Рішення

від 19.02.2025 по справі 904/5519/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5519/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Вороновська О.В.,

від позивача-1: Орешина Т.А.,

від позивача-2: не з`явилися,

від відповідача-1: Васільєв В.О.,

від відповідача -2: Шевченко Н.П.,

дослідивши матеріали справи №904/5519/23

за позовом Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Дніпропетровської обласної ради,

2. Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ",

2. Комунального закладу освіти "Криворізька спеціальна школа "Натхнення" Дніпропетровської обласної ради"

про стягнення грошових коштів та визнання недійсними додаткових угод,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Криворізька північна окружна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач-1) та Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (далі - відповідач-1) та до Комунального закладу освіти "Криворізька спеціальна школа "Натхнення" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач-2), у якій прокурор просить суд:

(1) визнати недійсною додаткову угоду №1 від 08.02.2021 до договору на постачання природного газу №41ЕВ497-249-21, укладеного 22.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2;

(2) визнати недійсною додаткову угоду №2 від 08.02.2021 до договору на постачання природного газу №41ЕВ497-249-21, укладеного 22.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2;

(3) визнати недійсною додаткову угоду №3 від 08.02.2021 до договору на постачання природного газу №41ЕВ497-249-21, укладеного 22.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2;

(4) визнати недійсною додаткову угоду №4 від 08.02.2021 до договору на постачання природного газу №41ЕВ497-249-21, укладеного 22.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2;

(5) стягнути з відповідача-1 на користь позивача-2 надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 77.136,93 грн.

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача-1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5519/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023.

Ухвалою від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, учасників справи повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 15.11.2023.

Через систему "Електронний суд" 03.11.2023 від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Через систему "Електронний суд" 08.11.2023 від прокуратури надійшли пояснення.

Через відділ документального забезпечення 10.11.2023 та 14.11.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 15.11.2023 підготовче засідання відкладено до 13.12.2023.

Через систему "Електронний суд" 08.12.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокуратура просить суд позов задовольнити.

Через систему "Електронний суд" 08.12.2023 від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, у якій пункт 6 прохальної частини позовної заяви викладено у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ - 39572642) на користь Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 25927519) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 77.136,93 грн."

Ухвалою від 13.12.2023 заяву прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду, відповідачам встановлено строк для подання відзиву до 28.12.2023, провадження у справі №904/5519/23 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/2321/22.

Через відділ документального забезпечення 12.03.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшло клопотання від 06.03.2024 за вих. №24-3824-23, у якому прокуратура просить поновити провадження у справі №904/5519/23 та продовжити її розгляд.

Ухвалою від 22.03.2024 провадження у справі №904/5519/23 поновлено, продовжено здійснювати провадження у справі зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

Через систему "Електронний Суд" 15.04.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі №904/5519/23 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 17.04.2024 провадження у справі №904/5519/23 зупинено до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21.

Ухвалою від 07.01.2025 провадження у справі №904/5519/23 поновлено зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 23.01.2025.

Ухвалою від 23.01.2025 у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження відмовлено, підготовче засідання відкладено до 06.02.2025.

Ухвалою від 06.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025.

В судовому засіданні 19.02.2025 представники прокуратури, позивача-1 та відповідачів надали усні пояснення у справі. Представник позивача-1 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача-2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор вважає, що додатковими угодами до договору безпідставно зменшено обсяги поставки газу, а тому безпідставно перераховані на користь відповідача грошові кошти підлягають поверненню в державний бюджет.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 зазначає, що ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняє змінювати істотні умови договору після підписання, крім окремих випадків, зокрема зміни ціни за одиницю товару до 10% через коливання ринку. Умови договору та додаткових угод (п. п. 6.4, 2.5) передбачають таку зміну за обґрунтуванням і документальним підтвердженням. Мінекономрозвитку роз`яснює: зміни ціни на товар до 10% допускаються кілька разів за умови, що сукупне збільшення не перевищує 10% первісної ціни за одиницю.

