Постанова

від 09.12.2024 по справі 904/1256/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1256/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Лабатюк Ярослав Михайлович (поза межами приміщення суду) - від Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного Банку України - довіреність № 19-0008/40441 від 09.06.2023р.

від відповідача: Іванчук Віталій Ярославович (в залі суду) - від ПАТ "БАНК ВОСТОК" - адвокат, ордер серія АЕ № 1310250 від 24.06.2021р.

представники третіх осіб 1,2 у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24 (суддя Красота О.І.)

за позовом: Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК", м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф", м.Слов`янськ, Донецька область

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ

про стягнення збитків.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" в якому просив псуд стягнути збитки у розмірі 9 722 495,00 грн. та судові витрати.

Крім того, Позивач просив суд витребувати у Національного банку України такі документи:

- копії матеріалів перевірки дотримання Відповідачем вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із листом від 18.07.2023 № 17465 (58334274/9) (далі - лист) про невиконання посадовими особами Відповідача вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в частині неповідомлення державного виконавця про відкриття рахунку ТОВ "Тріумф" і не зупинення видаткових операцій з рахунку ТОВ "Тріумф", результати якої були зафіксовані у доповідній записці щодо виявлених порушень у діяльності Відповідача (від 04.09.2023 № В/24-0008/103493/БТ);

- копії матеріалів перевірки дотримання Відповідачем вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вчинення правопорушення Відповідачем від 03.11.2020 № 58334274-1/9.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24, у даній справі, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що доводи позивача щодо порушень з боку Банку законодавства у зв`язку з наявністю публічного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно боржника та не повідомлення у зв`язку з цим державного виконавця про відкриття Рахунку ТОВ «Тріумф» є помилковим, оскільки боржник не мав на момент відкриття рахунку в ПАТ «БАНК ВОСТОК» інших рахунків, на які вже було б накладено публічне обтяження. Публічне обтяження було накладено не на грошові кошти ТОВ «Тріумф», а на частки в статутному капіталі юридичних осіб, якими володів боржник.

Відповідно, місцевий господарський суд встановив, що відповідач не порушував жодних вимог нормативно-правових актів, що виключає можливість визнання його у діях/бездіяльності протиправної поведінки та/або вчинення ним будь-яких неправомірних дій чи бездіяльності, які б могли привести до завдання такими діями чи бездіяльністю майнової шкоди позивачу.Обставини справи свідчать про відсутність порушень у вигляді протиправної поведінки (дій/бездіяльності) з боку банку, які б могли доводити наявність його вини у завданні матеріальної шкоди позивачу. Усі дії та/або бездіяльність банку у спірних правовідносинах повністю відповідають вимогам закону, що виключає наявність неправомірної поведінки відповідача при відкритті та обслуговуванні рахунку боржника. За висновком суду першої інстанції, поведінка відповідача при відкритті та обслуговуванні рахунку боржника, а також правомірності незупинення операцій по рахунку боржника після його відкриття та до отримання постанови про арешт коштів боржника від 05.12.2019р. є правомірною.

Також, господарськм судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів існування заборгованості у виконавчому провадженні (ВП№58334272) у розмірі 9 993 111,09 грн як на час подання позову до суду (24.03.2024), так і на час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що у банку існував обов`язок зупинити видаткові операції у разі існування публічного обтяження рухомого майна, що мало місце у спірниїх правовідносинах.

Згідно доводів скаржника, ПАТ «Банк Восток» зобов`язане було:

1)Перевірити наявність публічних обтяжень рухомого майна клієнта ТОВ «Тріумф» у ДРОРМ;

2)невідкладно зупинити проведення будь-яких операцій по новому рахунку ТОВ «Тріумф»;

3)повідомити державного виконавця, під відмітку, про відкриття новогог банківського рахунку;

4)на період до отримання відповіді від державного виконавця не проводити жодних видаткових операцій по рахунку ТОВ «Тріумф».

Разом з тим, ПАТ «Банк Восток» не було вчинено жодної з перелічених дій, обов`язок вчинення яких прямо встановлено законом, що призвело до завдання матеріальної шкоди КНПФ НБУ.

Апелянт вказує на те, що Національним банком України, за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення ПАТ «Банк Восток» норм законодавства під час відкриття рахунку ТОВ «Тріумф» та здійснення видаткових операцій з такого рахунку. Окрім того, НБУ також було констатовано можливість відповідача здійснити перевірку наявності публічних обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та вчинити передбачені законом дії, за наслідками такої перевірки.

Разом із тим, відповідач вказаних вище дій не вчинив, у зв`язку із чим було завдано матеріальної шкоди позивачу, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Скаржник зауважує, що станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою заборгованість погашена не була, в ТОВ «Тріумф» відсутні будь-які грошові кошти на рахунках, на які можливо звернути стягнення, виконавче провадження триває, а з моменту відчуження ТОВ «Тріумф» грошових коштів з рахунків у ПАТ «Банк Восток» погашення заборгованості не відбувалося взагалі.

На переконання апелянта, публічне обтяження, накладене на корпоративні права, що належить ТОВ «Тріумф», наявність яких банк був зобов`язаний перевірити, були достатньою підставою для зупинення видаткових операцій по банківскьому рахунку, чого протиправно ПАТ «Банк Восток» здійснено не було, а відтак свідчить про протиправність дій останнього та незконність оскаржуваного рішення.

Поведінка (бездійяльність) ПАТ «Банк Восток» є очевидно неправомірною, тобто не відповідала вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства, що собою становить один із елементів цивільного правопорушення, яким було завдано шкоди позивачу.

На думку скаржника, на разі можливість виконання судового рішення є втраченою, з огляду на відсутність надходжень грошових коштів на банківські рахунки ТОВ «Тріумф» протягом майже 5 років та відсутність майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Поведінка (бездіяльність) ПАТ «Банк Восток», за доводами скаржника, є очевидно неправомірною, тобто не відповідала вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства, що собою становить один із елементів цивільного правопорушення, яким було завдано шкоди позивачу, а відтак в даному випадку наявні всі елементи цивільного правопорушення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «Банк Восток» завданої шкоди у розмірі 9 722 495,00 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скраги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначає, що залишивши поза увагою факт неподання Національним банком України витребуваних доказів, попри те, що суд погодився із доцільністю витребування таких доказів, вже 18.06.2024 року було закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по сут, а за дев`ять днів винесено рішення у справі.

На думку скаржника, такі дії суду першої інстанції є несумісними із принципом змагальності, як одним із фундаментальних принципів господарського судочинства, що, в свою чергу, становить собою суттєве порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції було проігноровано факт невиконання Національним банком України вимоги суду та ухвалено рішення від 27.06.2024 у даній справі без доказів, що містять ключові обставини для її правильного вирішення.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції було проігноровано факт внесення змін до Інструкції №22 і наведено практику, у якій досліджуються правовідносини та обов`язки банку, що існували до внесення змін до Інструкції №22. Наведене свідчить про неподібність даних правовідносин та тих, що досліджуються у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №826/11905/17, на висновки якої звернув увагу місцевий господарський суд, а відтак і неможливість врахування висновків, викладених у ній.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

19.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ПАТ «Банк Восток» на апеляційну скаргу, яким відповідач зазначає наступне.

