Рішення від 20.02.2025 по справі 921/646/24

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/646/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс", вул. Набережна Перемоги, буд. 36А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094

до відповідача Державного підприємства "Зарубинський спиртзавод", вул. Заводська, 1, с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343

про стягнення 222 819,98 грн

за участі представників від:

позивача: Полова Катерина Іванівна;

відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою, сформованою у системі "Електронний суд", до відповідача - Державного підприємства "Зарубинський спиртзавод", про стягнення основного боргу у розмірі 166 327,35 грн та 56 492,63 грн (штрафу і пені), що в загальній сумі складає 222 819,98 грн.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1701-1/24 від 17.07.2024 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 19 грудня 2024 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс" б/н від 12.12.2024 (вх. №9566) про участь представниці Полової Катерини Іванівни у судовому засіданні, яке призначене на 19 грудня 2024 року о 09:30 год. у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 19 грудня 2024 року в режимі відеоконференції взяла участь представниця позивача, яка зауважила, що станом на даний час заборгованість за поставлений позивачем товар, що є предметом спору у цій справі, відповідачем не оплачена. Поряд з цим, звернулася до суду з усним клопотанням про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, зокрема, з метою подання заяви про уточнення позовних вимог у цій справі, у зв`язку із помилковим включенням до ціни позову суми cплаченого позивачем судового збору.

19.12.2024, враховуючи клопотання представниці позивача та неявку відповідача, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, та відповідно належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, суд продовжив строк підготовчого провадження у цій справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 20 січня 2025 року о 09:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції. Відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

10.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс" надійшло клопотання (вх.№270 від 10.01.2025), у якому позивач виклав свої пояснення щодо помилкового зазначення у позовній заяві щодо включення судового збору у ціну позову, натомість просить суд покласти судовий збір у розмірі 3500,00 грн на відповідача. Щодо суми боргу у розмірі 6409,09 грн, яка включена в ціну позову, та яку відповідач не визнавав у позасудовому порядку, то позивач зазначає, що між ТОВ "Крона Імпульс" (постачальник) та ДП "Зарубинський спиртзавод" (покупець) існували договірні відносини за договором поставки №02.11-2022 від 02 листопада 2022 року, на виконання якого постачальником було поставлено пелету з лузги соняшника у кількості 21,940 т на суму 155 774,09 грн, а покупцем прийнято товар у відповідності до видаткової накладної №21940/3112 від 30 грудня 2022 року. За даний товар покупець сплатив згідно платіжних інструкцій: №569 від 11.01.2023 у сумі 30 000,00 грн, №593 від 13.01.2023 у сумі 30 000,00 грн, №635 від 19.01.2023 у сумі 30000,00 грн, № 731 від 23.01.2023 у сумі 59 365,01 грн, що в загальній сумі становить 149455,01 грн, і що на 6 409,08 грн менше вартості поставленого Товару. Між тим, покупець мотивує таку недоплату тим, що він сплатив ніби-то ще в 2021 році суму у розмірі 6 409,08 грн за поставку товару і просить включити дану суму в оплату вартості товару за видатковою накладною № 21940/3112 від 30 грудня 2022 року.

Поряд з цим, позивач просить врахувати, що платіж у сумі 6 409,08 грн був сплачений покупцем 17 лютого 2021 року згідно платіжної інструкції № 621 від 17.02.2021, де в призначенні платежу вказано, що це "погашення заборгованості за договором поставки №21022019 від 21.02.2019 р. згідно ухвали суду по справі № 11/Б-1203 (921/538/20) в т.ч. ПДВ 20% 1068,18 грн". Покупець здійснив цей платіж відповідно до мирової угоди, яка укладена 23 жовтня 2020 року між ТОВ "Крона Імпульс" та ДП "Зарубинський спиртзавод", про що є відповідна ухвала Господарського суду Тернопільської області у справі №11/Б-1203(921/538/20).

У підготовчому засіданні 20 січня 2025 року у відповідності до ст. 185 ГПК України суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10 лютого 2025 року об 11:00 год. без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальності "Крона Імпульс" б/н від 22.01.2025 (вх. №582) про участь представниці Полової Катерини Іванівни у судовому засіданні, яке призначене на 10 лютого 2025 року об 11:00 год., та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.02.2025 до суду надійшло клопотання ДП "Зарубинський спиртзавод" б/н від 10.02.2025 (вх. №997), у якому просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, а також повідомив про часткову сплату боргу в розмірі 50 000,00 грн. В підтвердження оплати відповідачем до клопотання долучено копію платіжної інструкції №7550 від 31.01.2025 на суму 50 000 грн із призначенням платежу: "оплата за лушпиння соняшникове гранульоване згідно накладної №2116/2808 від 28.08.2024 в т.ч ПДВ 20% 8333,33 грн".

Враховуючи клопотання відповідача та усне клопотання представниці позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав судове засідання на 20 лютого 2025 року о 10:00 год. зі стадії з`ясування в учасників справи наявності заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представницю позивача повідомлено в режимі відеоконференції, відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

19.02.2025 через систему "Електронний суд" по справі №921/646/24 надійшли додаткові пояснення (вх.№1231) від Полової Катерини Іванівни як представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елара Компані", з долученням доказів на підтвердження в останньої повноважень на представництво ТОВ "Елара Компані".

В судовому засіданні 20.02.2025 представниця позивача взяла участь в режимі відеоконференції та пояснила, що у поясненнях помилково вказано іншу особу.

Суд, заслухавши пояснення представниці позивача, беручи до уваги норми процесуального законодавства, враховуючи те, що додаткові пояснення б/н від 19.02.2024 подані не позивачем, а від імені іншої юридичної особи, повертає їх без розгляду, як такі, що не відповідають нормам частин 1, 2 ст. 170 ГПК України.

При цьому, слід зауважити, що оскільки пояснення подані до суду в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", що свідчить про їх наявність у відправника, у суду відсутні підстави повертати такі засобами поштового зв`язку.

В судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначеній у позовній заяві. Підтвердила часткову сплату відповідачем після початку судового розгляду 50 000,00 грн заборгованості за договором. Просить суд стягнути решту суми основного боргу, а також нараховані інфляційні втрати, 3% річних, пеню, штраф в розмірі 7% та в розмірі 10%, розрахунки яких наведено у позовній заяві. Додатково пояснила суду, що долучені до матеріалів справи Специфікації складені на виконання Договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024, а в їх змісті помилково зазначено дату договору 17.07.2023. Зазначила, що у 2023 році такий договір поставки з відповідачем не укладався.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2025 не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив на позов від відповідача суду не надходив.

Слід зазначити, що оскільки у відповідача є зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у цій справі (ухвали суду від 22.11.2024, 19.12.2024 та від 10.02.2025) надсилались судом відповідачу відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України (довідки про доставку електронних листів долучено до матеріалів справи).

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах подати відзив на позов через систему "Електронний суд", канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом заслухано позицію позивача та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

20 лютого 2025 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог статей 233, 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс" (Постачальник) та Державним підприємством "Зарубинський спиртзавод" (Покупець) укладено Договір поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року.

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку, передбаченому даним договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці і загальна вартість Товару в обсязі кожної партії поставки визначається в Специфікаціях на поставку товару, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна товару, вартість конкретної партії товару погоджуються сторонами в Специфікації та вказується у видаткових накладних.

Загальна сума цього Договору визначається як сума всіх цін, зазначених у Специфікаціях (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.5, 3.8 Договору поставка товару за договором здійснюється на умовах, визначених в Специфікаціях. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

У п. 4.1 Договору погоджено, що ціна за одиницю товару є договірною, ціна та загальна вартість партії товару зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість Договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних покупцем.

На підставі погодженого Сторонами замовлення на поставку товару, Постачальник формує для покупця рахунок-фактуру на оплату для кожної конкретної поставки товару. В рахунку-фактурі на оплату товару зазначається асортимент, кількість, загальна вартість товару (п.4.2 Договору).

