Рішення

від 12.02.2025 по справі 916/5723/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5723/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3; код ЄДРПОУ: 35818770)

до відповідача: TRANS TRADE RK SA (rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland; identification code: CHE-440.939.434) (ТРАНС ТРЕЙД РК СА, вул. Франсуа-Версонне, 11, 1207 Женева, Швейцарія; ідентифікаційний код: CHE-440.939.434; особа-нерезидент)

про стягнення 278 721,00 доларів США;

представники сторін:

від позивача Бондаренко Ю.С.,

від відповідача Коновалова Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з TRANS TRADE RK SA (ТРАНС ТРЕЙД РК СА) заборгованості за Форвардним контрактом № 2024/0823 від 23.08.2024 у розмірі 278 721,00 доларів США, що еквівалентно 11 662 996,62 грн.

Ухвалою від 03.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 139 955,96 грн.

08.01.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 13.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.02.2025, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

11.02.2025 відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

Частинами 3, 4 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи подання відповідачем заяви про визнання позову, перевіривши повноваження представника відповідача щодо можливості подання до суду відповідної заяви, з`ясувавши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує інтереси будь-яких осіб, 12.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, а також вступну та резолютивну частини ухвали про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого у справі судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо підсудності спору Господарському суду Одеської області та застосування законодавства України.

За приписами ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України. За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону. Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України.

Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб`єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 30 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України.

Господарські суди повинні керуватися вимогами статті 3 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації. Зокрема, частиною 2 статті 3 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 3 ГПК застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.

Згідно з п.12.2. укладеного між сторонами Форвардного контракту № 2024/0823 від 23.08.2024 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.09.2024) даний контракт регулюється й тлумачиться у відповідності до матеріального права України. Всі невирішені суперечки, що виникають із або у зв`язку з даним контрактом, включаючи будь-які питання щодо його існування, дійсності або припинення, відшкодування збитків, стягнення штрафів, пені та інше передаються на розгляд до відповідного господарського суду України за місцем знаходження продавця та розглядаються у відповідності до норм матеріального і процесуального права України. Рішення суду повинно бути остаточним і обов`язковим для виконання обома сторонами.

Відповідно до п. 12.3. Форвардного контракту № 2024/0823 від 23.08.2024 чинним матеріальним правом при укладення даного договору є матеріальне право України.

Таким чином, із врахуванням положень вищезазначених норм чинного законодавства та умов контракту, даний спір підлягає розгляду в Господарському суді Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» як продавцем та TRANS TRADE RK SA як покупцем укладено Форвардний контракт № 2024/0823 (далі Контракт), відповідно умов якого продавець зобов`язується продати і поставити покупцю, а покупець згоден прийняти і оплатити товар (пшениця фуражна) відповідно до умов цього форвардного контракту (а.с. 9-10).

09.09.2024 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Контракту (а.с. 11).

Пунктами 4-7 Контракту передбачено наступні його умови:

- кількість товару: 1500,00 метричних тонн +/- (вага-нетто), в опціоні продавця;

- упаковка: навалом;

- вид транспорту: залізничний та (або) автомобільний і (або) морський;

- умови і строки поставки: FOB Чорноморськ, Одеська обл., не пізніше 31.10.2024 включно.

Відповідно до п.п. 8.1.-8.2. Контракту ціна за товар, зазначений у цьому Контракті, становить 186,00 доларів США за одну метричну тонну. Загальна вартість цього Контракту становить 279 000,00 доларів США +/- 10 %.

Згідно з п. 9.1. Контракту (в редакції Додаткової угоди № 1) оплата за товар провадиться шляхом переказу безготівкових коштів на валютний рахунок продавця покупцем протягом 90 календарних днів з моменту підписання даного Контракту. Допускається оплата третіми особами. Допускається погашення заборгованості будь-яким іншим способом, прямо не забороненим законодавством України.

Пунктом 9.2. Контракту сторони узгодили, що валютою платежу є долар США та/або євро. У разі оплати у євро застосовується крос-курс євро до долара США 1 до 1,10.

Відповідно до п. 10 Контракту продавець зобов`язується забезпечити поставлений товар усіма документами, необхідними для митного очищення товару. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту його поставки відповідно до п.7.1 цього Контракту. Датою переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця є дата перетину митного кордону України.

Згідно п. 13.9. Контракту він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань і врегулювання взаєморозрахунків.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе сторонами за Контрактом, ТОВ «Транссервіс 2008» було виставлено відповідачеві Рахунок-фактуру (асcount-invoice) № 06/0924 від 06.09.2024 на суму 278 721,00 доларів США (а.с. 13) та передано відповідачу передбачений Контрактом товар, вагою 1498,500 мт, що підтверджується митною декларацією 24UA500090009372U2 (а.с. 12).

Поставка відповідачу товару додатково підтверджується наступними письмовими доказами, які наявні у матеріалах справи:

- Коносамент (Bill of lading) № 2 від 05.09.2024, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення (зворот а.с. 14-16);

- Сертифікат на перевезення товару (Movement certificate) № A500097858 від 07.09.2024 (зворот а.с. 16-18);

- Фітосанітарний сертифікат № 13/15-6133/ЕВ-667989 (зворот а.с. 18);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 по Форвардному контракту № 2024/0823 від 23.08.2024 (а.с. 14).

Сторонами по справі також було підписано Акт звірки № 104 від 13.11.2024 за Форвардним контрактом № 2024/0823 за період з 01.08.2024 по 13.11.2024, з кінцевим сальдо, яке відображається по дебету постачальника, на суму 278 721,00 доларів США (зворот а.с. 13).

Як зазначає позивач, компанією TRANS TRADE RK SA в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Контрактом не було перераховано на користь ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008» суму вартості поставленого товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідач визнав позовні вимоги, про що зазначив у заяві за вх. № 4779/25 від 11.02.2025.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог, господарський суд виходить із наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання, поставивши відповідачу товар на суму 278 721,00 доларів США, в той час як відповідач не виконав грошові зобов`язання за Контрактом, а саме не сплатив грошові кошти за поставлений товар, що у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.

Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу (поставки), не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у Постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги визначені позивачем в іноземній валюті, про що сторони домовилися згідно з умовами Контракту. Тож, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 278 721,00 доларів США.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України та частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, за загальним правилом, встановленим ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Ухвалою від 12.02.2025 суд в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернув позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, що становить 69 977,98 грн. Решта 50% судового збору в порядку ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 73,74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 130, ч. ч. 3, 4 ст. 185, 191, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3; код ЄДРПОУ: 35818770) до TRANS TRADE RK SA (rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland; identification code: CHE-440.939.434) (ТРАНС ТРЕЙД РК СА, вул. Франсуа-Версонне, 11, 1207 Женева, Швейцарія; ідентифікаційний код: CHE-440.939.434; особа-нерезидент) про стягнення 278 721,00 доларів США задовольнити.

2. Стягнути з TRANS TRADE RK SA (rue Francois-Versonnex 11, 1207, Geneva, Switzerland; identification code: CHE-440.939.434) (ТРАНС ТРЕЙД РК СА, вул. Франсуа-Версонне, 11, 1207 Женева, Швейцарія; ідентифікаційний код: CHE-440.939.434; особа-нерезидент) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВІС 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, буд. 3; код ЄДРПОУ: 35818770) 278 721,00 доларів США заборгованості, 69 977,98 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12 лютого 2025 р. Повне рішення складено та підписано 21 лютого 2025 р.

Суддя Р.В. Волков