Відкриваючи Рахунок новому клієнту, Банк не повинен був отримувати та/або перевіряти інформацію про наявність / відсутність публічних обтяжень щодо клієнта банку, який відкриває новий рахунок. Вказана практика була стандартною для всіх банківських установ, які не отримували витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна при відкриттті нових рахунків клієнтам.

Доводи Апелянта щодо порушень з боку Банку законодавства у зв`язку з наявністю публічного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно Боржника та неповідомлення у зв`язку з цим державного виконавця про відкриття Рахунку ТОВ "Тріумф" є помилковими, адже Боржник не мав на момент відкриття рахунку в ПАТ "БАНК ВОСТОК" інших рахунків, на які б вже було накладено публічне обтяження, а постанова про арешт коштів Боржника до Банку не надходила. Крім цього, публічне обтяження було накладено не на грошові кошти ТОВ "Тріумф", а на частки в статутному капіталі юридичних осіб, якими володів Боржник.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам щодо неповідомлення Банком ВПВР про відкриття рахунку у оскаржуваному Рішенні суд 1-ї інстанції правомірно застосував норми Інструкції №492, а щодо правовідносин які регулюють зупинення видаткових операцій посилався на норми абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22 ч.1,2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" які регулюють правовідносини щодо зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів.

Відповідач посилається на те, що Банк відкрив та обслуговував Рахунок ТОВ "Тріумф" у суворій відповідності до всіх передбачених норм чинного законодавства, у тому числі відповідно до вимог пп. 3 п. 16 Інструкції № 492, п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22 і не мав права на зупинення видаткових операцій навіть на підставі інформації про публічне обтяження (якою Банк не володів та не зобов`язаний був отримувати).

Таким чином, відповідач зазначає, що посилання Апелянта на те, що нібито з аналізу абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22: «можна дійти висновку, що у Банку існував обов`язок зупинити видаткові операції з рахунку одразу після його відкриття, з огляду на публічне обтяження рухомого майна (корпоративних прав), чого протиправно не було зроблено Відповідачем» є хибним, адже інформація про публічне обтяження коштів ТОВ «ТРІУМФ» була відсутня у Банку, дану інформацію Банк не зобов`язаний був отримувати, постанова про арешт коштів Боржника на момент відкриття Рахунку не надходила, а публічне обтяження щодо коштів ТОВ «ТРІУМФ» не було зареєстровано ВПВР У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідач вважає, що судом після дослідження всіх обставин, що мають значення для справи було зроблено обґрунтований та правомірний висновок про те що норми ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22, а пп. 3 п. 16 Інструкції № 492 передбачали обов`язок зупинення видаткових операцій лише у випадку публічного обтяження коштів на рахунку клієнта у Банку, а не будь-якого обтяження будь-якого рухомого майна клієнта про яке не знав та не зобов`язаний був знати Банк, адже жоден з нормативно-правових актів не зобов`язував Банк отримувати відомості про наявність обтяжень рухомого майна особи яка вперше відкриває рахунок у Банку.

Відповідач стверджкє, що публічне обтяження коштів ТОВ «ТРІУМФ» на момент відекриття рвхунку у банку було відсутнє, що свідчить про відсутність підстав для зупинення банком видаткових операцій за рахунками ТОВ «ТРІУМФ».

За наявності обтяження конкретно визначеного майна яке не є коштами особи, що відкриває рахунок у банку відсутній не лише обов`язок, а й право зупинити видаткові операції за рахунком.

Відповідач звертає увагу, що після відкриття рахунку та після блокування банком коштів боржника на ньому, а саме в редакції, що почала діяти з 03.01.2020 редакцію пп. 3 п.16 Інструкції №492, змінено та позначено про обов`язок банку повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнту, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, приватним виконавцем. Отже, пп.3 п. 16 Інструкції №492 в новій редакції яка б могла неоднозначно сприйматись, трактуватись чи викликати сумніви щодо необхідності перевірки наявності публічного обтяження по новому клієнту в ДРОРМ було викладено вже після відкриття рахунку боржника та після виведення коштів з Рахунку.

Право на отримання певної інформації (в тому числі витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) не може вважатися обов`язком та тлумачитись як невиконання вимог закону адже жоден закон не зобов`язує банки отримувати при відкритті нових рахунків клієнтів витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідач вважає висновки суду викладені в оскаржуваному Рішенні абсолютно обґрунтованими та правомірними, зокрема встановлену правомірність поведінки ПАТ «БАНК ВОСТОК» при відкритті та обслуговуванні рахунку ТОВ «ТРІУМФ», а також правомірність незупинення операцій по рахунку ТОВ «ТРІУМФ» після його відкриття та до отримання Постанови про арешт коштів ТОВ «ТРІУМФ». Натомість доводи викладені Апелянтом вважаємо хибними та безпідставними, такими що ґрунтуються на припущеннях та не відповідають нормам матеріального права.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Чус О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/1256/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1256/24.

02.08.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.08.2024, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.12.2024 об 10:30 годин.

26.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійщла відповідь на відзив ПАТ «БАНК ВОСТОК», за змістом якої зазначає наступне.

Станом на момент відкриття рахунку відповідачем ТОВ «Тріумф» діяла інструкція про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, на положеннях якої акцентував увагу й сам банк у своєму відзиві на позовну заяву.

З аналізу абзацу 3 пункту 1.17 Інструкції №22, чинній станом на 05.12.2019 (день відкриття рахунку ТОВ «Тріумф»), можна дійти висновку, що у банку існував обов`язок зупинити видаткові операції з рахунку одразу після його відкриття, з огляду на публічне обтяження рухомого майна (корпоративних прав), чого протиправно не було здійснено відповідачем.

Починаючи з 27 червня 2019 року банки зобов`язані одночасно з відкриттям рахунку (поточного, вкладного тощо) клієнту (як фізичній, так і юридичній особі) перевіряти в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) факт наявності/відсутності публічного обтяження рухомого майна щодо такого клієнта.

Проте, скаржник зауважує, що Відповідач навмисно ігнорує факт внесення таких змін у своєму відзиві і наводить виключно таку практику, у якій досліджуються правовідносини та обов`язки банка, що існували до внесення змін до Інструкції № 22. Наведене свідчить про неподібність даних правовідносин та тих, що досліджуються у згаданих вище постановах, а відтак і неможливість врахування висновків, викладених у них.

27.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача щодо відповіді на відзив на апеляційну скаргу, за змістом яких зазначає, що позиція апелянта про те, що Інструкція №492 не реглює здійснення операцій за рахунками клієннтів є хибною.

Відповідач вказує на те, що норми пп.4) п.16 Інструкції №492 свідчать що дана інструкція регулювала не лише порядок відкриття рахунків, а і порядок зупинення операцій по ним, адже наприклад у разі відкриття кореспондентського рахунку банку кореспондента, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним або приватним виконавцем, банк був зобов`язаний саме зупинити власні видаткові операції банку-кореспондента з такого рахунку на суму обтяження.

Крім того, за доводами відповідача, у пп.2 п.16 Інструкції №492 було чітко визначено, що щодо фізичних осіб які відкривають рахунки у банку останній має отримати інформацію з Єдиного реєстру боржників. Отже, Інструкція №492 чітко врегульовувала дії банку при відкритті нового рахунку клієнту та здійснення операцій за ним, а не лише дії при відкритті рахунку як помилково зазначає Апелянт. І якби у Банка був обов`язок отримати інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо юридичної особи яка вперше відкриває рахунок у банку такий обов`язок обов`язково був би визначений у Інструкції №492 або ж в Інструкції №22, однак обидві інструкції такого обов`язку банків не передбачали, а вказаний обов`язок є припущенням Апелянта яке не ґрунтується на жодних доказах

Спірні правовідносини виникли саме при відкритті рахунку у Банку ТОВ «ТРІУМФ» вперше. Таким чином, думка Апелянта, що до спірних правовідносин не підлягали застосуванню норми Інструкції № 492 є хибною.

Відповідно до доводів відповідача, надаючи оцінку спірним правовідносинам щодо неповідомлення Банком ВПВР про відкриття рахунку у оскаржуваному Рішенні суд 1-ї інстанції правомірно застосував норми як Інструкції №492 (щодо відкриття Рахунку та неповідомлення ВПВР), так і норми абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22 (щодо правовідносин які регулюють зупинення видаткових операцій), а також норми ч.1,2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" в сукупності і прийшов до правомірного висновку про відсутність у Банку обов`язку зупинити видаткові операції за Рахунком ТОВ «ТРІУМФ».

На думку відповідача, вся судова практика, на яку посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, а також банк у відзиві на апеляційну скаргу є релевантною, виходячи з подібності суб`єктного складу відносин, предмету, підстави позовів у наведеній судовій практиці та спорі що розглядається.

13.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотаннря Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України про витребування доказів, яким просить:

Витребувати у Національного банку України (код ЄДРПОУ: 00032106, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) наступні документи:

- копії матеріалів перевірки дотримання ПАТ «Банк Восток» вимог законодавства під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській обалсті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із листом від 18.07.2023 року №17465 (58334274/9) (далі - Лист) про невиконання посадовими особами ПАТ «Банк Восток» вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в частині неповідомлення державного виконавця про відкриття рахунку ТОВ «Тріумф» і не зупинення видаткових операцій з рахунку ТОВ «Тріумф», результати якої були зафіксовані у доповідній записці щодо виявлених порушень у діяльності ПАТ «Банк Восток» (від 04.09.2023 року №В/24-0008/103493/БТ);

- Копії матеріалів перевірки дотримання ПАТ «Банк Восток» вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вчинення правопорушення ПАТ «Банк Восток» від 03.11.2020 року №58334274-1/9.

Вищевказане клопотання обгрунтоване метою доведення в судовому порядку наявності в діях (бездіяльності) ПАТ «Банк Восток» порушення положень законодавства, які призвели до завдання КНПФ НБУ збитків, останнє, з метою зібрання доказів та на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві звернулося до Національного банку України із запитом про надання документів та інформації, у якому просило Національний банк України надати матеріали проведеної перевірки, результати якої були зафіксовані у доповідній записці щодо виявлених порушень у діяльності ПАТ «Банк Восток» (від 04.09.2023 №В/24-0008/103493/БТ).

Разом із тим, матеріали перевірки КНПФ НБУ надані не були, у зв`язу із чим виникла необхідність витребування доказів в судовому порядку.

Скаржник вважає, що з огляду на допущення порушень норм процесуального права винесенні Оскаржуваного рішення, що полягають у залишенні поза увагою бездіяльності НБУ та вирішення справи без фундаментальних доказів, необїхідність у їх витребуванні не зникла, оскільки саме вони нададуть змогу встановити обставини спору в повному обсязі та правильно вирішити справу.

Апелянт стверджує, що вказані документи можуть підтвердити його доводи щодо незаконності дій (бездіяльності) ПАТ «Банк Восток» під час відкриття рахунку та здійснення видаткових операцій ТОВ «Тріумф», а також стануть доказом порушення законодавства у сфері банківської діяльності, внаслідок яких завдано шкоди позивачу.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта, п`ята цієї статті).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції ухвалою від 03.04.2024 у Національного банку України у строк до 20.04.2024р. вже були витребовані докази, наведені в клопотанні апелянта,однак не були подані до суду.

Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 28.07.2020 у справі № 904/2104/19

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України від 13.08.2024 про витребування доказів (т. 3 а.с. 76-85, 86-94)

Щодо відповіді на відзив (т.3 а.с. 133-143) та заперечень на нього (т.3 а.с. 144-157), колегія суддів виходить з наступного:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2024 по справі № 904/1256/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.12.2024 об 10:30 годин.

Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 09.08.2024 по справі №904/1256/24 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів 09.08.2024 об 19:30.

Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 21.08.2024.

Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали від 09.08.2024 у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи.

Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося.

В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів констатує, що текст відповіді на відзив та текст заперечень щодо відповіді на відзив на апеляційну скаргу не містять звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяв.

Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначених заяв.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття справедливе правосуддя в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги відповідь на відзив, заперечення щодо відповіді на відзив, як такі, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.

На виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи та у зв`язку з вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження та повернення раніше визначеного судді Іванова О.Г. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 року, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 904/1256/24.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2024 у справі № 904/1256/24, а саме дату та час судового засідання, вважати за вірне: 09.12.2024 об 10:30 год.

09.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2018 у справі № 911/309/16 задоволено позовні вимоги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" про звернення стягнення 11 000 000,00 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України гарантійний платіж у розмірі 11 000 000,00 грн.

05.10.2018 Господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення від 07.08.2018 у справі № 911/309/16 (далі Наказ).

11.02.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВПВР) Шабановим В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58334274 щодо примусового виконання Наказу (далі ВП № 58334274).

12.02.2019 за ВП № 58334274 винесено постанову про арешт майна боржника, однак публічне обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесене.

04.11.2019 старшим державним виконавцем ВПВР Гречухом О.Я. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт в межах суми боргу 9 993 111,09 грн. на таке майно боржника:

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЦЕНТРОБІЙ", код 33834958, у розмірі 4 566 880,00 грн., що становить 99,280%;

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЕЛЕКТРОХІМПРОМ", код 31785134, у розмірі 270 001 600,00 грн., що становить 76,705%;

- частка в статутному капіталі ПАТ "МІК МЕГА", код 37593864, у розмірі 75 259 000,00 грн., що становить 23,300%.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 62907540 від 05.11.2019, виданого ВПВР, до державного реєстру 05.11.2019 внесено запис про публічне обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (далі - ТОВ "Тріумф"), об`єктами обтяження за яким є:

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЦЕНТРОБІЙ", код 33834958, у розмірі 4 566 880,00 грн., що становить 99,280%;

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЕЛЕКТРОХІМПРОМ", код 31785134, у розмірі 270 001 600,00 грн., що становить 76,705%;

- частка в статутному капіталі ПАТ "МІК МЕГА", код 37593864, у розмірі 75 259 000,00 грн., що становить 23,300%.

