Постанова

від 11.02.2025 по справі 908/487/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Дніпро Справа № 908/487/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Давиденко І.В.) від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 1, оф. 24, ідентифікаційний код 30896152)

про розірвання договору та стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024р. до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 529/08-07/24 від 27.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай про розірвання Договору поставки № 61086 від 09.02.2022 та стягнення 886 623,11 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки та неповерненням попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 1, оф. 24, ідентифікаційний код 30896152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689) 886 623 (вісімсот вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять три) грн 11 коп. попередньої оплати;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 1, оф. 24, ідентифікаційний код 30896152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689) 10 639 (десять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн 48 коп. витрат зі сплати судового збору;

- в іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанції виніс рішення на підставі недопустимих доказів, а саме стягнув заборгованість за договором за відсутності не тільки оригіналу договору, а й будь якого підтвердження існування цього договору, не звернувши уваги на не виконання позивачем ухвали суду та не надання оригіналу договору, а також подання до справи не належної копії договору;

- судове засідання 08.07.2024 року, через відсутність аудіо зв`язку з представником позивача, проводилось через особистий телефон стільникового зв`язку суду та представника позивача, що не відповідає ч. 1 ст. 222 ГПК України;

- суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач заявив вимогу про розірвання договору, посилаючись на різні норми ЦК України які суперечать одна одній;

- суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що позивач грубо порушив умови договору та не надав транспорт для вивозу товар. В той же час, позивач не посилався та не надав документів на підтвердження обставин, які унеможливлюють виконання договору з боку позивача;

- висновки суду першої інстанції про те, що із закінченням (припиненням) договору припиняються і зобов`язання суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17;

- суд першої інстанції не надав жодної оцінки п. 8.2. договору, яким передбачено, що у разі наявності будь-якої з перелічених в договорі форс-мажорних обставин, яка вплинула на своєчасне виконання зобов`язань, строк виконання зобов`язань, встановлений договором, відкладається на строк дії такої обставини.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.02.2025р.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на не доведення відповідачем обставин, які-б звільняли його від повернення здійсненої позивачем передоплати за товар, що не був поставлений за договором, який певний час виконувався сторонами.

Скаржник не скористався правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, про час та місце його проведення був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

10.02.2025р. до апеляційного суду надійшли клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні та про витребування від позивача оригіналу договору поставки № 61086 від 09.08.2025р.

Щодо клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача, одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання скаржника про витребування від позивача оригіналу договору поставки № 61086 від 09.08.2025р., то воно підлягає залишенню без розгляду через його подання з пропуском строку, встановленого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024р. про відкриття апеляційного провадження у справі, та відсутність підстав для поновлення чи продовження цього строку (ст.ст. 118, 119, 169, 281 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай (Постачальник) укладено Договір поставки № 61086 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця соняшник (товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором. (пункт 1.1 Договору).

Постачальник гарантує, що товар за цим Договором належить йому на праві власності, не перебуває під арештом, у заставі та треті особи не мають прав на нього. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, загальна кількість товару складає 470,00 тон +/- 5%. Ціна товару складає 17 508,77 грн. з ПДВ за одну метричну тону товару за умови відповідності якісним показникам, зазначеним в п. 2.1 Договору.

Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження товару в надані Покупцем транспортні засоби на умовах FCA франко-перевізник: склад Постачальника, що розташований за адресою: с. Зелений Гай, Веселівський р-н, Запорізька обл., згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року (ICC Publication: 723UK) з урахуванням особливостей передбачених в цьому Договорі (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору, Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупця про готовність товару до навантаження та при навантаженні товару забезпечити норму навантаження товару в 100 тонн на добу (за винятком дня неділі та державних свят).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний надати транспортні засоби під навантаження товару, а Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження товару.

Відповідно до п. 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 09.02.2022 сторонами узгоджено, що строк поставки загальної кількості товару, вказаного в пункті 3.1 Договору до 03.03.2022 включно. Поставка товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання Договору. Партією товару вважається кількість товару навантажена Постачальником протягом однієї доби.

Право власності на товар та всі ризики, пов`язані з цим, переходять від однієї сторони до іншої з моменту навантаження товару в транспортні засоби на складі Постачальника, на виконання чого сторони укладають акт прийому-передачі, в яком зазначається номер транспортного засобу, в який навантажено товар, та номер товарно-транспортної накладної, за якою навантажено товар (п. 4.6 Договору).

Датою поставки товару вважається дата навантаження товару в транспортні засоби, яка повинна відповідати даті, вказаній в видаткових накладних на товар (п. 4.7 Договору).

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що протягом 2-х календарних днів з дати поставки товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю підписані оригінали наступних документів: видаткову накладну; акт прийому-передач товару; рахунок на оплату.

Згідно з п. 5.2 Договору встановлено, що оплата товару за цим Договором проводиться в наступному порядку: попередня оплата 100 % загальної вартості Товару в розмірі 9 381 198,97 грн протягом трьох банківських днів з дати отримання оригіналу цього Договору, рахунку на оплату та сканкопій документів, вказаних в пункті 6.2. Договору; остаточна оплата загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з дати поставки загальної кількості товару, але в будь-якому разі не раніше отримання документів вказаних в пункті 4.8. Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору визначено, що Покупець має право здійснити часткову попередню оплату товару на власний розсуд. В цьому випадку Постачальник зобов`язаний постави Покупцю товар на суму фактично отриманої попередньої оплати та не може відмовитися від поставки товару, посилаючись на невиконання зустрічного зобов`язання.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. (п. 5.4 Договору).

За умовами п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 09.02.2022, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 06.03.2022.

На виконання умов Договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару № 4 від 09.02.2022 на суму 9 381 198,97 грн., а позивачем платіжними інструкціями № 0021273 від 10.02.2022, № 021732 від 17.02.2022, № 021931 від 18.02.2022, № 022358 від 23.02.2023 здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 9 381 198,97 грн з призначенням платежу: За соняшник згідно договору № 61086 від 09.02.2022.

Відповідно до видаткових накладних та актів прийому-передачі відповідачем було поставлено товар на загальну суму 8 494 575,86 грн, а саме: 14.02.2022 на суму 1 001 193,49 грн, 15.02.2022 на суму 1 504 584,63 грн, 16.02.2022 на суму 1 514 963,83 грн, 17.02.2022 на суму 1 917 357,39 грн, 20.02.2022 на суму 421 555,15 грн, 20.02.2022 на суму 2 134 921,37 грн.

З урахуванням умов Договору відповідач повинен був у строк до 03.03.2022 здійснити поставку товару позивачу, проте на суму попередньої оплати в розмірі 886 623,11 грн товар відповідачем поставлено не було, що останнім не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2022 позивачем направлено відповідачу лист за вих. № 581, в якому позивач зазначив, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та окупацію частини території Запорізької області, зокрема тієї, на якій розташоване місце поставки товару, визначене в Договорі, ТОВ Оптімусагро Трейд втратило інтерес до виконання зобов`язання з поставки і просить повернути суму попередньої оплати, на яку не був поставлений товар в розмірі 886 623,11 грн, протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.

Відповідач листом вих. № 18/10 від 18.10.2022 надав позивачу відповідь на лист № 581 від 30.09.2022, відповідно до якого вказав про готовність до виконання за Договором та не вбачає підстав для розірвання Договору.

10.02.2023 за вих. № 73/3 та 15.11.2023 за вих. № 651 позивачем направлено відповідачу листи, в яких позивачем зазначено, що строк дії Договору поставки відповідно до умов його п. 10.1 закінчився. Враховуючи зазначене, позивач вимагав повернення грошових коштів в сумі 886 623,11 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також, позивач звернувся до відповідача листом вих. № б/н (електронною поштою 14.12.2023, поштою 15.12.2023), в якому запропонував внести зміни до Договору у зв`язку із істотною зміною обставин, позивачем запропоновано відповідачу для підписання Угоду про розірвання Договору та повернення попередньої оплати. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний вище лист позивача.

Отже, товар що є предметом Договору поставки відповідачем поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 886 623,11 грн повернута позивачу не була, що і було підставою для звернення останнього до господарського суду з даним позовом про розірвання Договору поставки та стягнення з відповідача 886 623,11 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 886 623,11 грн. попередньої оплати суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обгрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Відтак, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Також, реалізація позивачем свого права на повернення передоплати товару, який не був поставлений, свідчить про його відмову від Договору поставки та відповідно про припинення зобов`язань сторін за Договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 886 623,11 грн.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем умов Договору та не надання транспорту для вивозу товар.

Так, згідно з п. 4.2 Договору, Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупця про готовність товару до навантаження та при навантаженні товару забезпечити норму навантаження товару в 100 тонн на добу (за винятком дня неділі та державних свят).

Втім, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про готовність товару до навантаження.

Безпідставними є і доводи скаржника про ухвалення судом першої інстанції рішення за відсутності не тільки оригіналу договору, а й будь якого підтвердження існування цього договору, адже існування та часткове виконання цього Договору сторонами підтверджується матеріалами справи, а до позовної заяви, яка подавалася до суду через систему «Електронний суд» та підписана електронно-цифровим підписом представника, додано копію Договору поставки № 610086 від 09.02.2022р.

Отже, позиція скаржника щодо відсутності підстав для задоволення позову через відсутність у справі оригіналу Договору, за умов одержання за ним грошових коштів та часткового постачання товару за Договором, є суперечливою та непослідовною, і свідчить лише про намагання ухилитися від виконання своїх зобов`язань, що виникли на підставі Договору.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання Договору через закінчення терміну його дії та відмову позивача від виконання Договору щодо отримання оплаченого товару, який не було вчасно поставлено відповідачем, що не суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Виходячи з вищенаведеного та припинення зобов`язань між сторонами за Договором, відхиляє апеляційний суд і доводи скаржника про незастосування під час вирішення спору п. 8.2. договору. До того-ж, скаржником не подано доказів, передбачених п. 8.3. Договору, на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Крім цього, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Щодо доводів скаржника про те, що судове засідання 08.07.2024 року, через відсутність аудіо зв`язку з представником позивача, проводилось у суді першої інстанції через особистий телефон стільникового зв`язку суду та представника позивача, то вони не впливають на обгрунтованість та законність оскаржуваного рішення та не є підставою для його скасування в силу ч. 2 ст. 277 ГПК України.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зелений Гай.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 20.02.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов