Рішення

від 12.02.2025 по справі 380/4259/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

справа №380/4259/20

провадження № П/380/3469/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Коморний О.І.,

секретар судового засіданняРудницька Ю.С.

з участю:

представника позивачаКосендюк Я.А.

представника відповідачаДумич І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю К-Агроінвест Трейд про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «К-Агроінвест Трейд» звернулось до суду у червні 2020 року з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 31 942 524,79 грн (за основним зобов`язанням 25 554 019,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 388 504,96 грн).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 01.02.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнив частково: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.02.2023 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 27.02.2023 справу № 380/4259/20 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема: наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» не відповідав вимогам законодавства, оскільки у ньому не зазначено фактичної підстави для проведення перевірки; крім того, інспектор прийшов на перевірку не за місцезнаходженням платника податку чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України). Щодо викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу про нереальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач вважав їх безпідставними й такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що перевірка позивача проводилась з 16.09.2019 по 17.01.2020. Відповідач переконаний, що у запитах податкового органу чітко окреслені обставини, які вказували на можливу безтоварність господарських операцій позивача із описаними контрагентами і які могли бути спростовані позивачем шляхом надання пояснень та їх документального підтвердження.

Щодо аргументу позивача стосовно проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача (м. Львів, вул. Котляревського, 39/2) висловлюється, що в рамках організації проведення перевірки інспектором з`ясовано, що вся документація щодо діяльності підприємства знаходиться саме за цією адресою.

Щодо висновків з приводу товарності господарських операцій стверджує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Акротрейд Груп», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Брамтекс» не мали реального товарного характеру, оскільки позивачем не представлено до перевірки договорів поставки курячої продукції та оборотно-сальдові відомості по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по взаєморозрахунках із вищевказаними контрагентами; представлено дефектні видаткові накладні в яких, зокрема, відсутні такі обов`язкові реквізити як посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, місце складання видаткових накладних, прізвища та імені особи, яка отримала товар, дата та номер довіреності на отримання ТМЦ.

Покликається на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14.11.2019 р. по справі №760/31093/19 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2018 р. по справі №757/45470/18-к, де судами вказано, що в ході досудового розслідування вбачається, у ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «ВЕКТОРТРЕЙД» були відсутні трудові та інші ресурси для виконання робіт.

Переконаний, що на підтвердження факту нереальності спірних господарських операцій свідчить також відсутність документів на підтвердження руху тари.

У квітні 2023 року позивачем подано відповідь на відзив, де висловився щодо процедурних питань; щодо відсутності підстав для проведення перевірки, щодо можливостей не допустити контролюючий орган; щодо об`єкта оподаткування; щодо нереальності господарських операцій та видаткових і товарно-транспортних накладних; щодо посилань відповідача на судову практику; щодо впливу допущених відповідачем порушень на результати перевірки.

17 травня 2023 року позивачем подано клопотання про приєднання письмових доказів, а саме первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт транспортування товару від позивача до контрагентів, що, за його словами, засвідчує реальність вчинення господарської операції.

Згодом відповідачем до суду подано пояснення по справі, які в цілому дублюють текст відзиву на позовну заяву, крім додаткового коментаря щодо недопустимості долучених позивачем доказів.

У червні 2023 року позивачем до суду подано додаткові пояснення, де позивач висловлюється щодо недотримання відповідачем порядку призначення та проведення податкової перевірки; щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення внаслідок недотримання ним порядку призначення та проведення податкової перевірки; щодо відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

16 вересня 2019 року відповідачем прийнято наказ №323 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентами - покупцями ТОВ «Адаман Голд» за період жовтень - листопад 2018 року, ТОВ Сінтра Голд» за період липень - серпень 2018 року, ТОВ «Астра Старвей» за період серпень 2018 року, вересень - жовтень 2018 року, ТОВ «Вектортрейд» за період травень, липень 2018 року, ТОВ «Київагробест» за період 2018-2019 роки, ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм») за період січень 2018 року, ТОВ «Акротрейд Груп» (попередня назва ТОВ «Агросегмент») за період квітень 2018 року та ТОВ «Брамтекс» (попередня назва ТОВ «Буролайт» за період січень - березень 2018 року та їх відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року.

