Постанова

від 21.02.2025 по справі 520/17787/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 р. Справа № 520/17787/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. (ухвалене суддею Полях Н.А.) по справі № 520/17787/24

за позовом Приватного підприємства "Зміївський машинобудівний завод"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зміївський машинобудівний завод» (в подальшому ПП «ЗМЗ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 14.05.2024 р. № 11045536/39404429, ухвалене Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного Управління ДПС у Харківській області; зобов`язати Головне Управління ДПС у Харківській області врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість, складену Приватним підприємством «Зміївський машинобудівний завод», зареєстровану у контролюючому органі 09.05.2024 р., за номером 9122548009, днем подання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДПС у Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скаргине підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ПП «ЗМЗ» зареєстроване як юридична особа, основний КВЕД 28.94 - виробництво машин і устаткування для виготовлення текстильних, швейних, хутряних і шкіряних виробів, щопідтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

01.04.2024 р. між ПП «ЗМЗ» (постачальник ) та ТОВ «Імекстим» (покупець) укладено договір поставки № 24/-001СБ, предметом якого було постачання товару, а саме: пральних машин МСТ-М-50Е-02 в кількості 5 штук.

На виконання п.п. 3.3. договору поставки ТОВ «Імекстим» на рахунок ПП «ЗМЗ» було здійснено передплату за товар в сумі 893340 грн.

У зв`язку з отриманням передплати від ТОВ «Імекстим» 1 квітня 2024 року ПП «ЗМЗ» складено податкову накладну № 1 на отриману суму 893340 грн., з урахуванням ПДВ 148890 грн.

Факт передплати товару покупцем, в сумі 893340 грн., підтверджуєтеся випискоюпо банківському рахунку ПП «ЗМЗ» за 01.04.2024 р.

Позивачем направлено податкову накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація якої зупинена, що підтверджується квитанцією № 9116089514 від 03.05.2024 р., в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165(зі змінами), реєстрація податкової накладної від 01.04.2024 р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8450, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено, щопоказник «D»= 2,0731%, «Рпоточ»=0. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

09.05.2024 р. позивачем направлено Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

Головним управлінням ДПС у Харківській області 14.05.2024 р. прийнято рішення № 11045536/39404429про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість з підстав недостатої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для провадження господарської діяльності). Контролюючим органом зазначено про одержанння податкової інформації, що свідчить про відсутність та/або недостатню кількість працівників, необхідної для здійснення господарської діяльності підприємства відповідно до поданої таблиці даних платника податку.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України,на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пп.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 рокузатверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (в порядку Порядок № 1165), яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 12 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

Згідно із п. 13 Порядку № 1165, у таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно зУКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Відповідно до пунктів 14-17 Порядку № 1165, таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Пунктами 18-23 Порядку № 1165 встановлено, що таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно доЗакону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 року) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно зУКТЗЕД, як живі тварини (код згідно зУКТЗЕД01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно зУКТЗЕД03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно зУКТЗЕД04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно зУКТЗЕД07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно зУКТЗЕД08); зернові культури (код згідно зУКТЗЕД10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно зУКТЗЕД12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P

Комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо: стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1; до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно зУКТЗЕДта/або кодам послуг згідно з державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.

У рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно зУКТЗЕД/ДКППумовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішення про неврахування таблиці даних платника податку може бути оскаржено: в адміністративному або судовому порядку у разі прийняття рішення комісією регіонального рівня; у судовому порядку у разі прийняття рішення комісією центрального рівня.

Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Якщо рішення про врахування таблиці даних платника податку прийнято до дати набрання чинності цим Порядком, таке рішення залишається чинним до прийняття контролюючим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку.

Таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.

Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимогЗаконів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг»та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку № 1165 встановлено, що Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом зазначено, що у таблиці вказано недостатню кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для провадження господарської діяльності): одержано податкову інформацію, що свідчить про відсутність та/або недостатню кількість працівників, необхідної для здійснення господарської діяльності підприємства відповідно до поданої таблиці даних платника податку.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що у таблиці, поданій позивачем до контролюючого органу, зазначені види економічної діяльності, відповідно до КВЕД, коди товарів згідно зУКТЗЕД, що відповідає вимогам пункту 13 Порядку № 1165, до якої додані пояснення щодо його господарської діяльності з відповідними документами. Тобто, у вказаній таблиці відсутня невідповідність кодів видів економічної діяльності, яка могла би стати підставою для прийняття рішення про неврахування Таблиці даних, оскільки позивачем подані відповідні пояснення та документи.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 14.05.2024 р. №11045536/39404429, ухвалене Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області, необґрунтовану, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача врахуватитаблицю даних платника податку на додану вартість, складену позивачем, зареєстровану у контролюючому органі 09.05.2024 р. за номером 9122548009, днем подання.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. по справі № 520/17787/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін