Рішення

від 21.02.2025 по справі 910/13210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025м. ДніпроСправа № 910/13210/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників (без виклику представників сторін) справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 31793056) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРА-БУД" (код ЄДРПОУ 41941762) про стягнення збитків та штрафу в сумі 133 333, 32 грн

Рух справи та процесуальні дії у справі.

Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРА-БУД" про стягнення 133 333,32 грн. за договором підряду № 5960/326 від 05.07.2023.

01.11.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРА-БУД" про стягнення 133 333,32 грн. за договором підряду № 5960/326 від 05.07.2023. передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024р.

16.12.2024 своєю ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

17.12.2024 ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак не подав відзив на позов, а також не подав будь-яких інших заяв чи клопотань.

31.12.2024 через електронний суд відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у позові. В обґрунтування зазначив, що товариство виконало обов`язок із складання податкових накладних виконано, однак податкові накладні, надіслані 15.08.2023 не були прийняті контролюючим органом.

03.01.2025 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позов (за змістом аналогічний поданому 31.12.2025). Просить суд відмовити у позові.

06.01.2025 через електронний суд позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що призвело до значних збитків.

13.01.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив та зазначив, що виконав всі необхідні дії за для реєстрації податкових накладних, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 66 666, 66 грн (сума податку на додану вартість) та штраф в розмірі 66 666, 66 грн, визначений договором підряду № 5960/326 від 05.07.2023, а всього 133 33, 32 грн. обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач не зареєстрував податкові накладні від 20.07.2023 на суму 200 000, 00 грн. (платіжна інструкція № 0003390283) та від 27.07.2023 на суму 200 000, 00 грн (платіжна інструкція № 0003391996), що призвело до втрати права на податковий кредит на суму 66 666. 66 грн., що у свою чергу призвело до збільшення податкового зобов`язання.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач надав суду відзив на позов в якому зазначив, що податкові накладні подав, однак вони не були зареєстровані, що свідчить про відсутність вини відповідача у тому, що податкові накладні не були зареєстровані.

Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача збитків та штрафу, які дорівнюють сумі податку на додану вартість в розмірі 133 333, 32 грн. і які у виді податкового кредиту були втрачені через не здійснення реєстрації податкових накладних відповідачем (податкова накладна від 20.07.2023 на суму 200 000, 00 грн. (платіжна інструкція № 0003390283); податкова накладна від 27.07.2023 на суму 200 000, 00 грн (платіжна інструкція № 0003391996).

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані із дотриманням або порушенням відповідачем вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України відносно зобов`язання платника податків скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін; встановленням обставин, що підтверджують/спростовують, що збитки, заподіяні через неналежне складення та реєстрацію податкових накладних; встановлення наявності/відсутності усіх елементів складу господарського правопорушення зі сторони відповідача: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду; встановлення наявності/відсутності причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. При цьому причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Підставою позову позивач визначає порушення відповідачем вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до збитків в розмірі суми ПДВ, право на який у формі податкового кредиту було втрачено позивачем.

Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже твердження позивача та відповідача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.

Суд надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного позивачем та відповідачем, встановив чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та навів мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Обставини справи встановлені судом.

05.07.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №5960/326.

За умовами договору (витяги) відповідач є підрядником, а позивач замовником.

Пункт 1.1.Підрядник зобов`язується виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені ремонтні роботи (надалі за текстом Договору - Роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Пункт 3.2. Ціна Договору становить 1 224 737,50 гри. крім того ПДВ 20% - 244 947,50 грн. Загальна ціна Договору з ИДВ складає 1 469 685,00 грн.

Пункт 4.1. Всі платежі за Договором здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок Підрядника або шляхом емісії простого векселя.

Пункт 4.3. Підрядник зобов`язується надати замовнику податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством з електронним підписом уповноваженої особи та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. замовник для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс «M.E.Doc».

Пункт 9.1. За невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством та умовами цього Договору.

9.9. У разі вчинення Підрядником порушень правил складання та реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі порушення встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України граничного строку реєстрації ПН/РК, Замовник має право нарахувати Підряднику штраф у розмірі суми податку на додану вартість за вказаними ПН/РК, а Підрядник зобов`язується сплатити зазначений штраф протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня направлення відповідної вимоги Замовником.

За виконані відповідачем роботи позивач заплатив та здійснив декілька платежів, зокрема 20.07.2023 та 27.07.2023.

Так, 20.07.2023 позивач заплатив відповідачу 200 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №0003390283 від 20.07.2023.

27.07.2023 позивач заплатив відповідачу 200 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №0003391996 від 27.07.2023.

Проте відповідач податкові накладні здійснених платежів не зареєстрував.

Відповідач підтвердив, що у день надходження грошових коштів від позивача за платіжною інструкцією № 0003390283, а саме 20.07.2023 ним складена податкова накладна № 25 на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 33 333,33 грн. А також у день надходження грошових коштів від Позивача за платіжною інструкцією № 0003391996, а саме 27.07.2023 Відповідачем складена податкова накладна №32 від 27.07.2023 на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 33 333,33 грн.

Також відповідач зазначив, що зазначені податкові накладні №25 від 20.07.2023 та №32 від 27.07.2023 після накладення електронного цифрового підпису було надіслано в ДПС України за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку, а саме: 15 серпня 2023 ТОВ «ЦЕНТРА-БУД» надіслано в ДПС України податкові накладні №25 від 20.07.2023 та №32 від 27.07.2023. Складання податкових накладних та їх направлення до контролюючого органу Відповідач здійснив у відповідності з вимогами норм Податкового кодексу України, в тому числі щодо строків складання податкових накладних, порядку складання та строків подання на реєстрацію. Отже, зазначені вище обставини підтверджують, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРА-БУД» обов`язок із складання податкових накладних виконано. Однак, податкові накладні, надіслані відповідачем 15.08.2023 не були прийняті контролюючим органом.

Суд встановив, що зі змісту квитанції №1 вбачається, що податкова накладна № 25 від 20.07.2023 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 15.08.2023 в 10:42:51; зі змісту квитанції №1 вбачається, що податкова накладна № 32 від 27.07.2023 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 15.08.2023 в 10:42:30.

За даними цих квитанцій «документ не може бути прийнятий порушено вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3061018358 Володимир Кушнарьов). Зареєстровані особи: директор з 10.08.2023 по 15.08.2023, директор з 11.08.2023 по 10.08.2025.

16.11.2023 Листом Державної податкової служби України № 34266/6/99-00-12-02-05-06 товариство «Центра-Буд» повідомлено, що 11.08.2023 товариством набуто статусу суб`єкта електронного документообігу відповідно до першого надісланого електронного документа. Відповідно до ст. 6 закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа використовується електронний підпис, накладенням якого завершується створення такого документа. Податкові накладні, надіслані на реєстрацію ТОВ «Центра-Буд» створено ОСОБА_1 в період з 17.07.2023 по 31.07.2023 до набуття ним права підпису таких електронних документів. Відповідні квитанції із зазначеними причинами неприйняття було надіслано.

14.02.2024 відповідач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової служби України із вимогами про визнання протиправною відмову в прийнятті до реєстрації податкових накладних №25 від 20.07.2023 та №32 від 27.07.2023. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 відкрито спрощене провадження по справі № 320/25781/24.

За даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 21.02.2025 відсутні дані про постановлення рішення по суті позовних вимог.

Заразом судом надано оцінку цим доказам (відомостям справи № 320/25781/24, позову, ухвал) та встановлено, що справа № 320/25781/24 не впливає на вирішення цієї справи, оскільки не пов`язана предметом та підставами позову, а рішення у справі №320/25781/24 не впливатиме на результат розгляду цієї справи.

Судом встановлено на підставі належних доказів і відповідачем підтверджено, що податкові накладні № 25 від 20.07.2023 та № 32 від 27.07.2023, кожна на суму 200 000, 00 грн не були прийняті Державною податковою службою України у зв`язку порушенням вимог статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3061018358 Володимир Кушнарьов), податкові накладні, надіслані на реєстрацію ТОВ «Центра-Буд» створено ОСОБА_1 в період з 17.07.2023 по 31.07.2023 до набуття ним права підпису таких електронних документів.

Судом встановлено, що в порушення вимог норм статті 201 Податкового кодексу України відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 66 666, 66 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Таким чином, позивач втратив право на податковий кредит на суму 66 666,66 грн.

Згідно п.198.3ст.198 ПКУ право на податковий кредит має платник ПДВ у межах господарської діяльності протягом звітного податкового періоду за всіма покупками, незалежно від напрямку їх використання.

Однак, перешкодою для визнання податкового кредиту є відсутність належним чином оформлених підтверджуючих документів, визнаних п.198. 6 ст.198 ПКУ, а саме не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Таким чином, у зв`язку із відсутністю реєстрації податкових накладних зі сторони відповідача, позивач втратив право на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначеного згідно з розділом V ПКУ, що призвело до збитків на загальну суму невідшкодованого ПДВ на суму 66 666, 66 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 II України (пункт 3 Наказу № 1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових наклад і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України). Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця (виконавця) товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України унормовано наступне. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За даними постанови Верховного Суду від 01.12.2023 року у справі № 926/3347/22 обов`язок доведення наявності збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. Чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи непроведення ним відповідної перевірки, оскільки права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може. Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 справа № 916/334/22 зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Суд встановив, що позивач оплатив виконані роботи відповідачем і відповідач був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні датою зарахування коштів від позивача.

Сума ПДВ, яку позивач заплатив відповідачу у складі оплати виконаної роботи, мала бути додана позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав, чим позбавив позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 66 666, 66 грн, що спричинило для позивача збитки на цю суму.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21. Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків. У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд виснував, що оскільки відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 зазначила, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних

Відтак, бездіяльність відповідача, пов`язана із не реєстрацією податкових накладних перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем з метою зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, а тому позивачу спричинено збитки в сумі 66 666, 66 грн.

Підсумовуючи викладене суд встановив, що відповідач не дотримався та порушив вимоги пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України відносно зобов`язання платника податків, а саме не склав податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін; суд встановив обставини, які підтверджують, що збитки заподіяні позивачу через неналежне складення та реєстрацію податкових накладних; суд встановив наявність усіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача: 1) протиправна поведінка (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливий результат такої поведінки - збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду; суд встановив наявність причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. При цьому причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода є об`єктивним наслідком поведінки відповідача як завдавача шкоди, отже, доведено, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Штраф в сумі 66 666, 66 грн, нарахування якого обґрунтовано п.9.9 Договору, підлягає стягненню з огляду на допущені відповідачем порушення умов договору відносно порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вирішив задовольнити позов повністю.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центра-Буд» (м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, код ЄДРПОУ 41941762) на користь Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (49008, м. Дніпро, вул. Горобців Братів, будинок 28, код ЄДРПОУ 31793056) збитки в сумі 66 666, 66 грн. та штраф в сумі 66 666, 66 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центра-Буд» (м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, код ЄДРПОУ 41941762) на користь Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (49008, м. Дніпро, вул. Горобців Братів, будинок 28, код ЄДРПОУ 31793056) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.02.2025

Суддя Н.С. Скриннікова