Результати перевірки оформлено актом від 24 січня 2020 року №51/05.7/39266874.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту З розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25554019,83 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 23526264,94 грн та за 1 квартал 2019 року - 1955754,89 грн, за 3 квартал 2019 року - 72000 грн.

На підставі акта перевірки 20 лютого 2020 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 31' 942' 524,79 грн, з яких за основним зобов`язанням 25554019,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6' 388' 504,96 грн.

Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства за взаємовідносинами позивача з контрагентами полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались.

У постанові від 01.02.2023 р. у цій справі Верховний Суд зазначив, що «Суди безпідставно обмежили власну юрисдикцію (повноваження) на дослідження й аналіз документів, які слугували підставою до призначення перевірки (запити про надання документі та їх письмове підтвердження, обсяг та зміст наданих платником податку пояснень та документів у відповідь на такі запити, та, власне, фактичні й правові підстави до проведення податкової перевірки), що було однією з підстав позову, та не навели своїх суджень, міркувань, і, щонайважливіше, не зробили власних висновків з цього питання.»

Також Верховний Суд вказав на те, що «Під час нового розгляду справи судам слід дослідити й надати правову оцінку всім обставинам, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, в тому числі, й щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення податкової перевірки з урахуванням висновків цієї постанови, і, у разі, якщо вони будуть визнані судами такими, що не тягнуть протиправності прийнятого за наслідками такої перевірки рішення, - переходити до аналізу підстав позову щодо наявності чи відсутності в діях позивача складу податкового правопорушення.»

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення податкової перевірки.

16.09.2019 р. відповідачем винесено наказ №323 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727).

Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2023 р. у справі 160/19460/2252 вказано, що «факти виявлених порушень повинні бути викладені в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.», а також, що «у Порядку № 727 чітко зазначено, що акт, являється передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення та є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.»

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року по справі №1440/2045/18 вказано, що «Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для зазначення підстави для проведення перевірки достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

При розгляді даної справи лише на стадії апеляційного розгляду з`ясувалось, що податковий орган намагався провести перевірку в межах здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У відзиві на позовну заяву податковий орган зазначав, що підставою для проведення перевірки стала інформація про можливе порушення законодавства, а саме виробництво підакцизних товарів за відсутності відповідної ліцензій та відсутності реєстрації платником акцизного податку.

Суд погоджується з доводом касаційної скарги, що з аналізу спірного наказу неможливо встановити що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало підставою для призначення такої перевірки.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів суду наявність правових підстав для винесення оскаржуваного наказу.»

До подібних висновків Верховний Суд дійшов і в постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а та від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

Проте в результаті дослідження судом змісту наказу №323 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що в ньому відсутні відомості про фактичні (конкретні) обставини, які стали підставою для проведення перевірки, що свідчить про відсутність правових підстав для його винесення. З аналізу спірного наказу неможливо встановити, що саме необхідно перевірити в межах цієї перевірки та ненадання відповіді на який запит слугувало підставою для призначення такої перевірки. Відтак податковий орган не довів суду наявність правових підстав для винесення вказаного наказу.

Крім того, відповідач покликається на службовий лист від 30.01.2020 р. №40/05.7-06 управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування, відповідно до якого на запит ГУ ДФС у Львівській області «Про надання інформації та її документального підтвердження» від 15.05.2019р №25208/10/14.6-14 ТОВ «К-Агроінвест Трейд» не надано такі документи: договори, угоди купівлі-продажу товарів, укладені із ТОВ «Фактор Прайм», ТОВ «Буролайт»; інформації щодо вантажно-розвантажувальних робіт; первинні та інші документи щодо обліку руху активів всередині підприємства; документи щодо підтвердження відповідності продукції декларації про відповідність, сертифікати відповідності, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами.

Проте суд не може врахувати згаданий службовий лист від 30 січня 2020 року, адже він був складений вже після завершення перевірки, яку оформлено актом №51/05.7/39266874 від 24 січня 2020 року. Тому існують обґрунтовані підстави вважати, що службовий лист №40/05.7-06 був сформований відповідачем з метою обґрунтування правомірності видачі наказу на проведення перевірки позивача.

