Рішення

від 11.02.2025 по справі 910/2237/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025Справа № 910/2237/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна»

про стягнення 6 732 330, 00 грн

за участю представників:

від позивача: Пікульська К.В.

від відповідача (заявника): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (далі - ТОВ «Далгакиран Компресор Україна», відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 6 732 330, 00 грн за договором поставки № 206/22 від 22.02.2022.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 14.01.2025 у задоволенні позову АТ «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» про стягнення 6 732 330, 00 грн було відмовлено.

Після ухвалення вказаного судового рішення до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення судових витрат на правничу допомогу, про що заявляв відповідач під час розгляду справи, у якій заявник просить стягнути з АТ «Укргазвидобування» витрати на правничу допомогу в сумі 45 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.

Зі свого боку позивач (АТ «Укргазвидобування») подав заперечення щодо стягнення заявленої суми, в яких зазначив, що заявник не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу та порушив процесуальні строки надання доказів понесення таких витрат, що є підставою для відмови та залишення поданої заяви без розгляду. Крім того позивач вважав, що заявлена сума витрат є неспівмірною з обсягом наданих послуг, а тому просив у разі ухвалення судом рішення про стягнення з АТ «Укргазвидобування» витрат на правничу допомогу зменшити їх розмір до 1 грн.

У судове засідання представник заявника (відповідача) не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти задоволення заяви ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» заперечив, просив залишити її без розгляду або зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в цій частині докази, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд відхиляє заперечення позивача стосовно пропуску відповідачем строку на подання доказів вказаних витрат, оскільки із протоколу судового засідання від 14.01.2025 (день ухвалення судового рішення) вбачається, що представник відповідача зробив заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та 20.01.2025 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій надав докази понесення витрат на правничу допомогу. Отже відповідач дотримав відповідний процесуальний строк.

Також представник позивача вказував, що ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» при подачі відзиву не надало попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови у розподілі цих витрат.

Проте правовий аналіз ч. 1 ст. 124 ГПК України свідчить, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відмови стягненні таких витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 45 000 грн. відповідач надав копії:

- свідоцтва серії ВЛ № 1415 від 17.02.2023 про право на зайняття адвокатською діяльністю Мойсець Б.В.;

- ордеру серії АС № 1088270 від 19.03.2024, виданого адвокатом Мойсець Б.В. на надання правничої допомоги ТОВ «Далгакиран Компресор Україна»;

- договору від 13.03.2024 про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським Бюро «Богдана Мойсейця» та ТОВ «Далгакиран Компресор Україна»;

- додаткової угоди № 4 від 21.03.2024 до вказаного договору, в якій сторони погодили порядок оплати та вартість юридичних послуг за надання правової допомоги по справі № 910/2237/23 на суму 45 000,00 грн;

- акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.01.2025 із зазначенням переліку наданих послуг на суму 45 000,00 грн;

- платіжної інструкції № 42118 від 16.01.2025 на суму 45 000,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка має невеликий ступінь складності (стягнення штрафних санкцій); розгляд справи в загальному позовному провадженні; строк розгляду справи, під час якого провадження зупинялося до набрання законної сили рішенням у пов`язаній справі; обсяг виконаної адвокатом роботи при підготовці заяв по суті позову (відзиву, заперечень, пояснень) та процесуальних клопотань; кількість судових засідань (4) та участь у них представника відповідача; формування та викладення своєї позиції адвокатом відповідача на кожен довід АТ «Укргазвидобування»; звільнення відповідача у даній справі від обов`язку доказування більшості обставин (щодо відсутності порушення господарського зобов`язання), які були встановлені в іншій справі (до якої зупинялось провадження).

За таких обставин, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним зі складністю розгляду справи, а тому вважає за необхідне зменшити суму витрат заявника на правничу допомогу з 45 000,00 грн до 15 000,00 грн.

Отже вимоги відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.

При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Лук`яненка Левка, буд. 9, ідентифікаційний код 33399780) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

У іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 11 лютого 2025 року.

Повне додаткове рішення складене 21 лютого 2025 року.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.

Суддя К. І. Головіна