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору визначено, що умови оплати визначаються у специфікаціях до договору. Спосіб оплати товару покупцем безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахункових рахунок Постачальника. У призначенні платежу має бути зазначено даний Договір і відповідний рахунок-фактура.

За приписами п. 10.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань за договором до моменту їх повного виконання.

При цьому, пунктом 10.2. Договору закріплено, що закінчення його строку не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії:

- Специфікації №1 до договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2023, укладеної 26 червня 2024 року, в якій передбачено: найменування товару лушпиння соняшникове гранульоване, фасування - біг-бег, кількість тн, 22(+/-20%), вартість товару - 106 700 грн (з ПДВ), строк поставки Товару: 17.07.2024-20.07.2024; умови розрахунку за Товар 100% передплата;

- Специфікації №2 до договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2023, укладеної 01 серпня 2024 року, в якій передбачено: найменування товару лушпиння соняшникове гранульоване, фасування - біг-бег, кількість тн, 22(+/-20%), вартість товару 114 400 грн (з ПДВ), строк поставки Товару: 01.08.2024-06.08.2024; умови розрахунку за Товар 100% передплата;

- Специфікації №3 до договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2023, укладеної 19 серпня 2024 року, в якій передбачено: найменування товару лушпиння соняшникове гранульоване, фасування - біг-бег, кількість тн, 22(+/-20%), вартість товару 115 500 грн (з ПДВ), строк поставки Товару: 19.08.2024-20.08.2024; умови розрахунку за Товар 100% передплата

- Специфікації №4 до договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2023, укладеної 23 серпня 2024 року, в якій передбачено: найменування товару лушпиння соняшникове гранульоване, фасування - біг-бег, кількість тн, 44(+/-10%), вартість товару 239 800 грн (з ПДВ), строк поставки Товару: 23.08.2024-28.08.2024; умови розрахунку за Товар 100% передплата.

В судовому засіданні 20.02.2025 представниця позивача пояснила, що вказані Специфікації складені на виконання Договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024, а в їх змісті помилково зазначено дату договору 17.07.2023.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024, ТОВ "Крона Імпульс" поставлено ДП "Зарубинський спиртзавод" лушпиння соняшникове гранульоване, зокрема:

- відповідно до Специфікації №1 від 26 червня 2024 року згідно видаткової накладної №2318/1807 від 18.07.2024 поставлено 23,180 т товару на суму 112 423,09 грн; сплачено згідно платіжної інструкції №6978 від 25.07.2024 - 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції №6985 від 29.07.2024 - 62423,09 грн;

- відповідно до Специфікації №2 від 01 серпня 2024 року згідно видаткової накладної №2290/0208 від 02.08.2024 поставлено 22,900 т товару на суму 119 080,19 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7014 від 05.08.2024 50 000,00 грн;

- відповідно до Специфікації №3 від 19 серпня 2024 року згідно видаткової накладної №2216/1908 від 19.08.2024 поставлено 22,160 т товару на суму 116 340,00 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7104 від 23.08.2024 85 420,19 грн; №644 від 21.08.2024 - 100 000,00 грн;

- відповідно до Специфікації №4 від 23 серпня 2024 року згідно видаткової накладної №2424/2308 від 23.08.2024 поставлено 24,240 т товару на суму 132 108,10 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7120 від 30.08.2024 на суму 100 000,00 грн; згідно видаткової накладної №2064/2608 від 26.08.2024 поставлено 20,640 т товару на суму 112 488,08 грн; згідно видаткової накладної №2116/2808 від 28.08.2024 поставлено 21,160 т товару на суму 115 322,09 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7318 від 04.10.2024 100 000,00 грн.

Отже, за твердженням позивача, ТОВ "Крона Імпульс" свій обов`язок із поставки товару виконало своєчасно і в повному обсязі на суму 707 761,55 грн, однак ДП "Зарубинський спиртзавод" свого грошового зобов`язання відповідно до Договору поставки договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024 з оплати товару виконало не в повному обсязі, сплативши лише 547 843,28 грн, внаслідок чого на час звернення з позовом утворилась заборгованість у заявленій до стягнення сумі в розмірі 159 918,27 грн.

Крім того, позивач вказує про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з минулих періодів у сумі 6 409,08 грн. При цьому зазначає, що між ТОВ "Крона Імпульс" та ДП "Зарубинський спиртзавод" існували договірні відносини до укладення договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024. Так, за договором поставки № 02.11-2022 від 02 листопада 2022 року постачальником було поставлено пелету з лузги соняшника у кількості 21,940 т на суму 155 774,09 грн, а покупцем прийнято товар у відповідності до видаткової накладної №21940/3112 від 30 грудня 2022 року(копії додаються). За даний товар Покупець сплатив згідно платіжних інструкцій: №569 від 11.01.2023 - 30 000,00 грн, №593 від 13.01.2023 - 30000,00 грн, №635 від 19.01.2023 - 30 000,00 грн, №731 від 23.01.2023 - 59 365,01 грн, на загальну суму 149 455,01 грн, що на 6 409,08 грн менше вартості поставленого Товару.

Водночас, за наслідками розгляду справи №11/Б-1203(921/538/20), провадження у якій було відкрито за позовом ТОВ "Крона Імпульс" до ДП "Зарубинський спиртзавод", в межах справи про банкрутство відповідача, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2020 року затверджено мирову угоду, укладену 23 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона імпульс" 49106, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Героїв, буд. 21, кв.116 /поштова адреса 49094, Дніпропетровська область. місто Дніпро. вулиця Мандриківська,буд.47/ ЄДРПОУ 40068059 та Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" 47373, Тернопільська область, Збаразький район, с.Зарубинці, вул.Заводська,1, ЄДРПОУ 00375065, відповідно до умов якої, зокрема п.4, відповідач зобов`язується до 15 січня 2021 року включно перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 6 409,08 грн (шість тисяч чотириста дев`ять гривень 08 копійок), що є 3% річних (5 237, 97 гривень) та 50 % від судового збору (1 171,11 гривень). Провадження у справі закрито. Ухвала від 26 жовтня 2020 року справи №11/Б-1203(921/538/20) набрала законної сили.

На виконання ухвали суду від 26.10.2020, відповідач 17.02.2021, згідно платіжного доручення №621 від 17 лютого 2021 року, сплатив 6 409,08 грн, в призначенні платежу вказано "погашення заборгованості за договором поставки № 21022019 від 21.02.2019р. згідно ухвали суду по справі №11/Б-1203(921/538/20).

Отже, загальна сума заборгованості ДП "Зарубинський спиртзавод" перед ТОВ "Крона Імпульс", з врахуванням 6 409,08 грн, становить 166 327,35 грн.

Наявність заборгованості в загальній сумі 266 327,35 грн (без врахування сплати 100 000 грн заборгованості 04.10.2024), в тому числі сумі 6 409,08 грн заборгованості за попереднім договором, сторонами підтверджено у підписаному сторонами Акті звіряння взаємних розрахунків станом на 02.10.2024.

Оскільки, зазначена вище заборгованість в сумі 166 327,35 грн відповідачем не погашена, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області з вимогою про її стягнення, із урахуванням нарахованих сум пені та штрафу. Окрім того, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем нараховано і включено в суму позову 3% річних та інфляційні втрати, що також підтверджено представницею позивача в судовому засіданні.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Як уже зазначалось вище, на виконання умов Договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024, ТОВ "Крона Імпульс" поставлено ДП "Зарубинський спиртзавод" товар, зокрема, відповідно до видаткових накладних:

- №2318/1807 від 18.07.2024 на суму 112 423,09 грн; сплачено згідно платіжної інструкції №6978 від 25.07.2024 - 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції №6985 від 29.07.2024 - 62423,09 грн;

- №2290/0208 від 02.08.2024 на суму 119 080,19 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7014 від 05.08.2024 50 000,00 грн

