Рішення

від 17.02.2025 по справі 904/4754/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4754/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Юр`ївського центру обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради (Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Юр`ївка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінжиніринг" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення грошових коштів

Представники:

від позивача: Ільченко І.В.;

від відповідача: Скоробогатова Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

Юр`ївський центр обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінжиніринг" про стягнення збитків в розмірі 418183,01грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконання робіт за договором про закупівлю робіт №220/10-22 від 25.10.2022 у зв`язку з чим відповідачем спричинено збитки позивачу у загальній сумі 418183,01грн, що підтверджується актом Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області №201203-07/2 від 16.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 позовну заяву Юр`ївського центру обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради залишено без руху на підставі статей 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.11.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, та усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.12.2024.

У судове засідання 03.12.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 відкладено підготовче засідання на 17.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2025.

10.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат. В наведеному клопотанні надано докази понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 20500,00грн витрат на правову допомогу.

У судове засідання 15.01.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 06.02.2025.

06.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в позові, повернутися до розгляду справи на стадію підготовчого провадження та поновити строк відповідачу на подання відзиву на позовну заяву

В обґрунтування поважності пропуску строк на подачу відзиву на позов відповідач зазначає, що примірник позовної заяви з додатками, який був відправлений позивачем, не отримував і він повернувся до позивача за закінченням встановленого терміну зберігання. Зазначає, що ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 11.11.2024 також не отримував, оскільки станом на дату винесення ухвали від 11.11.2024 та до 24.01.2025 (дата ознайомлення з матеріалами електронної справи), відповідач не був обізнаний взагалі про існування справи та відповідно не мав можливості подати заяву на продовження процесуального строку на подання відзиву впродовж 15 днів визначених в ухвалі суду від 11.11.2024, тобто до закінчення процесуального строку, надати всі наявні в нього докази та висловити свою правову позицію.

Щодо заперечень по суті спору зазначає, що відповідач діяв в межах зобов`язань передбачених договором, технічного завдання та робочого проекту наданого безпосередньо позивачем, правильність застосування розцінок в якому підтверджені висновком експертизи. Всі роботи прийняті позивачем без зауважень, без складання дефектного акту, та або акту на усунення недоліків.

У судовому засіданні 06.02.2025 представник відповідача підтримав заявлене у відзиві клопотання про поновлення строку на подання відзиву, представник позивача проти клопотання заперечував.

За результатами судового засідання 06.02.2025 оголошено перерву та призначено розгляд справи по суті на 11.02.2025.

За результатами судового засідання 11.02.2025 оголошено перерву та призначено розгляд справи по суті на 17.02.2025.

Щодо відзиву на позовну заяву, який поданий відповідачем з пропуском строку, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Господарський суд запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву. Останній день для подання відзиву, враховуючи дату повернення ухвали за закінченням терміну зберігання 30.11.2024, є 16.12.2025. Відповідач подав відзив 06.02.2025, тобто після закінчення процесуального строку на подання відзиву. В резолютивній частини відзиву відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, однак відзив не містить поважних або об`єктивних причин для поновлення строку на подання відзиву, відповідач не навів жодного доводу в обґрунтування поновлення пропущеного строку, не подав суду докази, що підтвердили б твердження відповідача про неможливість отримання ухвали про відкриття провадження, у зв`язку з чим вона була повернута за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне залишити без розгляду відзив на позовну заяву, який поданий відповідачем із пропуском строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 17.02.2025 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

25.10.2022 між Юр`ївським центром обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазінжиніринг" (далі підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт №220/10-22 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик, власними і залученими ним силами та засобами виконати в обумовлений термін, у відповідності до проектної документації роботи на об`єкті «Реконструкція системи опалення Чаплинського ліцею Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за адресою: вул. Тараса Шевченка, 17, с. Чаплинка Павлоградського району Дніпропетровської області» (код ДК 021:2015 - 45454000-4 - Реконструкція)», відповідно до умов договору, згідно з ДСТУ Б.Д. 1.1-12013 та у відповідності до затвердженої кошторисної документації.

Договір про закупівлю робіт укладається за результатами проведених відкритих торгів (тендеру) (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.12.2022 (а.с. 94 том 1)) сторони визначили, що ціну договору складає загальна вартість робіт за цим договором згідно з договірною ціною, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), яка становить 3496659,57грн (три мільйони чотириста дев`яносто шість тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 57 копійок) в т.ч. ПДВ 20% - 582776,60грн, фінансування яких передбачено в 2022 році, згідно кошторисних призначень замовника.

Термін виконання робіт: згідно календарного плану виконаних робіт (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ПФ №КБ-2в), інших актів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ПФ №КБ-3) протягом п`яти робочих днів після надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Відповідно до пункту 8.10 договору якщо, за наслідками проведення контрольних обмірів та/або інших контрольних заходів Державною фінансовою інспекцією, ДП «Укрдержбудекспертиза», спеціально створеною комісією замовника і підрядника інших організацій з відповідними функціями, буде виявлено завищення вартості та обсягів виконаних робіт, підрядник зобов`язаний повернути замовнику кошти у розмірі суми завищення протягом 14 календарних днів з дня надіслання такої вимоги замовника, на адресу підрядника, що вказана у цьому договорі. У випадку несвоєчасного повернення коштів підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 2 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що у випадку заподіяння збитків у результаті неналежного виконання зобов`язань за договором підрядник відшкодовує збитки в повній сумі понад штрафні санкції (пункт 8.14 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про закупівлю робіт №220/10-22 від 25.10.2022 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Сторонами були узгоджені та підписані: договірна ціна, зведений та локальний кошторис на будівельні роботи, календарний план виконання робіт, план фінансування, які є невід`ємними частинами договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідач виконав роботи на загальну суму 3496659,57грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками:

- акт № 1 приймання виконання будівельних робіт за листопад 2022 року (Форма № КБ-2в) (а.с. 59-61 том 1) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма №КБ-3) 15.11.2022 (а.с. 62 том 1) про виконання робіт на суму 1173704,08грн з ПДВ;

- акт № 2 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2022 року (Форма № КБ-2в) (а.с. 68-71 том 1) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма №КБ-3) 02.12.2022 (а.с. 72 том 1) про виконання робіт на суму 811662,59грн з ПДВ;

- акт № 3 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2022 року (Форма № КБ-2в) (а.с. 78-84 том 1) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма №КБ-3) 22.12.2022 (а.с. 85 том 1) про виконання робіт на суму 1511292,90грн з ПДВ.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу платіжними дорученнями: №2330 від 15.11.2022 на суму 1173704,08грн (а.с. 67 том 1); №2464 від 02.12.2022 на суму 811662,59грн (а.с. 77 том 1); №2625 від 22.12.2022 на суму 1511292,90грн (а.с. 93 том 1).

Як зазначає позивач, він на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт у повному обсязі перерахував відповідачу кошти за виконані роботи за договором про закупівлю робіт №220/10-22 від 25.10.2022 в загальному розмірі 3496659,57грн.

Відповідно до пункту 2.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-Східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2024 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 27.03.2024 №32, виданого начальником управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Юр`ївського ЦОЗО за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.

Внаслідок проведення заходів державного фінансового контролю Північно-Східним офісом Держаудитслужби в Луганській області 16.05.2024 складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Юр`ївського ЦОЗО за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 №201203-07/2 (а.с. 95-124 том 1), в якому, серед іншого, вказані порушення зі сторони ТОВ "Укргазінжиніринг", які призвели до завдання позивачу збитків на загальну суму 418183,01грн, а саме:

1) перевіркою правильності застосування одиничних розцінок (РЕКН), які застосовувались при виконанні вказаного договору, встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт не правильно застосована розцінка «Установлення вентилів, засувок, затворів, клапанів зворотних, кранів прохідних на трубопроводах із стальних труб діаметром до 50мм» Е16-15-2 (пункт 1/1 акта приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2022 року), оскільки до складу робіт цієї розцінки входить насаджування та приварювання відповідних фланців на кінці труб, з`єднуванням фланців на болтах і прокладках. Фактичною перевіркою (контрольний обмір) виявлено, встановлення кранів кулькових муфтових (пункт 2/2 і 3/3 акту №3 за грудень 2022 року), що не передбачає виконання вказаної роботи, отже необхідно було застосувати розцінку Е18-22-5 «Установлення кранів повітряних». Також встановлено, що до актів приймання виконаних будівельних робіт включені роботи за РЕКН Е16-14-1 «Прокладання трубопроводів водопостачання з напірних поліетиленових труб високого тиску зовнішнім діаметром 20мм зі з`єднанням контактним зварюванням» (пункт 5/50 акту №1 за листопад 2022 року), водночас контрольним обміром встановлено, що фактично встановлені труби поліпропіленові, які зварювалися паяльником врозтруб, тобто розцінка застосована неправильно. Також до складу робіт вищевказаної розцінки входить складання вузлів трубопроводу з поліетилену високого тиску з окремих деталей і фасонних частин, які складаються зі: спецз`єднання сталеві, діаметр до 15мм, з`єднання на згоні сталеві, переходи, діаметр до 15мм, згони сталеві з муфтою та контргайкою, діаметр до 15мм, які фактично не виконувались. Таким чином, необхідно було застосувати розцінку РН15-19-1 «Прокладання трубопроводів водопостачання з труб поліетиленових [поліпропіленових] напірних діаметром 20мм», яка є прямою для цієї роботи. Зазначені порушення відображені в акті перевірки ресурсних елементів кошторисних норм №1 за травень 2024 року додаток 8 до акту перевірки. Зазначене є порушенням вимог технології виконання робіт груп 14 ДСТУ Б Д.2.2-16:2012 Ресурсні елементи кошторисні норми на будівельні роботи (далі РЕКН) Трубопроводи внутрішні (Збірник 16), затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2012 №667, зі змінами наказ від 25.04.2013 №172 Додаток 1, та п.5.1.3, 5.5.2 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, що призвело до матеріальної шкоди (втрат) Юр`ївському ЦОЗО на загальну суму 383481,94грн;

2) контрольним обміром встановлені розбіжності фактично виконаних обсягів робіт по об`єкту з обсягами робіт, врахованими у актах форми КБ-2в, які зазначені в акті контрольного обміру (додаток 9 до акту перевірки). Під час ревізії проведено перерахунок вартості завищених підрядником робіт за договором, а саме включення до актів приймання виконаних будівельних робіт, робіт які не виконувались. Включення до актів форми КБ-2в роботи, які фактично не підтверджені, є порушенням вимог пунктів 6.4.3 та 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та пункту 2 статті 322 Господарського кодексу України, що призвело до завищення вартості робіт, чим завдано матеріальної шкоди (втрат) Юр`ївському ЦОЗО на загальну суму 34701,07грн.

Акт проведення контрольного обміру виконаних будівельних робіт №3, який є додатком №9 до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Юр`ївського ЦОЗО за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 №201203-07/2 підписаний як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача без зауважень (а.с. 125-126 том 1)

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу вимогу №95 від 13.05.2024 (а.с. 131 том 1), в якій вимагав сплатити збитки у зв`язку із завищенням вартості робіт. Вимога отримана відповідачем 28.05.2024 (а.с. 132 том 1). Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у зв`язку із завищенням обсягів робіт.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про закупівлі робіт, строк його дії, умови виконання, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, докази виконання робіт, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків у зв`язку із завищенням обсягів робіт.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Так, сторони пунктом 8.10 договору визначили, що за наслідками проведення контрольних обмірів та/або інших контрольних заходів Державною фінансовою інспекцією, ДП «Укрдержбудекспертиза», спеціально створеною комісією замовника і підрядника інших організацій з відповідними функціями, буде виявлено завищення вартості та обсягів виконаних робіт, підрядник зобов`язаний повернути замовнику кошти у розмірі суми завищення протягом 14 календарних днів з дня надіслання такої вимоги замовника, на адресу підрядника, що вказана у цьому договорі. У випадку несвоєчасного повернення коштів підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Як вказано вище, внаслідок проведення заходів державного фінансового контролю, Північно-Східним офісом Держаудитслужби в Луганській області 16.05.2024 складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Юр`ївського ЦОЗО за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 №201203-07/2, яким, серед іншого, було встановлено завищення вартості виконаних робіт за договором про закупівлю робіт №220/10-22 від 25.10.2022 на загальну суму 418183,01грн.

Таким чином, відповідно до пункту 8.10 договору у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу виявлене контролюючими органами завищення вартості виконаних робіт в розмірі 418183,01грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивач направив відповідачу вимогу №95 від 13.05.2024 (а.с. 131 том 1), в якій вимагав сплатити збитки у зв`язку із завищенням вартості виконаних робіт.

Вимога отримана відповідачем 28.05.2024 (а.с. 132 том 1).

Таким чином, строк повернення завищення вартості виконаних робіт в розмірі 418183,01грн є таким, що настав.

Доказів повернення 418183,01грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 418183,01грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються встановленими обставинами.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00грн.

Під час розгляду справи позивачем було подано клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого позивач визначив витрати на правничу допомогу у розмірі 20500,00грн та надав документи на підтвердження їх понесення.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання правової допомоги №61 від 08.10.2024, акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 14.10.2024 на суму 12500,00грн, акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2024 на суму 8000,00грн, платіжної інструкції №15/10/2024 від 15.10.2024 на суму 12500,00грн, платіжної інструкції №24/12/2024 24.12.2024 на суму 8000,00грн, ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1325029 від 11.10.2024 (а.с. 133-135, 181-184 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 20500,00грн.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 6272,74грн витрат по сплаті судового збору та 20500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Юр`ївського центру обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінжиніринг" про стягнення збитків в розмірі 418183,01грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазінжиніринг" (49061, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 82-Г, ідентифікаційний код 40767207) на користь Юр`ївського центру обслуговування закладів освіти Юр`ївської селищної ради (51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 112/А, ідентифікаційний код 39708345) 418183,01грн - збитків, 6272,74грн - витрат по сплаті судового збору та 20500,00грн витрат та на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 21.02.2025.

Суддя В.О. Татарчук