Постанова

від 21.02.2025 по справі 520/20329/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 р. Справа № 520/20329/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Котентов О.Г.) від 04.11.2024 року по справі № 520/20329/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агровей Україна

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Агровей Україна, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 р. № UA807000/2024/000291/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2024 р. № UA807000/2024/000337, прийняті Харківською митницею.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року по справі № 520/20329/24 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2024 № UA807000/2024/000291/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2024 № UA807000/2024/000337, прийняті Харківською митницею.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОВЕЙ УКРАЇНА (вул. Сербіна, буд. 15, м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 44927908) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - до митного оформлення надані платіжні інструкції №№ 8, 9 надані з порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 № 189), а саме, відсутній підпис відповідальної особи покупця; - у експортної митної декларації зазначено код товару, який не відповідає коду товару зазначеному у МД а також відсутній переклад; - відсутня інформація щодо остаточної балансової вартості та результати аукціонна щодо продажу Т/З; - відсутня інформація щодо мото-годин відпрацювання Т/З, що впливає на вартість; - не враховано вартість експедиційних послуг за межами митної території України (у рахунку зазначена тільки вартість фрахта), та не вказані інші складові митної вартості (експедиційні витрати, разгрузочно-погрузочні роботи, інше); - в гр. № 5 CMR відсутнє посилання на рахунок № 6161384367; - рахунок щодо фрахту надана від особи яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи із наданого CMR, тобто не включено всі складові митної вартості; - не надано рахунки експедиційних витрат, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, калькуляції (з повним переліком витрат по доставки товару), рахунки з аукціонна, рахунки збір за аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації, документ остаточної балансової вартості, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2024 року до митного поста Барабашово Харківської митниці від ТОВ "АГРОВЕЙ" (код ЄДРПОУ 44927908) подана митна декларація за № UA807200/2024/006144 на товар 1) 1. Трактори для сільськогосподарських робіт колісні, з потужністю двигуна більш як:... код 8701951090, що надійшло на адресу ТОВ "АГРОВЕЙ УКРАЇНА" за зовнішньоекономічним контрактом від CLAAS POLSKA SP Z.O.O, 64320, Niepruszewie, Swierkova 7, Poland.

Разом з митною декларацією позивачем надано копії документів, зазначених в графі 44 вказаної ЕМД: 1) Договору купівлі-продажу від 09.02.2024 р. № 050/2024; 2) Рахунка-проформи від 09.02.2024 р. № 050/2024; 3) Платіжної інструкції в іноземній валюті від 05.03.2024 р. № 8; 4) Платіжної інструкції в іноземній валюті від 01.04.2024 р. № 9; 5) Рахунка-фактури (інвойса) від 04.04.2024 р. № 6161384367; 6) Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія DR/BAK № 0930839; 7) Митної декларації країни відправлення від 05.04.2024 р. № 24PL391010E1165380; 8) Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2024 р. № 6/1-2024; 9) Транспортної заявки-договору від 22.03.2024 р. № 1; 10) Довідки про транспортні витрати від 05.04.2024 р. № 10; 11) Рахунка-фактури від 09.04.2024 р. № В-00000213; 12) Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 05.04.2024 р. серія A № 77308; 13) Договору поставки від 29.03.2024 р. № 001-Х-БУ; 14) Інформації з мережі Інтернет.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема, за кодом: зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) По Учасник ЗЕД ТОВ АГРОВЕЙ Україна (гр.9 МД, код ЄДРПОУ 44927908) недавно взятий на облік.

За результатом аналізу та співставлення вказаних документів співробітником підрозділу митного оформлення встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше.

15.04.2024 до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) направлений запит № 376 - щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за ЕМД № UA807200/2024/006757, причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

Митницею 15.04.2024 повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Подані до митного оформлення документи: не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості.

16.04.2024 декларантом підприємства надіслано лист, в якому зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.

У зв`язку з тим, що подані документи не спростовували в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої найнижчої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем всіх витребовуваних додаткових документів, Харківською митницею прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів 16.04.2024 № UA807000/2024/000291/2 за другорядним методом (за резервним методом), а також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2024 № UA807000/2024/000337.

ТОВ АГРОВЕЙ" не погодилось з прийнятими митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та скористалось своїм правом щодо випуску товарів у вільний обіг за МД № UA807200/2024/006282 від 16.04.2024, з наданням гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення перевізника у CMR, обставин придбання товару за відсутності аукціону, документів, що підтверджують транспортування, у тому числі і навантаження товару, тощо.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Судовим розглядом встановлено, що у квітні 2024 року на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з компанією CLAAS POLSKA, Sp. z o. o. від 09.02.2024 р. № 050/2024, Рахунка-проформи від 09.02.2024 р. № 050/2024 і Рахунка-фактури (інвойса) від 04.04.2024 р. № 6161384367 Позивач придбав за кордоном (Республіка Польща) товар трактор для сільськогосподарських робіт, торговельна марка «NEW HOLLAND» (надалі також іменується «Товар»).

Відповідно до Рахунка-проформи від 09.02.2024 р. № 050/2024 і Рахунка-фактури (інвойса) від 04.04.2024 р. № 6161384367 вартість Товару становить 45191,39 євро.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18, митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах

Згідно висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 25.08.2023 року у справі № 810/3516/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З метою митного оформлення Товару позивач через уповноважену особу подав Харківській митниці Митну декларацію від 15.04.2024 р. № 24UA807200006144U0 разом з копіями документів, що підтверджують його заявлену митну вартість (в тому числі 50000,00 грн. витрат на транспортування), зокрема: 1) Договору купівлі-продажу від 09.02.2024 р. № 050/2024; 2) Рахунка-проформи від 09.02.2024 р. № 050/2024; 3) Платіжної інструкції в іноземній валюті від 05.03.2024 р. № 8; 4) Платіжної інструкції в іноземній валюті від 01.04.2024 р. № 9; 5) Рахунка-фактури (інвойса) від 04.04.2024 р. № 6161384367; 6) Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія DR/BAK № 0930839; 7) Митної декларації країни відправлення від 05.04.2024 р. № 24PL391010E1165380; 8) Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2024 р. № 6/1-2024; 9) Транспортної заявки-договору від 22.03.2024 р. № 1; 10) Довідки про транспортні витрати від 05.04.2024 р. № 10; 11) Рахунка-фактури від 09.04.2024 р. № В-00000213; 12) Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 05.04.2024 р. серія A № 77308; 13) Договору поставки від 29.03.2024 р. № 001-Х-БУ; 14) Інформації з мережі Інтернет.

У Митній декларації від 15.04.2024 р. № 24UA807200006144U0 позивач визначив митну вартість Товару, обравши для цього основний метод, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, позивач посилається на те, що в ході митного оформлення відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

Разом з тим, 16.04.2024 р. відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000291/2, яким скоригував митну вартість Товару, імпортованого Позивачем, та склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807000/2024/000337. Згідно з Рішенням митний орган збільшив митну вартість Товару до 90605,35 євро.

Надаючи оцінку доводам митного органу в частині того, що до митного оформлення надані платіжні інструкції №№ 8, 9, які складені з порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 № 189), а саме, підпис відповідальної особи покупця, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п. 1.3).

На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції № 22.

Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжні інструкції № 8 від 05.03.2024 р. та № 9 від 01.04.2024 р. містять посилання відповідно на контракт № 050/2024 від 09.02.2024, дату операції, суму операції в Євро 4000,00 та 40000,00, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами вказаного контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 05.03.2024 р. № 8, так і Платіжна інструкція в іноземній валюті від 01.04.2024 р. № 9 містять відбиток печатки та підпис відповідальної особи банку, що, своєю чергою, свідчить про переказ коштів фінансовою установою.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс «клієнт-банк», надані до митного органу платіжні інструкції містять визначені пунктом 10.5 Інструкції № 22 обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, є підтвердними документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що у експортної митної декларації зазначено код товару, який не відповідає коду товару зазначеному у МД а також відсутній переклад, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 254 МК України документи, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що документи, необхідні для здійснення митного контролю/оформлення товарів, подаються або українською мовою, або мовою митних союзів, або мовою міжнародного спілкування. Тобто, на законодавчому рівні встановлена альтернатива мови для таких документів, а тому поряд із українською мовою дозволено також використовувати і мову митних союзів, і мову міжнародного спілкування.

Необхідно зазначити, що Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами та приєднання до неї України (далі Конвенція) з 01.01.1988 спрощено формальності у торгівлі товарами між країнами-учасницями Конвенції і третіми країнами шляхом укладення ЄАД за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що відповідачу одночасно з МД надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів № MRN24PL391010Е1165380 від 05.04.2024 року, складена за уніфікованими формами WSPOLNOTA EUROPEJSKA, переклад яких не вимагається, а відтак, твердження відповідача про зворотнє є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи запровадження єдиного адміністративного документа для використання в торгівлі з 01.01.1988 згідно з Конвенцією, надання перекладу відповідної декларації, складеної за уніфікованою формою ЄАД, не вимагається. Тому підстави для витребування перекладу у відповідача були відсутні.

Крім того, слід зазначити, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що відсутня інформація щодо остаточної балансової вартості та результати аукціонна щодо продажу Т/З, а також про те, що відсутня інформація щодо мото-годин відпрацювання Т/З, що впливає на вартість, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин Товар придбано на підставі Договору купівлі-продажу від 09.02.2024 № 050/2024, а не за результатами аукціону, і відповідачем не доведено, що при визначенні ціни договору не були враховані такі показники, як остаточна балансова вартість та інформація щодо мото-годин відпрацювання Т/З.

Що стосується доводів митного органу про те, що при визначенні митної вартості не враховано вартість експедиційних послуг за межами митної території України (у рахунку зазначена тільки вартість фрахта), та не вказані інші складові митної вартості (експедиційні витрати, разгрузочно-погрузочні роботи, інше), за твердженням позивача, які митним органом не спростовано, домовленості щодо поставки Товару, передбачені Договором купівлі-продажу від 09.02.2024 № 050/2024 і Рахунком-фактурою (інвойсом) від 04.04.2024 р. № 6161384367, які не покладали на позивача жодних додаткових обов`язків, пов`язаних з оплатою комісійних, транспортного експедирування, навантаження (пункт 1.2 Договору купівлі-продажу від 09.02.2024 р. № 050/2024), вивантаження, страхування Товару та ін. Послугами транспортного експедитора підприємство також не користувалося.

Щодо доводів про те, що рахунок щодо фрахту наданий від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи із наданого CMR, тобто не включено всі складові митної вартості, колегія суддів зазначає, що у наданих до суду документах як перевізник зазначене ТОВ ВЕСТАВТОТРЕЙД, у тому числі і в CMR від 05.04.2024 серія A № 77308. Крім того, з транспортної заявки-договору № 1 від 22.03.2024 судом встановлено, що спосіб завантаження - самозавантаження (самостійний заїзд на трал).

Колегія суддів також зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 05.04.2024 р. серія A № 77308 є документом, що засвідчує лише факт транспортування Товару, а не числове значення його митної вартості.

В свою чергу, довідка про транспортні витрати від 05.04.2024 р. № 10, яка пред`являлася до митного оформлення, містить детальну інформацію щодо витрат (у розмірі 50000,00 грн.), понесених позивачем на перевезення Товару до митного кордону України, про маршрут слідування вантажу, реєстраційний номер транспортного засобу перевізника (ідентичний тому, що внесений до Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 05.04.2024 р. серія A № 77308). Відповідно, оскільки витрати на транспортування Товару були підтверджені документами, поданими до митного оформлення, то наявність чи відсутність певних реквізитів у вантажній накладній жодним чином не спростовує правильності розрахунку митної вартості, здійсненого позивачем.

Таким чином, в межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості окремої поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 МК України. Надані документи містять інформацію про товар та його ціну, у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не надано доказів на підтвердження того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року по справі № 520/20329/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко