Рішення

від 20.02.2025 по справі 240/20681/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/20681/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення податкової заборгованості,

установив:

Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі позивач, ГУ ДПС у Житомирській області) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі відповідач, ДП «Житомирський облавтодор») податкової заборгованості. Стягнення здійснити з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 751718,36 грн зі сплати земельного податку та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). З метою стягнення податкового боргу, відповідачу направлено податкову вимогу. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений та податкова вимога, у спосіб установлений податковим законодавством, не відкликана, позивач, як орган стягнення, просить суд прийняти рішення про стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Ухвалою суду від 02 листопада 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

21 листопада 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач при обґрунтуванні свого права на стягнення коштів з відповідача у рахунок погашення податкового боргу, посилається на податкову вимогу форми «Ю» № 2439-25 від 25 квітня 2014 року. Однак, до матеріалів справи вона не додана, що, в свою чергу, є підставою для відмови у позові. Також наголошує, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2024 року у справі № 906/1318/19 припинено процедуру розпорядження майном ДП «Житомирський облавтодор», затверджено план санації, введено процедуру санації строком на 5 років до 14 березня 2029 року та призначено керуючого санацією. Згідно пункту 6.1 розділу VІ Плану санації, затвердженого названою ухвалою та у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 52 Кодексу України з процедур банкрутства податковий борг ДП «Житомирський облавтодор» на суму 29264412,68 грн основного боргу (вимоги третьої черги) з податків і зборів, 1063407,99 грн пені (вимоги шостої черги), 6622398,49 грн штрафних санкцій (вимоги шостої черги), що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, визнається безнадійним та списується. В свою чергу керуючий санацією ДП «Житомирський облавтодор» звернувся з листом № 93 від 01 травня 2024 року про внесення змін до інтегрованої картки платника податків ДП «Житомирський облавтодор» та проведення списання податкового боргу, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації в зазначених сумах. Однак, такий лист ГУ ДПС у Житомирській області задоволений не був, ухвала Господарського суду Житомирської від 14 березня 2024 року у справі № 906/1318/19, якою затверджений План санації, в частині списання податкового боргу, не виконана. Відповідно, зміни до інтегрованої картки платника податків ДП «Житомирський облавтодор» не внесені. Враховуючи зазначене, долучені до матеріалів справи позивачем інтегровані картки платника податків відповідача не відображають реальні обставини щодо наявного самостійно задекларованого податкового боргу відповідача, оскільки позивачем не враховано погашення податкового боргу шляхом списання. За таких обставин вважає, що відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога форми «Ю» від 25 квітня 2014 року, навіть у разі її дійсного надсилання відповідачу, станом на день подання позову є відкликаною (нечинною). До матеріалів справи позивачем не долучено інших доказів формування та надіслання (вручення) відповідачу інших податкових вимог про стягнення податкового боргу. З огляду на вище наведене, стверджує про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з цим позовом до відповідача.

28 листопада 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову. Зауважує, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник після введення процедури санації відповідача та має статус поточної заборгованості, на загальну суму 751718,36 грн, а саме:

- зі сплати земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 2698,36 грн основний платіж, що підтверджується податковим розрахунком земельного податку № 9032666835 від 17 лютого 2024 року (зі строком сплати за звітні періоди з 01 квітня по 30 вересня 2024 року включно);

- зі сплати податку на додану вартість 749020,00 грн основний платіж, що підтверджується: податковими деклараціями з податку на додану вартість № 9163943650 від 14 червня 2024 року з терміном сплати 01 липня 2024 на суму 163294,00 грн; № 9199257423 від 17 липня 2024 року з терміном сплати 30 липня 2024 року на суму 184372,00 грн; № 9238112965 від 16 серпня 2024 року з терміном сплати 30 серпня 2024 року на суму 182389,00 грн; № 9272279707 від 17 вересня 2024 року з терміном сплати 30 вересня 2024 року на суму 218335,00 грн.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли у зв`язку з наявністю податкового боргу (його стягнення у відповідному порядку) напряму не пов`язані зі справою про банкрутство, а також жодним чином не стосуються кредиторських вимог податкового боргу, який підлягає списанню відповідно до вимог плану санації відповідача.

Окрім цього зазначає, що списання податкового боргу відповідача згідно до плану санації не має жодного впливу на статус податкової вимоги форми «Ю» №2439-25 від 25 квітня 2014 року, адже відсутні підстави, визначені приписами статті 60 Податкового кодексу України.

Акцентує увагу, що податковий борг на загальну суму 751718,36 грн, заявлений ГУ ДПС до стягнення в межах цієї справи, не має жодного стосунку до конкурсних кредиторських вимог ГУ ДПС до відповідача, які були включені до реєстру вимог кредиторів та, відповідно, до плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2024 року, згідно якого списанню підлягає податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації.

Наголошує, що говорити про наслідки, які передбачені планом санації, можна не у момент його затвердження судом, а у момент завершення його виконання, оскільки якщо план санації не буде реалізований, то суд буде змушений перейти у процедуру ліквідації і за таких умов стягненню підлягатимуть всі вимоги ГУ ДПС, у тому числі й ті, що підлягали списанню на підставі частини 3 статті 52 Кодексу України з процедур банкрутства. Наведене, на переконання позивача, підтверджує безперервність податкового боргу відповідача у період з дати виникнення такого по дату звернення позивача з цим позовом до суду, а тому податкова вимога форми «Ю» №2439-25 від 25 квітня 2014 року станом на дату звернення позивача до суду є діючою, підстави для її відкликання відсутні. Копія податкової вимоги додана позивачем до позовної заяви згідно додатків, про що свідчать квитанції про таке відправлення ЄСІТС «Електронний суд», а підпис головного бухгалтера відповідача на корінці податкової вимоги підтверджує факт її вручення платнику податків.

04 грудня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову. Посилаючись на інформацію з «Головної книги» ДП «Житомирський облавтодор» за 2014 рік, стверджує, що на той період відповідачем щомісячно здійснювалися платежі до бюджету за задекларованими зобов`язаннями зі сплати ПДВ, а отже, податкова вимога форми «Ю» № 2439-25 від 25 квітня 2014 року була погашена. Також зазначає, що приписи Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними по відношенню до інших норм законодавства, які містять норми аналогічного змісту, та мають пріоритет у застосуванні під час захисту таких прав. Саме тому, названа податкова вимога, на переконання відповідача, станом на 14 березня 2024 року дата постановлення ухвали Господарським судом Житомирської області у справі № 906/1318/19 про затвердження плану санації та введення процедури санації, вважається відкликаною. Повторно звертає увагу суду на те, що долучені до матеріалів справи позивачем інтегровані картки платника податків відповідача не відображають реальні обставини щодо наявного самостійно задекларованого податкового боргу відповідача, оскільки позивачем не враховано погашення податкового боргу шляхом списання.

У період з 16 по 31 грудня 25024 року головуюча суддя перебувала у відпустці.

За результатами вивчення поданих сторонами доказів, 06 січня 2025 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу часу для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання суду до суду інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість з 2021 року до дати звернення до суду з позовом.

22 січня 2025 року, після виконання позивачем вимог зазначеної вище ухвали, судом постановлено ухвали, якими продовжено розгляд справи, а за результатами розгляду клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено у його задоволенні та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Судове засідання, призначене на 11 лютого 2025 року, не відбулося з огляду на неприбуття до суду представників сторін та подання представником відповідача клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 12 лютого 2025 року представник позивача наполягала на задоволенні позову.

За результатами вивчення довіреності на підтвердження повноважень представника відповідача судом установлено, що строк такої закінчився. Наведене обумовило прийняття судом рішення про недопуск представника відповідача до участі у розгляді справи у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на не явку представника відповідача у судове засідання та надходження клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, про що постановив відповідну ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Суд установив, що ДП «Житомирський облавтодор» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05 березня 2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Житомирський облавтодор», введено мораторій на задоволення вимог ДП «Житомирський облавтодор», введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 180 календарних днів та призначено розпорядника майна боржника.

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року, зокрема, введено процедуру санації ДП «Житомирський облавтодор» строком на 5 років до 14 березня 2029 року.

За відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 751718,36 грн зі сплати земельного податку та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Зазначені грошові зобов`язання визначені податковим розрахунком земельного податку № 9032666835 від 17 лютого 2024 року (зі строком сплати за звітні періоди з 01 квітня по 30 вересня 2024 року включно) та податковими деклараціями з податку на додану вартість № 9163943650 від 14 червня 2024 року з терміном сплати 01 липня 2024 на суму саме 163924,00 грн, а не 163294,00 як зазначає позивач у поданих по суті спору документах, № 9199257423 від 17 липня 2024 року з терміном сплати 30 липня 2024 року на суму 184372,00 грн, № 9238112965 від 16 серпня 2024 року з терміном сплати 30 серпня 2024 року на суму 182389,00 грн, № 9272279707 від 17 вересня 2024 року з терміном сплати 30 вересня 2024 року на суму 218335,00 грн.

