Рішення

від 17.02.2025 по справі 922/4492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 Справа № 922/4492/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (адреса: 40004, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35; код ЄДРПОУ 41884537) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29; код ЄДРПОУ 04805918) про стягнення 1872717,78 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бублик В. М. (довіреність № 7-12/7-Д/149 від 27.12.2024);

відповідача - Батіг В. В. (ордер серії АХ № 1230041 від 06.01.2025);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (далі відповідач) 1872717,78 грн, з яких:

1553086,95 грн - інфляційних втрат;

319630,83 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати вартості поставленої позивачем електричної енергії за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії № 41200042/33-02/Е від 29.02.2024, за що позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення інфляційні та річні

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.01.2025 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 оголошено перерву до 03.02.2025

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду клопотання (вх. № 1333 від 17.01.2025) в якому просить суд зменшити заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрат. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що з 24.02.2022 через військову агресію РФ проти України у відповідача виникли істотні фінансові труднощі, оскільки місцезнаходженням підприємства є м. Харків тобто територія, яка від самого початку війни знаходиться під постійними обстрілами та бомбардуваннями зі сторони країни-агресора. Відповідач зазначає що з огляду на викладене, з 24.02.2022 та станом на сьогодні метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався та продовжує використовуватись не тільки для цілей перевезення пасажирів, а й для укриття населення від уражень під час збройної агресії Росії та функціонував та функціонує відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень, при цьому доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 на підприємстві відсутні. При цьому враховуючи відсутність прибутків від здійснення відповідачем суспільно-необхідної господарської діяльності, така діяльність забезпечується виключно за рахунок бюджетних асигнувань, тобто і прострочення виконання зобов`язань за яке позивачем нараховано відповідні санкції, виникли саме з огляду на наведені обставини.

У свою чергу позивач надіслав до суду заперечення (вх. № 2526 від 29.01.2025) на клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних витрат, в яких просить суд позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що підприємство позивача також віднесено до підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та до переліку підприємств, установ, організацій паливно-енергетичного комплексу; що з початку повномасштабної військової агресії РФ проти України підприємство позивача також продовжує діяльність з постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню) і малим непобутовим споживачам на території Сумської області які також перебуває в зоні активних бойових дій, і заборгованість населення перед позивачем станом на 13.01.2025 становить 305 885 687,02 грн, тобто підприємство позивача в зв`язку з цим також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Позивач наголошує на тому, що відповідачем завдано позивачеві збитки несвоєчасною оплатою за спожиту електричну енергію, оскільки позивач через відсутність достатнього обсягу обігових коштів (несвоєчасна оплата споживачами заборгованості), вимушений залучати кредитні кошти для закупівлі електричної енергії для потреб споживачів.

Також позивач наполягає на тому, що статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшувати розмір саме штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), а не розмір 3% річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, як про це зазначає відповідач.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.02.2025.

У судове засідання 17.02.2025 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити.

Представник відповідача просить суд зменшити загальний розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач у даній справі на ринку електричної енергії є електропостачальником, здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України та на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429.

15.02.2024 в електронній системі публічних закупівель "ProZorro", за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-02-15-012435-a, Комунальним підприємством "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (вул. Конторська, буд. 35, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ: 40848524) в інтересах Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (споживач) було опубліковано оголошення про проведення публічної закупівлі "Електрична енергія", ідентифікатор закупівлі UA-2024-02-15-012435-a, з очікуваною вартістю предмета закупівлі 36 152 460,90 грн з ПДВ за 6 309 330 кВт*год.

За результатами проведеної процедури закупівлі між позивачем та відповідачем укладено Договір № 41200042/33-02/Е про закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.02.2024 (далі - Договір).

При укладанні Договору у позивача було відкрито особовий рахунок відповідача за № 1020395.

