Рішення

від 12.02.2025 по справі 916/4800/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4800/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/4800/24

за позовом Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56; код ЄДРПОУ 26275763)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» (12700, Житомирська обл., м. Баранівка, вул. Старченка, буд. 12; код ЄДРПОУ 43067241)

про стягнення 390 462,11 грн;

представники сторін:

від позивача Тюпа І.В. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» про стягнення 390 462,11 грн, з яких: 308 529,84 грн заборгованості зі сплати орендної плати; 71 794,31 грн пені; 5 587,36 грн інфляційних втрат; 4 550,59 грн 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на укладення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Договору оренди землі від 28.09.2022, предметом якого є земельна ділянка комунальної власності площею 2,4652 га з кадастровим номером 5110300000:01:002:0949, розташована у м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а. Вказує, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно будівлі та споруди, нафтобаза, загальною площею 1641 кв.м. Звертає увагу, що листом від 13.12.2022 № 59/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. повідомив міську раду про перехід права оренди земельної ділянки 5110300000:01:002:0949 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» у зв`язку з державною реєстрацією переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, а листом від 20.12.2022 № Е.93.0.0.0/0-221220/9184 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив Білгород-Дністровську міську раду про укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна. З посиланням на положення ст. 120 Земельного кодексу України позивач зазначає, що відповідач по справі став стороною Договору оренди землі від 28.09.2022 та водночас порушив свої зобов`язання з повного та своєчасного внесення орендної плати відповідно до умов Договору.

Ухвалою від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: обґрунтування або уточнення ціни позову; обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

08.11.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 13.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4800/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

15.11.2024 представник позивача подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 15.11.2024.

Протокольною ухвалою від 11.12.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 25.12.2024 з метою надання відповідачу можливості реалізувати процесуальні права на стадії підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою від 25.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2025.

30.01.2025 представник позивача подала до суду додаткові письмові пояснення по справі (а.с. 130-133).

В подальшому, у судовому засіданні неодноразово було оголошено перерву до 05.02.2025 та 12.02.2025.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2025, представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» в підсистемі ЄСІТС.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

12.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.12.2021 Білгород-Дністровська міська рада прийняла рішення від № 480-VІІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки в оренду в оренду АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (а.с. 55).

28.09.2022 між територіальною громадою міста Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради (далі позивач, міськрада, орендодавець) та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк, первісний орендар) було укладено Договір оренди землі № б/н (далі Договір, а.с. 48-53), згідно з п. 1 якого міськрада передає, а банк приймає в строкове платне користування на 25 років земельну ділянку площею 2,4652 га, яка розташована по вул. Портовій, 40-а у м. Білгород-Дністровському Одеської області, кадастровий номер 5110300000:01:002:0949, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання для обслуговування будівель та споруд, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації становить 8 996 007,84 грн.

Договір укладено строком на 25 років (п. 7 Договору).

Пунктом 8 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі 22 490,02 грн без урахування ПДВ. Річна орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 269 880,24 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України (п. 9 Договору).

Орендна плата вноситься щомісячно, але не пізніше 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 10 Договору).

Згідно з п. 11. Договору розмір орендної плати щорічно переглядається орендодавцем.

Розмір орендної плати переглядається також у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- зміни ставок орендної плати, визначених рішеннями Білгород-Дністровської міської ради;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки, не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд (п. 13. Договору).

Пунктом 22 Договору визначено, що кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим Договором, та сприяти другій стороні у виконанні обов`язків. Сторона, яка порушила передбачені законодавством або цим Договором обов`язки, повинна усунути ці порушення та відшкодувати заподіяну шкоду.

Правом орендодавця, передбаченим п. 23 Договору, є зокрема, право на своєчасне внесення орендної плати та право перерахунку розміру орендної плати у випадках, передбачених цим Договором, у тому числі у разі збільшення розміру нормативної грошової оцінки земель.

У свою чергу, орендар відповідно до п. 26 Договору зобов`язується, зокрема, сплачувати вартість орендної плати в розмірах і термін, що обумовлені цим Договором.

Пунктами 30-33 Договору міськрада та банк узгодили, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України. Договір припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством України.

Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до п. 34 Договору за його невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність згідно закону та цього Договору.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 67 Договору).

Невід`ємними частинами Договору є: розрахунок розміру орендної плати земельної ділянки, копія рішення Білгород-Дністровської міської ради та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 54-56).

Як зазначає позивач, ним та банком сумлінно виконувалися обов`язки за Договором, у зв`язку з чим банк не мав будь-якої заборгованості по орендній платі за земельну ділянку.

Суд з`ясував, що на орендованій за Договором земельній ділянці розташовано нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, нафтобаза, загальною площею 1641 кв.м, адреса: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вулиця Портова, 40-а, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 940604051103.

Листом від 13.12.2022 № 59/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. повідомив міськраду про перехід права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:01:002:0949 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 43067241) у зв`язку з державною реєстрацією переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (а.с. 58).

До листа приватний нотаріус додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 59).

Листом від 20.12.2022 № Е.93.0.0.0/0-221220/9184 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив Білгород-Дністровську міську раду про укладення з ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» договору купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Портова, 40-а, м. Білгород-Дністровський, надавши при цьому міськраді копію договору купівлі-продажу та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 61-71).

Суд встановив, що 13.12.2022 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як продавцем та ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» як покупцем (далі також відповідач, набувач, орендар) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 811.

Предметом договору купівлі-продажу є передача продавцем та прийняття покупцем у власність об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, нафтобаза, що розташовані за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, буд. 40а, загальною площею 1641,0 кв.м, а також зобов`язання покупця сплатити ціну об`єкта.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу передбачено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,4652 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0949.

13.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ», номер запису про право власності 48686763.

Згідно інформації Фінансового управління Білгород-Дністровської міської ради № 01- 09/119 від 11.09.2024 року щодо надходження плати за землю до бюджету міської територіальної громади, від ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» грошові кошти до бюджету не надходили (а.с. 72-73).

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 1215-VII від 23.04.2020 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Білгород-Дністровський Одеської області» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Білгород-Дністровський Одеської області, що розроблена Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та встановлено, що вона починає застосовуватись з 01.01.2021 (а.с. 74-75).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 22851 від 29.12.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році складає 9 895 559,32 грн (а.с. 75а).

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9901163422023 від 16.01.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 5110300000:01:002:0949 у 2023 році складає 11 392 214,62 грн.

Позивач зазначає, що в якості вжиття заходів досудового врегулювання спору направляв відповідачу претензії вих. № 02-19/2486 від 13.12.2023, № 02-19/1397 від 30.05.2024, в яких вимагав у найкоротший термін сплатити заборгованість, що виникла у зв`язку із несплатою відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с. 77-78, 80-81).

Покликаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України, позивач зазначає, що відповідач став стороною Договору оренди землі від 28.09.2022 та водночас порушив свої зобов`язання щодо повного та своєчасного внесення орендної плати відповідно до умов Договору.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 308 529,84 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 71 794,31 грн пені, 5 587,36 грн інфляційних втрат та 4 550,59 грн 3% річних.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому - одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями частини четвертої статті 120 ЗК України (в редакції станом на час укладення договору купівлі продажу) унормовано, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільного кодексу України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за землю, як визначено ст.21 Закону України "Про оренду землі", це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 271.1.1 пункту 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом

Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Висновки суду.

Міськрада та банк уклали між собою Договір оренди землі № б/н від 28.09.2022, за умовами якого банк прийняв у строкове платне користування на 25 років земельну ділянку площею 2,4652 га, яка розташована по вул. Портовій, 40-а у м. Білгород-Дністровському Одеської області, кадастровий номер 5110300000:01:002:0949.

Земельну ділянку передано в оренду для обслуговування будівель та споруд, що вбачається з п. 13. Договору.

Суд з`ясував, що на орендованій за Договором земельній ділянці розташовано нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, нафтобаза, загальною площею 1641 кв.м, адреса: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вулиця Портова, 40-а, реєстраційний номер об`єкта нерухового майна 940604051103.

До 12.12.2022 вказане нерухоме майно належало банку, а з 13.12.2022 перебуває у власності відповідача, про що свідчить договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.12.2022, укладений між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як продавцем та ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» як покупцем.

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу передбачено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 2,4652 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0949.

Листом від 20.12.2022 № Е.93.0.0.0/0-221220/9184 банк повідомив міськраду про укладення з ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» договору купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Портова, 40-а, м. Білгород-Дністровський, надавши міськраді при цьому копію договору купівлі-продажу та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 61-71).

Отже, з 13.12.2022 нерухоме майно, що розташоване за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, буд. 40а, загальною площею 1641,0 кв.м, перебуває у власності відповідача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 317525422 від 13.12.2022 (а.с. 65-67).

Положеннями частини четвертої статті 120 ЗК України (в редакції станом на час укладення договору купівлі продажу) унормовано, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Водночас статтею 377 ЦК України також визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Листом від 13.12.2022 № 59/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. повідомив міськраду про перехід права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:01:002:0949 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» у зв`язку з державною реєстрацією переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (а.с. 58).

До листа приватний нотаріус додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 59).

Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 317525872 від 13.12.2022 орендарем земельної ділянки 5110300000:01:002:0949 є ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ».

Отже, після відчуження нерухомого майна до нового власника, яким є відповідач, перейшло одночасно і право оренди на вказану вище земельну ділянку, на якій це майно розташоване, а, отже, й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а відтак з моменту заміни орендаря в Договорі оренди землі від 28.09.2022 у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою площею 2,4652 га, яка розташована по вул. Портовій, 40-а у м. Білгород-Дністровському Одеської області, кадастровий номер 5110300000:01:002:0949, як об`єктом цивільних справ, на умовах, визначених Договором.

При цьому, Договір оренди землі від 28.09.2022 недійсним не визнавався та не є розірваним, доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, Договір оренди землі від 28.09.2022 є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 8 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісяця у сумі 22 490,02 грн без урахування ПДВ. Річна орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 269 880,24 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України (п. 9 Договору).

Орендна плата вноситься щомісячно, але не пізніше 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 10 Договору).

Згідно з п. 11. Договору розмір орендної плати щорічно переглядається орендодавцем.

Розмір орендної плати переглядається також у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- зміни ставок орендної плати, визначених рішеннями Білгород-Дністровської міської ради;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки, не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно інформації Фінансового управління Білгород-Дністровської міської ради № 01-09/119 від 11.09.2024 року щодо надходження плати за землю до бюджету міської територіальної громади, від ТОВ «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» грошові кошти до бюджету не надходили.

Суд враховує, що відповідач доводів позивача щодо наявності спірної заборгованості з орендної плати не спростував, доказів її сплати до суду не надав, в той час як за умовами п. 26 Договору зобов`язаний, зокрема, сплачувати вартість орендної плати в розмірах і термін, що обумовлені цим Договором.

Щодо розміру основної заборгованості з орендної плати.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 308 529,84 грн заборгованості з орендної плати, нарахованої з 13.12.2022 до 09.11.2023.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 82), за грудень 2022 р. відповідачу нараховано 15 453,42 грн заборгованості, а за 2023 рік (по 09.11.2023) 293 076,42 грн.

З аналізу запропонованого позивачем розрахунку, відображеного у позовній заяві (а.с. 4), суд виявив, що міськрадою допущено арифметичну помилку в розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 р., з урахуванням якого обчислювався розмір орендної плати за грудень 2022 р., та помилково зазначено, що нормативна грошова оцінка за 2022 р. складає 9 895 608,62 грн, в той час як згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 22851 від 29.12.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 р. складає 9 895 559,32 грн, про що зазначає сам позивач.

Виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2022 р. (9 895 559,32 грн), суд перерахував заборгованість за 19 днів грудня 2022 р., яка за розрахунком суду становить 15 162,55 грн (9 895 559,32 * 3% / 12 / 31 * 19).

Щодо заборгованості з орендної плати за 2023 р. суд зазначає, що позивачем здійснено методологічну помилку в цій частині розрахунку.

Так, із запропонованого позивачем розрахунку вбачається, що розмір заборгованості за 2023 р. позивач обраховує, визначивши спочатку розмір заборгованості за 1 день, яку помножено на кількість днів у спірному періоді протягом 2023 р. (313 днів).

Суд вважає помилковою таку методику розрахунку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Так, пунктами 8 та 10 Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься щомісячно.

Відтак, розмір орендної плати має бути розрахований виходячи із суми заборгованості за кожен окремий місяць.

З урахуванням вищезазначеного, суд здійснив власний розрахунок орендної плати з 01.01.2023 по 09.11.2023:

- за 10 повних місяців 2023 р. (з січня по жовтень) розмір заборгованості складає 284 805,37 грн (11 392 214,62 * 3% / 12 * 10);

- за 9 днів листопада 2023 р. розмір заборгованості складає 8 544,16 грн (11 392 214,62 * 3% / 12 / 30 * 9).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню на суму 308 512,08 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 71 794,31 грн пені суд зазначає наступне.

Пунктом 12 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у встановленому законодавством України порядку.

У додаткових письмових поясненнях (вх. № 3322/25 від 30.01.2025) позивач зазначив, що розмір пені був обчислений в залежності від суми простроченого платежу та законодавчо встановленим обмеженням у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.96, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: "… за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України та 230, 231, 343 ГК України розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до частини шостої статті 231 ГК України, штрафні санкції стягненню не підлягають.".

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Умовами Договору сторони не обумовили розмір нарахування такого виду неустойки як пеня, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про її стягнення.

Тому, позовні вимоги міськради про стягнення відповідача 71 794,31 грн пені задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення нарахувань в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме 5 587,36 грн інфляційних втрат та 4 550,59 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 % річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, суд зазначає, що позивач має право нарахувати в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми заборгованості та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку запропонованого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його необґрунтованість та помилковість, оскільки позивач при здійсненні розрахунку не врахував положень п. 10 Договору, згідно з яким орендна плата вноситься щомісячно, але не пізніше 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, розрахунок здійснено з урахуванням розміру основної заборгованості з орендної плати, розрахованої судом, про що суд зазначав раніше по тексту рішення.

Інфляційні втрати:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу1. з 31.01.2023 до 09.11.2023 15,162.552. з 03.03.2023 до 09.11.2023 28,480.543. з 31.03.2023 до 09.11.2023 28,480.544. з 01.05.2023 до 09.11.2023 28,480.545. з 31.05.2023 до 09.11.2023 28,480.546. з 01.07.2023 до 09.11.2023 28,480.547. з 31.07.2023 до 09.11.2023 28,480.548. з 31.08.2023 до 09.11.2023 28,480.549. з 01.10.2023 до 09.11.2023 28,480.5410. з 31.10.2023 до 09.11.2023 28,480.54

Період 1 (31.01.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїЛютий 2023100.70Березень 2023101.50Квітень 2023100.20Травень 2023100.50Червень 2023100.80Липень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 2 (03.03.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїБерезень 2023101.50Квітень 2023100.20Травень 2023100.50Червень 2023100.80Липень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 3 (31.03.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїКвітень 2023100.20Травень 2023100.50Червень 2023100.80Липень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 4 (01.05.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїТравень 2023100.50Червень 2023100.80Липень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 5 (31.05.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїЧервень 2023100.80Липень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 6 (01.07.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїЛипень 202399.40Серпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 7 (31.07.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїСерпень 202398.60Вересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 8 (31.08.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїВересень 2023100.50Жовтень 2023100.80Період 9 (01.10.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляціїЖовтень 2023100.80

Період 10 (31.10.2023 - 09.11.2023) Індекс інфляції--Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

.........................

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1:

IIc = (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) = 1.03010079

Інфляційне збільшення:

15162.55 x 1.03010079 - 15162.55 = 456.40

Період 2:

IIc = (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) x (100.20 : 100) = 1.02294021

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.02294021 - 28480.54 = 653.35

Період 3:

IIc = (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) = 1.00782287

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.00782287 - 28480.54 = 222.80

Період 4:

IIc = (98.60 : 100) x (98.60 : 100) x (98.60 : 100) x (98.60 : 100) x (98.60 : 100) x (98.60 : 100) = 1.00581125

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.00581125 - 28480.54 = 165.51

Період 5:

IIc = (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) x (100.80 : 100) = 1.00080721

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.00080721 - 28480.54 = 22.99

Період 6:

IIc = ( : 100) x ( : 100) x ( : 100) x ( : 100) = 0.99286430

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 0.99286430 - 28480.54 = -203.23

Період 7:

IIc = ( : 100) x ( : 100) x ( : 100) = 0.99885744

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 0.99885744 - 28480.54 = -32.54

Період 8:

IIc = ( : 100) x ( : 100) = 1.01304000

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.01304000 - 28480.54 = 371.39

Період 9:

IIc = ( : 100) = 1.00800000

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.00800000 - 28480.54 = 227.84

Період 10:

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

28480.54 x 1.00000000 - 28480.54 = 0.00

Всього інфляційне збільшення:

456.40 + 653.35 + 222.80 + 165.51 + 22.99 + -203.23 + -32.54 + 371.39 + 227.84 = 1 884,51 грн.

3% річних:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 31.01.2023 до 09.11.2023 15162.55 x 3 x 283 : 365 : 100283352.69з 03.03.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 252 : 365 : 100252589.90з 31.03.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 224 : 365 : 100224524.35з 01.05.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 193 : 365 : 100193451.79з 31.05.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 163 : 365 : 100163381.56з 01.07.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 132 : 365 : 100132308.99з 31.07.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 102 : 365 : 100102238.77з 31.08.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 71 : 365 : 10071166.20з 01.10.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 40 : 365 : 1004093.63з 31.10.2023 до 09.11.2023 28480.54 x 3 x 10 : 365 : 1001023.41Всього 3% річних: 3 131, 29 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних підлягають частковому задоволенню на суму 1 884,51 грн та 3 762,34 грн відповідно.

За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь міськради 308 512,08 грн заборгованості з орендної плати, 3 131,29 грн 3% річних, 1 884,51 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позову суд відмовляє з наведених вище мотивів.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 762,34 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56; код ЄДРПОУ 26275763) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» (12700, Житомирська обл., м. Баранівка, вул. Старченка, буд. 12; код ЄДРПОУ 43067241) про стягнення 390 462,11 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕНТ-ІНВЕСТ» (12700, Житомирська обл., м. Баранівка, вул. Старченка, буд. 12; код ЄДРПОУ 43067241) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56; код ЄДРПОУ 26275763) 308 512,08 грн заборгованості з орендної плати, 3 131,29 грн 3% річних, 1 884,51 грн інфляційних втрат, 3 762,34 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 12 лютого 2025 р. Повне рішення складено та підписано 21 лютого 2025 р.

Суддя Р.В. Волков