Рішення

від 21.02.2025 по справі 910/14796/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2025Справа № 910/14796/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна»

про стягнення 400000,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішем» (далі - позивач, ТОВ «Мішем») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Лідертрансбуд Україна») безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що перераховані відповідачу грошові кошти на вказану вище суму є такими, що набуті відповідачем без достатніх правових підстав (безпідставно набутим майном) за рахунок позивача, оскільки між сторонами не існує жодних господарських правовідносин, у зв`язку з чим ці кошти підлягають поверненню на користь позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/14796/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 09.12.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно з позовом від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Лідертрансбуд Україна» в межах ціни позову в розмірі 400 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2024 у задоволенні заяви ТОВ «Мішем» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду від 09.12.2024 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610214946931 та інформацією з офіційного сайту «Укрпошта».

13.01.2025 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній був ознайомлений 20.01.2025, про що зроблений відповідний запис на вказаній заяві.

22.01.2025 від адвоката І.В. Скічко надійшла заява про вступ у справу як представника ТОВ «Лідертрансбуд Україна», в якій останній просив суд залучити його у справу як представника відповідача та надати доступ до електронної справи № 910/14796/24 у підсистемі «Електронний суд».

27.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов, обґрунтоване тим, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи після спливу такого строку, а оскільки відповідач потребує додаткового часу для обґрунтування своєї правової позиції, то існує необхідність у продовженні строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 31.01.2025 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов було відмовлено.

Крім того, у вказаному клопотанні представник відповідача зазначав, що між сторонами з липня 2024 року існують господарські правовідносини, у зв`язку з якими відповідач здійснив поставку товару (бетону) на загальну суму 1 357 785,00 грн, про що були надані копії видаткових накладних, підписані відповідачем за допомогою кваліфікованого електронного підпису, направлені позивачеві за допомогою електронної системи документообігу M.E.Dос та отримані ним, що підтверджується електронною відміткою на видаткових накладнихта електронними квитанціями, а також надані копії товарно-транспортних накладних, проте вказані первинні документи відповідачем підписані не були.

Також представник відповідача зазначав про намір надати суду докази поставки зазначеного товару, що потребує додаткового часу.

14.02.2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній додатково зазначав, що видаткові накладні були підписані відповідачем за допомогою кваліфікованого електронного підпису та отримані позивачем за допомогою електронної системи документообігу M.E.Dос, що підтверджується електронною відміткою на видаткових накладних та електронними квитанціями від 23.08.2024, однак підписані позивачем не були, проте реальність поставки товару позивачу за вказаними видатковими накладними підтверджується податковими накладними № 170 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239152942), № 191 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239151135), № 151 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239148842), № 162 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239152088) та № 142 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239153551), складеними та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у встановлені ПК України терміни.

Таким чином, на думку представника відповідача, у позивача фактично існує заборгованість перед відповідачем у розмірі 957 784,98 грн, а обґрунтування позовних вимог відповідача не відповідають дійсності. Окрім цього, 11.11.2024 відповідачем складений та за допомогою електронної системи документообігу М.E.Doc направлений позивачеві акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 30.09.2024, який був отриманий ним, що підтверджується електронною відміткою на документі та електронною квитанцією.

Також представник відповідача зазначав про намір надати суду докази поставки зазначеного товару, що потребує додаткового часу.

Частиною четвертою ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 ТОВ «Мішем» було перераховано на рахунок отримувача - ТОВ «Лідертрансбуд Україна» (код 44541684) грошові кошти у загальному розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 394 на суму 200 000,00 грн та № 395 на суму 200 000,00 грн (призначення платежу: оплата за товар зг. договору № 15-07/24-1 від 15.07.2024), копії яких надані в матеріали справи.

07.11.2024 ТОВ «Мішем» було видано наказ № 07/11/2024 про створення комісії для проведення інвентаризації наявних первинних документів з ТОВ «Лідертрансбуд Україна».

За результатами роботи комісії був складений Акт № 1-11/11/2024 від 11.11.2024, згідно з яким на підприємстві ТОВ «Мішем» не виявлено договорів та первинних документів з ТОВ «Лідертрансбуд Україна».

12.11.2024 ТОВ «Мішем» звернулось до ТОВ «Лідертрансбуд Україна» з вимогою вихідний № 315 від 12.11.2024, в якій просило негайно повернути безпідставно отримані 01.08.2024 грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн та за реквізитами зазначеними у вказаній вимозі.

Вказана вимога була надіслана на адреси ТОВ «Лідертрансбуд Україна»: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 19, корпус 3 та 03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 2-В, нежитлове приміщення (офіс) 24, на підтвердження чого надані копії описів, накладних Укрпошта № 0812901364766 та № 0812901364758 та фіскальних чеків від 12.11.2024, однак залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, у нього відсутні будь які правовідносини з відповідачем, будь-які договори та первинні документи бухгалтерського обліку між сторонами не укладалися, отже, відсутні правові підстави для отримання відповідачем спірних грошових коштів, які помилково були перераховані останньому з рахунку позивача, у зв`язку з чим вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя ст. 1212 ЦК України).

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний висновок, вивалений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ЦК України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування господарських правовідносин або наявності попередніх домовленостей щодо перерахування спірних грошових коштів, суд дійшов висновку, що дані обставини свідчать про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Як вже вказувалося судом, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 394 від 01.08.2024 на суму 200 000,00 грн та № 395 від 01.08.2024 на суму 200 000,00 грн за призначенням платежу: оплата за товар зг. договору № 15-07/24-1 від 15.07.2024, однак матеріали справи такий договір не містять.

За доводами позивача, він ніколи не укладав такий договір з відповідачем та був зазначений у призначені платежу помилково.

Також позивач зазначав, що жодні докази наявності волевиявлення сторін на укладення договору відсутні, сторони не визначили строки виконання будь яких зобов`язань, не узгоджували порядок розрахунків за будь-якими зобов`язаннями та не домовлялися про будь-які інші умови договору, а отже між сторонами господарських правовідносин не виникло і не існує станом на теперішній час.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Між тим, відповідач зазначав про існування господарських правовідносин між сторонами з липня 2024 року та поставку позивачу товару на загальну суму 1 357 785,00 грн, на підтвердження чого були надані копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою та другою ст. 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку..

Пунктом 1.2. та 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Частиною другою ст. 9 Закону № 996-XIV, що кореспондується з п. 2.3. Положення № 88, передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Пунктами 2.2. Положення № 88 передбачено, що первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства (п. 2.4. Положення № 88).

Згідно з частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з п. 11.1. Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Дослідивши надані відповідачем видаткові накладні № ЛТУ00001373 від 25.07.2024 на суму 297 510,00 грн, № ЛТУ00001374 від 26.07.2024 на суму 269 025,00 грн, № ЛТУ00001392 від 29.07.2024 на суму 243 705,00 грн, № ЛТУ0000 1397 від 30.07.2024 на суму 276 937,50 грн та № ЛТУ0000 1399 від 31.07.2024 на суму 270 607,50 грн, судом встановлено, що вони не підписані зі сторони позивача та не містять печатки ТОВ «Мішем», про що також зазначається представником відповідача у наданому клопотанні.

Слід зазначити, що вказані видаткові накладні не підписані електронними підписами відповідача та мають посилання на договір: ЛТДУ усний договір поставки № 15-07/24-1 від 15.07.2024 із зазначенням керівника Арсентьєва Артема Вікторовича.

Тоді як, представником відповідача разом з письмовими поясненнями були надані також копії видаткових накладних № 1373 від 25.07.2024 на суму 297 510,00 грн, № 1374 від 26.07.2024 на суму 269 025,00 грн, № 1392 від 29.07.2024 на суму 243 705,00 грн, № 1397 від 30.07.2024 на суму 276 937,50 грн та № 1399 від 31.07.2024 на суму 270 607,50 грн підписані електронними підписами відповідача з відміткою про доставку контрагенту, проте які мають посилання на Договір: № б/н від 01.07.2023 (рахунок на оплату покупцю № 1108 від 22.07.2024) із зазначенням директора Карапетяна Артака, без зазначень даних ТОВ «Мішем» (ідентифікаційного коду юридичної особи, адреси місцезнаходження та контактів) та не містять підписів представників позивача та печатки ТОВ «Мішем».

Крім того, всі видаткові накладні мають аналогічні суми поставки, характеристику товару та дати, а також посилання на керівників, які на дати складення відповідачем видаткових накладних не мали статусу керівників, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань керівником ТОВ «Мішем» в період з 12.06.2024 є Григорян Гайк Славович.

Однак, доказів укладання між сторонами Договору № б/н від 01.07.2023, виставлення відповідачем рахунку на оплату покупцю № 1108 від 22.07.2024 та сплату позивачем спірних грошових коштів за платіжними інструкціями № 394 та № 395 від 01.08.2024 за поставку товару саме за Договором № б/н від 01.07.2023 відповідачем надано не було.

Також, із наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що частина з них не містить посилання на ТОВ «Мішем» в якості замовника/ вантажоодержувача - сторони поставки, а інша частина також не містить: підписів відповідальних осіб вантажоодержувача та відтиск печатки підприємства позивача.

Інших належних доказів поставки товару позивачу на оплачену ним суму за платіжними інструкціями № 394 та № 395 від 01.08.2024 та отримання вказаних грошових коштів відповідачем за належною правовою підставою в матеріали справи надано не було.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на реальність операцій з поставки оплаченого позивачем товару, що підтверджується податковими накладними № 170 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239152942), № 191 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239151135), № 151 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239148842), № 162 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239152088) та № 142 від 16.08.2024 (реєстраційний номер 9239153551), складеними та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у встановлені ПК України терміни, проте вказані податкові накладні в матеріали справи надані не були.

Між тим, слід зазначити, що Верховний суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зазначив, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (надання послуг) та їх прийняття.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення між сторонами договірних правовідносин або наявності попередніх домовленостей щодо перерахування спірних грошових коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у сумі 400 000,00 грн на користь відповідача, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача зазначених коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Також, позивачем у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору та витрат на орієнтовні витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн

Слід зазначити, що частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна» (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 2-В, нежитлове приміщення 24; ідентифікаційний код 44541684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішем» (43016, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Хмельницького Б., буд. 47, офіс 201; ідентифікаційний код 40121960) 400 000 (чотириста тисяч) грн 00 коп. основного боргу та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова