Рішення

від 19.02.2025 по справі 240/23478/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/23478/24

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шувалової Т.О.,

секретар судового засідання Бойко В.В.,

за участю:

представника позивача: Камінського А.Ф.,

представника відповідача: Коркушка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Титан" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія Титан» (далі - ТОВ ««Монтажна компанія Титан») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2024 № 000203880704.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контрагентом (постачальником ТОВ «Олексія Про») було подано до контролюючого органу податкові накладні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а саме податкові накладні від 14.12.2018: №41 на 840 806,40 грн, №42 на 667 440,00 грн, №43 на 667 440,00 грн та №44 на 477 887,04 грн. ГУ ДПС у Житомирській області скерувало позивачу лист № 1119/6/06-30-05-05-14 від 07.02.2020 із вимогою про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про», на який позивач надіслав відповідь від 26.02.2020 №4, у якій вказав, що у запиті не зазначені факти, що свідчать про порушення платником податкового законодавства, не зазначено, які конкретно дані декларації є недостовірними, не зазначено акт перевірки, яким встановлена недостовірність цих даних, не зазначений конкретний перелік документів, які необхідно надати. Позивач зауважує, що через 3 роки і 3 місяці від дати отримання листа-відповіді позивача та через 4 роки і 5 місяців від дати здійснення господарської операції із ТОВ «Олексія Про», ГУ ДПС у Житомирській області надіслало позивачу повторний запит № 10987/6/06-30-07-04 від 10.05.2023 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про», на який позивач також надав пояснення та документи. Після спливу 1 року та 2 місяців від дати отримання вищенаведених документів, відповідач видав наказ від 16.07.2024 №1706-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Монтажна компанія Титан» з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Олексія Про» за грудень 2018 року. Перевірка проводилась з 17.07.2024 по 23.07.2024, за результатами якої ГУ ДПС у Житомирській області складено акт від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Монтажна компанія Титан» з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року». На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704 про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на додану вартість на 552 827,50 грн, в тому числі податкових зобов`язань на 442 262 грн, штрафних санкцій в сумі 110 565,50 грн. Позивач вважає, що спірне рішення прийнято протиправно та має бути скасовано.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу ГУ ДПС від 16.07.2024 №1706-п та у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненаданням ТОВ «Монтажна компанія Титан» документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДПС від 10.05.2023 №10987/6/06-30-07-04, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Монтажна компанія Титан» з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при визначенні показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олексія Про» за грудень 2018 року, за наслідками якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Монтажна компанія Титан» від 30.07.2024 №16584/06-30-07- 04/41577896.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Монтажна компанія Титан» вимог пп. 16.1.15 п. 16.1 статті 16, п. 44.1, статті 44, п. 85.2 статті 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 статті 198, п. 201.1, п. 201.7 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року на загальну суму 442 262 грн. На підставі висновків акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 442 262 грн та застосовано 110 565,50 грн штрафних санкцій. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту в частині декларування ТОВ «Монтажна компанія Титан» придбання товарів від TOB «Олексія Про» встановлено його завищення на загальну суму 442 262 грн по декларації за грудень 2018 року внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ по документам оформленим з TOB «Олексія Про» без фактичного виконання операцій придбання/постачання товарно-матеріальних цінностей протягом грудня 2018 року.

Податкову декларацію TOB «Олексія Про» з податку на прибуток та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік до контролюючого органу не подано, інформація в 20-ОПП - відсутня; остання податкова звітність подана - січень 2019 року; відповідно до даних ІКС «Податковий блок», встановлено відсутність основних засобів. Також платником TOB «Олексія Про» порушено пп. 16.1.11 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України в частині неповідомлення про зміну місцезнаходження (довідка про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом територіального органу ДФС від 12.04.2019р. № 691/21-14 - місцезнаходження платника податків не встановлено). Свідоцтво платника ПДВ, TOB «Олексія Про» анульовано 19.03.2019 за рішенням контролюючого органу з підстав ненадання декларацій протягом року. Згідно аналізу інформаційних даних ДПС, остання звітність з ПДВ подана за грудень 2018 року - 08.01.2019 за № 9297284439, згідно якої на підприємстві задекларовано виплати 5 працівникам із сумою нарахованого доходу по 11 400 грн (за квартал), тобто на рівні мінімальної зарплати, 4 з них прийняті на роботу 01.10.2018 та звільнені 31.12.2018; виплати фізичним особам-підприємцям із ознакою доходу 157 не задекларовано.

Поряд з цим, TOB «Олексія Про» фігурує в у кримінальних провадженнях №32020100000000165, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364, частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (справа №760/26482/20, провадження № 1-кс/760/8187/20); № 42020170000000041 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, в якості суб`єкта господарювання що має-ознаки «фіктивності», учасник схем ухилення від оподаткування (справа № 552/5243/20, провадження № 1- кс/552/1,895/20). Щодо TOB «Олексія Про» наявне рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 8579 з підстав п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій).

За результатами аналізу джерела походження товару, реалізованого TOB «Олексія Про» на користь TOB «Монтажна компанія Титан» встановлено факт виписки податкових накладних відповідними датами, аналогічної номенклатури та кількості товару від TOB «ПРОМОУТ ТОРГ» на загальну суму 2 653 573,44 грн, в т.ч. ПДВ 442 262,24 грн. Контролюючим органом встановлено, що незважаючи на одночасну виписку податкових накладних з придбання та з реалізації товару, вартість придбання рівно у 100 разів нижча за вартість реалізації, що вказує на залучення TOB «ПРОМОУТ ТОРГ» в якості учасника формування штучного ланцюга руху товару, законне джерело введення в обіг якого відсутнє.

Відповідно до даних ЄРПН, товари номенклатурних позицій TOB «ПРОМОУТ ТОРГ» не імпортувалися та не придбавалися на митній території України. Водночас, згідно податкової декларації з ПДВ TOB «ПРОМОУТ ТОРГ» за грудень 2018 року (від 16.01.2019 № 3906668809), показники р. 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість», не декларувалися. В зв`язку з наведеними фактами, перевіркою встановлено відсутність джерела походження товару. Відповідно укладений вищезазначений договір поставки між TOB «Монтажна компанія Титан» та TOB «Олексія Про» не опосередковувався реальним виконанням операцій, який становив його предмет.

Згідно наданих до перевірки документів (матеріалів), на які документально оформлено придбання від TOB «Олексія Про», були призначені для використання під час будівництва зовнішніх мереж електропостачання військового об`єкту у м. Звягель (на той час м. Новоград-Волинський) згідно договору підряду від 14.11.2018 № 688 на виконання робіт з будівництва військового об`єкту. Разом з тим, TOB «Монтажна компанія Титан» надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2018 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), підписані 14.12.2018. Перевіркою встановлено, що матеріали, на які документально оформлено придбання від TOB «Олексія Про», фактично 14.12.2018 на об`єкт будівництва не надходили, тому що 14.12.2018 матеріали із такою номенклатурою на той час вже були встановлені та використані у будівництві електромереж, а будівельні роботи вже були завершені та здані замовникові. Отримати від TOB «Олексія Про» товарно-матеріальні цінності (кабель, муфти) та в той же день його встановити та змонтувати TOB «Монтажна компанія Титан» фізично не могло, оскільки локальним кошторисом на будівельні роботи на KJI-10 кВ передбачено перелік робіт, пов`язаних із улаштуванням 3,7 км кабелю та монтажем 8 муфт, які займають певний час, та залучення необхідної кількості трудового ресурсу. Так, на прокладення 3,1 км кабелю у готових траншеях без покриттів передбачено 892,3 людино-години; на покривання 3,5 км кабелю, прокладеного у траншеї, сигнальною лентою, передбачається 119,68 людино-годин, на монтаж муфт 38,4 та 44,8 людино-годин. Крім того, траншеї потрібно засипати, відновити асфальто-бетонне покриття доріг, які були розібрані під час будівельних робіт. Проте згідно наданого табелю обліку робочого часу у відрядженні ніхто з працівників не перебував. Натомість перевіркою встановлено зареєстровані податкові накладні від Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району, згідно яких КЕЧ надавала послуги з проживання в гуртожитку для 4 осіб у період з 19.11.2018 по 23.11.2018, для 3 осіб у період 23.11.2018 по 24.11.2018, для 9 осіб у період з 26.11.2018 по 01.12.2018 для 9 осіб у період з 02.12.2018 по 07.12.2018. Тобто на момент документального оформлення поставки від TOB «Олексія Про» товарно-матеріальних цінностей (кабель, муфти), такий товар вже був використаний (змонтований) на об`єкті будівництва TOB «Монтажна компанія Титан», відповідно таке оформлення існує суто на папері.

Отже, на думку відповідача, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, відповідно перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в частині недостовірності даних податкового кредиту TOB «Монтажна компанія Титан» по взаємовідносинах з TOB «Олексія Про», що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем у поданому до суду відзиві не спростовано спеціальну податкову правосуб`єктність постачальника - ТОВ «Олексія Про»; не спростовано факт здійснення господарської операції із отримання кабельної продукції та з`єднувальних муфти від ТОВ «Олексія Про» на загальну суму 2653 573,44 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 442 262,24 грн. Також не спростовано наявність ділової мети у діях позивача щодо придбання кабельної продукції та з`єднувальних муфти та їх використання у господарській діяльності позивача та не спростовано дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження здійснених операцій. Тому позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що предметом договору підряду на виконання робіт з будівництва військового об`єкту від 14.11.2018 №688 є саме виконання робіт з будівництва. Про окреме придбання будівельних матеріалів замовником (Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління) у підрядника ТОВ «Монтажна компанія Титан» в договорі не сказано. Жодного документу про зміну суті операції до перевірки не надано. Так, позивачем не наводились зміни до договору підряду та будь-які укладені із замовником договори поставки або купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Також ніде не обумовлено подальшу відповідальність замовника за зберігання будматеріалів до моменту їх монтажу у зв`язку з переходом права власності на період з грудня 2018 по червень 2019, а також не зазначено, що саме цей кабель та муфти замовник в подальшому зобов`язаний надати підряднику в монтаж. До того ж, не надано Актів приймання-передачі матеріалів від замовника в монтаж у червні 2019 року (якщо будматеріали перебували вже у його власності).

Відповідач зауважує, що аргументація незгоди позивача полягає в тому, що роботи з укладання кабелів під час їх придбання дійсно не виконувались та записи із номенклатурними позиціями таких робіт відсторновані в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 14.12.2018. Проте такі роботи були виконані значно пізніше, у червні 2019 року, про що свідчать копії актів за формою КБ-2в від 05.06.2019 №2 та від 25.06.2019 №3, які долучені позивачем до заперечення на акт перевірки, проте не були надані в ході перевірки. У долучених КБ-2в за червень 2019 року відновлено відсторновані раніше позиції будівельних робіт.

Так, позивач стверджує про те, що до складу КБ-2в та КБ-3в від 14.12.2018 увійшла вартість суто матеріалів, без вартості виконаних робіт.

Проте відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що складу КБ-2в та КБ-3в від 14.12.2018 увійшла вартість суто матеріалів, без вартості виконаних робіт оскільки згідно з п.1 розділу ІV Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених у новій редакції Наказом Мінрегіонрозвитку та будівництва України від 31.12.2010 №573 до статті «Прямі матеріальні витрати» відноситься вартість будматеріалів, які використані у процесі виконання будівельно-монтажних робіт. Тому будматеріали, які не використані під час будівельних робіт, не можуть брати участь у формуванні вартості будівельних робіт та не можуть бути складовими типового документа Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в). Якщо товарно-матеріальні цінності передані не у складі виконаних робіт, то суть такої операції не є складовою будівельного підряду, а є звичайною операцією з купівлі-продажу. Лише в такому випадку будматеріали виступають в ролі товару. Така операція оформлюється не Актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), а видатковою накладною. Замовник не підписував видаткову накладну на отримання будматеріалів. Замовником підписано саме Акт приймання виконаних будівельних робіт, а відтак кабель та муфти були вже вмонтовані.

На думку відповідача в бухгалтерському обліку операція з купівлі-продажу оформлюється іншим чином: із застосуванням рахунку 281 «Товари». Собівартість реалізованих товарів відображається на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів». Згідно наданої Оборотно-сальдової відомості за 2018 рік взагалі підприємством застосовуються бухгалтерські рахунки 281 «Товари» та 902 «Собівартість реалізованих товарів». Рух (обороти) за даними рахунками відбувались у попередніх періодах 2018 року, до грудня. Проте за даними Оборотно-сальдової відомості за грудень 2018, саме у грудні 2018 обороти за рахунками відсутні. Тобто Позивачем така операція не ідентифікується як операція з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На підставі договору поставки від 13.12.2018, кабельна продукція була придбана, у невстановлений спосіб доставлена та оприбуткована 14.12.2018 на рахунку 205 «Будматеріали», а також у той же день повністю списана у виробництво (231 рахунок) первинним документом Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 14.12.2018. Сальдо на початок та на кінець грудня 2018 року по рахунку 231 «Основне виробництво» відсутнє. Тобто за даними бухгалтерського обліку оприбуткування та використання у будівництві кабельної продукції дійсно відображено в один день 14.12.2018. Про це свідчить й регістр бухгалтерського обліку - звіт по проводках за 14 грудня 2018 року. Згідно наданої Оборотно-сальдової відомості за грудень 2018 року обороти по бухгалтерських рахунках 281 «Товар» та 902 «Собівартість реалізованих товарів» взагалі не застосовувались. За даними бухгалтерського обліку (Оборотно-сальдова відомість за грудень 2018 року) сума операції відображена саме по рахунку бухгалтерського обліку 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг».

Отже, на думку відповідача, вищенаведене підтверджує висновки акту, що згідно первинних документів та за даними бухгалтерського обліку, 14.12.2018 Товариством реалізовано саме виконані роботи та вже вмонтовані кабель та муфти. Таким чином, долучені позивачем акти форми КБ-2в за червень 2019 року не мають відношення до операції з придбання та використання кабельної продукції 14.12.2018.

Позивач надав до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача, в якому зазначив, що наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745) затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків». У змісті акту перевірки не зафіксовані факти та обставини, що наведені відповідачем у поданих додаткових поясненнях відповідача. Зокрема, в акті перевірки не вказувалось: про необхідність укладання договорів поставки або купівлі-продажу товарноматеріальних цінностей; про зміну суті операції; про невідповідність Актів за формою КБ-2в вимогам «Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт», затверджених наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010р. №573.

Так, позивач вказує, що на думку відповідача предметом договору підряду від 14.11.2018 № 688 є саме виконання робіт з будівництва, але в договорі не сказано про окреме придбання будівельних матеріалів замовником (Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління) у підрядника (ТОВ «Монтажна компанія Титан»). Жодного документу про зміну суті операції до перевірки не надано. Позивачем не наводились зміни до договору підряду та будь-які укладені із замовником договори поставки або купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Ніде не обумовлено подальшу відповідальність замовника за зберігання будматеріалів до моменту їх монтажу у зв`язку із переходом права власності на період з грудня 2018 по червень 2019, а також де зазначено, що саме цей кабель та муфти замовник в подальшому зобов`язаний надати підряднику в монтаж. Відповідачем не враховано, що пунктом 5.3.3. договору підряду від 14.11.2018 № 688 передбачено обов`язок генпідрядника (позивача) забезпечити будівництво об`єкта необхідними матеріально-технічними ресурсами, в тому числі будівельними матеріалами. Згідно пункту 2.6 договору підряду при закупівлі матеріалів Генпідрядник погоджує їх вартість із Замовником. У випадку, якщо матеріали отримані без погодження Замовника, Замовник має право прийняти їх до оплати по середньоринковій ціні. Таким чином, умови укладеного договору підряду передбачали обов`язок позивача забезпечити будівництво об`єкта будівельними матеріалами, відтак була відсутньою потреба в додатковому укладанні договорів поставки або купівлі-продажу товарноматеріальних цінностей, адже суть операції не змінювалась.

Згідно з п.4.2.2. договору підряду від 14.11.2018 № 688 фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів загального (спеціального) фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВ 2101020/2 «Квартирноексплуатаційне забезпечення».

Пунктом 11.1 «Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662, встановлено, що з метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють: - попередній контроль - на етапі реєстрації бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів; - поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідач же, на відміну від органів Державної казначейської служби України, не наділений функціями контролю у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Що стосується зауважень відповідача до форми, змісту договору підряду від 14.11.2018 № 688 та його виконання сторонами і проведення розрахунків, то слід врахувати, що пов`язані із цим обставини могли бути підставою для господарських спорів між позивачем та замовником чи Державною казначейською службою України. Однак умови спірного договору виконані сторонами належним чином за відсутності будь-яких суперечок, в тому числі і пов`язаних із відповідальністю замовника за зберігання будматеріалів до моменту їх монтажу.

