Ухвала

від 21.02.2025 по справі 910/1620/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.02.2025Справа № 910/1620/25Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» про забезпечення позову

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ»

про стягнення 841 500, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2025 через систему «Електорнний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 18017573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39778632) суму заборгованості за договором підряду N 12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 у розмірі 841 500,00 грн., з яких: сума основного боргу - 389 000,00 грн., штрафні санкції - 452 500,00 грн.

12.02.2025 через систему «Електорнний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» звернулося з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (група приміщень), загальною площею 48,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 88, приміщення 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2903287080000, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 18017573).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, шляхом подання до суду: зазначення відомостей про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету; ордера на підтвердження повноважень Панов Д.І., як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" на надання правової допомоги, у якому зазначено вірну, повну назву суду, у якому надається правова допомога адвокатом та підпис адвоката; доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» про забезпечення позову повернуто заявнику.

19.02.2025 через систему «Електорнний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» через свого представника звернулося з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (група приміщень), загальною площею 48,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 88, приміщення 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2903287080000, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 18017573).

Заява про забезпечення позову заявником обґрунтована наступним. Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (надалі - Позивач/Генпідрядник) та ТОВ «Виробнича фірма «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» (надалі - Відповідач/Підрядник) укладено Договір підряду N 12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 (далі - «Договір») на виконання комплексу підрядних робіт з улаштування системи відеоспостереження та системи контролю доступу (СКД) в паркінгу N 7.9. (надалі - «Роботи») в складі «комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони) на проспекті Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика у Подільському районі м. Києва (VII мікрорайон 3 черга, паркінг 7.9.)». На виконання умов Договору Позивачем було виконано умови цього Договору та сплачено Відповідачу авансований платіж в розмірі 389 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023. Водночас, Відповідачем Роботи не були виконані взагалі, у зв`язку з чим Відповідачеві було направлено вимогу від 31.01.2025 №116 про дострокове розірвання (припинення) договорів та повернення грошового авансу (боргу). Крім того, у зв`язку із простроченням Відповідачем строків виконання Робіт, Позивачем було нараховано штрафні санкції в розмірі 452 500,00 грн. Також повідомляємо суд, що 11.02.2025 окрім цього позову ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» було подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про повернення ТОВ «ВФ «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 293 298,02 грн. Отже, сума грошових зобов`язань ТОВ «ВФ «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» перед ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» є значною та потребує забезпечення позову за таких підстав. Відповідно до витягу №5004989337825 від 07.02.2025 у Відповідача наявне нерухоме майно: нежитлове приміщення (група приміщень), загальною площею 48,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 88, приміщення 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2903287080000. Як стало відомо Позивачу, Відповідач намагається продати вищевказаний об`єкт нерухомості, про що свідчить об`ява на сайтах: www.rieltor.ua, www.olx.ua, www.dom.ria.com/uk тощо (витяг із сайту додається). Розміщення Відповідачем об`яви про продаж власного нерухомого майна є активними підготовчими діями щодо реалізації майна спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Отже, у Позивача існує обґрунтоване припущення відносно того, що Відповідач за час розгляду майбутньої справи відчужить спірне майно або ж використає його в якості забезпечення своїх зобов`язань перед третіми особами, що не дозволить Позивачу відновити своє порушене право в межах майбутнього судового процесу та зумовить останнього ініціювати додаткові судові спори.

До заяви про забезпечення позову представником позивача додано копію: договору (угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024; додаткової угоди № 7 до договору (угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024, ордеру серії АІ №1824802 від 17.02.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 7280/10 від 07.12.2018, інформацію сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», фото з сайту www.rieltor.ua, www.olx.ua, www.dom.ria.com/uk.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.09.2023 № 917/453/23 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Саме по собі існування заборгованості відповідача перед позивачем внаслідок порушення ТОВ «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ІНВЕКС ТЕЛЕКОМ» умов Договору підряду № 12/09-ПР/23-7В7.9 від 12.09.2023 не є безумовною обставиною ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем також не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

Отже доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 139, 140, 233-235, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 254, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА