Рішення

від 11.02.2025 по справі 910/11090/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м. РівнеСправа № 910/11090/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Шилан І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ШУХЕВИЧА 18" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК"

про стягнення 10 428,33 грн

у судове засідання представники не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ОСББ "Шухевича 18" до ТОВ "Нерухомість-Закон та Порядок" про стягнення 10 428,33 грн. (8 456,28 грн заборгованість по сплаті внесків на управління будинком, 1 464,38 грн інфляційних втрат, 507,67 грн 3% річних).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є власником квартири №242 в буд.18 по вул. Шухевича у м. Рівне, не виконав покладені на нього ст. 15 Закону України "Про ОСББ" обов`язки та не сплатив внески на утримання будинку та прибудинковою територією за період із 01.08.2022 по 31.07.2024 в розмірі 8 456,44 грн (в розмірі, що визначений загальними (установчими) зборами ОСББ).

Крім основного боргу, позивачем нараховано 1 464,38 грн інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по червень 2024 року, а також 507,67 грн 3% річних за період з 01.08.2022 по 31.07.2024.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Нерухомість-Закон та Порядок" наявність боргу не визнає.

Так, відповідач не погоджується із розміром позовних вимог, зокрема:

- протокол №1 установчих зборів багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м Рівне, вул. Романа Шухевича, 18 підтверджує розмір заборгованості по внесках на управління будинком у розмірі 6 454,80 грн, однак матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б заборгованість у розмірі 2001,48 грн по внесках на капітальний ремонт.

- позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні витрати на заборгованість по внесках на управління будинком, оскільки з 24.02.2022 по 28.12.2023 нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням було заборонено на всій території України згідно постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023).

Крім того, ТОВ "Нерухомість-Закон та Порядок" інформує, що товариство не є належним відповідачем у справі, так як не являється власником квартири 242 за адресою: м. Рівне, вул. Р.Шухевича, буд.18 і не користувався нею у спірний період.

Таку позицію обґрунтовує тим, що Договір купівлі-продажу від 11.02.2021, за яким ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" набуло право власності на спірну квартиру, визнано недійсним за рішенням Рівненського міського суду рівненської області від 13.11.2024 у справі №569/2790/24.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" вважається таким, шо ніколи не мав права власності на квартиру 242 за адресою: м. Рівне. вул. Р.Шухевича, буд.18.

Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив на позов, передбаченим ст. 166 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі

10.09.2024 ОСББ "Шухевича 18" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Нерухомість-Закон та Порядок" про стягнення 10 428,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 матеріали позовної заяви направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою від 26.11.2024 позовну заяву ОСББ "Шухевича 18" було залишено без руху.

Ухвалою від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 07.01.2025.

Згідно даних офіційного сайту ДП "Укрпошта" поштове відправлення з ухвалою (штрих-код 0610218305043) отримано позивачем 06.01.2025.

Ухвалою від 07.01.2025 судове засідання відкладено на 21.01.2025.

Згідно даних офіційного сайту ДП "Укрпошта" поштове відправлення з ухвалою (штрих-код 0610223794230) отримано позивачем 21.01.2025.

24.12.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 21.01.2025, з метою дотримання принципу змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, судове засідання відкладено на 11.02.2024.

Згідно даних офіційного сайту ДП "Укрпошта" поштове відправлення з ухвалою (штрих-код 0610227260613) перебувало у поштовому відділенні з 31.01.2025 і отримано позивачем 04.02.2025.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, про розгляд даного спору, за правилом п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається повідомленим з 06.01.2025, проте станом на 11.02.2025 жодних процесуальних документів від останнього не надходило.

Слід зазначити, що сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень

Так, за ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Отож позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення судового засідання, а також ухвалами про відкладення розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 09.12.2024, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання двічі відкладалось, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

Проте, 11.02.2025, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу 14.01.2025 відповідач заявив клопотання про проведення судового засідання за відсутності повноважного представника.

Що стосується строку протягом якого тривав розгляд справи 918/11090/24, суд враховує обставини провадження у справі щодо важливості дотримання балансу інтересів сторін та необхідності надання, зокрема, позивачу можливості бути повідомленим про час і місце розгляду його позовної заява та, керуючись ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється джерелом права згідно ст. 17 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", вважає за можливе здійснити розгляд справи у строк, який на 4 дні перевищує встановлений ч.1 ст. 248 ГПК України, проте підпадає під критерії "розумного".

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.02.2021 року між ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" та ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" укладено Договір купівлі продажу нерухомого майна, посвідчений 11.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований у реєстрі за №286 (далі Договір купівлі-продажу), на підставі якого ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" набуло у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Пунктом 1 цього Договору купівлі-продажу передбачено, що право на продаж квартири на момент укладення договору купівлі-продажу належало ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" на підставі:

- Договору іпотеки №130307- 227Ж(К), посвідченого 13.03.2008 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Курліковським AI, за реєстровим №1788, укладеного 13.03.2008 між ВАТ "КБ "НАДРА" та ОСОБА_1 , який містить іпотечне застереження;

- Договору №GL3N217215_nB про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, посвідченого 30.30.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О. О. за реєстровим №2891, укладеного 30.04.2020 між ВАТ "КБ "НАДРА" та ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН".

Права продавця як Іпотекодержателя нерухомого майна, що відчужується за цим договором, підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №243986576, отриманої 11 лютого 2021 рогу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., номер запиу про іпотеку: 36453297 (спеціальнийрозділ).

Тобто, вказане нерухоме майно є предметом Договору іпотеки №1303/07- 227Ж(К), посвідченого 13.03.2008 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Курліковським А.І., за реєстровим №1788, відповідно до умов якого квартиру за адресою: АДРЕСА_1 передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №1303/07- 227Ж(К) від 13.03.2008, укладеним між ВАТ "КБ "НАДРА" (правонаступником якого є ТОВ "Преміум Лігал Колекшн") та ОСОБА_1 .

В свою чергу, ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" набуло право власності на квартиру внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Статут ОСББ "ШУХЕВИЧА 18" затверджений Установчими зборами співвласників (Протокол №1 від 15.02.2022).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

За змістом п.3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: - забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; - забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; - сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг певної якості з обґрунтованими цінами; - забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Як вбачається із п.1, п.2, п.3 розділу ІІІ Статуту органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. До виключної компетенції загальних зборів належить питання затвердження кошторису.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. Відмова від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших співвласників ОСББ і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках за житлові послуги примусовому порядку.

Внески на утримання майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. Відповідач, будучи співвласником багатоквартирного будинку, зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом позивача та рішенням загальних зборів, прийнятими відповідно до статуту, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Протоколом Установчих зборів ОСББ "ШУХЕВИЧА 18" №1 від 15.02.2022 затверджений порядок сплати та розмір внеску співвласників на управління будинком у сумі 5,50 грн за 1 м2 загальної площі квартир 2-10 поверхів; у сумі 4,50 грн за 1 м2 загальної площі квартир 1-го поверху.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.11.2024 року у справі №569/2790/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН", ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК", треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Так, рішенням визнано недійсним Договір купівлі-продажу та витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК".

За посиланнями позивача, оскільки ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" є власником кв. АДРЕСА_2 , на останньому лежить обов`язок по сплаті послуг ЖКГ, зокрема і внесків на управління будинком, заборгованість по яких станом на 31.07.2024 складає 8136,44 грн, наявність якої спричинило звернення до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно зі ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово- комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії", постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Суд зауважує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 25.07.2019 у справі №916/2267/17.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

Як встановлено, відповідачем у даній справі позивач визначив ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК", яке набуло право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за умовами Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021, укладеного з ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН".

В той же час, в ході розгляду справи встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.11.2024 у справі №569/2790/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН", ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК", треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Окрім того, рішенням встановлено:

- з дослідженого в судовому засіданні витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18571243 від 18.04.2008 виданого КП Рівненське міське БТІ вбачається, що квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВКІ №482100 р №1785 від 13.03.2008;

- з дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у квартирі виданої Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР наявна наступна інформація про зареєстрованих осіб: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- в липні 2021 року представник відповідача ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" з`явився до позивача та повідомив, що право власності на квартиру було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 286, виданий 11.02.2021.".

У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На дату винесення судового рішення у даній справі (11.02.2025) рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13.11.2024 у справі №569/2790/24 набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, набули преюдиційного характеру, проте на період отримання житлово-комунальних послуг (із 01.08.2022 по 31.07.2024) і на дату звернення до Господарського суду м. Києва (10.09.2024) власником квартири вважалось ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК".

Хоча недійсний правочин не створює юридичних наслідків, проте суду у даному спорі слід достеменно встановити хто фактично отримав спірні послуги.

У відзиві ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК", вважаючи себе неналежним відповідачем, вказує, що квартирою не користувалось, що в результаті і встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.11.2024. Фактичними користувачами квартири і споживачами житлово-комунальних послуг були особи, які в ній зареєстровані і проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Теребухін Ю.О.

Отримавши відзив 09.01.2025 (дані з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" за накладною №0505218380667), ОСББ "Шухевича 18" дані доводи проігноровано, відповіді на відзив не надано.

В той же час, жодних інших доказів, які б підтверджували, що ТОВ "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" було користувачем спірних наданих послуг у спірний період позивачем при зверненні до суду - не долучено.

У ч.3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву ст. 79 ГПК "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При цьому, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені позивачем до позовної заяви витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також довідка про розмір заборгованості відповідача не доводять, що саме останній був фактичним споживачем спірних житлово-комунальних послуг.

Як і не може слугувати підтвердженням цього той факт, що в спірний період власником квартири був відповідач (за визнаним у подальшому недійсним Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021, укладеного з ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН").

Отже, за результатами розгляду даного спору, судом не було встановлено порушення права позивача саме відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК".

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСББ "Шухевича 18" сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1030 від 07.08.2024, який залишається за заявником, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ШУХЕВИЧА 18" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК" про стягнення 10 428,33 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2025 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК