Рішення

від 20.02.2025 по справі 320/32002/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року м. Київ справа №320/32002/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, оформлену листом від 25.08.2023 №10651-6478, у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він брав участь у складі Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що відповідно до законодавства, яке діяло на час ліквідації аварії та застосовується до спірних правовідносин - прирівнюється до статусу учасника війни.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальних захист та справедливий і гарантований державою рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив, вказуючи на чинне законодавство на час звернення позивача до суду, вважає статус позивача щодо залучення до цивільної оборони не достатньо підтвердженим (у позивача відсутній наказ на залучення його до складу Цивільної оборони), а тому стверджує про відсутність такого статусу. Відповідач просить суд, у зв`язку з вищезазначеним, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що цивільна оборона є складовою системи загальнодержавних оборонних заходів. Та просить задовольнити позовну заяву повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу посвідчення «Особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551).

Відповідачем листом від 25.08.2023 №10651-6478 позивачу відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

З матеріалів справи слідує, і не заперечується відповідачем, що позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зазначена інформація підтверджується виданими довічно позивачу: 11.04.2019 посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 , довідкою МСЕК від 08.07.2010 - про встановлення позивачу 2 групи інвалідності довічно у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Перебування позивача у зоні радіаційної небезпеки, підтверджується копією наказу Київського філіалу «Союзшляхпроект» від 15.10.1986 №345 «По особовому складу» 540; копією наказу Київського філіалу «Союзшляхпроект» від 29.04.1986 №117 «Про проведення до командно-штабного навчання цивільної оборони філіалу»; перепусткою №011294 на право в`їзду в закриту зону; довідкою від 18.10.2023 №02-16/2863 ПАТ «КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ», відповідно до якої позивач згідно з наказом Київського філіалу «Союзшляхпроект» від 15.10.1986 №340 приймав участь у складі невоєнізованого загону цивільної оборони КФ «Союзшляхпроект» в зоні ядерного вибуху по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У період з 15.10.1986 по 06.11.1986 позивач, як інженер геологічного відділу Київського філіалу «Союзшляхпроект», перебував у місті Прип`ять та Чорнобиль, де був залучений на польових інженерно-геологічних роботах, пов`язаних із спорудженням мостової переходу через річку Прип`ять. Вказані роботи проводилися працівниками Київського філіалу «Союзшляхпроект» у рамках здійснення заходів із ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та ї наслідків відповідно до введеного на території Київської області плану цивільної оборони (протокол №2 засідання Оперативної групи Політбюро ЦК Компартії від 04.05.1986).

Після аварії на Чорнобильській АЕС в рамках введення в дію плану Цивільної оборони постановою ЦК КПУ від 03.05.1986 року, протокол №6 був створений штаб по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В рамках своїх повноважень оперативна група вела на території Київської області план Цивільної Оборони.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що він має право на отримання статусу особи з інвалідністю війни та видачу посвідчення «Особи з інвалідністю внаслідок війни» на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551. Відмова ж відповідача у наданні вказаного вище статусу виключно у зв`язку з тим, що позивач не має вимог статусу визначених у п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551 не обґрунтована відповідачем.

Статтею 4 Закону №3551 передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-ХІІ) визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-198/ роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до числа осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Аналізуючи приписи пункту 9 частини другої статті 7 вищезазначеного Закону суд приходить до висновку і погоджується з позивачем, що вказана норма не містить вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302). Згідно з абзацом першим пункту 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Абзацом першим пункту 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід" (абзац третій пункту 3 Положення №302). Згідно з абзацом другим пункту 7 Положення № 302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "Посвідчення інваліда війни" відається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення інваліда війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, - створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема. Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО У PCP від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, ВІД 30.04.1986 №02, ВІД 04.05.1986 №16, ВІД 19.05.1986 N° 52 та ІНШІ), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років. Таким чином, формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд погоджується з доводами позивача, що аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення. Надані позивачем документи відповідачу підтверджують його участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі штабу Цивільної оборони, та внаслідок чого отримана позивачем інвалідність захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже позивач має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачою посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту, а позовні вимоги - підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, оформлену листом від 25.08.2023 №10651-6478, у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31-Б, ЄДРПОУ 37393782) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.