Також позивач зауважує, що відповідачем не враховано, що «Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт», затверджені наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 №573 не є нормативно-правовим актом міжвідомчого характеру, не зареєстровані в Міністерстві юстиції, тому на їх підставі не можуть базуватись правові висновки. У розділі І Методичних рекомендацій прямо зазначено, що вони можуть застосовуватись будівельними організаціями та Методичні рекомендації розроблені з метою формування собівартості будівельно-монтажних робіт, а не визначення порядку застосування Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в чи порядку формування податкового кредиту, який був предметом спірної перевірки.

Позивач зауважує, що він відображав у бухгалтерському обліку результати здійсненої господарської операції із виконання договору підряду, тому обґрунтовано відобразив придбані будматеріали на однойменному рахунку 205, їх використання для будівництва по рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» відповідно до вимог ПСБО-9 «Запаси» та «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291.

Наведений відповідачем варіант оприбуткування будівельних матеріалів (по рахунку 281 замість 205) та їх використання (по рахунку 902 замість 903): не відповідає суті договору підряду; є суперечним вимогам ПСБО-9 «Запаси» та вимогам «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291;

Також позивач зазначає, що навіть при застосуванні рекомендованого відповідачем порядку відображення отриманих від ТОВ «Олексія Про» будівельних матеріалів не може бути спростованим факт їх використання позивачем для виконання укладеного із Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (Замовником) договору підряду № 688 від 14.11.2018.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб на 17.01.2025.

17.01.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 28.01.2025.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відкладено судове засідання на 05.02.2025.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року оголошено перерву у судовому засіданні до 17.02.2025.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини,

на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач ТОВ «Монтажна компанія Титан», код ЄДРПОУ 41577896 зареєстровано та здійснює господарську діяльність із 2017 року. Основним видом господарської діяльності є «Електромонтажні роботи» (код КВЕД 43.21).

Відповідач - ГУ ДПС у Житомирській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно зі статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

З метою здійснення основної господарської діяльності позивачем, як генпідрядником, 14.11.2018 було укладено договір підряду № 688 із Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (Замовником) на виконання робіт по об`єкту «Будівництво зовнішніх мереж електропостачання у військовому містечку № 5, м. Новоград-Волинський, Житомирська область».

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, метою договору підряду є виконання робіт з будівництва військового об`єкту «Будівництво зовнішніх мереж електропостачання у військовому містечку № 5, м. Новоград-Волинський, Житомирська область», що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.2 генпідрядник (позивач) зобов`язується виконати та здати не пізніше 31.12.2018 згідно договірної ціни та календарного графіку виконаних робіт, роботи з будівництва військового об`єкту, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Пунктом 3.1. договору установлено, що загальна договірна ціна робіт з будівництва об`єкту, не враховуючи витрат замовника, становить 5683456,67 грн.

Для виконання взятих зобов`язань за вказаним договором між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» було укладено договір поставки від 13.12.2018.

Для забезпечення виконання договірних зобов`язань із замовником в межах основної діяльності позивачем 14.12.2018 була здійснена господарська операція із придбання кабельної та іншої продукції у постачальника - ТОВ «Олексія Про».

На підтвердження господарської операції ТОВ «Олексія Про» внесло до ЄРПН виписані податкові накладні: від 14.12.2018: №41 на суму 840 806,40 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 140 134,40 грн, №42 на суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 111 240,00 грн, №43 на суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 111 240,00 грн та №44 на суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 79 647,84 грн.

Судом встановлено та представником відповідача не заперечувалось, що вказані податкові накладні прийняті податковим органом, реєстраціях їх не була зупинена та підприємство не було віднесено до критеріїв ризиковості.

21 січня 2019 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію за грудень 2018 року в якій задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість при здійснення взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про» на загальну суму 442262,00 грн на підставі податкових накладних виписаних у грудні 2018 року.

Згідно даних реєстру податкових накладних ТОВ «Олексія Про» 14 грудня 2018 року виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2653573,44 грн, в т.ч. ПДВ 442262,24 грн, зокрема:

- муфта з`єднувальна термоусаджувальна 12/20 кВ SOME-5312-UA01 у кількості 4 шт, муфта термоусаджувальна кінцева зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L 9625 у кількості 4 шт, кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1км, на загальну суму - 840 806,40грн, в тому числі ПДВ 140 134, 40грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1м, на загальну суму - 667440,00 грн, в тому числі ПДВ 111240,00 грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1м, на загальну суму - 667440,00 грн, в тому числі ПДВ 111240,00 грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 0,716 м, на загальну суму - 477887,04 грн, в тому числі ПДВ 79647,84 грн.

07.02.2020 ГУ ДПС у Житомирській області направило позивачу лист № 1119/6/06-30-05-05-14 із вимогою про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про».

26.02.2020 позивач надіслав відповідачу відповідь №4, у якій вказав, що у запиті не зазначені факти, що свідчать про порушення платником податкового законодавства, не зазначено, які конкретно дані декларації є недостовірними, не зазначено акт перевірки, яким встановлена недостовірність цих даних, не зазначений конкретний перелік документів, які необхідно надати. Також позивач вказав, що у запиті не зазначено належних підстав для витребування запитуваної інформації, що суперечить п. 73.3, статті 73 ПК України, а отже і виключає обов`язковість виконання такого запиту.

10.05.2023 ГУ ДПС у Житомирській області надіслано позивачу запит № 10987/6/06-30-07-04 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про».

24.05.2023 листом за №17 позивачем надано пояснення та надіслано копії документів на адресу відповідача.

У період з 17.07.2024 по 23.07.2024 уповноваженими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 16.07.2024 № 1706-п була проведена документальна позапланова виїзна перевіркаТОВ «Монтажна компанія Титан»при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Олексія Про" (код ЄДРПОУ 42448356) за період діяльності грудень 2018 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Монтажна компанія Титан» складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896.

Під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нереальність господарської операції щодо придбання ТМЦ (кабелю та з`єднувальних муфт) у взязку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг.

Так, перевіркою встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету в сумі 442262,00грн по декларації за грудень 2018 року, тому встановлено порушення ТОВ «Монтажна компанія Титан» п.п.16.1.15 п.16.1. статті 16, п.44.1 статті 44, п.85.2 статті 85, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 статті 198, п. 201.1, п. 201.7 та п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, 2.3, 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 442262 грн за грудень 2018 року.

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, 13.08.2024 ТОВ «Монтажна компанія Титан» подало заперечення.

Розглянувши заперечення ТОВ «Монтажна компанія Титан», ГУ ДПС у Житомирській області залишило без змін висновки акта перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 552 827,50 грн, з яких: за основним платежем 442262,00 грн та за штрафними санкціями 110 565,50 грн.

З матеріалів справи убачається, що позивачем 19.09.2024 до ДПС України було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення.

За результатом розгляду скарги ТОВ «Монтажна компанія Титан», ДПС України рішенням від 15.11.2024 №34372/6/99- 00-06-01-02-06 залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»).

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», зокрема, передбачено, що документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»).

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Також, положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 статті 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 січня 2021 року у справі №826/18485/15, висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

З метою перевірки реальності господарських операцій позивача з контрагентом, судом було досліджено надані сторонами документи та встановлено наступне.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» у період, що перевірявся, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» регулюється договором поставки від 13.12.2018 б/н.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі.

Згідно з п.1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних Заявках? Замовленнях Покупця, переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.1.3 Договору загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

На підтвердження виконання вищевказаного Договору та факту здійснення господарської операції в матеріалах справи наявні копії наступних документів: видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-1 на поставку 4 шт. муфт з`єднувальних термоусаджувальних 12/20 кВ SMOE UA01, 4 шт. муфт термоусаджувальних кінцевих зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L-9625 та 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 840 806,40 грн., в т.ч. ПДВ 140 134,40 грн; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-2 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн.; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-3 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-4 на поставку 0,716 км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ 79647,84 грн.

Розрахунки із ТОВ «Олексія Про» підтверджуються платіжними дорученнями від 21.12.2018 №938 на суму 840 806,40 грн; від 22.12.2018 №946 на суму 667 440,00 грн; від 26.12.2018 № 950 на суму 667 440,00 грн; від 27.12.2018 № 956 на суму 477 887,04 грн.

Вищевказані товари оприбутковані позивачем по рахунку 205 «Будівельні матеріали».

Регістрами бухгалтерського обліку «Звіт по проводках за 14 грудня 2018 р.», «Обороти рахунку 205 за грудень 2018 р.», підтверджується факт оприбуткування отриманого товару (Д-т 205 К-т 631) в сумі 2211 311,20 грн, визнання податкового кредиту (Д-т 6442 - К-т 631 та Д-т6412 К-т6442) в сумі 442 262,24 грн, збільшення господарських зобов`язань перед постачальником ТОВ «Олексія Про» на суму 2653 573,44 грн, а також визнання доходів та формування фінансового результату за вказаною операцією.