Також відповідач-1 зазначив, що додаткові угоди №1-4 (укладені у період з 08.02.2021 до 24.02.2021) були укладені з дотриманням законодавства, а саме: кожне підвищення не перевищувало 10% та зміни документально підтверджені.

Відповідач-1 зазначає, що прокурор посилається на положення ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна, проте недійсність додаткових угод не означає відсутності договірних відносин між сторонами.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 вважає, що твердження прокурора щодо надмірної сплати грошових коштів у розмірі 77.136,93 грн за поставлений газ безпідставними, оскільки наявні докази коливання цін на газ та збільшення його вартості відносно ціни встановленої на момент укладення договору №41ЕВ497-249-21 від 22.01.2021, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи прокурора щодо відзиву на позовну заяву

Прокурор зазначає, що уклавши договір поставки від 22.01.2021 з відповідачем-2, відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання постачати природний газ протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2021, що свідчить про усвідомлення таким підприємством всіх фінансових ризиків даної підприємницької діяльності.

Доводи відповідача-1 щодо відповіді на відзив

Відповідач-1 заперечує проти стягнення коштів на користь позивача-2 посилаючись на неправомірність застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки предметом спору є договірні відносини між сторонами. Згідно із договором, відповідач-2 зобов`язався поставити природний газ, а споживач його оплатити. Визнання додаткових угод недійсними, на думку відповідача-1, не скасовує договірних зобов`язань.

Відповідач-1 зазначає, що позивач-2 не є стороною договору, тому не має права вимагати повернення коштів. Платником за договором виступає Комунальний заклад освіти «Криворізька спеціальна школа "Натхнення"».

Відповідач-1 зазначає, що прокурор не надав доказів, які підтверджують статус Департаменту освіти як головного розпорядника бюджетних коштів у 2021 році.

Стислий виклад пояснень позивача-1

Позивач-1 зазначає, що в даній справі помилковим є визначення прокурором позивача-1, як органу, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства (закладу) законом не передбачено.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни природного газу; дійсності (нікчемність) додаткових угод; обґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що Комунальним закладом освіти «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» Дніпропетровської обласної ради» у 2021 році проведено відкриті торги по закупівлі ДК 021:2015 (CPV): 09120000-6 Газове паливо (природний газ).

За результатами закупівлі Комунальним закладом освіти «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» Дніпропетровської обласної ради» (далі-відповідач-2) з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (далі-відповідач-1) 22.01.2021 було укладено договір №41 ЕВ497-249-21 на постачання природного газу (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2021 році товар: ДК 021:2015-09123000-6 Газове паливо (далі - газ), в обсягах і порядку передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, що визначені договором.

Відповідно до умов договору обсяг постачання газу - до 65,000 тис. куб. м.

Роздрібна ціна газу становить 5.666,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 1.133,33 грн, всього з ПДВ - 6.800,00 грн.

Загальна ціна договору складає 442.000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 08.02.2021 до договору, сторони домовилися внести зміни до договору, а саме підвищено ціну за 1 куб. м. газу до 6,2250 грн., крім того ПДВ 1,2450 грн., всього з ПДВ - 7,4700 грн.

Додатковою угодою №2 від 12.02.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 6,8450 грн., крім того ПДВ 1,3690 грн., всього з ПДВ - 8,2140 грн.

Додатковою угодою №3 від 22.02.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 7,5250 грн., крім того ПДВ 1,5050 грн., всього з ПДВ - 9,0300 грн.

Додатковою угодою №4 від 24.02.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, за 1 куб.м, до 8,2500 грн. , крім того ПДВ 1,6500 грн., всього з ПДВ - 9,9000 грн.

Додатковою угодою №5 від 28.05.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 9,05 грн., крім того ПДВ 1,81 грн., всього з ПДВ - 10,86 грн.

Додатковою угодою №6 від 31.05.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 9,136576 грн., крім того ПДВ 1,827315 грн., всього з ПДВ - 10,963891 грн.

Додатковою угодою №7 від 29.06.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 10,047492 грн., крім того ПДВ 2,009498 грн., всього з ПДВ - 12,05699 грн.

Додатковою угодою №8 від 30.06.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 10,216289 грн., крім того ПДВ 2,043258 грн., всього з ПДВ - 12,259547 грн.

Додатковою угодою №9 від 02.07.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 10,644909 грн. , крім того ПДВ 2,128982 грн., всього з ПДВ - 12,773891 грн.

Додатковою угодою №10 від 26.07.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 11,707271 грн., крім того ПДВ 2,341454 грн., всього з ПДВ - 14,048725 грн.

Додатковою угодою №11 від 28.07.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 12,744535 грн., крім того ПДВ 2,548907 грн., всього з ПДВ - 15,293442 грн.

Додатковою угодою №12 від 30.07.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 13,061575 грн., крім того ПДВ 2,612315 грн., всього з ПДВ - 15,673890 грн.

Додатковою угодою №13 від 26.08.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 14,365 грн., крім того ПДВ 2,873 грн., всього з ПДВ - 17,238 грн.

Додатковою угодою №14 від 14.09.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 15,13927 грн., крім того ПДВ 3,02786 грн., всього з ПДВ - 18,16713 грн.

Додатковою угодою №15 від 17.09.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 16,58333333 грн., крім того ПДВ 3,31666667 грн., всього з ПДВ - 19,90 грн.

Додатковою угодою №16 від 27.09.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 1 7,953 117 грн., крім того ПДВ 3,590623 грн., всього з ПДВ - 21,543740 грн.

Додатковою угодою №17 від 28.09.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 19,746633 грн., крім того ПДВ 3,949327 грн., всього з ПДВ - 23,695960 грн.

Додатковою угодою №18 від 30.09.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 21,719322 грн., крім того ПДВ 4,343864 грн., всього з ПДВ - 26,063186 грн.

Додатковою угодою №19 від 04.10.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 23,889082 грн., крім того ПДВ 4,777816 грн., всього з ПДВ - 28,666898 грн.

Додатковою угодою №20 від 20.10.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 26,275601 грн., крім того ПДВ 5,255120 грн., всього з ПДВ - 31,530721 грн.

Додатковою угодою №21 від 21.10.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1куб.м, до 28,900534 грн., крім того ПДВ 5,780107 грн., всього з ПДВ - 34,680640 грн.

Додатковою угодою №22 від 22.10.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 31,787697 грн., крім того ПДВ 6,357539 грн., всього з ПДВ - 38,145236 грн.

Додатковою угодою №23 від 25.10.2021 сторонами збільшено ціну природного газу за 1 куб.м, до 34,9251425 грн., крім того ПДВ 6,9850285 грн., всього з ПДВ - 41,910171 грн.

Додатковою угодою №24 від 01.11.2021 сторони зменшили річний плановий обсяг постачання газу до 25202,58 куб.м. Крім того, сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 192 455,35 грн. та викласти п.2.1 Договору у наступній редакції: «Загальна вартість даного договору складає 249 544,65 грн.».

Додатковою угодою №25 від 01.11.2021 сторони дійшли згоди розірвати з 01.11.2021 договір №41 ЕВ497-249-21 від 22.01.2021.

На виконання умов укладеного договору між його сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу, а саме:

№ДО381005931 від 10.03.2021 за ціною 8,250000000 грн за 1 куб. м в обсязі 13.850,54 м3 на загальну суму 137.120,35 грн;

№ДО381007343 від 08.04.2021 за ціною 8,250000000 грн за 1 куб. м в обсязі 8.695,02 м3 на загальну суму 86.080,70 грн;

№ДО381009954 від 11.05.2021 за ціною 8,250000000 грн за 1 куб. м в обсязі 2.337,33 м3 на загальну суму 23.139,56 грн;

№ДО381013155 від 09.06.2021 за ціною 8,250000000 грн за 1 куб. м в обсязі 316,26 м3, за ціною 9,050000000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,07 м3, за ціною 9,136576000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,02 м3 на загальну суму 3.131,96 грн;

№ДО381014787 від 12.07.2021 за ціною 9,136576000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,62 м3, за ціною 10,047492000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,02 м3, за ціною 10,216289000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,02 м3 на загальну суму 7,27 грн;

№ДО381016372 від 04.08.2021 за ціною 10,644909000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,54 м3, за ціною 12,744535000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,05 м3, за ціною 11,707271000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,4 м3, за ціною 13,061575000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,04 м3, за ціною 10,216289000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,02 м3 на загальну суму 9,09 грн;

№ДО381018578 від 09.09.2021 за ціною 13,061575000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,54 м3, за ціною 14,365000000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,13 м3, на загальну суму 10,70 грн;

№ДО381019986 від 08.10.2021 за ціною 21,719322000 грн за 1 куб. м в обсязі 0,65 м3 на загальну суму 16,94 грн;

№ДО381022618 від 04.11.2021 за ціною 34,925142500 грн за 1 куб. м в обсязі 0,67 м3 на загальну суму 28,08 грн (арк. 114-122, том 1).

Оплата поставленого відповідачем природного газу підтверджується платіжними дорученнями (арк. 123-131, том 1), зокрема:

платіжним дорученням №105 від 17.03.2021 на суму 137.120,35 грн;

платіжним дорученням №148 від 12.04.2021 на суму 86.080,70 грн;

платіжним дорученням №192 від 12.05.2021 на суму 23.139,56 грн;

платіжним дорученням №252 від 14.06.2021 на суму 3.131,96 грн;

платіжним дорученням №314 від 15.07.2021 на суму 7,27 грн;

платіжним дорученням №355 від 12.08.2021 на суму 9,09 грн;

платіжним дорученням №392 від 13.09.2021 на суму 10,70 грн;

платіжним дорученням №474 від 13.10.2021 на суму 16,94 грн;

платіжним дорученням №513 від 11.11.2021 на суму 28,08 грн.

Як у позові зазначає прокурор, обсяг спожитого газу за лютий 2021 року склав 13.850,54 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 94.183,7 грн, натомість фактично сплатив 137.120,35 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 42.936,65 грн.

Обсяг спожитого газу за березень 2021 року склав 8.695,02 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 59.126,14 грн, натомість фактично сплатив 86.080,70 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 26.954,56 грн.

Обсяг спожитого газу за квітень 2021 року склав 2.337,33 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 15.893,84 грн, натомість фактично сплатив 23.139,56 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 7.245,72 грн.

Обсяг спожитого газу за травень 2021 року склав 316,35 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 2.151,18 грн, натомість фактично сплатив 3.131,96 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 980,78 грн.

Обсяг спожитого газу за червень 2021 року склав 0,66 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 4,49 грн, натомість фактично сплатив 7,27 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 2,78 грн.

Обсяг спожитого газу за липень 2021 року склав 0,69 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 4,70 грн, натомість фактично сплатив 9,09 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 4,39 грн.

Обсяг спожитого газу за серпень 2021 року склав 0,67 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 4,56 грн, натомість фактично сплатив 10,70 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 6,14 грн.

Обсяг спожитого газу за вересень 2021 року склав 0,65 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 4,42 грн, натомість фактично сплатив 16,94 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 12,52 грн.

Обсяг спожитого газу за жовтень 2021 року склав 0,67 м3 газу, первісна ціна за Договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 4,56 грн, натомість фактично сплатив 28,08 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 23,52 грн.

Таким чином відповідач-2 сплатив за спожитий газ у період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року за вказаним договором, у результаті збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, кошти на загальну суму 249.544,65 грн.

Додаткові угоди №№5-23, з огляду на необхідність сплати судового збору та його розмір, прокуратура вирішила, що визнавати недійсними є недоцільним, про що вказано у позові, а тому позов подано з метою визнання недійсними лише додаткових угод №№1-4.

За умовами основного договору відповідач-1 мав сплатити за поставлений газ загальним обсягом 24.882,89 м3 у період з лютого 2021 року по квітень 2021 року грошові кошти у сумі 169.203,68 грн, проте з урахуванням укладання додаткових угод №№1-4 фактично сплатив 246.340,61 грн.

Так, сума надмірно сплачених грошових коштів складає 77.136,93 грн (246.340,61 грн - 169.203,68 грн.)

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив питання визнання недійсними додаткових угод №1 від 08.02.2021, №2 від 08.02.2021, №3 від 08.02.2021 та №4 від 08.02.2021 до договору на постачання природного газу №41ЕВ497-249-21, укладеного 22.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Також перед судом прокурором поставлено прохання стягнути з відповідача-1 на користь позивача-2 грошові кошти у розмірі 77.136,93 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Як встановлено господарським судом, між відповідачем-1 і відповідачем-2 укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі - в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваних додаткових угод до договору, тобто редакція від 23.01.2021) закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема за п. 2 ч. 5.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 суд також дійшов наступного правового висновку: «У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору №41 ЕВ497-249-21 на постачання природного газу від 21.01.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, укладаючи 21.01.2021 договір з відповідачем-2, відповідач-1 взяв на себе зобов`язання поставити природній газ в обсязі до 65.000 тис. куб. м.

Станом на 21.01.2021 відповідач-1 погодився поставити відповідачу-1 природний газ за ціною 5.666,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 1.133,33 грн, всього з ПДВ - 6.800,00 грн. Загальна сума договору склала 442.000,00 грн.

Водночас, оспорюваними додатковими угодами №№1-4 чотири рази змінено таку істотну умову договору, як ціну за одиницю товару шляхом її збільшення протягом одного календарного дня.

Господарський суд встановив, що жодної поставки природного газу за ціною, визначеною у договорі поставлено не було.

Господарський суд звертає увагу, що договір укладений 22.01.2021 і вже 08.02.2021 вперше було підвищено ціну на газ.

Господарський суд наголошує, що визначальним у даній справі є те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке (коливання) повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю» від 24.11.2020 №3304-04/69987-06, зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених частиною п`ятою статті 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому.

Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

Суд відзначає, що укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш ніж на 100 % шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

В обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару, згідно оспорюваних додаткових угод №№1-4 відповідач надав:

копії довідок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків», які містять інформацію щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України за лютий 2021 року станом на 02.01.2021 в порівнянні з 01.02.2021, станом на 11.05.2021 в порівнянні з 27.04.2021, станом на 02.06.2021 в порівнянні з 20.05.2021, станом на 05.07.2021 в порівнянні з 21.06.2021, станом на 17.08.2021, в порівнянні з 09.08.2021, станом на 02.08.2021 в порівнянні з 26.07.2021, станом на 05.09.2021 в порівнянні з 28.08.2021, станом на 13.09.2021 в порівнянні з 06.09.2021, станом на 16.09.2021 в порівнянні з 14.09.2021, станом на 21.09.2021 в порівнянні з 17.09.2021, станом на 01.10.2021 в порівнянні з 29.09.2021, станом на 06.10.2021 в порівнянні з 02.10.2021;

копію довідки Харківської торгово-промислової палати №1343/21 від 16.06.2021, яка містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.06.2021 по 16.06.2021 становила 11.877,96 - 14.000,00 грн/ тис. куб. м (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

копію довідки Харківської торгово-промислової палати №1587/21 від 14.07.2021, яка містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.07.2021 по 14.07.2021 становила 12.540,00 - 16.500,00 грн / тис. куб. м (ціна вказана з урахуванням ПДВ);

копію довідки Харківської торгово-промислової палати №1840/21 від 12.08.2021, яка містить інформацію про те, що вартість природного газу на внутрішньому ринку України у період з 01.08.2021 по 12.08.2021 становила 15.000,00 - 19.200,00 грн / тис. куб. м (ціна вказана з урахуванням ПДВ).

Суд зауважує, що довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. При цьому судами у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22.

Долучені до даної справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Матеріали справи не доводять наявності коливань ціни природного газу на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів.

Як вбачається з листів Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків", надані середні ринкові ціни по Україні, при цьому відсутня жодна інформація, за якою вибіркою проводилось визначення середньої ринкової ціни, у тому числі по яких регіонах (областях).

Варто зазначити, що у примітці до указаних документів зазначено, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Разом із цим, указані листи Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" містять лише приведений середній діапазон ринкових цін на побутовий газ, мінімальна та максимальна межі яких відрізняються майже у два рази, що не надає можливості об`єктивно визначити навіть середньо-ринкову ціну природного газу станом на конкретну дату.

При цьому, дані листи не містять жодної інформації про те, для яких категорій споживачів приведена указана ціна на природний газ, по яких умовах оплати приведена відповідна ціна (передоплата, післяплата тощо) та чи включена до приведеної ціни на природний газ надбавка за доступ до потужностей газу, яка у свою чергу є однією зі складових обумовленої договірної ціни договору постачання природного газу №41ЕВ497-249-21 від 22.01.2021.

Крім того, у зазначених цінових довідка аналізуються лише дві дати, а не період між цими датами, у зв`язку із чим із довідок взагалі не вбачається, що було коливання ціни саме за період. Такий аналіз вказує на те, що можна вибрати будь яку вигідну дату і показати різницю цін між двома датами у бік збільшення, однак у довідці відсутня інформація про коливання ціни у інші дні цього періоду, де коливання ціни на ринку газу було у бік її зменшення.

Відповідачами не надано будь-яких інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату звернення з вказаними вище довідками про вартість природнього газу на внутрішньому ринку України.

Постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

На момент укладення договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 22.01.2021, відповідачу-1 достеменно було відомо про економічну невигідність його укладення, відповідач-1 при поданні остаточної пропозиції свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.

Порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Тобто, посадові особи відповідача-1, пропонуючи значно нижчу ціну, усвідомлювали усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не могли з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.

Отже, уклавши договір 22.01.2021 відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання постачати природний газ протягом усього періоду договору, тобто до 31.12.2021, що свідчить про усвідомлення підприємством всіх фінансових ризиків такої підприємницької діяльності.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згодний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як убачається із встановлених обставин справи, укладаючи договір №41 ЕВ497-249-21 на постачання природного газу від 21.01.2021 відповідач-1 погодився поставити відповідачу-2 природний газ за ціною 5.666,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 1.133,33 грн, всього з ПДВ - 6.800,00 грн.

Проте, укладення оспорюваних додаткових угод №№1-4 мало наслідком збільшення ціни товару за період з лютого 2021 року до квітня 2021 року від обумовленої договором на 77.193,36 грн, а саме:

(1) обсяг спожитого газу у лютому 2021 року склав 13.850,54 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 94.183,7 грн, натомість сплатив фактично 137.120,35 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 42.936,65 грн.

(2) обсяг спожитого газу у березні 2021 року склав 8.695,02 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 59.126,14 грн, натомість сплатив фактично 86.080,70 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 26.954,56 грн.

(3) обсяг спожитого газу у квітні 2021 року склав 2.337,33 м3 газу, первісна ціна за договором складала 6,8 грн, тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 15.893,84 грн, натомість сплатив фактично 23.139,56 грн.

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 7.245,72 грн.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що додаткові угоди №1-4 до договору №41 ЕВ497-249-21 на постачання природного газу від 21.01.2021 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди №1-4 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами 1, 2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №41 ЕВ497-249-21 на постачання природного газу від 21.01.2021, мали регулюватись умовами даного договору, згідно з якими ціна за одиницю товару складає 5.666,00 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 1.133,33 грн, всього з ПДВ - 6.800,00 грн.

У період з лютого 2021 року до квітня 2021 року відповідач-1 поставив відповідачу-2 природний газ загальним обсягом 24.882,89 м3.

Так, за умовами договору вартість природного газу загальним обсягом 24.882,89 м3 мала складати 169.203,65 грн, проте відповідач-2 за вказаний обсяг природного газу сплатив відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 246.397,01 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 77.193,36 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Щодо особи на користь якої підлягають стягненню грошові кошти

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частинами 2, 4 ст. 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Касаційного Господарського Суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціальноекономічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Дніпропетровської області таким органом місцевого самоврядування є Дніпропетровська обласна рада.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради №611-23/VП від 05.06.2020, Комунальний заклад освіти «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» Дніпропетровської обласної ради, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради (яка є органом управління майном).

Галузеву політику та розвиток закладу забезпечує Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації у межах повноважень, установлених чинним законодавством України.

Згідно з п. 16.12 Статуту фінансування Закладу здійснюється з державного та місцевого (обласного) бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до Додатку 3 «Розподіл видатків обласного бюджету на 2021 рік» до рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.12.2020 року № 11-3/VШ «Про обласний бюджет на 2021 рік» головним розпорядником коштів обласного (місцевого) бюджету, в тому числі за рахунок субвенції з державного бюджету, щодо фінансування закладів освіти обласного підпорядкування визначено Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Комунальний заклад освіти «Криворізька спеціальна школа «Натхнення» Дніпропетровської обласної ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпунктах 6.45 - 6.48 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.

Порядком визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Згідно з п.п. 9 п. 4 Положення про Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 02.03.2021 № р-216/0/3-21, основним завданням департаменту, в тому числі, є контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних призначень, визначених рішеннями про місцевий (обласний) бюджет для закладів обласної комунальної власності, закладів фахової передвищої, вищої та професійної (професійнотехнічної) освіти, що фінансуються з обласного бюджету.

Підпунктом 8 пункту 6 Положення передбачено, що Департамент, відповідно до галузевих повноважень, організовує та контролює роботу в межах повноважень закладів освіти, які фінансуються з обласного бюджету відповідно до затвердженої мережі розпорядників та одержувачів коштів місцевого бюджету.

У аналогічних спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.47, 10.2, 10.3) дійшла таких висновків, а саме, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.

Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

Таким чином, органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції держави у даних спірних правовідносинах є Дніпропетровська обласна рада та Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації. А оскільки головним розпорядником коштів обласного (місцевого) бюджету визначено Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації прокурор правомірно визначив саме позивача-2 особою, на користь якої слід стягнути неправомірно набуті грошові кошти.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 за №3-рп/99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами під час проведення закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Крім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушено матеріальні державні інтереси, оскільки, з урахуванням додаткових угод замовник торгів фактично отримав меншу кількість газу, що призводить до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.

Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави. Як наслідок, указане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а заходи щодо стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів, зокрема і у даному випадку, є невідкладними.

Разом з цим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 у рівних частинах щодо немайнових вимог та на відповідача-1 у повному обсязі щодо майнових вимог і стягуються на користь прокуратури.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди №1 від 08.02.2021, №2 від 08.02.2021, №3 від 08.02.2021, №4 від 08.02.2021 до договору №41ЕВ497-249-21 від 22.01.2021, укладеного між Комунальним закладом освіти "Криворізька спеціальна школа "Натхнення" Дніпропетровської обласної ради" (Україна, 50029, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КРОПИВНИЦЬКОГО, будинок 13, ідентифікаційний код 20201798) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПОЛЯ, будинок 2, ЛІТ. А-2; ідентифікаційний код 39572642), недійсними.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПОЛЯ, будинок 2, ЛІТ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) на користь Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА, будинок 70; ідентифікаційний код 25927519) 77.136,93 грн (сімдесят сім тисяч сто тридцять шість грн 93 к.) надміру сплачених грошових коштів.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПОЛЯ, будинок 2, ЛІТ. А-2; ідентифікаційний код 39572642) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291; ідентифікаційний код 02909938, класифікація видатків бюджету 2800) 6.441,60 грн (шість тисяч чотириста сорок одну грн 60 к.) судового збору.

Стягнути з Комунального закладу освіти "Криворізька спеціальна школа "Натхнення" Дніпропетровської обласної ради" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КРОПИВНИЦЬКОГО, будинок 13; ідентифікаційний код 20201798) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291; ідентифікаційний код 02909938, класифікація видатків бюджету 2800) 4.294,40 грн (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири грн 40 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21.02.2025.

Суддя С.А. Дупляк