Рішення

від 21.02.2025 по справі 300/248/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2025 р. справа № 300/248/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № 14-ФС від 22.10.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №14-ФС від 22.10.2020 про накладення штрафу в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно 22.10.2020 року винесено постанову про накладення штрафу, скільки ця постанова прийнята без участі та без повідомлення позивача, рішення про проведення інспекційного відвідування або про недоцільність такого проведення відповідачем не приймалося. Враховуючи, що актом перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №090249 від 10.09.2020 встановлено порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, оскільки такий захід відповідачем не здійснений, відтак останній діяв з порушенням порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, замінено відповідача - Управління Держпраці в Івано-Франківській області його правонаступником Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці .

У відзиві на позов відповідач стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що на виконання норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, позивачу надіслано інформацію про те, що уповноваженою особою Управління отримано від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області акт (довідку) про результати фактичної перевірки від 10.09.2020, складений за результатами проведеної перевірки, якою виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Стверджує, що акт перевірки ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України. Повідомлення про розгляд справи про накладення фінансової санкції направлялося на адресу позивача, що підтверджується відповідними доказами. Зауважує, що цивільно-правовими угодами №1 та №2 наданими позивачем, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та мають бути відображені у акті приймання виконаних робіт. Факт переукладання цивільно-правових угод між тими самими сторонами, на той самий період вказують на приховування порушення трудового законодавства, що мало місце у господарській діяльності позивача. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.26, 72).

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався. Відповідь на відзив подану ОСОБА_2 повернуто без розгляду.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особапідприємець, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльностіза КВЕД 47.11Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За змістом акту №090249 від 10.09.2020 про проведення фактичної перевірки, 01.09.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Івано-Франківській області,відповідно до направлення №1150 та №1151 від 01.09.2020, проведено фактичну перевірку магазину суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_1 . За результатами перевірки серед іншого встановлено порушення статей 21 - 24 Кодексу законів про працю України, використання праці найманих працівників без укладення трудової угоди. Зазначено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 трудова угода не укладалася. Цей акт підписаний продавцем ОСОБА_4 та уповноваженими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області (а.с.40).

Продавцем ОСОБА_5 надано пояснення, в яких зазначено, що вона є продавцем на випробному терміні у ФОП ОСОБА_1 та 01.09.2020 нею продано одну пляшку горілки «Олександрія» 0,5 л. вартістю 94,50 грн. та одну пляшку пива «Львівське» 0,5 л. за ціною 17,85 грн. Також вказано, що стаж роботи ОСОБА_5 на вказаній посаді становить 14 днів, трудова угода з ФОП ОСОБА_1 не укладалася (а.с.42).

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області супровідним листом від 15.09.2020 за №2732/9/09-19-07-06-20 надіслало на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.39).

Відповідач листом №05-07/15-10/6054 від 22.09.2020 повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що 18.09.2020 отримав матеріали фактичної перевірки позивача, які є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до ч.2 статті 265 КЗпП. Також повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищезазначених документів (а.с.43).

22.10.2020 уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Івано-Франківській області прийнято постанову №14-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50000 грн. за порушення вимог статей 21 - 24 КЗпП України (а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд при вирішенні цієї справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі також КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

Податковим кодексом України передбачено право податкового органу проводити фактичну перевірку, яка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст.75 ПК України).

Пунктом 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Згідно із підпунктом 6 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №96(надалі також - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова прийнята на підставі акту від 10.09.2020 за №090249, складеного уповноваженими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем статей 21-24 КЗпП України.

Підставою для накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 згідно зі спірною постановою став висновок відповідача про те, що працівник ОСОБА_3 була допущена до роботи без укладення трудового договору.

Як слідує із матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_3 укладено цивільно-правову угоду №1 від 01.08.2020, термін дії якої з 01.08.2020 по 31.08.2020 та цивільно-правову угоду №2 від 01.09.2020, термін дії якої з 01.09.2020 по 30.09.2020 (а.с.13,14).

У підпунктах 1.1., 1.2., 1.3. пункту 1 вказаних угод зазначено, що Замовник (ПП ОСОБА_1 ) доручає, а Виконавець ( ОСОБА_3 ) бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): здійснювати продаж продовольчих товарів в магазині по вул. Л.Українки, 45, с. Насташине. Робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.3. пункту 2 вказаних угод передбачено, що підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт на об`єкті. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду 1600 грн. Виплата винагороди Виконавцеві Замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Надаючи правову оцінку вказаним цивільно-правовим угодам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч. 3 ст. 24 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Водночас взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема,статті 208 Цивільного кодексу України(надалі також -ЦК України).

Частиною 1статті 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 901ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зістаттею 902 ЦК Українивиконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно достатті 6 Цивільного кодексу Українисторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При співставленні трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18,від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 02.07.2020 у справі № 809/164/17, від 19.05.2021 у справі №2340/4811/18, від 26.02.2024 у справі №120/3017/21-а.

Суд зазначає, що в пункті 1 цивільно-правових угод №1 від 01.08.2020 та №2 від 01.09.2020 відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику, яку саме виконану роботу Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти від Виконавця та оплатити. Угоди не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, строків виконання таких робіт, їх якісних та кількісних характеристик. При цьому виконання робіт (надання послуг) за цими цивільно-правовими угодами, а саме: продаж продовольчих товарів здійснювалося в магазині по вул. Л.Українки, 45, с. Насташине. У вказаних цивільно-правових угодах міститься посилання на акт приймання виконаних робіт на об`єкті, який є підставою для виплати винагороди виконавцеві, однак такий до жодної із угод позивачем не долучено.

Разом з цим, у своїх поясненнях від 01.09.2020 ОСОБА_5 зазначає, що є продавцем на випробному терміні, режим її роботи з 09.00 год. по 20.00 год., стаж роботи 14 днів, а також вказує, що заробітну плату ще не отримувала.

Згідно з частинами 1, 2статті 26 КЗпП Українипри укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Отже, випробування при прийнятті на роботу, може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.

Незважаючи на підписання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 цивільно-правових угод №1 від 01.08.2020 та №2 від 01.09.2020, остання виконувала конкретні трудові функції, робота не мала індивідуально-визначеного характеру, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).

Таким чином, предметом вказаних цивільно-правових угод є процес праці, що є ознакою трудових відносин. Уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_3 позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Відтак, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та ОСОБА_5 мають ознаки трудових, то вони повинні врегульовуватися нормами КЗпП України.

Частиною 2статті 265 КЗпП Українивизначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

За змістом частин3 та 4статті 265 КЗпП Україништрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначенихглавою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2ст. 265 КЗпП України регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013(надалітакож - Порядок №509).

Так, абзацом 1 пункту 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Абзацом 2 пункту 4 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є в тому числі і акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Суд звертає увагу, що ч. 8ст. 265 КЗпП Українивизначено, що штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми суд приходить до висновку, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8ст. 265 КЗпП Українине забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №380/1116/20 та від 21.04.2021 у справі № 260/586/20.

За вказаних обставин, суд вважає правомірними дії відповідача щодо накладення штрафу на позивача на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, оскільки такий акт є рівноцінним акту перевірки органів Держпраці.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2021, постанову Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 визнано нечинною. Відтак, твердження позивача про те, що процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачена зазначеною вище постановою є помилковими.

Крім цього, не знайшло свого підтвердження також твердження позивача про те, що оскаржувана постанова прийнята без його повідомлення, оскільки, відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» 22.09.2020 відповідачем направлено повідомлення про те, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-ти денний строк, з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищезазначених документів на адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44).

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ),

відповідач - Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.