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 311 за грудень 2018 року підтверджується відображення в бухгалтерському обліку проведеного повного розрахунку із ТОВ «Олексія Про» в сумі 2653 573,44 грн.

На виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України постачальником ТОВ «Олексія Про» виписано та внесено до ЄРПН податкові накладні на загальну суму 2653 573,44 грн, в тому числі ПДВ в сумі 442 262,24 грн, зокрема: від 14.12.2018 №41 на поставку 4 шт. муфт з`єднувальних термоусаджувальних 12/20 кВ SMOE UA01, 4 шт. муфт термоусаджувальних кінцевих зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L-9625 та 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 840 806,40 грн, в т.ч. ПДВ 140134,40 грн; від 14.12.2018 №42 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; від 14.12.2018 №43 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; від 14.12.2018 №44 на поставку 0,716 км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ 79 647,84 грн, які згідно з квитанціями від 20.12.2024 зареєстровані контролюючим органом в ЄРПН за № 9285157745, 9285166310, 9286244575, 9286243962 відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2018 придбані товари були передані Замовнику - Північному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 14.12.2018 № 1 КБ-2в за грудень 2018 на суму 3 386 465,19 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 14.12.2018 № КБ-3 на суму 3 386 465,19 грн та підсумковою відомістю ресурсів.

Відповідно до Актів № 2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року за формою КБ-2в виконання робіт по монтажу товарів, придбаних у ТОВ «Олексія Про» 14.12.2018, було виконано позивачем у червні 2019 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 13 липня 2022 року у справі №420/7385/19, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

При цьому, суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

При дослідженні вказаних вище документів судом встановлено наявність руху активів позивача та виконання робіт задекларованим контрагентом, тобто наявність прямого зв`язку з конкретним контрагентом при виконання господарських операцій, що свідчить на користь висновку про реальність господарських операції позивача з ТОВ «Олексія Про».

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагенті

Щодо висновків відповідача, зроблених на підставі аналізу баз даних ДПС, АІС «Податковий блок», податкової звітності ТОВ «Монтажна компанія Титан» щодо неможливості виконання господарських операцій з надання послуг по будівництву з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що твердження перевіряючих в акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеними в акті контрагентами з посиланням лише на наявну в базах контролюючого органу інформації відносно цих контрагентів є неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагентів позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента, його бухгалтерський та податковий облік. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентами для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки та дослідження первинних документів, які б підтверджували твердження відповідача у відзиві на позов.

Судом не приймаються до уваги посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №815/3364/15.

Крім цього слід вказати, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та не може ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманої від податкових органів стосовно контрагента позивача.

Позивач не несе відповідальності за невідповідність інформації щодо кількості працюючих у контрагента осіб. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення сум до складу валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналогічна позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №826/16435/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не міг провадити господарську діяльність, не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на податковій інформації, отриманій без проведення перевірки контрагента позивача та без дослідження первинних документів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує на те, що TOB «Олексія Про» фігурує в у кримінальних провадженнях №32020100000000165, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364, частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (справа №760/26482/20, провадження № 1-кс/760/8187/20); № 42020170000000041 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, в якості суб`єкта господарювання що має-ознаки «фіктивності», учасник схем ухилення від оподаткування (справа № 552/5243/20, провадження № 1- кс/552/1,895/20).

Однак, вказана обставина жодним чином не впливає на реальність господарських операцій позивача, які підтверджуються належними доказами, вчиненими на виконання умов чинних, на дату їх виконання, договорів, укладених між позивачем та TOB «Олексія Про».

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідачем до суду не надано належних доказів визнання нечинними договорів, укладених між позивачем та TOB «Олексія Про» або доказів зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом та віднесення TOB «Олексія Про» до критеріїв ризиковості.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 6 634,00 грн

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями9,14,73,74,75,76,77,78,90,143,242- 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія Титан» (вул. Київська, 104, кв. 82, м. Житомир, Житомирська область, 10001, ЄДРПОУ: 41577896) доГоловного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 44096781)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26 серпня 2024 № 000203880704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія Титан» 6 634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21 лютого 2025 року

Суддя Т.О. Шувалова