Постанова

від 20.02.2025 по справі 906/968/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Справа № 906/968/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Коломис В.В.

судді Маціщук А.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Данильченко І.А. директор

відповідача: не з`явився

третьої особи: Горлов Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 про забезпечення позову у справі №906/968/24 (суддя Шніт А.В., м.Житомир, повний текст складено 16.12.2024)

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "ФРАЙ"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 по справі №906/968/24 заяву Радомишльської районної спілки споживчих товариств про забезпечення позову (вх.№01-44/2670/24 від 19.09.2024) (з врахуванням доповнення до заяви про забезпечення позову (вх. №14101 від 07.11.2024)) задоволено. Заборонено усім особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору - приміщення універмагу загальною площею 6128,7м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. В.Житомирська, 1/2, а саме: продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо, а також відчужувати зазначене приміщення універмагу будь-яким особам до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили у справі №906/968/24.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ «ФРАЙ» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 р. скасувати, постановити нову, якою в задоволенні заяви Радомишльської районної спілки споживчих товариств про забезпечення позову у справі № 906/968/24 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що поданий позов, за логікою позивача має немайновий характер. Заходи забезпечення, які просить вжити позивач, в свою чергу, прямо обтяжують майно, яке за логікою позивача, не є спірним, спір виник через рішення державного реєстратора, а не щодо права на майно. Отже, згідно правової конфігурації справи, яку представив суду позивач, майно, заходи забезпечення відносно якого просить вжити заявник, не є предметом спору. Відтак, заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог, адже під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання правомірності рішення державного реєстратора, яке виразилось у відмові у проведенні державної реєстрації прав.

Скаржник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, які просить позивач ніяким чином не утруднить виконання рішення суду про постановлення якого просить позивач. Якщо допустити ситуацію, що позов буде задоволений, рішення буде виконано і без вжитих заходів забезпечення позову, право власності буде зареєстровано за позивачем, кому б на момент виконання рішення суду воно не належало. З цього слідує відсутність будь-яких підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а висновок суду в оскаржуваній ухвалі є таким, що базується на неправильно та неповно встановлених обставинах справи. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Позивач взагалі ніяким чином не врахував інтереси та права власника приміщення універмагу ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» у поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову, що є абсурдним та свідчить про необґрунтованість поданої заяви. Натомість, судом першої інстанції такі доводи в оскаржуваній ухвалі повністю проігноровані. Також зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав лише посилання на доводи заявника, натомість в повній мірі проігнорував абсолютно всі доводи третьої особи стосовно абсолютної неможливості вжиття таких заходів забезпечення позову, не надавши таким доводам взагалі будь-якої оцінки. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін та обов`язку суду надати відповідь на доводи сторони (що свідчило б про вмотивованість оскаржуваного судового рішення), а також вказує на односторонній підхід суду до розгляду даного процесуального питання.

Крім того, скаржник зазначає, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Заборона, як було застосовано судом першої інстанції, в певному сенсі обмежить господарську діяльність третьої особи: наприклад, передання майна в заставу, іпотеку, продаж є законними складовими права власності юридичної особи. Заборона, яка вжита судом оскаржуваною ухвалою у справі, де до ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» не заявляється жодних вимог безпідставно обмежує права власника, наносить як репутаційні, так і цілком реальні збитки, що необґрунтовано допущено господарським судом. В цьому контексті скаржник вважає, що суду першої інстанції слід було б оцінювати і пропозиції позивача щодо заходів зустрічного забезпечення, проте такі чомусь не були запропоновані, хоча за дійсних обставин, мабуть, законодавець саме на такі випадки передбачив інститут зустрічного забезпечення.

Поряд з цим, скаржник переконаний, що з правової точки зору неможливим за будь-яких умов в принципі є вжиття заходів забезпечення позову про які просить заявник, якщо майно належить не відповідачу, а третій особі по справі, оскільки вказане суперечить суті інституту забезпечення позову як такого.

Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ «ФРАЙ» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 про забезпечення позову у справі №906/968/24 та розгляд справи призначено на 20 лютого 2025 року.

12 лютого 2025 року від Радомишльської районної спілки споживчих товариств надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій позивач заперечує доводи апеляційної скарги та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «ТЦ «ФРАЙ», а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 у справі №906/968/24 залишити без змін.

В судовому засіданні 20.02.2025 представник ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 р. скасувати, постановити нову, якою в задоволенні заяви Радомишльської районної спілки споживчих товариств про забезпечення позову у справі №906/968/24 відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2025 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «ТЦ «ФРАЙ», а ухвалу господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2024 р. у справі №906/968/24 залишити без змін.

В судове засідання 20.02.2025 Департамент реєстрації Житомирської міської ради свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 12ст. 270 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомленихпро дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 1ст. 270 Господарського процесуального кодексу Україниу суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1ст. 271 Господарського процесуального кодексу Україниапеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зіст. 269 Господарського процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників Радомишльської районної спілки споживчих товариств та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ "ФРАЙ" в судовому засіданні 20.05.2025, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали оскаржуваної ухвали, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку - апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 про забезпечення позову у справі №906/968/24 без змін.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 26 листопада 2021 року Радомишльська райспоживспілка звернулась до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення універмагу, який розташований в м.Радомишль Житомирської області, вул.В.Житомирська 1/2.

30 листопада 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Баренко Є.О. було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61933267, яким відмовлено Радомишльській райспоживспілці в державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення універмагу, що розташований в АДРЕСА_1 .(аркуш матеріалів оскарження ухвали - далі за текстом а.м.о.у. 4).

Вважаючи зазначене рішення державного реєстратора безпідставним, Радомишльська райспоживспілка звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 по справі №240/40062/21 відмовлено Радомишльській районній спілці споживчих товариств у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд послався на те, що матеріали справи свідчать, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Баренка Є.О. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте у зв`язку з відсутністю встановленого факту набуття прав на об"єкт. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про відмову у державній реєстрації прав щодо об`єкту нерухомості безпосередньо пов`язано із захистом позивачем свого цивільного права, що має приватноправовий характер. Поряд з цим, суд адміністративної юрисдикції зазначив, що у справі, що розглядається, існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з правом власності на універмаг, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. (а.м.о.у. 6-7).

В квітні 2024 року Радомишльська райспоживспілка та Василенко Олена Петрівна, яка є членом (пайовиком) Радомишльського міського споживчого товариства, одного із засновників (членів) Радомишльської райспоживспілки, звернулись до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання протиправними дії Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, що виразились у відмові Радомишльській районній спілці споживчих товариств у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення універмагу, яке розташоване в м.Радомишль по вул.В. Житомирській, 1/2, Житомирської області та зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення універмагу за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.04.2024 по справі №289/884/24 у відкритті провадження у справі за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств та Василенко Олени Петрівни до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадження в цивільній справі суд зазначив, що зі змісту позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивачі посилаються на належність на праві власності спірного нежитлового приміщення універмагу, розташованого в м. Радомишль по вул. В. Житомирській, 1/2, Житомирської області, Радомишльській районній спілці споживчих товариств. Предметом даного спору є спір щодо державної реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення універмагу саме за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств. Дійсний зміст відповідного юридичного конфлікту вказує на належність розгляду спору за правилами господарського судочинства. (а.м.о.у 8-9).

Враховуючи вищевикладене, Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області з позовом про:

- визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області, що виразилась у відмові Радомишльській районній спілці споживчих товариств у Державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення універмагу, який розташований в м.Радомишль Житомирської області, вул. В.Житомирська, 1/2;

- зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення універмагу, який розташований в м.Радомишль Житомирської області, вул.В.Житомирська, 1/2, за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств.

Крім того, разом з позовною заявою Радомишльською районною спілкою споживчих товариств подана заява про забезпечення позову (вх.№01-44/2670/24 від 19.09.2024) шляхом заборони будь-яким особам укладати договори забезпечення (іпотеки, застави) на виконання будь-яких кредитних договорів стосовно приміщення унiвермагу, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Велика Житомирська, 1/2, а також відчужувати зазначене приміщення унiвермагу будь-яким особам до вирішення справи по суті (а.м.о.у 31).

07 листопада 2024 року до суду першої інстанції подано доповнення до заяви про забезпечення позову по справі №906/968/24, яку викладено в новій редакції з додатками, в прохальній частині якої позивач просить забезпечити позов шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору - приміщення універмагу загальною площею 6128,7 м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. в.Житомирська, 1/2, а саме, продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо, а також відчужувати зазначене приміщення Універмагу будь-яким особам до остаточного вирішення спору між Радомишльською райспоживспілкою та відповідачем щодо вищезазначеного приміщення універмагу (а.м.о.у.45-57). В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що Радомишльська райспоживспілка являється первісним і єдиним власником приміщення універмагу який розташований в АДРЕСА_1 яка його за власні кошти побудувала та успішно експлуатувала понад 20 років, що беззаперечно підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.м.о.у. 5).

Поряд з цим, позивач зазначає, що СТ "Жиско", яке в жовтні 2008 року орендувало у райспоживспілки лише половину приміщення універмагу, після проведення ремонту на орендованій частині універмагу в 2009 році звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання права власності на все приміщення універмагу (справа №8/84-НМ). Розгляд зазначеної справи в судах різних інстанцій тривав понад 8 років, тобто право власності на приміщення універмагу не було визначене.

16 квітня 2018 рішенням Господарського суду Житомирської області по справі №8/84-НМ, яке залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відмовлено в задоволенні позову СТ "Жиско", тобто власником універмагу залишилась Радомишльська Райспоживспілка (а.м.о.у.14-20).

Позивач зазначає, що за час розгляду справи № 8/84-НМ приміщення універмагу було неодноразово незаконно перепродане:

- 30.12.2009 р. СТ «Жиско» продало ТОВ «ЮК «Пріорітас»;

- 27.05.2010 р. ТОВ «ЮК «Пріорітас» продало гр. ОСОБА_1 ;

-10.03.2015 р. ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 ;

- 08.08.2018 р., незважаючи на те, що відносно приміщення універмагу діяли накладені судами заходи забезпечення позову, відбулися електронні торги, за результатами яких власником приміщення універмагу стало ТОВ «ТЦ ФРАЙ» - останній набувач зазначеного приміщення універмагу (а.м.о.у 49).

За результатами електронних торгів, проведених Державним підприємством «СЕТАМ» та оформлених протоколом проведення електронних торгів №350419 від 08.08.2018 року, приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н.М. 10.08.2018 видано переможцю торгів - ТОВ «ТЦ ФРАЙ» свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення універмагу, загальною площею 6128,70 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.м.о.у. 12 на звороті-14, 42 на звороті).

Радомишльська райспоживспілка звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ", Солом`янського районного відділу ДВС м.Києва, третіх осіб на стороні відповідачів - ТОВ «ТЦ ФРАЙ», гр. ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсними електронних торгів, проведених 08.08.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/11305/18 в задоволення позову Райспоживспілці було відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 залишено без змін.

10 лютого 2021 року постановою Верховного Суду у справі №910/11305/18, касаційну скаргу Радомишльської райспоживспілки було задоволено, скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 р. та рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2019 у справі №910/11305/18 та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсними електронні торги, проведені 08.08.2018 Державним підприємством «Сетам» щодо продажу приміщення Універмагу загальною площею 6 128,70 кв.м., що знаходиться за адресою Житомирська область, м.Радомишль, вул.Велика Житомирська, 1/2, та оформлені протоколом електронних торгів (а.м.о.у. 21-28).

Таким чином, позивач вважає, що за таких обставин втратили чинність всі правочини та дії, які були вчинені на виконання незаконних електронних торгів, в тому числі і свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення універмагу, загальною площею 6128,70 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 видане приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Мельниченко Н.М. 10.08.2018 р.

Крім того, позивач зазначає, що в 2011 році Радомишльська райспоживспілка зверталась до Господарського суду Київської області з позовом до СТ «Жиско», ТОВ «КЖ «Пріорітас» про визнання договору купівлі-продажу від 30.12.2009 р. недійсним (справа №18/030-11).

05 березня 2019 року рішенням Господарського суду Київської області по справі №18/030-11 позов Радомишльської райспоживспілки було задоволено в повному обсязі та визнано недійсним договір купівлі продажу універмагу від 30.12.2009 р. укладений між СТ «Жиско» та ТОВ «ЮК «Пріорітас». Тобто було визнано недійсним перший незаконний договір купівлі-продажу універмагу, відтак всі послідуючі відчуження універмагу втратили чинність. Тобто єдиним власником приміщення універмагу залишилась Радомишльська Райспоживспілка.

У 2018 році Радомишльська райспоживспілка зверталась з позовом до ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» про витребування з чужого незаконного володіння свого майна - приміщення універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. В.Житомирська, буд.1/2. (справа №906/730/18).

18 листопада 2021 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду при повторному апеляційному розгляді справи, частково задоволено апеляційну скаргу Радомишльської райспоживспілки, рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2021 у справі №906/730/18 змінено та викладено мотивувальну частину зазначеного рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.20 р. залишено без змін. Тобто в задоволенні позову Радомишльської райспоживспілки до ТОВ «ТЦ ФРАЙ», третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування приміщення універмагу було відмовлено, в зв`язку з пропуском строку позовної давності. 14.06.2022 постановою Верховного Суду по справі №906/730/18 відмовлено в задоволенні касаційної скарги Радомишльської райспоживспілки та залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021.

Незважаючи на викладені обставини та судові рішення позивач зазначає, що 17.09.2024 та 19.09.2024 за заявою ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» державним реєстратором Городоцької селищної ради Житомирського району Шутка Ігорем Вікторовичем припинені внесені до Держреєстру обтяження у вигляді арешту на приміщення універмагу, накладені Господарським судом Житомирської області у справі №906/730/18 та 19.10.2024; за заявою ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» Приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено іпотечний договір на підставі договору позики серія та номер 1225, видавник гр. ОСОБА_2 (засновник та власник ТОВ «ТЦ «ФРАЙ»), ТОВ «ТЦ «ФРАЙ». Іпотекодавець: ТОВ «ТЦ «ФРАЙ»; Іпотекодержатель ОСОБА_2 . Зазначена інформація про обтяження внесена до Держреєстру.

Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №401314837 від 29.10.2024 (а.м.о.у 51 на звороті 52 на звороті).

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії;3) виключено; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду,імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачау разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Задовольняючи заяву Радомишльської районної спілки споживчих товариств про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову та існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м.Радомишль Житомирської області, вул. В.Житомирська, 1/2, за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств. А тому вжиття судом такого заходу до забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. При цьому, суд першої інстанції вказав, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасовізаходи (оскільки зберігають свою дію до вирішення спору по суті), направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Колегія суддів погоджується з вказаними доводами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що з предмету спору у даній справі вбачається, що Радомишльська райспоживспілка звернулась до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення універмагу, який розташований в м.Радомишль Житомирської області, вул. В.Житомирська, 1/2 на підставі постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №910/11305/18.

Проте, 30.11.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренко Є.О. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.м.о.у. 4). При прийнятті вказаного рішення державний реєстратор послався зокрема на те, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № №910/11305/18 не містить усіх необхідних правових висновків, передбачених Законом, а саме: судом не вирішено питання про визнання права власності на об`єкт спірного нерухомого майна за заявником. Окрім того, державний реєстратор зазначив, що спірний об`єкт нерухомого майна ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 накладено заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що заявник надав достатні, належні та допустимі докази в обгрунтування заяви про забезпечення позову шляхом заборони усім особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору - приміщення універмагу загальною площею 6128,7м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. В.Житомирська, 1/2, а саме: продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо, а також відчужувати зазначене приміщення Універмагу будь-яким особам до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили у справі №906/968/24.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №401314837 від 29.10.2024 вбачається, що ТОВ "ТЦ "ФРАЙ" вчиняються дії з розпорядження вказаним об`єктом нерухомості, у тому числі передача в іпотеку, зокрема 17.09.2024 та 19.09.2024 за заявою ТОВ «ТЦ «Фрай» державним реєстратором Городоцької селищної ради Житомирського району Шутка Ігорем Вікторовичем припинені внесені до Держреєстру обтяження у вигляді арешту на приміщення універмагу, накладені Господарським судом Житомирської області у справі №906/730/18; 19.10.2024 за заявою ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Євдокимовим C. М. посвідчено іпотечний договір на підставі Договору Позики серія та номер 1225, видавник гр. ОСОБА_2 (засновник та власник ТОВ «ТЦ «ФРАЙ»), ТОВ «ТЦ «ФРАЙ». Іпотекодавець: ТОВ «ТЦ «ФРАЙ»; Іпотекодержатель ОСОБА_2 . Зазначена інформація про обтяження внесена до Держреєстру (а.м.о.у. 51 на звороті - 57 на звороті).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний заявником спосіб забезпечення позову є адекватним, співмірним, співвідноситься з предметом позову та існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення універмагу, який розташований в АДРЕСА_1 , за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та забезпечить фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Судова колегія також вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження прав іншої особи, зокрема ТОВ «ТЦ «ФРАЙ», оскільки приміщення універмагу фактично залишається в його користуванні, а обмежено лише можливість розпоряджатися ним (шляхом відчуження будь-яким способом на користь інших осіб) та носить тимчасовий характер. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову призведуть до перешкоджання господарської діяльності ТОВ «ТЦ «ФРАЙ» або будь-яких осіб чи нанесуть збитки останнім у матеріалах справи також не міститься.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову шляхом заборони усім особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору - приміщення універмагу загальною площею 6128,7м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Радомишль, вул. В.Житомирська, 1/2, а саме: продавати, передавати в заставу, іпотеку, дарувати, тощо, а також відчужувати зазначене приміщення Універмагу будь-яким особам до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили у справі №906/968/24 не позбавляють ТОВ "ТЦ "ФРАЙ" власності на об`єкт нерухомості, що є предметом позовних вимог, а тільки тимчасово обмежують лише право розпорядження (як одну зі складових права власності) на користь будь-яких інших осіб.

Господарський процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, або вирішувати спір по суті заявлених позовних вимог. Натомість, інститут забезпечення позову існує для уникнення ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання майбутнього рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що неможливим є вжиття заходів забезпечення позову про які просить заявник, якщо майно належить не відповідачу, а третій особі, оскільки приписами процесуального законодавства, зокрема п.4 ч.1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що забезпечення позову призводить до дисбалансу прав учасників справи. Разом з цим, обраний позивачем та застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову є належним, відповідає предмету спору та узгоджуються зі способом захисту порушеного права.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції в порушення положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України не було вжито заходів зустрічного забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 вказано, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1)якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.

В свою чергу, позивач щодо пропозицій заявника відносно зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову повідомила, що позов є немайнового характеру та Райспоживспілка офіційно зареєстрована, тривалий час (більше 50 років) прибутково працює на території м.Радомишль та району, має значні земельні ділянки та нерухоме майно. Тому, на думку позивача, немає необхідності надавати інші пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1, 2, 4 ст. 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2)вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 141 ГПК України, констатує відсутність на час ухвалення цієї постанови відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, а відповідні дії суду відповідають вимогам процесуального законодавства та принципам пропорційності й обґрунтованості.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин встановлених судом, та доказів в їх обгрунтування, не впливають на правильність судового рішення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі порушення допущені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 про забезпечення позову у справі №906/968/24 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 про забезпечення позову у справі №906/968/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Маціщук А.В.