Рішення

від 21.02.2025 по справі 910/14501/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2025Справа №910/14501/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій"

про стягнення заборгованості у розмірі 216 922,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" про стягнення заборгованості у розмірі 216 922,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" стверджує, що ним 09.05.2024 помилково було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" кошти в розмірі 200 000,00 грн за проектом договору на виконання робіт (присвоєно проекту договору номер "19/04-ПР/24-10В10.17"), який сторонами не укладався.

Позивач вважає, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" було перераховано на банківських рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" кошти в розмірі 200 000,00 грн 09.05.2024, то відповідач мав повернути грошові кошти в той самий день, проте, незважаючи на вимоги позивача, дані кошти відповідачем так і не були повернуті, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" безпідставно набутих коштів у розмірі 200 000,00 грн, а також нарахованих на вказану суму за період з 10.05.2024 по 19.11.2024 3% річних у розмірі 3 180,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 742,40 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 603,08 грн та очікує нести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14501/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі №910/14501/24 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" 02.12.2024 о 20 год. 15 хв., про що судом було отримано інформацію 03.12.2024 о 10 год. 06 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 02.12.2024 вручена відповідачу 03.12.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/14501/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" вправі було подати відзив на позов у строк до 18.12.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

15.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" було сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо від сторін не надходило, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Укрексімбанк", кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №40582 від 09.05.2024.

У платіжній №40582 від 09.05.2024 у графі "Призначення платежу" вказано - сплата за підрядні роботи згідно Договору №19/04-ПР/24-10В10.17 від 19.04.2024, у т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.

12.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" на адресу місцезнаходження (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7) вимогу вих. №1405 від 05.09.2024, в якій, посилаючись на помилковість перерахування кошів у розмірі 200 000,00 грн, просило повернути безпідставно набуті кошти за вказаними реквізитами позивача. За інформацією з пошукової системи відстежень поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0411200025482 (вимога вих. №1405 від 05.09.2024) була вручена відповідачу 26.09.2024.

08.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" на адресу місцезнаходження (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7) повторну вимогу вих. №1699 від 07.11.2024, в якій, посилаючись на помилковість перерахування кошів у розмірі 200 000,00 грн, просило повернути безпідставно набуті кошти за вказаними реквізитами позивача. За інформацією з пошукової системи відстежень поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0411200068580 (вимога вих. №1699 від 07.11.2024) була вручена відповідачу 11.11.2024.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що правові підстави для перерахунку ним відповідачу коштів у розмірі 200 000,00 грн відсутні, а відтак наявні підстави для їх стягнення як безпідставно набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" згідно ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також нарахованих а вказану суму коштів за період з 10.05.2024 по 19.11.2024 3% річних у розмірі 3 180,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 742,40 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було перераховано згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів №40582 від 09.05.2024 на користь відповідача кошти у розмірі 200 000,00 грн в якості оплати за підрядні роботи згідно Договору №19/04-ПР/24-10В10.17 від 19.04.2024, про що зазначено у графі "призначення платежу" даної платіжної інструкції.

В свою чергу, позивачем вказує, що сторонами обговорювалось кладення договору, якому планувалось присвоїти номер 19/04-ПР/24-10В10.17, однак ні даний договір, ні будь-який інший з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" не був укладений, в той час як бухгалтерією Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" було помилково перераховано відповідачу кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідач своїм правом на спростування доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" не скористався, доказів укладення будь-якого правочину, на підставного якого у позивача перед відповідачем могли виникнути грошові зобов`язання (зокрема направлення відповіді / заперечень проти направлених позивачем двох вимог) матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведене та керуючись приписами ст.ст. 13, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач помилково перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" кошти у розмірі 200 000,00 грн.

З огляду на наведене, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Згідно з частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України об`єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з пунктом частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у тотожних правовідносинах, зазначивши, що обов`язок поновлення порушеного права шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виникає у набувача наступного дня після їх отримання (постанови від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 11.02.2025 у справі №910/14481/23).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти у розмірі 200 000,00 грн до 10.05.2024 включно (наступний день від настання події, з якою пов`язано його початок, - одержання безпідставно набутих коштів від позивача).

Відповідачем до суду доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 200 000,00 грн не подано і в матеріалах справи такі докази відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 200 000,00 грн є обґрунтованими, повністю підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" нарахованих на суму 200 000,00 грн за період з 10.05.2024 по 19.11.2024 3% річних у розмірі 3 180,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 742,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" прийшло до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів виходячи з 10.05.2024 та саме із цієї дати нараховує 3% річних та інфляційні втрати, однак, враховуючи приписи статті 253 Цивільного кодексу України, обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" повернути позивачу безпідставно набуті кошти виник на наступний день після отримання таких коштів - 10.05.2024, а відтак відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 11.05.2024.

Таке трактування судом приписів ст.ст. 253, 1212 Цивільного кодексу України відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України), адже будь-який набувач / боржник повинен мати час на реалізацію правомірної поведінки - виявити факт надходження коштів, ідентифікувати їх як безпідставно набуті та здійснити банківський переказ на їх повернення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з 11.05.2024 по 19.11.2024, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 163,93 грн та інфляційних втрат у розмірі 13 742,40 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" підлягають стягненню безпідставно набуті кошти у розмірі 200 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 13 742,40 грн та 3% річних у розмірі 3 163,93 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.

Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 216 922,73 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 603,07 грн (216 922,73 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" заборгованості у розмірі 216 922,73 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" сплачено судовий збір у розмірі 2 603,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №182784251 від 21.11.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 0,01 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/14501/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 603,07 грн, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказана сума судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач вказує, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 603,08 грн та очікує нести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" в межах справи №910/14501/24 здійснювалось адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7280/10 від 07.12.2018) на підставі Договору (Угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024 та ордеру серії АІ №1487420 від 15.11.2024.

Згідно Договору (Угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024 (надалі - Договір від 26.02.2024), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" (клієнт) та адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем (адвокат), клієнт в порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією Угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта.

Пунктом 2.2 Договору від 26.02.2024 передбачено, що послуги можуть замовлятися в письмовій або усній формі.

На підтвердження надання правової допомоги, відповідно до умов цього договору адвокатом складається акт наданих послуг і направляється клієнту (п. 2.3 Договору від 26.02.2024).

Згідно п. 4.1 Договору від 26.02.2024 вартість послуг передбачених п. 1.1 договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

За умовами п. 4.2 Договору від 26.02.2024 якщо інше не узгоджено окремо, клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів, з дня набрання рішення суду по справі законної сили.

Оплата за надані послуги здійснюється клієнтом готівкою або шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок адвоката, який вказаний у пункті 9 цієї угоди. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає Довідку про оплату (п. 4.3 Договору від 26.02.2024).

У Додатковій угоді №8 від 15.11.2024 до Договору від 26.02.2024 сторонами було погоджено надання адвокатом правової допомоги клієнту у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" (код ЄДРПОУ 44615635) безпідставно набутих грошових коштів.

У пункті 2 Додаткової угоди №8 від 15.11.2024 на умовах п. 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення цієї справи складатиме 25 000,00 грн.

Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судовому засіданні), що зазначається у акті наданих послуг (п. 3 Додаткової угоди №8 від 15.11.2024).

У пункті 4 Додаткової угоди №8 від 15.11.2024 на умовах п. 4.2 договору сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів, з дня набрання рішення суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 судом було надано оцінку складності справи №910/14501/24 з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказували на незначну складність даної справи, внаслідок чого було вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Варто відзначити, що обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, також був незначним - платіжна інструкції, дві вимоги із доказами їх направлення відповідачу, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу. Крім того, дана категорія спорів відзначається усталеною судовою практикою, в тому числі касаційного суду.

Також з огляду на спірні правовідносини вбачається, що здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (один період, одна сума) також було нескладним та не потребувало витрати значного часу адвокатом, тим більше досвід роботи його у сфері надання професійної правничої допомоги складав на дату подання позову майже шість років.

В свою чергу, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, у зв`язку з чим правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" зводилась до складання позову та подання його до суду, і відповідно не потребувала виконання адвокатом додаткових робіт (наприклад, подання відповіді на відзив, участі в судових засіданнях тощо).

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 25 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи, яка, зокрема розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу, у зв`язку з чим суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 79, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія Планета Технологій" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7; ідентифікаційний код 44615635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, буд. 4-В, приміщення 295; ідентифікаційний код 39778632) безпідставно набуті кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 742 (тринадцять тисяч сімсот сорок дві) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 3 163 (три тисячі сто шістдесят три) грн 93 коп., судовий збір у розмірі 2 602 (дві тисячі шістсот дві) грн 87 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 21.02.2025.

Суддя Р.В. Бойко