Рішення

від 20.02.2025 по справі 904/3357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025м. ДніпроСправа № 904/3357/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр", с. Визирка, Одеська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюксгруп", м. Дніпро

про повернення надлишково сплачених грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюксгруп" про повернення надлишково сплачених за договором поставки № 20/12/2023 від 20.12.2023 грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3357/24 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслюксгруп" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 2100398 від 25.01.2021 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві рами бокові та балки надресорні Індійського виробництва 2004 - 2011 р.в. з сертифікатами відповідності, визначені у п. 1.2 цього договору (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі - специфікація), що ж додатком до цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна товару зазначена у специфікації.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, між сторонами були підписані специфікації № 1 від 20.12.2023 на суму 1 382 400 грн., № 2 від 15.01.2024 на суму 1 728 000 грн., № 3 від 23.01.2024 на суму 806 400 грн., № 4 від 16.02.2024 на суму 966 600 грн. Загальна вартість товару за вказаними специфікаціями склала 4 883 400 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що товар повинен бути поставлений покупцю узгодженими партіями протягом 2-хробочих днів. Узгодженою партією вважається партія товару, що відповідає письмовій заявці покупця. Ця специфікація втрачає свою чинність в частині непоставленого та неоплаченого товару, який не підтверджений заявкою покупця.

Позивач зазначив, що постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 4883400 грн.

Однак, як вказав позивач, платіжними інструкціями від 26.12.2023 № 11214, від 03.01.2024 №11231, від 05.01.2024 № 11248, від 09.01.2024 № 11265, від 16.01.2024 № 11296, від 23.01.2024 № 11320, від 26.01.2024 № 11327, від 30.01.2024 № 11340, від 30.01.2024 № 11341, від 02.02.2024 № 11356, від 13.02.2024 № 11401, від 16.02.2024 № 11416, від 16.02.2024 № 11417 покупцем було сплачено постачальнику грошові кошти у загальному розмірі 6 116 800 грн. Тобто, у більшому розмірі, аніж вартість товару, поставленого відповідачем.

Переплата за розрахунком позивача становить 1 233 400 грн.

Позивач зазначив, що 21.06.2024 ним було направлено відповідачу претензію від 20.06.2024 № 20/06/24-1 про повернення грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.

Однак, як стверджує позивач, грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. відповідач йому не повернув. Що і стало причиною виникнення спору

За текстом позову позивач кваліфікував спірні грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані відповідачем.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" про стягнення збитків у розмірі 813 900 грн. Відзиву на позов, що є предметом розгляду у справі № 904/3357/24 відповідачем надано не було.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:

- які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (на якій підставі позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти);

- чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було поставлено відповідачем товар у розмірах, визначених договором);

- які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено (чи наявні підстави для повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслюксгруп" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 2100398 від 25.01.2021 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві рами бокові та балки надресорні Індійського виробництва 2004 - 2011 р.в. з сертифікатами відповідності, визначені у п. 1.2 цього договору (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі - специфікація), що ж додатком до цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна товару зазначена у специфікації.

На виконання умов договору, між сторонами були підписані специфікації № 1 від 20.12.2023 на суму 1 382 400 грн., № 2 від 15.01.2024 на суму 1 728 000 грн., № 3 від 23.01.2024 на суму 806400 грн., № 4 від 16.02.2024 на суму 966 600 грн. Загальна вартість товару за вказаними специфікаціями склала 4 883 400 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що товар повинен бути поставлений покупцю узгодженими партіями протягом 2-хробочих днів. Узгодженою партією вважається партія товару, що відповідає письмовій заявці покупця. Ця специфікація втрачає свою чинність в частині непоставленого та неоплаченого товару, який не підтверджений заявкою покупця.

Постачальником були виконані свої зобов`язання за договором з поставки товару у повному обсязі, поставлено покупцю товар на загальну суму 4 883 400 грн. Що підтверджується видатковими накладними № 111 від 27.12.2023, № 1 від 15.01.2024, № 8 від 26.01.2024, № 18 від 19.02.2024 та актами приймання - передачі № 27122023 від 27.12.2023, № 15012024 від 15.01.2024, № 26012024 від 26.01.2024, № 19022024 від 19.02.2024.

Пунктом 5.1 договору встановлено порядок розрахунків: 50% попередня оплата, 50% по факту прийомки товару в ДЕПО з відтермінуванням платежу 5 календарних діб.

Однак, платіжними інструкціями від 26.12.2023 № 11214, від 03.01.2024 № 11231, від 05.01.2024 № 11248, від 09.01.2024 № 11265, від 16.01.2024 № 11296, від 23.01.2024 № 11320, від 26.01.2024 № 11327, від 30.01.2024 № 11340, від 30.01.2024 № 11341, від 02.02.2024 № 11356, від 13.02.2024 № 11401, від 16.02.2024 № 11416, від 16.02.2024 № 11417 покупцем було сплачено постачальнику грошові кошти у загальному розмірі 6 116 800 грн.

Тобто, покупцем сплачено постачальнику грошові кошти у більшому розмірі, аніж вартість товару, визначена у специфікаціях, та поставленого відповідачем. Переплата позивача становить 1 233 400 грн.

Позивачем, 21.06.2024 було направлено відповідачу претензію від 20.06.2024 № 20/06/24-1 про повернення грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн.

Однак, надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. відповідач позивачу не повернув.

Щодо кваліфікації позивачем за текстом позову грошових коштів у розмірі 1 233 400 грн. як безпідставно отриманих на підставі ст. 1212 ЦК України слід зазначити про таке.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. були сплачені позивачем на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки (про що зазначено у самих платіжних інструкціях, якими була перерахована спірна сума), правова природа таких грошових коштів не може бути визначена як безпідставне збагачення.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Разом з цим, судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Частиною 1, п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з цим, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21 та багатьох інших.

Як зазначалося вище, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Отже, принцип jura novit curia, з однієї сторони, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншої сторони, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі №685/1008/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 333/3531/13-ц.

Грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. фактично є надмірно сплаченими покупцем грошовими коштами за договором поставки, а тому мають бути повернуті постачальником позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 20/12/2023 від 20.12.2023 (т. 1 а.с. 9 - 11), специфікаціями (т. 1 а.с. 12 - 15), платіжними інструкціями (т. 1 а.с. 16 - 28), видатковими накладними та актами приймання - передачі (т. 1 а.с. 29 - 36), претензією з доказами направлення (т. 1 а.с. 37 - 40).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюксгруп" (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 8; ідентифікаційний код 44827817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Транспортно-Логістичний Центр" (місце реєстрації: 67543, Одеська область, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, 60; ідентифікаційний код: 41245502) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 1 233 400 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 501 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.02.2025.

Суддя М.О. Ніколенко