Рішення

від 21.02.2025 по справі 560/564/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/564/25

РІШЕННЯ

іменем України

21 лютого 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Позов мотивований тим, що державний виконавець передчасно прийняв спірні постанови, оскільки наявні докази, які підтверджують факт виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/9360/24.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду.

Ухвалою суду до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ).

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що оскільки виконавчий лист відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем були винесені спірні постанови. Тому вважає, що не порушив вимоги Закону №1404-VIII.

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Зважаючи на це, розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду №560/9360/24 про зобов`язання військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії) військовослужбовця за період з 26.01.2021 - 12.05.2023 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Рішення суду набрало законної сили 20.09.2024.

12.11.2024 у зв`язку із невиконанням рішення суду боржником у добровільному порядку, стягувач пред`явив до виконання виконавчий лист у справі №560/9360/24.

13.11.2024 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (ВП №76538427).

Позивач оскаржив вказані постанови до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 16 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII, вказує на те, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено з матеріалів справи, державним виконавцем 13.11.2024 було прийнято оскаржувані постанови.

Суд звертає увагу на те, що позивачем (боржником) не надано будь - яких належних та допустимих доказів щодо виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/9360/24, а також таких доказів не надано відповідачу, зокрема до 13.11.2024 (до винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов).

Суд критично оцінює наданий позивачем лист від 16.10.2024 про направлення до державного виконавця підтвердження добровільного виконання ряду судових рішень, оскільки відсутні будь - які документи, які підтверджували його направлення та одержання відповідачем (зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення).

При цьому, відповідно до статті 26 Закону №1404-VIII обов`язок державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження кореспондує лише з обов`язком отримання виконавчого документа від стягувача.

Тобто, встановивши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Зазначене відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові №826/15117/17 від 27.03.2019.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, суд звертає увагу на поданні ОСОБА_1 письмові пояснення, в яких він зазначає, що при розрахунку перерахунку грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було занижено розмір премії, що мав би бути перерахований згідно рішення суду. Так, згідно перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.01.2021 по 12.05.2023, встановлено, що відсотки премії перерахованої позивачу на виконання рішення суду від 20.08.2024 у справі №560/9360/24 не відповідають відсоткам премії нарахованої до перерахунку, що дає додаткові підстави вважати про неналежне виконання військовою частиною НОМЕР_1 покладених на неї обов`язків, та як наслідок про неналежне виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 560/9360/24.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд не може прийти до висновку про те, що державний виконавець порушив вимоги чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних постанов.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши оскаржувані постанови відповідно до критеріїв, визначених статті 2 КАС України, повно та всебічно проаналізувавши надані представниками докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул.Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)

Головуючий суддя Я.В. Драновський