Рішення

від 21.02.2025 по справі 906/1195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1195/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Максюта М.О. - довіреність №1/66/9-297 від 02.01.2025,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"

про стягнення 373 595,25грн.

Процесуальні дії по справі.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення 373 595,25грн, з яких: 124 531,75 грн пені та 249 063,50грн штрафу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.12.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.12.2025.

18.12.2025 через електронний суд від відповідача надійшли такі документи:

- відзив на позовну заяву з додатками (а.с.22-26);

- заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.27-33);

- клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.34-39).

18.12.2024 через електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.40-60).

Ухвалою господарського суду від 22.01.2025 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.02.2025 об 11:00.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та просив позов задовольнити. Вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2025 не з`явився, про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа "Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене позовне провадження)" від 02.12.2024 по справі №906/1195/24 у його електронний кабінет (а.с.21).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судове засідання 17.02.2025 явка представників сторін обов`язковою не визнавалась; неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 17.02.2025 заслухано вступне слово представника позивача, оголошено зміст відзиву відповідача на позов, досліджено матеріали справи, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено до 21.02.2025 до 10:00 ухвалення та проголошення судового рішення.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2025 повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №906/1195/24 відкладено до 10:00 21.02.2025.

У судове засідання 21.02.2025 на проголошення рішення з`явився представник позивача.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №32/БзС від 14.08.2024. Позивач вказує, що умовами укладеного між сторонами договору було передбачено поставку відповідачем товару згідно переліку, зазначеного у специфікації, у строк - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником, але не пізніше ніж до 31.08.2024. Однак, станом на 17.09.2024 постачальником не було передано замовнику товар, чим порушено взяті на себе зобов`язання стосовно виконання умов договору. У зв`язку з непоставкою товару, позивач направляв на поштову адресу відповідача повідомлення про розірвання договору.

Відповідач у відзиві від 17.12.2024 на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між сторонами договору, поставка товару починається з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником, однак вказує, що позивачем не наведено жодних фактів здійснення ними письмової або телефонної заявки щодо поставки товару (а.с.22-26). Відповідно вважає, що у відповідача не виникло обов`язку поставити обумовлений в договорі товар позивачу, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив від 18.12.2024 вказує, що в укладеному між сторонами договорі узгоджено істотну умову щодо строку поставки, а саме, що зобов`язання мало бути виконано не пізніше 31.08.2024 (а.с.40-60). Доводить, що умова щодо попередньої домовленості сторін, або щодо звернення замовника не може в такому випадку вважатися істотною, адже сторонами узгоджено кінцевий строк такої поставки, відтак, товар мав бути поставлений у визначений договором строк. Зазначає, що з директором ТОВ "Житомирська торгова компанія" Кіндруком В.М. як до підписання договору, так і після його підписання і до моменту розірвання договору велись телефонні розмови представниками позивача на підтвердження чого представник позивача долучив рапорт начальника групи планування позивача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.08.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) укладено Договір №32/БзС, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується у визначені договором строки поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (а.с.50-60).

У п.3.1. договору, сторони погодили, що ціна цього договору складає 3 558 050,00 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч гри. 00 коп.) без ПДВ.

Розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару з відстрочкою платежу до 10 робочих днів з дати документального підтвердження постачальником замовнику доставки товару згідно накладної (п. 4.1. договору).

За умовами п. 5.1. строк поставки товару за цим договором протягом 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником. Строк поставки товару здійснюється до моменту припинення та/або скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ", але не пізніше ніж до 31.08.2024 року.

У разі невиконання зобов`язань постачальником Замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це постачальника у строк 10 календарних днів (п.п.7.2.1. договору).

Відповідно до п.7.3. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.

Пунктом 8.3 договору сторони передбачили відповідальність постачальника:

- за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки чи не надання документів у термін, викладений п. 5.7. договору замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п.12.1 договору).

Пунктом 12.7 договору сторони погодили, що дія даного договору припиняється, зокрема, в односторонньому порядку згідно п.1.3, п.5.7., п.7.2.1, п.8.3,, п. 8.4., п.8.5. договору.