03.12.2019 Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" (далі Відповідач, Банк) відкрито ТОВ "Тріумф" поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі - Рахунок). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

04.12.2019 на Рахунок ТОВ "Тріумф" було зараховано кошти в сумі 9 722 495,00 грн., а також 04.12.2019 у сумі 6 000,00 грн. та 05.12.2019 у сумі 26 430,00 грн.

05.12.2019 з Рахунку ТОВ "Тріумф" за розпорядженнями останнього було проведено платіжні операції в сумах 25 400,00 грн., 9 697 095,00 грн., 5 173,20 грн., 26 430,00 грн., 4,00 грн., 20,00 грн.

05.12.2019 старший державний виконавець ВПВР Гречух О.Я. виніс постанову про арешт коштів на Рахунку боржника ТОВ "Тріумф", відкритому в Банку (далі постанова від 05.12.2019), яка надійшла до Банку 09.12.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, була зареєстрована за № 21188-01-03 від 09.12.2019 та виконана.

10.12.2019 на адресу старшого державного виконавця ВПВР Гречух О.Я. Банком було направлено лист вих. № 7771-БТ, в якому він повідомив про надходження та оприбуткування постанови від 05.12.2019. Вхідний залишок на арештованому рахунку на момент отримання постанови від 05.12.2019 складав 802,80 грн.

09.12.2019 начальником відділу ВПВР Подолянко І.А. направлено на адресу Банку лист від 09.12.2019 вих.№ 58334274/9 щодо арешту коштів та надання інформації щодо того, чи направлялось на адресу ВПВР повідомлення про відкриття рахунку Боржника.

Вказаний лист отриманий Банком 11.12.2019 за вх.№ 21298-01-03 та надано на нього відповідь від 12.12.2019 за вих.№ 7871-БТ.

09.12.2019 начальником відділу ВПВР Подолянко І.А. направлено на адресу Банку лист від 09.12.2019 вих.№ 58334274/9 щодо арешту коштів та надання інформації і постановою від 05.12.2019, яка вже отримувалась Банком 09.12.2019 та необхідністю негайного повідомлення інформації щодо рахунків Боржника, їх стану, руху коштів та операцій за рахунками Боржника.

Вказаний лист отримано Банком 12.12.2009 за вх.№ 21379-1-01-03 та надано на нього відповідь 13.12.2019 за вих.№ 7908-БТ.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням відсутності з боку відповідача заперечень щодо встановлення судом першої інстанцїі фактичних обставин відносно того, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2018 у справі № 911/309/16 задоволено позовні вимоги Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" про звернення стягнення 11 000 000,00 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України гарантійний платіж у розмірі 11 000 000,00 грн. 05.10.2018 Господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення від 07.08.2018 у справі № 911/309/16 (далі Наказ); відкриття 03.12.2019р. Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" (далі Відповідач, Банк) відкрито ТОВ "Тріумф" поточного рахунку № НОМЕР_1 (далі - Рахунок) на яких 04.12.2019р. було зараховані кошти в сумі 9 722 495,00 грн., які, в свою чергу, 04.12.2019 у сумі 6 000,00 грн., 05.12.2019 у сумі 26 430,00 грн. 25 400,00 грн., 9 697 095,00 грн., 5 173,20 грн., 26 430,00 грн., 4,00 грн., 20,00 грн за розпорядженнями останнього було проведено платіжні операці з Рахунку ТОВ "Тріумф".

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Оскільки позовні вимоги в цілому зводяться до тверджень позивача про те, що « … Шкодою в даному випадку є матеріальні збитки (втрати, яких зазнав КНПФ НБУ), у вигляді неможливості задоволення Позивачем своїх вимог про стягнення з ТОВ «Тріумф» заборгованості у розмірі 9 722 495,00 грн.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що у результаті протиправної бездіяльності ПАТ «Банк Восток» у вигляді невиконання прямих вимог, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, щодо: 1) перевірки наявності публічних обтяжень рухомого майна клієнта - ТОВ «Тріумф» у ДРОРМ; 2) невідкладного зупинення проведення будь-яких видаткових операцій по рахунку ТОВ «Тріумф»; 3) повідомлення державного виконавця, під відмітку, про відкриття ТОВ «Тріумф» нового банківського рахунку, боржник - ТОВ «Тріумф» отримало можливість перерахувати грошові кошти, які підлягали стягненню на користь КНПФ НБУ, на користь третіх осіб. Отже, за результатами протиправної бездіяльності ПАТ «Банк Восток», КНПФ НБУ втратило можливість звернути стягнення на грошові кошти, тобто протиправна бездіяльність стала причиною завданої КНПФ НБУ шкоди.

У випадку, якщо б ПАТ «Банк Восток» не допустило протиправної бездіяльності у вигляді прямого невиконання законодавчих приписів, ТОВ «Тріумф» було б позбавлено можливості здійснювати видаткові операції з рахунку, а отже КНПФ ПБУ отримало би можливість звернути стягнення на ці грошові кошти в рамках виконавчого провадження. Вказане свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою…» та враховуючи положення частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегією суддів не перевіряється наявність у відповідача обов`язку зупинити власні видаткові операції банку за рахунком ТОВ "Тріумф" № НОМЕР_1 в частині «інших випадків, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку».

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність» (в редакції, що діяла на момент відкриття Рахунку Боржника) передбачено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

12.02.2019р. за ВП № 58334274 винесено постанову про арешт майна боржника, однак публічне обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесене.

04.11.201р.9 старшим державним виконавцем ВПВР Гречухом О.Я. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт в межах суми боргу 9 993 111,09 грн. на таке майно боржника:

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЦЕНТРОБІЙ", код 33834958, у розмірі 4 566 880,00 грн., що становить 99,280%;

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЕЛЕКТРОХІМПРОМ", код 31785134, у розмірі 270 001 600,00 грн., що становить 76,705%;

- частка в статутному капіталі ПАТ "МІК МЕГА", код 37593864, у розмірі 75 259 000,00 грн., що становить 23,300%.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 62907540 від 05.11.2019, виданого ВПВР, до державного реєстру 05.11.2019 внесено запис про публічне обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (далі - ТОВ "Тріумф"), об`єктами обтяження за яким є:

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЦЕНТРОБІЙ", код 33834958, у розмірі 4 566 880,00 грн., що становить 99,280%;

- частка в статутному капіталі ТОВ "ЕЛЕКТРОХІМПРОМ", код 31785134, у розмірі 270 001 600,00 грн., що становить 76,705%;

- частка в статутному капіталі ПАТ "МІК МЕГА", код 37593864, у розмірі 75 259 000,00 грн., що становить 23,300%.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність» у цьому Законі термін кошти вживається у такому значенні-гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що винесена 04.11.2019р. старшим державним виконавцем ВПВР Гречухом О.Я. постанова про арешт майна боржника не містить в собі відомостей щодо накладання арешту на кошти, в розумінні частини 1 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність», Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф".

Згідно підпункту 3 пункту 16 Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція № 492), банк був зобов`язаний повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, державним виконавцем, приватним виконавцем накладено публічне обтяження.

З викладеного вбачається, що Інструкція № 492, яка деталізує та регулює процедуру відкриття рахунків новим клієнтам, не встановлювала жодних обов`язків для банку, який вперше відкриває рахунок клієнту, щодо отримання будь-якої інформації стосовно наявності / відсутності публічних обтяжень, а також не встановлювала жодної процедури, яка б мала застосовуватись банком щодо отримання такої інформації.

Інструкція № 492 передбачала обов`язок Банку повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта, лише за сукупності наступних умов:

1) в цьому банку вже є відкритий рахунок цього клієнта;

2) на грошові кошти накладено публічне обтяження (конкретно визначено, що це мають бути грошові кошти, а не частки у статутному капіталі чи будь- яке інше майно клієнта);

3) грошові кошти клієнта мають зберігатись на іншому рахунку цього клієнта, на який державним виконавцем, приватним виконавцем вже накладено публічне обтяження (тобто у цього клієнта вже є відкритий рахунок і на цей рахунок вже накладено публічне обтяження).

Апелянтом не доведено належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності у ТОВ "Тріумф" на момент відкриття рахунку в ПАТ "БАНК ВОСТОК" інших рахунків, на які б вже було накладено публічне обтяження або отримання Банком постанови про арешт коштів Боржника.

Відповідно, при відкритті рахунку ТОВ «Тріумф» жодної з умов, визначених у пп. 3 п. 16 Інструкції №492, яка б робила обов`язковим повідомлення Банком державного виконавця ВПВР про відкриття рахунку, не було.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов вірного висновку в частині того, що відкриваючи Рахунок новому клієнту, Банк не мав обов`язку отримувати та/або перевіряти інформацію про наявність/відсутність публічних обтяжень щодо клієнта банку, який відкриває новий рахунок, що спростовує твердження позивача про можливість будь-яких порушень зі сторони банку при відкритті рахунку ТОВ «Тріумф» та його подальшому обслуговуванні.

Пунктом 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

З огляду на наведене, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не був законом, який регулює відкриття нових рахунків у банках, а напроти встановлював, що порядок відкриття рахунків визначається Національним банком України, що є відсилочною нормою до Інструкції № 492, яка встановлює обов`язок банку повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта лише у тому випадку, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, вже накладено публічне обтяження.

Відповідно до абз. 3 п. 1.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) було передбачено, що банк у разі відкриття рахунку клієнтом, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, зупиняє видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження та відновлює видаткові операції за рахунком за умови, визначеної Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.

Згідно до абзацу 15 пункту 1.3 Інструкції № 22 було визачено, що клієнт - особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами.

Відповідно, Господарським судом доцільно враховано, що абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22 фактично дублює норми, встановлені пп. 3 п. 16 Інструкції № 492, та передбачає, що у разі відкриття клієнтом (тобто особою, яка має рахунок), щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунку.

Отже, банк не був зобов`язаний перевіряти наявності в Державного реєстру обтяжень рухомого майна під час відкриття рахунку, оскільки ні Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (п. 6.4 ст. 6), ні Інструкція № 22 (абз. 3 п. 1.17) не містили такої вимоги.

Закон України "Про банки і банківську діяльність", який є основним Законом для банків та регулює їх діяльність чітко встановлює можливість зупинення видаткових операцій лише на підставі постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно, правовідносини сторін при відкритті ТОВ "Тріумф" поточного рахунку № НОМЕР_1 були унормовані виключно положеннями Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 за відсутності норм матеріального права, які б зобов`язували банк здійснювати одночасно із відкриттям нового рахунку перевірку в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна факту наявності-відсутності публічного обютяження майна клієнта, що, в свою чергу, дозволяє колегії суддів погодитись з висновком місцевого господарського суду в частині того, що банк відкрив та обслуговував Рахунок ТОВ "Тріумф" у відповідності до всіх передбачених норм чинного законодавства, у тому числі відповідно до вимог пп. 3 п. 16 Інструкції № 492, п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22.

Лише отримавши від державного виконавця постанову про арешт коштів боржника від 05.12.2019, банк у відповідності до приписів вищенаведених норм матеріального права виконав вимоги виконавця, повідомивши про це листом від 10.12.2019. Після надходження та оприбуткування постанови про арешт коштів боржника видаткові операції за рахунком боржника не поновлювались, що в свою чергу спростовує доводи Апелянта щодо порушень з боку Банку законодавства у зв`язку з наявністю публічного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно Боржника та неповідомлення у зв`язку з цим державного виконавця про відкриття Рахунку ТОВ "Тріумф" як помилкові.Колегія суддів зауважує, що законодавство передбачало лише можливість зупинення видаткових операцій, що стосувалося випадків, коли клієнт уже мав відкритий рахунок, і на такі кошти, що знаходяться на рахунку, накладено публічне обтяження.

Колегія суддів зазначає, що апелянт помилково ототожнює висновки зроблені НБУ у відповіді №18 0005/6164 від 06.02.2020 як такі, що розповсюджуються на тлумачення Національним банком України саме норм Інструкції №22 адже у вказаній відповіді розглядались саме трактування Національним банком України норм пункту 6.4. статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні фактичні обставини:

1.Відсутність інформації про обтяження майна під час відкриття рахунку: на момент відкриття рахунку ТОВ «ТРІУМФ», банк не отримував жодної інформації щодо публічних обтяжень майна цієї юридичної особи.

2.Обтяження не стосувалося грошових коштів: публічне обтяження грошових коштів у цьому випадку взагалі було відсутнє.

3.Обтяження стосувалося корпоративних прав: було накладено обтяження на корпоративні права юридичних осіб, частками у статутному капіталі яких володіло ТОВ «ТРІУМФ», а не на кошти чи інше майно цього товариства.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Частинами 1,2 статті 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у правочині, на підставі якого або у зв`язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Якщо предметом обтяження є окремий об`єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об`єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Пунктом 5 частини 1 статті 37 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічних обтяжень належить накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом.

При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №826/15152/17, згідно якого:

« 85. При цьому, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не покладав на банк обов 'язку щодо отримання від клієнта будь-яких офіційних документів, які б підтверджували наявність або відсутність обтяження майна або обов`язку отримувати відповідну інформацію безпосередньо з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.».

В наявній в матеріалах справи відповіді Національного банку України №24 0006/72394 з абз.4 стор.2 було акцентовано увагу начальника ВПВР на те, що:

«Підпунктом 3 пункту 16 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 [в редакції яка була чинна на дату відкриття банком рахунку (грудень 2019) ] передбачалося, що банк зобов`язаний повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, державним виконавцем, приватним виконавцем накладено публічне обтяження.

З викладеного свідчить, що у Відповіді НБУ чітко зазначено посилання на норми пп.3 п.16 Інструкції №492, в редакції станом на грудень 2019 р. (на момент відкриття рахунку), яка передбачала обов`язок повідомлення державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта, лише у тому випадку якщо такий клієнт вже має кошти на іншому рахунку в цьому банку і на такі кошти державним виконавцем, приватним виконавцем накладено публічне обтяження.

Колегія суддів зауважує, що після відкриття Рахунку та після блокування Банком коштів Боржника на ньому, а саме в редакції, що почала діяти з 03.01.2020, редакцію пп.3 п.16 Інструкції №492 змінено та зазначено про обов`язок банку повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнту, щодо якого є публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, приватним виконавцем.