ГУ ДПС у Житомирській області 14 травня 2014 року вручено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 2439-25 від 25 квітня 2014 року, що підтверджується її копією у додатку «реєстраційні.pdf» до позовної заяви. Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась.

Оскільки, податковий обов`язок щодо сплати сум грошових зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідачем виконаний не був, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як установлено судом, відповідачем самостійно визначено грошові зобов`язання у розмірі 2698,36 грн у податковому розрахунку земельного податку № 9032666835 від 17 лютого 2024 року (зі строком сплати за звітні періоди з 01 квітня по 30 вересня 2024 року включно) та у розмірі 749020,00 грн податковими деклараціями з податку на додану вартість № 9163943650 від 14 червня 2024 року з терміном сплати 01 липня 2024 на суму 163924,00 грн, № 9199257423 від 17 липня 2024 року з терміном сплати 30 липня 2024 року на суму 184372,00 грн, № 9238112965 від 16 серпня 2024 року з терміном сплати 30 серпня 2024 року на суму 182389,00 грн, № 9272279707 від 17 вересня 2024 року з терміном сплати 30 вересня 2024 року на суму 218335,00 грн.

Зазначену обставину відповідач не заперечує.

Тому визначені ними грошові зобов`язання у сумі 751718,36 грн уважаються узгодженими та у встановлені податковим законодавством строки не сплачені.

Така обставина також не спростована відповідачем, а матеріали справи не містить доказів на підтвердження зворотного.

Таким чином суд дійшов висновку про наявність у відповідача податкового боргу у сумі 751718,36 грн.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно пунктів 95.1 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що податкова вимога форми «Ю» № 2439-25 від 25 квітня 2014 року є відкликаною, суд зауважує на таке.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до приписів абзацу 2 пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України наведених вище, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За результатами дослідження інтегрованої картки платника податку ДП «Житомирський облавтодор» з податку на додану вартість за період з 25 квітня 2014 року по день звернення податкового органу до суду з цим позовом, судом установлено, що податковий борг в повному обсязі погашений жодного разу не був.

Твердження відповідача про повне погашення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість у 2014 році не підтверджується наданими ним доказами. Додатково суд зауважує, що погашення грошових зобов`язань не означає погашення податкового боргу, з чим наведена вище норма пункту 59.5 статті 59 ПК України пов`язує виникнення у податкового органу обов`язку направити нову податкову вимогу.

Також відповідачем не надано доказів того, що списання податкового боргу, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації, призвело до повного погашення існуючої у відповідача суми боргу.

Застереження відповідача про те, що у порушення ухвали Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2024 року у справі № 906/1318/19 про затвердження плану санації та введення процедури санації, позивач не вніс до інтегрованої карти платника податку на додану вартість відповідача інформацію про списання сум податкового боргу, суд до уваги не приймає.

Перш за все суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження оскарження такої бездіяльності податкового органу.

Окрім цього, суд уважає доречними покликання позивача на те, що податковий борг на загальну суму 751718,36 грн, заявлений до стягнення в межах цієї справи, не має жодного стосунку до конкурсних кредиторських вимог ГУ ДПС до відповідача, які були включені до реєстру вимог кредиторів та відповідно і до плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14 березня 2024 року, згідно якого списанню підлягає податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, які затверджують план санації.

Додатково суд уважає за необхідне зазначити, що названа ухвала господарського суду також не є рішенням суду, що набрало законної сили, яким скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі, в розумінні підпункту 61.1.5 пункту 61.1 статі 61 ПК України, оскільки така не містить застережень про скасування саме суми податкового боргу, визначеної у вимозі. Доказів на підтвердження такого відповідач суду не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що податкова вимога форми «Ю» № 2439-25 від 25 квітня 2014 року не є відкликаною у порядку статті 60 Податкового Кодексу України.

Ураховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Житомирській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатково суд уважає за необхідне наголосити, що прийняття цього рішення не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися приписів Кодексу України з процедур банкрутства щодо вчинення дій, направлених на його виконання, за погодженням з Господарським судом Житомирської області у процедурі санації у справі №906/1318/19.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області податкову заборгованість у розмірі 751718 (сімсот п`ятдесят одна тисяча сімсот вісімнадцять) гривень 36 копійок, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

20.02.25