Договір №32/БзС від 14.08.2024 підписано представниками сторін та їх підписи скріплено печатками Військової частини та Товариства.

У Специфікації на товар, яка є додатком №1 до договору №32/БзС від 14.08.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 3 558 050,00 грн (а.с.60).

У зв`язку з непоставкою постачальником товару, у встановлений у договорі строк, замовник направив на поштову адресу відповідача лист - повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за вих. №2773 від 18.09.2024, у якому посилаючись на порушення термінів виконання договору повідомив про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 28.09.2024 (а.с.13).

За порушення умов договору позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 124 531,75грн пені за період з 25.08.2024 по 28.09.2024 та 249 063,50грн 7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 373 595,25грн, з яких: 124 531,75грн - пені (0,1% пені за порушення строків виконання зобов`язання) та 249 063,50грн - штрафу (7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів).

Як встановлено судом, між сторонами був укладений Договір №32/БзС від 14.08.2024, відповідно до п.1.1. постачальник зобов`язується у визначені договором строки поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

У п.3.1. договору, сторони погодили, що ціна цього договору складає 3 558 050,00 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч гри. 00 коп.) без ПДВ

У Специфікації на товар, яка є додатком №1 до договору №32/БзС від 14.08.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 3 558 050,00 грн.

За умовами п.5.1. строк поставка товару за договором протягом 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником. Строк поставки товару здійснюється до моменту припинення та/або скасування в Україні правового режиму воєнного стану, але не пізніше ніж до 31.08.2024 року.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не було поставлено товар в строки, передбачені п.5.1. договору, нарахував відповідачу пеню за період з 25.08.2024 по 28.09.2024 та штраф за прострочення поставки товару на 30 днів.

Відповідач у відзиві вказує, що поставка товару починається з моменту надання письмової або телефонної заявки замовником, але вважає, що позивачем не доведено факту здійснення ним письмової або телефонної заявки на поставку товару, відповідно посилається на те, що у відповідача не виник обов`язок поставити позивачу товар.

Виходячи з умов п.5.1 договору поставки, сторони погодили, що поставка товару має відбувати за заявкою позивача (письмовою чи телефонною).

Позивач у позовній заяві вказує, що з урахуванням дати підписання договору, а саме 14.08.2024 та положень п.5.1 договору, відповідачем прострочено виконання зобов`язання поставки починаючи з 25.08.2024 і станом на 28.09.2024 року (дата розірвання договору) прострочка становить 35 днів.

В судовому засіданні 17.02.2025 представник позивача пояснив, що уповноважена особа позивача - Рослов В.А., заявку на постачання товару здійснив в телефонному режимі в розмові з директором ТОВ "Житомирська торгова компанія" Василем Кіндруком, що підтверджує рапортом від 06.09.2024 (а.с.48).

Дослідивши рапорт від 06.09.2024, судом з його змісту не встановлено дати в яку саме директору відповідача Василю Кіндруку було подано Віталієм Рословим телефонну заявку на постачання товару за договором №32БзС від 14.08.2024. Рапорт складено 06.09.2024 і він не містить вказівки, що заявка керівнику відповідача була подана саме 14.08.2024. При цьому, в рапорті відсутній номер телефону на який Рословим В.А. здійснювався дзвінок, а до матеріалів справи позивачем не надано будь-яких інших документів з яких можливо було б встановити точну дату телефонної заявки позивача на поставку товару, про яку йдеться у рапорті від 06.09.2024 (роздруківку та/або скіншот телефонного дзвінка чи переписку з мобільного додатку тощо).

Отже, зазначений рапорт від 06.09.2024 не підтверджує факт здійснення 14.08.2024 року позивачем заявки відповідачу на поставку товару за договором №32/БзС.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази (листи, претензії, вимоги), які б підтвердили факт подання позивачем заявки відповідачу про поставку товару у строк, раніше ніж до 31.08.2024.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позивачем не доведено факту здійснення ним заявки відповідачу на поставку товару як 14.08.2024 так і до дня, що передував 31.08.2024, тобто даті, яка погоджена в п.5.1 договору, не пізніше якої товар мав бути поставлений відповідачем.

Водночас, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що у зв`язку з відсутністю заявки у відповідача не виникло обов`язку поставити позивачу товар, оскільки відсутність письмової чи телефонної заявки не може нівелювати обов`язок постачальника здійснити поставку товару у граничний строк, який визначено сторонами - 31.08.2024. Тобто, до цієї дати відповідач у будь-якому разі мав поставити обумовлений товар, незалежно від наявності або відсутності заявки.

Однак, відповідач в зазначений строк товар на суму 3 558 050,00 грн позивачу не поставив. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Непоставка товару в строк 31.08.2024 свідчить про порушення відповідачем договірних зобов`язань.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем поставки товару в строк, встановлений договором, позивач надіслав відповідачу повідомлення за №1/66/9-2773 від 18.09.2024 про розірвання в односторонньому порядку з 28.09.2024 договору №32/БзС, яке отримано відповідачем 20.09.2024 (а.с.13-14).

Вказане повідомлення позивача залишилося без реагування зі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

У п.п.7.2.1 договору сторони передбачили право замовника у разі невиконання зобов`язань постачальником достроково розірвати цей договір, повідомивши про це постачальника у строк 10 календарних днів.

Пунктом 12.7 договору сторони погодили, що дія даного договору припиняється в односторонньому порядку, зокрема, згідно п.7.2.1, п.8.3 договору.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару у встановлений у договорі строк, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Відповідач відповіді на повідомлення позивача від 18.09.2024 про розірвання договору не надав, що вказує на відсутність у нього заперечень щодо дострокового розірвання договору, відтак згідно наданих до матеріалів справи доказів договір є розірваним з 28.09.2024 на підставі п.п. 7.2.1 договору.

Доказів поставки позивачу товару до закінчення терміну дії договору відповідач суду не надав, тобто має місце прострочення виконання відповідачем зобов`язання у період з 01.09.2024 по 28.09.2024.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п.8.3 договору за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 124 531,75грн нараховану за період з 25.08.2024 по 28.09.2024 на суму непоставленого товару 3558 050,00грн.

Водночас, як встановлено судом вище, товар мав бути поставлений в строк до 31.08.2024.

Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи приписи наведеної норми, прострочка поставки товару за договором почалася 01.09.2024.

З огляду на викладене, суд за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон" здійснив перерахунок пені за період з 01.09.2024 по 28.09.2024 на суму непоставленого товару 3 558 050,00 грн та встановив, що обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору є пеня у розмірі 99 625,40 грн. У стягненні 24 906,35грн пені суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу за прострочення поставки, то відповідно до п.8.3 договору штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару стягується за прострочення поставки понад 30 календарних днів.

Позивач, посилаючись на просточення поставки відповідачем товару на 35 днів (з 14.08.2024 ар 25.08.2024) нарахував штраф в сумі 249 063,50 грн (3558050,00*7%).

Проте враховуючи, що у даному випадку як встановлено судом, прострочення виконання зобов`язання постачальника з поставки товару мало місце з 01.09.2024 та припинилось 28.09.2024 у зв`язку із одностороннім розірванням договору замовником, то підстави для стягнення штрафу відсутні, адже обумовлений для його стягнення строк - прострочка понад 30 календарних днів, не настав внаслідок припинення договірних зобов`язань. Період прострочення з 01.09.2024 по 28.09.2024 становить всього 28 днів.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Житомирська торгова компанія" штрафу у розмірі 249 063,50грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 99 625,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 24 906,35грн пені та 249 063,50грн штрафу суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 494,38грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, буд. 7, офіс 316; код ЄДРПОУ 43672760) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ):

- 99 625,40 грн - пені,

- 1 494,38 грн - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.02.25

Суддя Кравець С.Г.

Надіслати:

1 - позивачу (ЄДРПОУ 08803508) - Електронний Суд,

2 - відповідачу (ЄДРПОУ 43672760) - Електронний Суд,

3 - представникам сторін - Електронний Суд.