Постанова

від 06.02.2025 по справі 905/781/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 905/781/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Писаренко О.В., довіреність №11 від 06.01.2025;

від відповідача: Марченко О.Г., ордер серія АА № 1531820 від 21.01.2025;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ (вх. № 14 Д/2),

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 (повний текст складено 23.12.2024) у справі № 905/781/22 (суддя Демідова П.В.),

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Грета", м. Дружківка Донецької області,

про стягнення заборгованості в сумі 52152429,84грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі АТ "Таскомбанк") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Грета" (далі - ПрАТ "Грета") заборгованості в сумі 89620215,26грн, з яких: 83200000,00грн - заборгованість по тілу кредиту, 6104340,44грн - заборгованість по відсоткам, 316574,82грн - заборгованість по комісії та в сумі 1037837,52 євро, з яких: 1000000,00 євро - заборгованість по тілу кредиту, 37837,52 євро - заборгованість по відсоткам.

В ході розгляду справи АТ "Таскомбанк" звернулося до суду першої інстанції із заявою (вих. №1410/70.1 від 25.01.2023) про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у сумі 52152429,84грн, з яких: 41758135,61грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 9919101,41грн заборгованість по відсоткам (в т.ч.прострочені); 475192,82грн заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій). Вказана заява була задоволена судом, про що постановлено ухвалу від 12.12.2023.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Грета" на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у загальній сумі 47873981,03грн, з яких: 41758135,61грн - заборгованість за кредитом (в т.ч.прострочена); 5640652,60грн заборгованість за відсотками (в т.ч.прострочені); 475192,82грн заборгованість за комісією (в т.ч. простроченій), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 718109,72грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 28.03.2024.

На виконання рішення від 27.02.2024 Господарським судом Донецької області видано наказ від 01.04.2024.

10.12.2024 до Господарського суду Донецької області надійшла заява ПрАТ "Грета" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви боржник посилається на те, що ринкова вартість майна ПрАТ "Грета", прийнятого Банком в якості погашення заборгованості, перевищує заявлені позовні вимоги, що встановлено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, у зв`язку з чим, на думку боржника, заборгованість перед Банком відсутня та, відповідно, наказ суду є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 заяву ПрАТ "Грета" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 встановлено факт припинення зобов`язань Товариства перед Банком, які виникли на підставі генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, і зазначені обставини в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними та не підлягають доказуванню в межах даної справи №905/781/22, у зв`язку з чим наказ Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, АТ "Таскомбанк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "Грета" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з неповним встановлення судом обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 (в якій суд дійшов висновків про припинення зобов`язань за кредитним договором), натомість залишив поза увагою висновки, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №910/1091/24 (в якій встанволено обставини правомірності визначення ринкової вартості іпотечного нерухомого та заставного рухомого майна, яке набуте Банком у власність в позасудовому порядку в рахунок часткового погашення Товариством боргу за кредитним договором); зокрема, у справі №910/1091/24 суд визнав недоведеною ПрАТ "Грета" обставину щодо заниження ринкової вартості майна, що визначена у звіті про оцінку майна ПП "Академія оцінки і права", якою керувався Банк при визначенні вартості заставного майна боржника та зверненні стягнення на таке майно;

- АТ "Таскомбанк" не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, на підставі якої постановлена оскаржувана ухвала, у зв`язку з чим подало касаційну скаргу на вказану постанову до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка станом на момент подання цієї апеляційної скарги ще не розглянута.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі № 905/781/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №905/781/22 на 23.01.2025 о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 задоволено заяву представників АТ "Таскомбанк" про участь у судових засіданнях у справі №905/781/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Грета" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 встановлено обставини, які підтверджують відсутність заборгованості Товариства перед Банком, і такі обставини мають преюдиційне значення при розгляді даної справи №905/781/22, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку із перебуванням на лікарняному станом на дату розгляду справи (23.01.2025) головуючого судді Мартюхіної Н.О., судове засідання з розгляду апеляційної скарги АТ "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі № 905/781/22, призначене на 23.01.2025 о 10:00 год не відбулось.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги АТ "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 відбудеться 06.02.2025 о 15:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

05.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від АТ "Таскомбанк" надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги АТ "Таскомбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, розгляд якої призначено на 26.02.2025.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2025 представник АТ "Таскомбанк" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Представниця відповідача у судовому засіданні 06.02.2025 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржувану увалу суду першої інстанції без змін.

Розглянувши у судовому засіданні 06.02.2025 клопотання АТ "Таскомбанк" про зупинення провадження у даній справі, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №917/349/20).

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Натомість, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Судова колегія зазначає, що клопотання позивача не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення даного провадження із обґрунтуванням об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 у касаційному порядку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "Таскомбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на додаткову постанову від 18.12.2024 та призначено їх до сумісного розгляду у відкритому судовому засіданні 26.02.2025 о 15:30 год. При цьому зазначеною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Таскомбанк" про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024.

Отже, вищевказана постанова апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 є такою, що набрала законної сили в силу вимог ст. 284 ГПК України та станом на цей час її дія не зупинена судом касаційної інстанції.

Крім того, згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Однак заявником не надано доказів прийняття до розгляду касаційної скарги у справі №910/5058/24 палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання АТ "Таскомбанк" про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Грета" звернулося до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, який був виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у даній справі №905/781/22.

Обґрунтовуючи подану заяву боржник зазначає, що ринкова вартість майна Товариства прийнятого Банком в якості погашення заборгованості перевищує заявлені позовні вимоги, що встановлено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, у зв`язку з чим борг наразі відсутній, а наказ суду не підлягає виконанню.

На підтвердження викладених обставин боржником долучено до матеріалів справи копії: висновки експертів ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" №25207 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи від 21.03.2024, №25209 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи від 21.03.2024, №25126/25201 за результатами товарознавчої експертизи від 25.03.2024; постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 по справі №910/5058/24.

В свою чергу, у своїх запереченнях Банк зазначає, що він не погоджується з висновками, викладеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 та оскаржує зазначену постанову в касаційному порядку. Також вказує, що Східним апеляційним господарським судом у постанові від 05.12.2024 у справі №910/1091/24, яка постановлена пізніше судового рішення в межах справи №910/5058/24, було встановлено, що ПрАТ "Грета" не доведено обставину щодо заниження ринкової вартості майна, що визначена у звіті про оцінку майна ПП "Академія оцінки і права", а надані боржником висновки судового експерта були отримані і замовлені для надання в межах справи №905/781/22.

У додаткових поясненнях ПрАТ "Грета" вказало, що позиція Банку щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 по справі №910/5058/24 ніяким чином не впливає на її дійсність та законність, крім того відповідно до ст. 284 ГПК України вона встановлює преюдиціальні факти, які згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. За твердженням боржника, суд першої інстанції у своєму рішенні від 24.09.2024 у справі №910/1091/24 не надав оцінку судовій експертизі ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" та лише вказав у рішенні, що експертиза проводилась в рамках іншої справи, а саме для надання в межах розгляду справи №905/781/22. Натомість, в межах справи №910/1091/24 суди взагалі не робили висновки про існування чи погашення боргу за кредитним договором;

Як вже зазначалося, за результатами розгляду вищевказаних вимог боржника та оцінки доводів сторін Господарським судом Донецької області 19.12.2024 постановлено оскаржувану ухвалу у справі №905/781/22, якою визнано наказ Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, що виданий на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 по справі №905/781/22 таким, що не підлягає виконанню, з чим не погоджується скаржник.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України). Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується зі ст. 18 ГПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні ст. 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19.03.1997 в справі "Горнсбі проти Греції").

У частинах 1 та 3 ст. 327 ГПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання тощо) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц.

Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 328 ГПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави вважати, що існують такі підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню: якщо такий наказ було видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з припиненням; - якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Водночас перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 328 ГПК України, не є вичерпним, оскільки законодавство передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення.

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника та наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність надання оцінки правомірності виконання рішення в умовах, що мають місце.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи №905/781/22 АТ "Таскомбанк" звернуло стягнення на майно ПрАТ "Грета" в позасудовому порядку у відповідності до укладених договорів іпотеки та застави, а також прийняло у власність в рахунок погашення боргу наступне майно: нежитлові приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташовані за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, 10; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 51 820,60 кв.м., розташовані за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, 1; земельна ділянка, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер: 1411700000:00:002:0495, цільове призначення: для обслуговування території заводу за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 5 196,40 кв.м., розташованих за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького Б., буд. 32; земельна ділянка, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер: 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський район, Білокузьминівська сільська рада; 1170 позицій рухомого майна.

Судом також встановлено, що у даній справі №905/781/22 за клопотанням ПрАТ "Грета", з метою встановлення ринкової вартості прийнятого АТ "Таскомбанк" у власність майна та, як наслідок, з головною метою встановлення наявності боргових зобов`язань після проведення позасудових процедур прийняття у власність майна боржника, Господарським судом Донецької області ухвалою від 04.08.2023 призначено судову експертизу

Призначаючи експертизу у цій справі, суд виходив з того, що ключовим в межах цієї справи є встановлення заборгованості за кредитним зобов`язаннями відповідача з урахуванням об`єктивної ринкової вартості заставного майна, за рахунок якого були погашена спірна заборгованість.

Водночас, постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 було скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.08.2023 у справі № 905/781/22 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ПрАТ "Грета" про призначення експертизи відмовлено, з тих підстав, що дослідження процедури дотримання порядку звернення стягнення на заставне майно кредитором в позасудовому порядку, в тому числі ринкова вартість даного майна на момент набуття його у власність банку знаходиться поза межами заявлених вимог.

Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена у касаційному порядку.

У подальшому, ПрАТ "Грета" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Таскомбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у зв`язку з їх повним виконанням.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15.07.2024 у справі №910/5058/24 у задоволенні позову відмовив повністю, мотивувавши свій висновок тим, що позивач (ПрАТ "Грета") мав захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за кредитним договором, у тому числі припинення зобов`язань АТ "Таскомбанк" за кредитним договором, у межах справи №905/781/22, яка була ініційована Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022), а не в окремому судовому процесі.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2024 у справі №905/5058/24 апеляційну скаргу ПрАТ "Грета" задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/5058/24 скасував; ухвалив нове рішення; позовні вимоги ПрАТ "Грета" до АТ "Таскомбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у зв`язку з їх повним виконанням задовольнив; визнав припиненими зобов`язання за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між АТ "Таскомбанк" та ПрАТ "Грета".

Із змісту вищевказаної постанови від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 вбачається, що апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушених прав, як відмову у задоволенні позову, оскільки фактично дії Банку призвели до того, що, з одного боку, Товариство позбавлено права оскаржити ринкову вартість майна, за якою Банк набув це майно у власність, оскільки Банк зробив це у позасудовому порядку (банком не було ініційовано судового процесу у цій частині), а з іншого, розглядаючи спір про стягнення залишку боргу за договором, суд не має можливості дати оцінку діям Банку під час звернення стягнення у позасудовому порядку, у тому числі і щодо вартості заставного майна, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування.

Також у вказаній постанові від 27.11.2024 було встановлено, що ринкова вартість рухомого та нерухомого майна, переданого Товариством Банку у заставу та іпотеку на підставі договорів станом на 26.12.2022 (дата звернення стягнення на майно у позасудовому порядку) становить 246362080,12грн, при цьому, боргові зобов`язання Товариства перед Банком становили - 129923597,51 грн. Враховуючи, що розмір заявлених Банком до Товариства вимог перевищує заставну вартість майна, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання Товариства перед Банком, які виникли на підставі генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між АТ "Таскомбанк" та ПрАТ "Гета" є припиненими.

Вищевказана постанова набрала законної сили та не була скасована станом на момент прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Норми ст. 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідні правові висновки щодо неприпустимості нівелювання законної сили судового рішення та створення передумов для виникнення "колізії" судових рішень, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2024р. № 607/6215/23 (61-7267св24).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 встановлено факт припинення зобов`язань ПрАТ "Грета" перед АТ "Таскомбанк", які виникли на підставі генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, тому зазначені обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи №905/781/22 в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку доводи апеляційної скарги АТ "Таскомбанк" фактично стосуються намагання здійснити перегляд (переоцінку) висновків, викладених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 та, по суті, самого судового рішення щодо припинення зобов`язань Товариства перед Банком за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, тоді як зазначена постанова апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 набула законної сили, тобто таке судове рішення не може бути поставлене під сумнів у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відтак, встановлені в цьому судовому акті обставини не можуть бути переглянуті у новому провадженні.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що висновки Північного апеляційного господарського суду у постанові від 27.11.2024 у справі №910/5058/24 не можуть братися до уваги, оскільки у вищевказаній справі такі висновки суду щодо припинення зобов`язань за кредитним договором були зроблені саме з огляду на встановлені судом обставини того, що вартість іпотечного та заставного майна, набутого у власність Банку в рахунок погашення боргу за кредитним договором перевищує розмір заявлених банком вимог до ПрАТ "Грета" на суму 168530962,19грн.

За оцінкою апеляційного суду, такі обставини у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними при розгляді даної справи №905/781/22 та мають безпосереднє значення для розгляду заяви боржника про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства та обставини, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого суду про те, що станом на цей час відсутні підстави вважати, що зобов`язання боржника за судовим наказом існують та підлягають примусовому стягненню з урахуванням встановленого у судовому порядку (в межах справи №910/5058/24) факту припинення зобов`язань за кредитним договором з 26.12.2022.

Що стосується доводів апеляційної скарги АТ "Таскомбанк" про те, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №910/1091/24 досліджувалося та встановлювалися обставини правомірності визначення ринкової вартості іпотечного нерухомого та заставного рухомого майна, яке набуте Банком у власність в позасудовому порядку в рахунок часткового погашення боргу за кредитним договором, а також у справі №910/1091/24 суди першої та апеляційної інстанції визнали недоведеною обставину щодо заниження ринкової вартості майна, що визначена у звіті про оцінку майна ПП "Академія оцінки і права", яким керувалося АТ "Таскомбанк" при визначенні вартості заставного майна, і такі обставини, на думку апелянта, є преюдиційними при розгляді даної справи №917/495/24 в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувалися і встановлювалися у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

З огляду на наведене можна зробити висновок, що попереднє рішення суду у справі (в якій брали участь ті ж самі сторони) може бути враховано під час розгляду іншого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин, однак з урахуванням передбачених ст. 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

Судова колегія зазначає, що в межах справи №910/1091/24 за позовом ПрАТ "Грета" до АТ "Таксомбанк" (про визнання недійсним рішень про набуття у власність Банком предмету застави, визнання відсутнім права та визнання недійсними рішень про державну реєстрацію) судами досліджувалися обставини щодо правомірності звернення стягнення Банком на майно боржника в позасудовому порядку.

Із змісту мотивувальних частин судових рішень у справі №910/1091/24 не вбачається того, що суди надали оцінку судовій експертизі ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса", а лише вказано, що експертиза проводилась для надання висновку в межах розгляду справи №905/781/22.

До того, у межах розгляду справи №910/1091/24 суди взагалі не робили висновки щодо існування та розміру заборгованості ПрАТ "Грета" перед АТ "Таскомбанк" чи погашення (повного або часткового) боргу за кредитним договором внаслідок звернення стягнення Банком на майно Товариства у позасудовому порядку.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що в межах розгляду справи №910/5058/24 судом апеляційної інстанції досліджено обставини та підстави визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018, у зв`язку з їх повним виконанням. За результатом розгляду спору у справі №910/5058/24 постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 визнано припиненими усі зобов`язання ПрАТ "Грета" перед АТ "Таскомбанк", у зв`язку з тим, що прийняте у власність Банком рухоме та нерухоме майно Товариства в позасудовому порядку, перевищує вартість вимог за кредитним договором.

Отже, встановлені у справі №910/5058/24 обставини щодо припинення кредитних зобов`язань входять до предмета доказування у даній справі №905/781/22, а тому є преюдиційними в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обставини та факти, які підлягають доведенню та встановленню у даній справі №905/781/22 є відмінними від обставин, які досліджувалися та встановлювалися під час розгляду справи №910/1091/24, адже у вказаній справі судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалася та не встановлювалася існування заборгованості за кредитним договором та її розмір, а також не оцінювалися обставини погашення боргу внаслідок звернення стягнення Банком на майно Товариства у позасудовому порядку.

Що стосується доводів апеляційної скарги про оскарження в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 по справі №910/5058/24, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що реалізація стягувачем такого право не спростовує факту набрання вказаною постановою законної сили відповідно до положень ст. 284 ГПК України.

Враховуючи наведене, господарський суд обґрунтовано виходив з того, що саме встановлення факту припинення зобов`язань, а не факту правомірності прийняття майна у власність, в розумінні приписів ст. 328 ГПК України, свідчить про відсутність матеріального обов`язку у боржника для виконання наказу, та є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Також судом враховано, що встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у даній справі № 905/781/22 обставини стосовно заниження ринкової вартості майна боржника, на яке звернуто стягнення в позасудовому порядку, не є нововиявленими обставинами у розумінні положень ст. 321 ГПК України, а висновки судових експертів є фактично новими доказами, які подані після ухвалення рішення суду у справі №905/781/22.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлення факту припинення зобов`язань між сторонами в окремому судовому провадження (у справі №910/5058/24), в умовах наявності наказу про примусове стягнення в межах справи №905/781/22, саме визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у ситуації, яка склалася, найбільш забезпечує справедливий захист балансу інтересів сторін, в яких стягувач отримав задоволення заявлених вимог за рахунок майна боржника, а тому у боржника відсутній обов`язок з погашення боргу, оскільки вартість майна значно перевищує його розмір.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги обставини, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №910/5058/24, а саме, факт припинення зобов`язань Товариства перед Банком, які виникли на підставі генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви боржника та визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Донецької області від 01.04.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/781/22.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Таскомбанк" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.12.2024 у справі №905/781/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя П.В. Тихий