалисяЦК УРСР1963 року, Закон України «Про власність», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженеНаказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року № 157/6445 тощо. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦивільним кодексом УкраїнитаЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, ураховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі, зокрема, договору, предметом якого є нерухоме майно чи його дубліката, здійснити реєстрацію права власності на квартиру, не вбачається за можливе, оскільки наявні в позивача документи не відповідають вимогам встановленимЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки позивач не здійснив реєстрацію житлового будинку згідно вказаного закону, який почав діяти з 01.01.2013.

Набуте позивачем право власності у 2004 році, підтверджується технічним паспортом, виданим та посвідченим органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1992 рік, зокрема КП Дворічанське БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію переходу права власності в ній, що свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації будинку. Також, відомості у вказаному документі підтверджуються реєстрацією проживання позивача у будинку, договором дарування.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на спірний будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірний будинок у Дворічанського БТІ з тимчасово окупованої території (с-ще. Дворічне Куп`янський р-н, Харківська області) наразі неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

7.Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн (а.с. 35), заразом у судовому засіданні позивач звернувся з проханням до суду не стягувати судові витрати з відповідача.

Отже, враховуючи викладене вище, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 62 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. та складається з: житловий будинок літера «А»; гаражі літери «Б-Г»; погріб літера «В»; сараї літери «Д_Ж»; вбиральня літера «Е»; огорожа № 1, 2.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.1, 2ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Дворічанської селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, юридична адреса: 62702, Харківська обл., Куп`янський р-н, с-ще Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8, ЄДРПОУ 45150619.

Третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради, юридична адреса: 61003, м. Харків, м-н Павлівський, буд. 4, ЄДРПОУ 40214227.

Суддя Д.Г. Паляничко