- №2216/1908 від 19.08.2024 на суму 116 340,00 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7104 від 23.08.2024 85 420,19 грн; №644 від 21.08.2024 - 100 000,00 грн;

- №2424/2308 від 23.08.2024 на суму 132 108,10 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7120 від 30.08.2024 на суму 100 000,00 грн;

- №2064/2608 від 26.08.2024 на суму 112 488,08 грн;

- №2116/2808 від 28.08.2024 на суму 115 322,09 грн, сплачено згідно платіжної інструкції №7318 від 04.10.2024 100 000,00 грн.

Тобто, відповідно до Договору поставки №1707-1/24 від 17.07.2024 позивач здійснив поставку Товару відповідачу на загальну суму 707 761,55 грн, яка відповідачем сплачена частково в сумі 547 843,28 грн, відтак несплаченим залишився борг в сумі 159 918,27 грн.

Крім того, позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості в сумі 6 409,08 грн за договором поставки №02.11-2022 від 02 листопада 2022 року, яку останній визнав у підписаному станом на 02.10.2024 акті звірки розрахунків.

Наведене вказує на неналежне виконання ДП "Зарубинський спиртзавод" свого грошового зобов`язання з оплати товару, внаслідок чого станом на 18.11.2024 утворилась заборгованість у загальній сумі 166 327,35 грн, що, у свою чергу, не заперечується відповідачем.

Поряд з цим, з поданого ДП "Зарубинський спиртзавод" клопотання (вх. №997 від 10.02.2025) судом з`ясовано, що відповідачем частково сплачено заявлений до стягнення борг за договором поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року в розмірі 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції №7550 від 31.01.2025 на суму 50 000 грн із призначенням платежу: "оплата за лушпиння соняшникове гранульоване згідно накладної №2116/2808 від 28.08.2024 в т.ч ПДВ 20% 8333,33 грн".

Вказана обставина підтверджується представницею позивача судовому засіданні 20.02.2025.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині стягнення з ДП "Зарубинський спиртзавод" 50 000,00 грн основного боргу за договором поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору щодо вказаної суми боргу.

В силу вимог статей 11, 16, 509 ЦК України та статей 2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів своєчасної оплати решти заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу - 116 327,35 грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано.

Таким чином, доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань шляхом проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на суму 116 327,35 грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення 116 327,50 грн основного боргу (в тому числі 159 918,27 грн за Договором поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року та 6 409,08 грн за договором поставки №02.11-2022 від 02 листопада 2022 року).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, а також відповідно до додаткових пояснень (вх.№1231 від 19.02.2025) позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України:

- 3 994,91 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 (вересень 2024 року) на суму боргу 266 327,35 грн.

- 1538,03 грн 3% річних, в тому числі в сумі 742,22 грн, нарахованих за період з 31.08.2024 по 03.10.2024 на суму боргу 266 327,35 грн, а також 795,81 грн, нарахованих з 05.10.2024 по 18.11.2024 на суму боргу 215 754,06 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача:

- 3 994,91 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 (вересень 2024 року) на суму боргу 266 327,35 грн.

- 1369,36 грн 3% річних, в тому числі в сумі 742,22 грн, нарахованих за період з 31.08.2024 по 03.10.2024 на суму боргу 266 327,35 грн, а також 627,14 грн, нарахованих з 05.10.2024 по 18.11.2024 на суму боргу 166 327,35 грн.

В частині стягнення 168,67 грн 3% річних позов до задоволення не підлягає, оскільки розрахунок за період з 05.10.2024 по 18.11.2024 здійснено позивачем, виходячи із суми боргу, до якої безпідставно включено попередньо нараховані суми 3% річних, інфляційних втрат і штрафу 7%.

Також, частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Пунктом п. 6.2 Договору поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року передбачено, що у разі прострочення оплати поставленого Товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення до повного виконання по оплаті.

У разі прострочення оплати Товару:

- на термін більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Покупець додатково обов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого товару (несвоєчасно оплаченого) Товару;

- у разі прострочення оплати на термін, більший ніж 45 (сорок п`ять) календарних днів, Покупець додатково зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару;

- у разі прострочення оплати на термін, більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, Покупець додатково зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 12% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару.

Як вказує позивач, остання поставка товару відбулася згідно видаткової накладної №2116/2808 від 28 серпня 2024 року на суму 115 322,09 грн. Згідно Акту звіряння від 02.10.2024 останній платіж (платіжна інструкція №7120) у розмірі 100 000,00 грн надійшов 30.08.2024, отже, заборгованість станом на 02.10.2024 становила 266 327,35 грн. Надалі, 04.10.2024 відповідачем сплачено 100 000,00 грн заборгованості за видатковою накладною №2116/2808 від 28 серпня 2024 року.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховано відповідачу:

- 12 702,66 грн пені, в тому числі в сумі 6432,61 грн за період з 31.08.2024 по 03.10.2024 на суму боргу 266 327,35 грн, та в сумі 6270,05 грн, нарахованої за період з 05.10.2024 по 19.11.2024 на суму боргу 196 140,06 грн ;

- 18 642,92 грн штрафу в розмірі 7% від суми боргу 266 327,35 грн.

- 19 614,06 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу 196 140,06 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (розрахунки долучено судом до матеріалів справи), суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача:

- 11 503,55 грн пені, в тому числі в сумі 6277,81 грн за період з 31.08.2024 по 03.10.2024 на суму боргу 259 918,27 грн, та в сумі 5225,74 грн, нарахованої за період з 05.10.2024 по 19.11.2024 на суму боргу 159 918,27 грн;

- 11 194,28 грн штрафу в розмірі 7% від суми боргу 159 918,27 грн;

- 15 991,83 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу 159 918,27 грн.

В частині стягнення 1199,11 грн пені, 7448,64 грн штрафу в розмірі 7% та 3622,23 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу, позов заявлено безпідставно. При цьому, суд враховує, що такі нараховані позивачем відповідно до п.6.2 Договору поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року, водночас до суми заборгованості, на яку здійснювалися нарахування, безпідставно включено суму боргу 6409,08 грн за іншим договором.

Окрім того, в матеріалах справи не знайшло свого підтвердження прострочення заборгованості на термін більше ніж 30 календарних днів саме на суму 266 327,35 грн (для застосування штрафу в розмірі 7% від вказаної суми), як і не підтверджено прострочення платежу на термін більше ніж 45 календарних днів на суму боргу 196 140,06 грн (для застосування штрафу в розмірі 10% від вказаної суми).

У зв`язку із наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртзавод" на користь позивача 116 327,35 грн основного боргу, 3 994,91 грн інфляційних втрат, 1369,36 грн 3% річних, 11 503,55 грн пені, 11 194,28 грн штрафу (7%) та 15 991,83 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу.

Судові витрати.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на загальну суму 160 381,43 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1924,58 грн, пропорційно до задоволених судом вимог та з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Враховуючи викладене та Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртзавод" (вул. Заводська, 1, с.Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343, код ЄДРПОУ 00375065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Імпульс" (вул. Набережна Перемоги, буд. 36А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 40068059):

- 116 327 (сто шістнадцять тисяч триста двадцять сім) грн 35 коп. основного боргу,

- 3 994 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 91 коп. інфляційних втрат,

- 1 369 (одну тисячу триста шістдесят дев`ять) грн 36 коп. 3% річних,

- 11 503 (одинадцять тисяч п`ятсот три) грн 55 коп. пені,

- 11 194 (одинадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 28 коп. штрафу в розмірі 7% від суми боргу,

- 15 991 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн 83 коп. штрафу в розмірі 10% від суми боргу;

- 1924 (одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири) грн 58 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн основної заборгованості за Договором поставки №1707-1/24 від 17 липня 2024 року - закрити.

5. В решті позову - відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.02.2025.

Суддя Н.В. Охотницька