Отже, пп.3 п.16 Інструкції №492 в новій редакції щодо необхідності перевірки наявності публічного обтяження по новому клієнту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було викладено вже після відкриття рахунку боржника та після виведення коштів з рахунку.

Фраза з абз.5 стор.2 Відповіді НБУ, на яку посилається Апелянт, а саме: «Отже, банк при відкритті рахунку клієнту, щодо якого існує обтяження рухомого майна, накладене державним/приватним виконавцем, має дотримуватись вимог законодавства» констатує позицію НБУ про необхідність дотримання усіма банками вимог пп.3 п.16 Інструкції №492 в редакції що діяла станом на грудень 2019 р.

Відповідно до абз.6 стор.2 Відповіді НБУ зазначено, що: «Звертаємо увагу, що на дату відкриття Банком рахунку клієнту, Банк на підставі Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2004 №830 (у редакції, яка була чинна на дату відкриття банком рахунку) мав право на отримання витягу в паперовій або електронній формі про наявність чи відсутність запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Встановлення наявності/існування публічного обтяження рухомого майна можливе здійснити шляхом перевірки такої інформації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.».

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, право на отримання певної інформації (в тому числі витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) не може вважатися обов`язком та тлумачитись як невиконання вимог закону адже жоден закон, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не зобов`язував банки отримувати при відкритті нових рахунків клієнтів витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно абз.1, 2 відповіді Національного банку України зазначено:

«Звертаємо увагу, що відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 76 цього Закону передбачено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Так, згідно з статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти/ електронні гроші боржника - юридичної особи у банках боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.».

З наведеного вбачається, що у своїй відповіді НБУ акцентував увагу ВПВР на тому, що за невиконання законних вимог державного/приватного виконавця передбачена кримінальна відповідальність саме Боржника, а не Банку.

З огляду на викладене, позивачем не надано належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесулаьного кодексу України доказів на підтвердження виявлення Національним банком України порушень при відкритті та обслуговуванні Рахунку Боржника. Крім того, у Відповіді НБУ було акцентовано увагу ВПВР на неможливості застосування до ПАТ «БАНК ВОСТОК» заходів впливу, що свідчить про дотримання Банком вимог законодавства при відкритті та обслуговуванні Рахунку Боржника.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність порушень у вигляді протиправної поведінки (дій/бездіяльності) з боку ПАТ «БАНК ВОСТОК» які б могли доводити наявність вини Банку у завданні матеріальної шкоди Позивачу.

Колегія суддів зауважує, що що листи Національного банку України не можуть бути доказом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, НБУ може лише висловити свою точку зору з цього питання. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в Постанові Касаційного цивільного суду 28 серпня 2019 року по справі № 295/12388/16-ц зазначено: «Щодо посилання у касаційній скарзі на лист Національного банку України від 03 жовтня 2016 року, колегія суддів указує, що він не є належним та допустимим доказом вини відповідачів, оскільки Національний банк України не є повноважним органом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, а може лише висловити свою точку зору з цього питання. Інших доказів наявності вини відповідача позивачем не надано та судами не встановлено».

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент відкриття Рахунку Боржника) встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.4 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

05.12.2019 старший державний виконавець ВПВР Гречух О.В. виніс Постанову про арешт коштів, яка надійшла до Банку 09.12.2019 та була виконана відповідно до вимог чинного законодавства, що унеможливлює наявн

Оскільки апелянтом не доведено обізнанності відповідача щодо наявності будь-яких обтяжень відносно майна ТОВ «ТРІУМФ» на момент відкриття ним рахунку в банку, місцевий господарським суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку в частині того, що норми ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22, а пп. 3 п. 16 Інструкції № 492 передбачали обов`язок зупинення видаткових операцій лише у випадку публічного обтяження коштів на рахунку клієнта у банку і жоден з нормативно-правових актів не зобов`язував Банк отримувати відомості про наявність інших обтяжень щодо рухомого майна щодо особи ,яка вперше відкриває рахунок у банку.

Наведене повністю підтверджує правомірність висновку суду 1-ї інстанції про те, що Банк не мав жодних підстав для зупинення видаткових операцій по Рахунку Боржника згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", абз. 3 п. 1.17 Інструкції № 22, а пп. 3 п. 16 Інструкції № 492 в редакції на момент відкриття Рахунку. При цьому, виконання Банком платіжних операцій за дорученням Боржника передбачало необхідність зупинення операцій за рахунком лише того клієнта, який вже має інший відкритий рахунок, на який накладено публічне обтяження, а публічне обтяження усього майна та/ або коштів Боржника на підставі постанови про арешт коштів до Банку до 09.12.2019 не надходило.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що всі дії та/або бездіяльність Банку у спірних правовідносинах повністю відповідають вимогам закону, що виключає наявність неправомірної поведінки ПАТ «БАНК ВОСТОК» при відкритті та обслуговуванні рахунку Боржника.

На підставі наведеного, колегією апеляційного господарського суду відхиляються доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «…Слід наголосити, що зазначаючи що «абз. З п. 1.17 Інструкції № 22 фактично дублює норми, встановлені пп. З п. 16 Інструкції № 492» суд першої інстанції протиправно намагається підв`язати спірні правовідносини під регламентацію іншої інструкції, адже такими твердженнями суд фактично констатує некомпетентність НБУ, що проявляється у створенні двох інструкцій, що регламентують одне й те ж коло правовідносин, а такий висновок є завідомо хибним, адже як акцентувалося Скаржником вище - процедури відкриття рахунку та зупинення операцій за ним є принципово відмінними за своєю суттю і не повинні ототожнюватися.

Посилання суду на положення пункту 16 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492 (надалі також - «.Інструкція № 492»), не спростовує доводів Скаржника. …

… Відтак, численні посилання суду першої інстанції положення Інструкції № 492 в частині того:

1)Чи є клієнт та рахунок, що відкривається новими;

2)Щодо необхідності наявності сукупності умов для повідомлення виконавця, зокрема, й публічного обтяження на грошові кошти;

...по суті спотворюють зміст спірних правовідносин і мають наслідком створення хибного уявлення про нібито підпорядкованість таких правовідносин положенням саме Інструкції № 492. …

… Тобто, з аналізу наведеної норми у редакції, чинній станом на 05.12.2019 року (день відкриття рахунку ТОВ «Тріумф»), можна дійти висновку, що у Банку існував обов`язок зупинити видаткові операції з рахунку одразу після його відкриття, з огляду на публічне обтяження рухомого майна (корпоративних прав), чого протиправно не було здійснено Відповідачем.

На відмінність предмету регулювання таких інструкцій вказує й той факт, що Інструкція № 22, що встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків (п. 1.2.) у абзаці 16 пункту 1.4. закріплює дефініцію «клієнта», під яким розуміється «особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами», на відміну від Інструкції № 492, яка регламентує саме порядок відкриття та закриття рахунків. Важливо наголосити, що таке визначення є схожим за змістом тому, що міститься у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Принагідно слід зазначити, що на цьому наголошував також Національний банк України у своїй відповіді № 18-0005/6164 від 06.02.2020 року, зазначивши, що «Також з положень пункту 6.4 статті 6 Закону вбачається, що йдеться про всіх клієнтів, які звертаються до банку для відкриття рахунку: як про нових клієнтів, так і тих, що відкривають у банку нові рахунки, оскільки за визначенням статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Отже, банк під час відкриття рахунку клієнту має перевірити наявність/відсутність публічного обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо цього клієнта.»

