Постанова

від 19.02.2025 по справі 922/2102/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/2102/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.;

та представників учасників справи:

позивача О.Б. Ківіренко (директор);

відповідача О.В. Пересунько (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" (вх.№25Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 (суддя В.І. Ольшанченко, повний текст рішення складено 19.12.2024) у справі №922/2102/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Пластар", Харківська область, Богодухівський район, смт Золочів;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт", Харківська область, Харківський район, с. Дочукаєвське;

про зобов`язання вчинити певні дії., -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 ТОВ "Науково-виробниче підприємство Пластар" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вектор Інвест Конструкт" (відповідач), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Пластар" суму боргу у 440446,80 грн та судові витрати у розмірі 6606,70 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/2102/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Пластар" заборгованість у сумі 440446,80 грн та судовий збір у сумі 6606,70 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є немотивованим - доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином не оцінені судом, що у свою чергу, призвело до прийняття помилкового рішення.

Вважає, що судом надано помилкову правову оцінку щодо зумовлює юридичну невизначеність щодо моменту виникнення зобов`язання по оплаті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 для розгляду справи №922/2102/24 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/2102/24. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2102/24. Призначено справу до розгляду на "19" лютого 2025 р. о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

16.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2102/24.

21.03.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Пластар" через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1158), в якому він просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Інвест Конструкт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 року у справі №922/2102/24 залишити без змін.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" адвоката Оксани Віталіївни Пересунько надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1920 від 12.02.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" адвоката Оксани Віталіївни Пересунько про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/2102/24.

В судове засідання 19.04.2023 з`явився представник відповідача (в режимі відеоконференції), який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Присутній також в судовому засіданні в залі суду директор позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар за видатковими накладними: №115 від 17.06.2021 на суму 162780,00 грн, №126 від 29.06.2021 на суму 35340,00 грн, №127 від 29.06.2021 на суму 54106,80 грн, №135 від 29.06.2021 на суму 651000,00 грн, всього на суму 903226,80 грн, про що свідчать підписи уповноважених осіб та печатками сторін.

Для оплати товару позивач надав відповідачу рахунки: №123 від 17.06.2021 на суму 162780,00 грн, №134 від 29.06.2021 на суму 35340,00 грн, №135 від 20.06.2021 на суму 54106,80 грн, №145 від 29.06.2021 на суму 651000,00 грн.

Станом на день подачі позову відповідач оплатив отриманий товар частково в загальній сумі 462780,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 440446,80 грн.

З огляду на не оплату поставленого товару, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 440446,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що вони є обґрунтованими, доведеними, а відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України у відповідача виникло зобов`язання оплатити отриманий по видатковим накладним товар.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже зобов`язання відповідача оплатити товар виникло після його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19.08.2014 у справі №925/1332/13.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки названою статтею не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником.

Позивач надіслав відповідачу вимогу (претензію) про повернення боргу №08-09/1-23 від 08.09.2023, №24-10/1-23 від 26.10.2023, що підтверджується фіскальними чеками та копіями описів вкладення, накладних.

Проте відповідач відповіді не дав і заборгованість не сплатив.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що оскільки перша вимога позивача про сплату боргу за поставлений товар була відправлена відповідачу 08.09.2023, то обов`язок відповідача по сплаті боргу з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, та триденного строку перебігу поштової кореспонденції (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) сплив 19.09.2023, а прострочення почалося з 20.09.2023.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що відповідачем не було отримано претензію позивача.

Колегією суддів в судовому засіданні оглянуто наявні в матеріалів справи оригінали поштових квитанції та описів вкладення до поштового відправлення та встановлено, що вказані претензії (вимоги) направлялись позивачем на юридичну адресу відповідача, яку відповідач також вказує на всіх своїх документах, наявних в матеріалів справи.

Водночас, сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав за місцезнаходженням відповідача, не може вважатися причиною ненастання строку виконання зобов`язання, оскільки відповідачем не доведено, що неотримання вимоги викликане об`єктивними причинами, а не суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Доводи апелянта, що позивач направляв йому кореспонденції з міста Полтави, а не з адреси свого зареєстрованого місцезнаходження у смт Золочів Харківської області, взагалі є юридично неспроможними.

Крім того, колегія суддів зазначає про правомірність висновків суду першої інстанції, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, зроблене у заяві про застосування строку позовної давності, є безпідставним, оскільки: по-перше, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану; по-друге, строк виконання зобов`язань з оплати товару за вказаними видатковими накладними настав з дня пред`явлення вимоги позивачем.

Відтак, строк позовної давності за видатковими накладними: №115 від 17.06.2021 на суму 162780,00 грн, №126 від 29.06.2021 на суму 35340,00 грн, №127 від 29.06.2021 на суму 54106,80 грн, №135 від 29.06.2021 на суму 651000,00 грн позивачем не пропущений.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Інвест Конструкт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/2102/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 21.02.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.І. Терещенко