Поряд з цим, запит від 15.05.2019 р. «Про надання інформації та її документального підтвердження», на який покликається відповідач, стосувався лише трьох контрагентів (ТОВ «СВЕНС ЛТД» (поп. назва «ФАКТОР ПРАЙМ»), ТОВ «АКРОТРЕЙД ГРУП» (поп. назва ТОВ «АГРОСЕГМЕНТ») та ТОВ «БРАМТЕКС» (поп. назва ТОВ «БУРОЛАЙТ»).

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на даний запит позивачем було надано відповідь вих. №40 від 31.05.2019 р., з якої вбачається, що було надано ряд документів по вказаним контрагентам (оборотно-сальдові відомості, видаткові накладні, ТТН, звіти про дебетові і кредитові операції та ін.). При цьому відповідачем будь-яких зауважень чи повторних запитів з приводу недостатності надання документів на вказаний запит до позивача не адресувалось і такі в матеріалах справи відсутні.

24.07.2019 р. відповідачем надіслано інший запит про надання документів по інших п`яти контрагентах (ТОВ «АДАМАН ГОЛД», ТОВ «СІНТРА ГОЛД», ТОВ «АСТРА СТАРВЕЙ», ТОВ «ВЕКТОРТРЕЙД», ТОВ «АГРОІНВЕСТ»), тобто який не стосувався первинного запиту (від 15.05.2019 р.), а стосувався надання інформації щодо інших суб`єктів господарської діяльності. На даний запит позивачем також було надано відповідь вих. №62 від 16 серпня 2019 р., з якої вбачається, що 25 липня 2019 р. вилучено оригінали документів фінансово-господарської діяльності, комп`ютерну техніку, інші носії інформації до запитування згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/35452/19-к.

Судом встановлено, що перевірка проводилась не за місцезнаходженням позивача.

Під час судового розгляду встановлено, що вул. Котляревського, буд. 39/2, м. Львів не є місцезнаходженням позивача, а приміщення за вказаною адресою на праві власності позивачу ніколи не належало, а лише орендувалось, і станом на дату проведення перевірки орендні правовідносини вже були припинені, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.08.2019 р.

Суд також враховує, що запити про надання інформації (наприклад, від 19.02.2020 р. №8071/10/05.7-09), і акт перевірки №51/05.7/39266874 від 24 січня 2020 року надсилалися позивачу за його місцезнаходженням (вул. Містки, 1А, с. Заболотці, Бродівський район, Львівська область), адресою складення акту №51/05.7/39266874 також є саме вул. Містки, 1А, с. Заболотці, Бродівський район, Львівська область. При цьому, суд звертає увагу, що адресою складання акту №51/05.7/39266874 є юридичне місцезнаходження позивача при цьому представник відповідача зазначив, що інспектор дійсно за місцезнаходженням позивача не з`являвся.

Відтак суд має обґрунтовані підстави вважати, що під час проведення перевірки відповідачу все ж було відомо про справжнє місцезнаходження позивача.

Проведення податкової перевірки всупереч абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України не за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності перевірка є порушенням податкового законодавства.

Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 826/4871/13-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 520/8519/19, від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16, від 01 квітня 2021 року у справі №810/1420/16.

Відповідач покликався на практику Верховного Суду на підтвердження законності проведення перевірки не за місцезнаходженням юридичної особи (зокрема, на постанову Верховного Суду від 17.05.2022 року по справі №808/2781/16), проте суд не може взяти її до уваги через неподібність обставин: у цій справі товариство саме зверталося до податкового органу із заявою з проханням провести перевірку не за своїм місцезнаходженням. Тобто саме платники податків у вказаній справі визначав місце, за адресою якого фактично відбувалася перевірка. У справі ж, що розглядається, не платник, а інспектор самостійно визначив місце перевірки виходячи із ухвали про обшук, а не у відповідності до вимог ст.75 ПК України.