Наведене, в свою чергу, спростовує позицію суду першої інстанції про те, що:

«Банк не мав жодних підстав для зупинення видаткових операцій по Рахунку Боржника згідно з п. 6.4 cm. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", абз. З п. 1.17 Інструкції № 22, а пп. З п. 16 Інструкції № 492 в редакції на момент відкриття Рахунку та виконання Банком платіжних операцій за дорученням Боржника по ньому передбачав необхідність зупинення операцій за рахунком лише того клієнта, який вже має інший відкритий рахунок, на який накладено публічне обтяження, а публічне обтяження усього майна та/або коштів Боржника було відсутнє». …

… Як уже зазначалося, пункти 1.2 та 1.3. Інструкції № 22 передбачали, що інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними.

Більше того, аналогічні положення містяться й у пункті 6.4. ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції станом на грудень 2019 року), у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, приватним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві, приватному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві, приватному виконавцеві власником рахунка, який зобов`язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем, приватним виконавцем повідомлення.

Тим не менше, як зазначалося вище, цього обов`язку Банком дотримано не було, що було залишено поза увагою судом при винесенні Оскаржуваного рішення.

Слід наголосити, що суд першої інстанції в Оскаржуваному рішенні необгрунтовано відхилив можливість застосування положень вищезгаданого Закону, зазначивши що «Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не є законом, який регулює відкриття нових рахунків у банках, а напроти встановлює, що порядок відкриття рахунків визначається Національним банком України, що є відсилочною нормою до Інструкції № 492, яка встановлює обов язок банку повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття рахунку клієнта лише у тому випадку, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, вже накладено публічне обтяження».

Проте це зводиться до знову ж таки обґрунтування підпорядкування спірних правовідносин регламентації Інструкції № 492, а не Інструкції № 22, навмисно трактуючи позицію КНПФ НБУ як таку, що нібито ґрунтується на незаконності факту відкриття рахунку, а не бездіяльності щодо не зупинення видаткових операцій, що знову ж таки є навмисною маніпуляцією. …

… Водночас, суд не було зазначено, що лист втратив чинність на підставі Листа Національного банку № 57-0007/41228 (v4122500-19) від 09.08.2019}№ 57-0007/41228 (у4122500-19) від 09.08.2019}. Також важливим є те, що надалі за текстом Оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив про неможливість врахування відомостей, викладених у листах НБУ.

На підставі викладеного суд дійшов хибного висновку, що приписи статті 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункту 1.17 Інструкції № 22, що «не зобов 'язували Банк на момент відкриття Рахунку отримувати витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або перевіряти наявність обтяжень щодо клієнта, який відкриває рахунок, а лише передбачали можливість зупинення видаткових операцій по рахунку клієнта у випадку, якщо такий клієнт вже має відкритий рахунок у Банку і щодо такого клієнта існує публічне обтяження саме на кошти, які знаходяться на рахунку».

В контексті цього Скаржник вчергове вважає за необхідне наголосити, що приписи перелічених нормативно-правових актів передбачали не «можливість» а ОБОВ`ЯЗОК зупинити видаткові операції, і не у випадку існування публічного обтяження на кошти, що знаходяться на рахунку, а в цілому, у разі існування публічного обтяження РУХОМОГО майна, що мало місце у спірних правовідносинах. …

… З наведеного вище випливає очевидна прогиправність позиції суду першої інстанції щодо того, що «... станом на 05.11.2019 щодо Боржника - ТОВ "Тріумф" не існувало публічного обтяження на кошти, а існувало публічне обтяження рухомого майна за окремими об єктами обтяження частками у статутному капіталі юридичних осіб ...», адже має значення наявність публічних обтяжень на, в тому числі, рухоме майно особи, що було навмисно проігноровано судом при ухваленні Оскаржуваного рішення. …

… Разом із тим, ПАТ «Банк Восток» не було вчинено жодної із перелічених дій, обов`язок вчинення яких прямо встановлено законом, що призвело до завдання матеріальної шкоди КНПФ НБУ.

У грудні 2023 року, представник КНПФ НБУ звернувся до державного виконавця із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, в межах якого мало бути проведено стягнення заборгованості.

На підтвердження викладеного вище, Скаржник зазначає, що, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, йому стало відомо про звернення начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із листом від 18.07.2023 № 17465 (58334274/9) (далі - Лист) про невиконання посадовими особами ПАТ «Банк Восток» вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в частині неповідомлення державного виконавця про відкриття рахунку ТОВ «Тріумф» і не зупинення видаткових операції з рахунку ТОВ «Тріумф». …

… Таким чином, Національним банком України, за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення ПАТ «Банк Восток» норм законодавства під час відкриття рахунку ТОВ «Тріумф» та здійснення видаткових операцій з такого рахунку. Окрім того, НБУ також було констатовано можливість Відповідача здійснити перевірку наявності публічних обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та вчинити передбачені законом дії, за наслідками такої перевірки.

Разом із тим, Відповідач вказаних вище дій не вчинив, у зв`язку із чим було завдано матеріальної шкоди Позивачу, яка підлягає стягненню у судовому порядку. …

… Підсумовуючи вищесказане, КНПФ НБУ наголошує, що твердження позиція, покладена судом першої інстанції в основу Оскаржуваного рішення, по суті, зводяться до хибного тлумачення змісту спірних правовідносин; спроби обґрунтувати їх регламентацію нормативно-правовими актами, що стосуються питань, які не є підставою цього позову; посилання на судову практику, у якій досліджувалися правовідносини з урахуванням правових приписів, які зазнали докорінних змін станом па момент виникнення спірних правовідносин; перекручуванні та маніпуляції змістом правових норм.

Відтак, публічне обтяження, накладене на корпоративні права, що належать ТОВ «Тріумф», наявність яких Банк був зобов`язаний перевірити, були достатньою підставою для зупинення видаткових операцій по банківському рахунку, чого протиправно ПАТ «Банк Восток» здійснено не було, а відтак свідчить про протиправність дій останнього та незаконність Оскаржуваного рішення…».

Щодо доводів скаржника в частині невірності позиції місцевого господарського суду про відсутність складу цивільного правопорушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

З огляду на викладене, Позивач має довести неправомірність рішень та дій Відповідача або вчинення ним неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна Позивача, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки Відповідача та існуючого негативного результату.

Протиправність дій третіх осіб є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Київ не доведено обгрунтованості винесення 12.02.2019р. у виконавчому провадженні ВП № 58334274 лише постанови про арешт майна боржника, невнесення її протягом дев`яти місяців до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та обставин, які зумовили протягом тривалого часу не винесення взагалі постанови про арешт коштів боржника.

При цьому апелянтом вищенаведена фактична обставина справи взагалі ігнорується.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності його вини у проведені після відкриття 03.12.2019р. Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" поточного рахунку ТОВ "Тріумф" № НОМЕР_1 (далі - Рахунок) на який 04.12.2019р. було зараховані кошти в сумі 9 722 495,00 грн., а подальшому за його розпорядженнями від 04.12.2019 у сумі 6 000,00 грн., 05.12.2019 у сумі 26 430,00 грн. 25 400,00 грн., 9 697 095,00 грн., 5 173,20 грн., 26 430,00 грн., 4,00 грн., 20,00 грн було проведено платіжні операці з Рахунку ТОВ "Тріумф" є більш вірогідними.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття «справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з Банку коштів на користь саме Апелянта, є доведення Банком обставин відповідності його діяльності/бездіяльності вимогам закону та відсутність підстав для відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність.

Частиною 4 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Як було обґрунтовано та правомірно встановлено судом в оскаржуваному рішенні, відкриття рахунку Боржником з метою ухилення від виконання судового рішення є підставою для звернення виконавця до правоохоронних органів щодо відповідних дій керівника Боржника.

Окрім того, господарський суд при винесенні рішення звернув увагу на те, що в рамках проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні (ВП № 58334272), відкритого 11.02.2019, та з моменту винесення постанови від 05.12.2019 старшим державним виконавцем ВПВР Гречух О.Я. про арешт коштів на рахунку боржника ТОВ "Тріумф", відкритому в Банку, яка надійшла до нього 09.12.2019 (штамп вхідної кореспонденції (а.с. 140 т. 1), була зареєстрована за № 21188-01-03 від 09.12.2019) на суму залишку заборгованості 9 993 111,09 грн. на час розгляду справи по суті пройшло майже 4,5 роки.

В ході розгляду справи позивач повідомив суд про те, що виконавче провадження не завершене, заборгованість не погашена.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавче провадження №58334274 про стягнення з Боржника коштів за Наказом станом на час розгляду справи відкрите та незавершене, відсутня інформація про його хід.

Таким чином, ТОВ «ТРІУМФ» у будь-який час може виконати Наказ та погасити заборгованість перед Апелянтом.

Інформація про реалізацію корпоративних прав (часток у статутних капіталах інших підприємств), на які накладено публічне обтяження, відсутня. Це може свідчити про те, що дії щодо задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації цих прав ще не були ініційовані.

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №374193925 від 14.04.2024 ТОВ «ТРІУМФ» на праві власності належить декілька об`єктів нерухомого майна за рахунок яких може бути погашена заборгованість перед Апелянтом.

Колегія суддів також зауважує, що шкода завдана Позивачу не є невідворотною, оскільки Наказ щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ТОВ «ТРІУМФ» на користь Апелянта знаходиться на виконанні ВПВР, з огляду на що вбачається можливість виконання рішення суду. Окрім того, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) Банку та завданням шкоди апелянту, адже протиправні дії щодо відкриття нового Рахунку ТОВ «ТРІУМФ» та виведення з нього коштів вчинялись саме керівником ТОВ «ТРІУМФ» та за його дорученням.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність заподіяння невідворотної шкоди апелянту, що унеможливлює задоволення позову.

На підставі наведеного, колегія апеляційного господарського суду доходить висновку, що у діях ПАТ «БАНК ВОСТОК» відсутній склад цивільного правопорушення передбаченої ст.1166 ЦК України, а саме: відсутня неправомірна поведінка (дії/ бездіяльність) Банку, відсутній факт завдання невідворотньої шкоди Апелянту діями чи бездіяльністю Банку.

В контексті вищевикладенного, стягнення заявлених позовних вимог за рахунок відповідача, суперечило б завданням господарського судочинства

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині «… Таким чином, поведінка (бездіяльність) ПАТ «Банк Восток» є очевидно неправомірною, тобто не тідповідала вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства, що собою становить один із елементів цивільного правопорушення, яким було завдано шкоди Позивачу, а відтак в даному випадку наявні усі елементи цивільного правопорушення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, щодо стягнення з ПАТ «Банк Восток» завданої шкоди…».

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме «… КНПФ НБУ звертає увагу суду апеляційної інстанції на тому, що при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області було заявлено клопотання про витребування у Національного банку України ряду документів, а саме копії матеріалів перевірок дотримання ПАТ «Банк Восток» вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, які були розпочаті на підставі листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із листом від 18.07.2023 № 17465 (58334274/9) та повідомлення виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вчинення правопорушення ПАТ «Банк Восток» від 03.11.2020 року № 58334274-1/9. …

… Тобто задовольняючи клопотання про витребування доказів суд першої інстанції погодився із доводами КНПФ НБУ стосовно того, що такі докази є вагомими та мають значення для встановлення обставин справи та доведення позиції.

Варто зазначити, що НБУ не виконало вимоги місцевого господарського суду та не було надано останньому витребувані документи. Тим не менше, судом було залишено поза увагою відповідну обставину. …

… Втім, як уже зазначалося вище, залишивши поза увагою факт неподання Національним банком України витребуваних доказів, попри те, що суд погодився із доцільністю витребування таких доказів, уже 18.06.2024 року було закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті, а за дев`ять днів - винесено рішення у справі.

Такі дії суду першої інстанції є несумісними із принципом змагальності, як одним із фундаментальних принципів господарського судочинства, що, в свою чергу, становить собою суттєве порушення норм процесуального права. …

… Враховуючи викладене, ухвалене в даній справі рішення суду першої інстанції переліченим вище вимогам не відповідає, оскільки ним було проігноровано факт невиконання Національним банком України вимоги суду та ухвалено рішення від 27.06.2024 року у даній справі без доказів, що містять ключові обставини для її правильного вирішення. …» колегія суддів відхиляє з огляду на їх безпідставність враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, госпподарським судом Дніпропетровської області при винесенні ухвали про відкриття провадження у справі від 03.04.2024, клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у Національного банку України у строк до 20.04.2024 наступні документи:

- копії матеріалів перевірки дотримання Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із листом від 18.07.2023 № 17465 (58334274/9) (далі - лист) про невиконання посадовими особами Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", в частині неповідомлення державного виконавця про відкриття рахунку ТОВ "Тріумф" і не зупинення видаткових операцій з рахунку ТОВ "Тріумф", результати якої були зафіксовані у доповідній записці щодо виявлених порушень у діяльності Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" (від 04.09.2023 № В/24-0008/103493/БТ);

- копії матеріалів перевірки дотримання Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" вимог законодавства, під час здійснення банківської діяльності, яка була розпочата на підставі повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вчинення правопорушення Публічним акціонерним товариством "БАНК ВОСТОК" від 03.11.2020 № 58334274-1/9.

Проте, Національним банком України не було надано до суду витребуваних доказів в зазначений строк, у зв`язку з чим господарським судом було здійснено розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З вищевикладеного вбачається дотримання судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду та задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності витребуваних доказів, оскільки вони не були надані в установлені строки, а продовження розгляду справи суперечило б принципу розумного строку судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 218 756,13 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 у справі №904/1256/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 218 756,13 грн покласти на Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2025.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус