Ухвала

від 20.02.2025 по справі 916/463/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

"20" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/463/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод металевих виробів" (код ЄДРПОУ 41264567, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 31Б)

до відповідача: російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд.14, будівля 1)

про стягнення 1340520,00 грн. збитків

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод металевих виробів" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 1340520,00 грн. збитків.

Ухвалою від 13.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

За приписами ч.3 ст.174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

При цьому суд враховує, що позовні вимоги обґрунтовані завданням збитків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Так, згідно з ч.1 ст.29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

В силу ч.8 ст.29 ГПК України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність - позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Майно, з приводу якого виник спір, знаходилось за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 31Б.

Таким чином, даний спір підсудний Господарському суду Одеської області.

Приймаючи до уваги обставини справи та суб`єктний склад учасників судового процесу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004, держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету рф у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що рф, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням рф збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з рф.

У постановах від 18.05.2022 у справах у справах № 428/11673/19 та №760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Враховуючи викладене, суд констатує, що звертаючись із позовом до російської федерації позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією з цього питання.

Також, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про застосування у даній справі деліктного винятку, відповідно до якого будь-який спір, що виник на території України, навіть з іноземною країною, зокрема, й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що остання відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 163, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що є достатнім для прийняття її до розгляду і відкриття провадження у справі.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

За приписами ст.365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до ч. 1ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Листом №72/11-612/1-81401 від 13.10.2022 "Щодо припинення дії міжнародного договору" Міністерство закордонних справ України повідомило про розірвання дипломатичних відносин, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992 з 24.02.2022.

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України має місце зупинення функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльності її дипломатичних установ на території України.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №916/463/25 у порядку статті 367 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у встановленому порядку повідомлення відповідача неможливо як шляхом застосування дипломатичних інституцій, так і органами поштового зв`язку.

Проте суд, незважаючи на всі обставини, наведені вище, повинен зі своєї сторони вжити всіх максимально можливих заходів задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його хід, та забезпечити об`єктивний розгляд справи.

З огляду на це, суд вважає за необхідне використати додаткові альтернативні засоби повідомлення відповідача, а саме - запропонувати позивачу здійснити переклад ухвали Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі №916/463/25 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та здійснити подальше її поштове відправлення на адресу посольства російській федерації у країні за вибором позивача.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювати шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Керуючись ст.ст. 12, 20, 122, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження

3. Підготовче засідання призначити на "20" березня 2025 р. о 10:45. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 547 (5 поверх), тел. 0(482)307-955.

4. При направленні в судове засідання уповноважених представників учасників справи, останнім, відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, мати при собі документи, що підтверджують їх повноваження.

5. Запропонувати позивачу здійснити переклад ухвали Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі №916/463/25 від 20.02.2025 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та поштове відправлення вказаної ухвали на адресу посольства російській федерації у країні за вибором позивача. Докази направлення та вручення документів надати суду.

6. Запропонувати відповідачу не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують направлення відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам.

7. Роз`яснити, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

8. Запропонувати позивачу не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив.

9. Запропонувати відповідачу не пізніше десяти днів з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення.

10. Довести до відома учасників справи, що відповідно до вимог ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

11. Звернути увагу учасників справи, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

12. Попередити учасників справи, що за невиконання вимог господарського суду передбачена відповідальність у відповідності зі ст.135 Господарського процесуального кодексу України.

13. Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

14. Копію ухвали направити позивачу.

15. Повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснювати шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 20.02.2025, оскарженню не підлягає.