Аргументи ж контролюючого органу, що інспектору повідомили з`явитися на перевірку за адресою вул. Котляревського,39/2 м. Львів не підтверджується жодним письмовим доказом, а посилання на протокол обшуку, що саме за вказаною адресою були вилучені документи, не має правового значення, оскільки абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України безальтернативно визначає місце проведення саме виїзної перевірки.

Посилання відповідача на те, що документи були вилучені та огляд документів здійснювався за місцем їх вилучення у порядку, визначеному п.85.9, ст.85 ПК України, не звільняють інспектора від обов`язку проводити перевірку у місці визначеному абз. 5 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, оскільки після огляду вилучених документів, продовження проведення виїзної перевірки має відбутися за місцезнаходженням платника податків, а не в приміщенні контролюючого органу. Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу, що після огляду вилучених документів, інспектор продовжив перевірку за місцезнаходженням позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням вимог пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено й інші процедурні порушення відповідача, які могли вплинути на правомірність наслідків проведеної перевірки.

Так, за пп. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право відкрито застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису; відкрито здійснювати звукозапис, фото-, відеофіксацію (відеозйомку), накопичувати та використовувати таку мультимедійну інформацію (фото, відео-, звукозапис) під час проведення перевірок.

Згідно із другим абзацом п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У свою чергу, згідно і п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Натомість судом встановлено, що термін проведення перевірки позивача переносився з 17.09.2019 по 24.10.2019 р. на підставі наказу відповідача від 17.09.2019 р. №340, наказу від 23.10.2019 р. №1399 та з 29.10.2019 р. по 17.01.2020 р. на підставі наказу від 28.10.2019 р. №1500, наказу від 17.01.2020 р. №413. За словами відповідача, про поновлення термінів проведення перевірки проінформовано повірену особу підприємства ОСОБА_1 та головного бухгалтера Турківську Г.П. Здійснено виїзд за адресою м. Львів, вул. Котляревського, 39/2 з метою вручення наказу №413, але у зв`язку з відсутністю керівника підприємства Семена І.Л. за місцезнаходженням та відмови в отриманні головного бухгалтера Турківської Г.П. не вдалося вручити посадовим особам підприємства, про що складено акт про неможливість вручення від 17.01.2020 року №90/05.7/39266874.

Проте відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що його посадові особи з`являлись за місцем знаходження позивача, а відповідні накази вручались саме в день їх складення. Матеріали справи не містять і підтвердження того, що відповідач дійсно інформував повірену особу та головного бухгалтера позивача про поновлення термінів перевірки.

Не встановленим є і те, яким чином він міг це зробити, якщо самим відповідачем не заперечується, що за адресою м. Львів, вул. Котляревського, 39/2, куди здійснювався виїзд, позивач, а отже і його посадові особи, не знаходилися. Це підтверджує і допитана в судовому засіданні головний бухгалтер Турківська Г.П., яка повідомила, що 17.01.2020 року інспектор за адресою місцезнаходження підприємства с. Містки не з`являвся, а відповідно і не міг складати акт про неможливість вручення наказу.

З цих самих мотивів суд не може взяти до уваги акт про неможливість вручення від 17.01.2020 року №90/05.7/39266874.

Суд також зазначає, що 23.10.2019 р. перевірку було поновлено, а 28.10.2019 р. перенесено, причому обидва накази (і про поновлення, і про перенесення) позивачу було вручено лише 29.10.2019 р. у момент перенесення перевірки (відповідачем дане твердження не спростовано, а на наказах від 23.10.2019 р. №1399 та від 28.10.2019 р. №1500 відмітки про отримання відсутні). Зазначена обставина додатково підтверджує те, що внаслідок бездіяльності інспектора позивач, був позбавлений можливості брати участь у процесі проведення перевірки, оскільки йому неповідомили, що, у свою чергу, істотно вплинуло на результати перевірки, адже позивач був позбавлений можливості вчасно надавати будь-які пояснення та/або документи.

Суд враховує і порушення відповідачем вимог щодо тривалості податкової перевірки.

П. 82.2 ст. 82 ПК України передбачено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Сторонами не заперечується, що позивач належить до суб`єктів малого підприємництва, а тому тривалість його перевірки не могла перевищувати 5 робочих днів.

Відповідно до першого абзацу п. 79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи із цього припису, документальна виїзна перевірка починається в день, визначений конкретною датою в наказі, а тому датою початку документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд», відповідно до наказу від 16.09.2019 р. №323, є 16 вересня 2019 року.

Внаслідок дослідження матеріалів справи, зокрема наказів про перенесення перевірки, судом встановлено, що початково перевірка мала початись 16 вересня 2019 року і завершитись із закінченням п`ятого робочого дня, яке припадало на 20 вересня 2019 року (адже першим робочим днем мало бути 16.09.2019 р. (понеділок), другом - 17.09.2019 р. (вівторок), третім 18.09.2019 р. (середа), четвертим 19.09.2019 р. (четвер) і п`ятим п`ятниця 20.09.2019 р.).

Проте документальна позапланова виїзна перевірка позивача кілька разів переносилась. В акті перевірки №51/05.7/39266874 від 24 січня 2020 року відповідач зазначив, що «Термін проведення перевірки переносився з 17.09.2016 по 24.10.2019 на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.09.2019 №340, наказу ГУ ДПС у Львівській області від 23.10.2019 №1399 та з 29.10.2019 по 17.01.2020 на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.10.2019 №1500, наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.01.2020 №413.»

Таким чином, внаслідок перенесень документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «К-Агроінвест Трейд» фактично проводилась 10 робочих днів, адже, як вже зазначалось вище, перевірка починається в день, визначений в наказі, а акт перевірки №51/05.7/39266874 від 24 січня 2020 року складено 24.01.2020 р. Тому перевірка проводилась 16.09.2019 р. (понеділок); 17.09.2019 р. (вівторок); 24.10.2019 р. (четвер); 25.10.2019 р. (п`ятниця); 28.10.2019 р. (понеділок); 17.01.2020 р. (п`ятниця); 20.01.2020 р. (понеділок); 21.01.2020 р. (вівторок); 22.01.2020 р. (середа); 23.01.2020 р. (четвер), тому відповідачем було порушено вимоги п. 82.2 ст. 82 ПК України щодо неможливості тривалості документальних позапланових перевірок щодо суб`єктів малого підприємництва більше п`яти робочих днів.

Щодо покликання відповідача на дефектні видаткові накладні в яких, зокрема, відсутні обов`язкові реквізити (ініціали особи) суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Судом досліджено, що у видаткових накладних, які знаходяться у матеріалах справи зазначено: назву документа, дату складання, назву підприємства, обсяг і одиницю виміру (товару) господарської операції, посаду особи, П.І.Б., яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис особи, яка відвантажила товар та особистий підпис особи, яка отримала товар, із відтиском печатки юридичної особи.

Дана норма кореспондується із абзацем першим пункту 2.3 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88: первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, відсутність такого реквізиту, як «місце складання видаткових накладних» не відноситься до обов`язкових реквізитів документів.

Не заслуговують на увагу і посилання податкового органу на дефект форми товаро-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару. Зокрема, що у вказаних документах відсутні такі реквізити: модель, тип автомобіля, марка, модель, тип причепу, посади відповідальних осіб вантажоодержувача, відсутні дата та номер довіреності вантажоодержувача.

Вищевказані реквізити наявні в ТТН, і це вбачається в тому числі із самого Акту перевірки (до якого долучено таблиці, у яких зазначені марка, вид автомобіля, реєстраційний номер автомобіля та причепу, підписи і відтиск печатки вантажоотримувача).

Стосовно відсутності дати та номеру довіреності вантажоотримувача, то відсутність відомостей про наявність довіреностей на отримання товару не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена ні положеннями чинного законодавства, ні відповідними договорами.

Посилання на відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15 травня 2018 р. у справі №815/423/17.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Ця позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 640/2411/20, а також від 12 лютого 2020 року у справі №813/3577/13-а.

Наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Ця позиція підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема від 12 квітня 2023 року у справі № 820/281/13-а, від 3 лютого 2022 року у справі № 640/21185/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 160/5065/20, від 11 травня 2023 року по справі № 280/5471/19, від 02 травня 2023 року у справі № 200/2040/20-а, від 02 травня 2023 року у справі № 160/4689/19, від 02 травня 2023 року у справі № 380/11593/21, від 10 травня 2023 року у справі № 640/966/20, від 02 травня 2023 року у справі № 820/1212/17, від 09 травня 2023 року у справі № 820/5112/16, від 02 травня 2023 року у справі № 0870/9182/12, від 02 травня 2023 року у справі № 820/4969/16, від 02 травня 2023 року у справі № 820/742/17, від 06 грудня 2022 року у справі № 2а-3910/12/1370, від 17 листопада 2022 року у справі №804/14505/15, від 15 листопада 2022 року у справі № 815/375/16, від 22 листопада 2022 року у справі № 820/6199/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 520/1502/19, від 18 листопада 2022 року у справі № 640/22712/19, від 11 листопада 2022 року у справі № 640/3002/20.

З цих мотивів суд відкидає аргументи відповідача щодо недопустимості висновку експерта №1041/57501 від 14 вересня 2021 року за результатами судово-економічної експертизи, адже документи, на перевірці яких він ґрунтується, не містять суттєвих недоліків в заповненні, а сам висновок ґрунтується на перевірці документів на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363.

У висновку №1041/57501 у відповідь на 8 запитання встановлено, що документально підтверджується проведення господарських операцій (накладні відновлені), відповідно до яких за період 2018 - липень 2019 року ТОВ «К-Агроінвест Трейд» реалізувало, а Покупцями (ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Київ Агробест») придбано готову продукції, отриману з курей-бройлерів, у кількості 2 444 459 кг на загальну суму 95 587 900, 08 грн. з ПДВ.

Експертизою також встановлено у відповідь на 7 запитання, що документально підтверджується проведення господарських операцій, відповідно до яких за період січень-квітень 2018 року ТОВ «К-Агроінвест Трейд» реалізувало, а Покупцями (ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм»), ТОВ «Акротрейд Груп» (попередня назва ТОВ «Агросегмент»), ТОВ «Брамтекс» (попередня назва ТОВ «Буролайт») придбано готову продукцію у кількості 1 417 440, 00 кг. на суму 57 712 553, 64 грн. з ПДВ.

Крім цього, у всіх накладних по даних господарських операціях зазначено відповідальну особу за складання накладної та вчинення господарської операції, вказано посаду, ініціали та підпис посадової особи ТОВ «К-Агроінвест Трейд». Відсутність в деяких накладних у графі отримувача товару ініціалів особи П.І.Б., за наявності особистого підпису і відтиску печатки юридичної особи та мобільного телефону, не може свідчити про відсутність вчинення господарської операції, оскільки з інших документів, зокрема ТТН та платіжних доручень, вбачається факт руху товарів та здійснення господарської операції.

Висновком експерта №1041/57501 судово-економічної експертизи від 14 вересня 2021 року підтверджено не лише належність документального підтвердження господарських операцій, а й підтверджено наявність виробленої продукції, яка була предметом спірних господарських операцій.

Вищезазначений висновок експерта є обґрунтованим, логічним та узгодженим, не суперечить матеріалам справи та відповідає вимогам, встановленим у ст. 101 КАС України.

Також суд бере до уваги, що позивачем було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи щодо участі в господарських операціях ТОВ «Брамтекс» (попередня назва ТОВ «Буролайт»), а саме копій накладних, у яких зазначено П.І.Б. особи, яка отримала товар. Такі відомості наявні і в інших накладних ТОВ «Агросегмент», ТОВ «Київ Агробест». Зокрема, по ТОВ «Київ Агробест» надавались всі документи, з усіма необхідними підписами, із розшифровками та ТТН, у випадку ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм») у накладних та ТТН немає ініціалів особи, яка отримала товар, проте натомість наявні інші дані, такі як відповідальна особа, особистий підпис особи, печатка та ін., у випадку ТОВ «БРАМТЕКС» (поп. ТОВ «БУРОЛАЙТ»). При цьому у випадку зазначеної ТОВ, наявними є розшифровки щодо накладних та ТТН, у випадку ТОВ «АКРОТРЕЙД ГРУП» (поп. назва ТОВ «АГРОСЕГМЕНТ») наявні ініціали отримувача товару і на ТТН, і на накладних.

Стосовно ТОВ «АДАМАН ГОЛД», ТОВ «СІНТРА ГОЛД», ТОВ «АСТРА СТАРВЕЙ», ТОВ «ВЕКТОРТРЕЙД» правоохоронними органами документи по вказаному контрагенту надані не були, тому суд дослідити їх немає можливості. При цьому суд неодноразово вживав заходів для отримання відповідних документів. Ухвалами неодноразово витребовував в Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області належним чином завірені копії документів, що складені між ТзОВ «К-Агроінвест Трейд» та ТОВ «БРАМТЕКС» (ЄДРПОУ 39994585, попередня назва ТОВ «БУРОЛАЙТ») за період січень-березень 2018 року, в Слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби оригінали або належним чином засвідчені копії документів, що складені між ТзОВ К-Агроінвест Трейд та ТОВ АДАМАН ГОЛД (ЄДРПОУ 42236944) за період жовтень-листопад 2018 року, між ТзОВ К-Агроінвест Трейд та ТОВ СІНТРА ГОЛД (ЄДРПОУ 41849618) за період липень-серпень 2018 року, між ТзОВ К-Агроінвест Трейд та ТОВ АСТРА СТАРВЕЙ (ЄДРПОУ 41932868) за період серпень 2018, вересень-жовтень 2018 року, між ТзОВ К-Агроінвест Трейд та ТОВ ВЕКТОРТРЕЙД (ЄДРПОУ 41927769) за період травень 2018, липень 2018 року, між ТзОВ К-Агроінвест Трейд та ТОВ КИЇВ АГРОБЕСТ (ЄДРПОУ 35011770) за період 2018-2019 роки.

Не може братись судом до уваги і покликання відповідача на відомості про відсутність руху тари, як на обставину безтоварності господарських операцій. Відповідно до п. 189.2 ст. 198 ПК України вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Тобто чинне законодавство не ставить умову дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від наявності чи відсутності документів на підтвердження руху тари, як і не виключає можливості реального виконання господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, позивач не мав складати податкові накладні на зворотну тару, адже, оскільки тару забирають при розвантаженні продукції і водій забирає відповідну тару тоді, коли продукція розвантажується, тобто ідеться про одну і ту ж тару, не будь-яку іншу. Дані обставини в судовому засіданні підтвердив перевізник.

Доказів на підтвердження зворотного Відповідачем надано не було.

Окрім цього, щодо посилань відповідача на відкриті кримінальні провадження стосовно контрагентів позивача та на ухвали слідчих суддів у акті перевірки, то дані обставини не можуть свідчити про невчинення спірних господарських операцій, оскільки вирок по будь-якому вказаному в акті кримінальному провадженню відсутній. Також в матеріалах справи наявна постанова від 17 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження №32018140000000044, існування якого на думку відповідача було однією із підстав для проведення перевірки. Кримінальне провадження закрито з підстав відсутності складу та події кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах).

З приводу наведеного суд звертає увагу на практику Верховного Суду. Так, у постанові від 07 червня 2021 року у справі №520/5149/19 Верховний Суд зазначив, що «Колегія суддів погоджується з висновком судів про неприйнятність долучених до справи копій матеріалів кримінального провадження як доказу в адміністративному судочинстві. Докази, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, за відсутності відповідного вироку суду, самі по собі не можуть бути доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.»

Посилання ж податкового органу на недобросовісність контрагентів позивача не має під собою підтвердження, а відсутність у цих контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає реальної можливості виконання господарських операцій та не свідчить про нереальність виконання договору.

Це узгоджується із практикою Верховного Суду, наведеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 320/2332/19: «Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

59. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

60. Верховний суд зазначив, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

61. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

62. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

63. Крім того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

64. Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.»

Відповідачем не надано жодного доказу, який би засвідчував факт притягнення контрагентів позивача чи їх посадових осіб до відповідальності, наявність у контрагентів податкового боргу тощо. Також відсутні акти перевірок, якими б могли бути встановлені порушення податкового законодавства у даних спірних правовідносинах контрагентами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Такий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 12.12.2023 р. у справі №826/5959/18.

Як неодноразово вказувалось у практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, законодавством і практикою ЄСПЛ закріплено принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Щодо покликань відповідача на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 18.09.2020 р. у справі №826/16763/16, від 03.06.2021 р. у справі №821/1949/17, від 26.11.2020 р. у справі №819/1523/16, від 22.05.2018 р. у справі №820/4605/17, від 27.10.2020 р. у справі №520/2005/19, від 11.04.2019 р. у справі №804/1188/18, від 02.06.2022 р. у справі №1.380.2019.002958,від 06.07.2022 р. у справі №815/5551/14, від 17.05.2022 р. у справі №808/2781/16, від 23.01.2018 р. у справі №804/1843/17 суд зазначає, що вказані справи не є подібними до справи №380/4259/20, що розглядається. Так, у справах, на які покликається Відповідач, судами не були встановлені обставини незаконності наказу, а тому суди не досліджували питання щодо причинно-наслідкового зв`язку порушень із винесенням ППР. Крім того, відповідач не наводить жодного прикладу із практики Верховного Суду, де було б встановлено незаконність наказу на проведення перевірки і не скасовано рішення податкового органу.

Щодо того, чи тягнуть порушення порядку призначення та проведення податкової перевірки відповідачем протиправність прийнятого за наслідками такої перевірки рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами частини першої статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 3 ч. 2 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Позивач був позбавлений можливості: бути присутнім під час проведення перевірки, реалізувати дані права в частині надання відповідних документів (окрім вилучених відносно п`яти контрагентів, а не відносно інших, які були предметом перевірки), заявлення експертизи під час проведення перевірки, надання документів з приводу трьох контрагентів, документи щодо яких не були вилучені, а саме ТОВ «СВЕНС ЛТД» (поп. назва «ФАКТОР ПРАЙМ»), ТОВ «АКРОТРЕЙД ГРУП» (поп. назва ТОВ «АГРОСЕГМЕНТ») та ТОВ «БРАМТЕКС» (поп. назва ТОВ «БУРОЛАЙТ»), надання документів з приводу походження реалізованого позивачем товару; надання доказів, які засвідчують зміну розміру активів позивача внаслідок вчинення господарських операцій; надання документів, які свідчать про перевезення товару перевізниками, надання усних і письмових пояснень в ході проведення перевірки та внесення зауважень до акту перевірки.

Ухвалюючи Постанову від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 КАС ВС виснував наступне:

«…оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.»

У Постанові КАС ВС від 22.09.2020 по справі №520/8836/18 були зроблені наступні висновки «…при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомленнярішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення, рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання відсутня.»

Варто окремо наголосити, що із 21.05.2024 Верховним Судом постановлений новий правовий висновок, суть якого полягає у тому, що якщо суд встановив, що перевірка незаконна, то суд не має права переходити дослідження суті порушень.

Відповідно до постанови КАС ВС від 21.05.2024 у справі №440/8798/22:

«Якщо перевірка незаконна то суд не має права переходити до аналізу та оцінки суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства, а відповідно і робити висновки по суті таких порушень, мотиви та висновки судів по суті встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства мають бути виключені з мотивувальних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Усі вищенаведені відомості в сукупності підтверджують, що допущені відповідачем порушення вплинули на правильність рішення відповідача, що є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, дослідивши й надавши правову оцінку всім обставинам, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено грубі порушення порядку призначення та проведення перевірки, що тягнуть за собою протиправність прийнятого за наслідками такої перевірки рішення.

Таким чином суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.02.2020 р. №000173050 є протиправним та підлягає скасуванню.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржене податкове повідомлення - рішення від 20.02.2020 р. №000173050 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом всткновлено, що при первинному розгляді справи позивачем не отримувався виконавчий лист про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідча за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір в сумі 21020,00 грн

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.02.2020 № 0001730507.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю К-Агроінвест Трейд (80630 Львівська область Бродівський район с. Заболотці вул. Містки 1а, ЄДРПОУ 39266874) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003 м. Львів вул. Стрийська 35 ЄДРПОУ 43143039) судовий збір в сумі 21020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.02.2025

Суддя Коморний О.І.