Умови Договору розроблені з урахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIIІ зі змінами та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (зі змінами) (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору в порядку та на умовах цього Договору Постачальник постачає електричну енергію (далі Товар/електрична енергія) (код за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що обсяг електричної енергії за цим Договором становить 6 309 330 кВт·год. Споживання електричної енергії визначено в Обсягах постачання електричної енергії на 2024 рік (Додаток 4), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна Договору становить 35 963 181, 00 грн, у тому числі ПДВ 5 993 863,50 грн та зазначається відповідно до Комерційної пропозиції Постачальника (Договірна ціна) (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна 1 кВт·год електричної енергії зазначається у Додатку 2 (пункт 5.3. Договору).

Згідно Додатку 2 "Комерційна пропозиція Постачальника (Договірна ціна)" до Договору ціна 1 кВт·год електричної енергії становить 4,75 грн без ПДВ/ 5,70 грн з ПДВ.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що обсяг спожитої електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 та інших нормативно-правових актів України.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що рахунок та акт прийому передачі електричної енергії оплачується протягом 10 (десяти) робочих днів, з дня отримання рахунка та акта приймання передачі.

Споживач, в свою чергу, згідно з підпункту 1 пункту 6.2 Договору, зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 7.2. Договору, постачальник зобов`язується нараховувати та виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Згідно підпункту 1 пункту 7.2 Договору Позивач зобов`язаний надавати постачання електричної енергії Відповідачу, а Відповідач, відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 Договору, зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

У пункті 13.1 Договору вказано, що договір набуває чинності з дня підписання його Сторонами і діє до 30.04.2024 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував умови договору та здійснював постачання електричної енергії відповідачу, який, в свою чергу, здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується:

- актом №1020395-2403-1 прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії, підписаним між сторонами; фактичними (звітними) обсягами купівлі електричної енергії Постачальником ТОВ "Енера Суми" (код ЄДРПОУ 41884537, ЕIС код 62Х1819036040776) у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичним (звітним) корисним відпуском електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" за березень 2024 (додаток 10 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 23.01.2019 №12/1997);

- довідкою Акціонерного товариства "Харківобленерго" про фактичні обсяги електричної енергії, наданої згідно листа за вих. №56к-01/04-1736 від 13.05.2024.

Зокрема, відповідачем було фактично спожито електричну енергію в об`ємі 4 370 875 кВтгод, яка була поставлена позивачем за договором у березні 2024.

Відповідачу згідно з Договором були виставлені позивачем, зокрема, рахунок за березень 2024.

Згідно рахунку №1020395-2403-1 за березень 2024, який отриманий відповідачем 10.04.2024 та 27.05.2024, відповідачу було поставлено електричну енергію обсязі 4 370 875 кВт·год по ціні 4,75 грн/кВт.год, що складає вартість 20 761 656,25 грн (без ПДВ) + ПДВ (20%) = 24 913 987,50 грн з ПДВ.

Десятий робочий день після фактичного отримання рахунку №1020395-2403-1 за березень 2024 отриманого 27.05.2024 для оплати згідно умов Договору був календарний день 10.06.2024.

Відповідач свої договірні зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості спожитої електричної енергії виконав з порушенням строків, які були узгоджені сторонами під час підписання договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/2075/24 стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі існуючу заборгованість в сумі 24 913 987,50 грн.

В подальшому, існуючу заборгованість відповідачем оплачено наступним чином:

22.10.2024 на рахунок позивача надійшло 500 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості;

15.11.2024 на рахунок позивача надійшло 24 413 987,50 грн в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на, те що відповідачем прострочено виконання зобов`язання зі сплати боргу, позивач на підставі ст. 625 ЦК України додатково нарахував відповідачу 1553086,95 грн інфляційних та 319630,83 грн. річних за період прострочення оплати з 11.06.2024 по 14.11.2024.

Відповідачем ні факт прострочення виконання зобов`язання ні правильність нарахування інфляційних та 3 % річних не спростовуються

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань у судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41200042/33-02/Е від 29.02.2024 щодо поставки відповідачу електричної енергії у березні 2024 в передбачених обсягах на загальну суму 24 913 987,50 грн.

Згідно з рахунком № 1020395-2403-1 за березень 2024, який отриманий відповідачем 10.04.2024 та 27.05.2024, відповідачу було поставлено електричну енергію обсязі 4 370 875 кВт·год по ціні 4,75 грн/кВт.год, що складає вартість 20 761 656,25 грн (без ПДВ) + ПДВ (20%) = 24 913 987,50 грн з ПДВ.

Десятий робочий день після фактичного отримання рахунку №1020395-2403-1 за березень 2024 отриманого 27.05.2024 для оплати згідно умов Договору був календарний день 10.06.2024.

Однак, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати спожитої електроенергії, оскільки не виконав їх в строк, встановлений умовами договору.

Вказані обставини також підтверджуються рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 по справі № 922/2075/24.

В подальшому ж, як вже зазначалося, В подальшому, існуючу заборгованість відповідачем оплачено існуючу заборгованість наступним чином:

22.10.2024 на рахунок позивача надійшло 500 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості;

15.11.2024 на рахунок позивача надійшло 24 413 987,50 грн в рахунок погашення заборгованості.

Факт прострочення оплати заборгованості надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання зі сплати вартості спожитої електроенергії спожитої у березні 2024, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 319630,83 грн., індекс інфляції у сумі 1553086,95 грн. за період прострочення оплати з 11.06.2024 по 14.11.2024.

Відповідачем ні факт прострочення, ні період, ні суми нарахованих інфляційних та 3% річних не спростовуються.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Однак, відповідачем заявлено клопотання (вх. № 1333 від 17.01.2025) про зменшення 3% річних та інфляційних витрат.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В даному випадку, судом враховується, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації до України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжений та наразі триває.

Як свідчать матеріали справи, юридична адреса і фактичне місцезнаходження Відповідача є: місто Харків, вул. Різдвяна, буд. 29, тобто територія, яка від самого початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України була і лишається територією, що знаходиться під постійними обстрілами та бомбардуваннями зі сторони країни-агресора. Факт розташування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій є загальновідомим та крім того підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» (із змінами) та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (із змінами).

Згідно зі ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Відповідно до Порядку підготовки населення до зайняття об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що опублікований Державною службою України з надзвичайних ситуацій, до найбільш поширених споруд подвійного призначення належать підземні станції метрополітену.

Отже, метрополітен відноситься до споруд подвійного призначення, а тому є об`єктом фонду захисних споруд цивільного захисту, порядок використання яких передбачається наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 і Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Так, згідно наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2022 р. № 30/1 «Про закриття регулярних перевезень КП «Харківський метрополітен»», з 24.02.2022 припинено регулярні перевезення лініями метрополітену до особового розпорядження.

За вищевказаних обставин, з 24.02.2022 по 23.05.2022 Харківський метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався виключно для укриття населення від уражень під час збройної агресії російської федерації та функціонував відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Використання метрополітену з 24.02.2024 як об`єкту цивільного захисту є загальновідомим фактом, який не потребує доказування.

На виконання наказу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради від 19.05.2022 №37 «Про поновлення регулярних перевезень КП «Харківський метрополітен» та п. 5 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг та транспортних послуг в умовах воєнного стану», Відповідач з 24.05.2022 відновив перевезення пасажирів лініями Харківського метрополітену на безоплатній основі до відповідного розпорядження міського голови, так як метрополітен є найбезпечнішим способом долати відстані аби забезпечувати життєдіяльність міста при постійних обстрілах, які не зупиняються.

Отже, з 24.02.2022 та станом на сьогодні метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався та продовжує використовуватись не тільки для цілей перевезення пасажирів, а й для укриття населення від уражень під час збройної агресії РФ та функціонував та функціонує відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Таким чином, відповідач з початку повномасштабної військової агресії, всупереч власних фінансових та економічних інтересів здійснює свою діяльність не отримуючи від цього прибутку, віддаючи пріоритет наданню жителям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров`ю через постійні обстріли з боку військ РФ.

При цьому доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 на підприємстві відсутні. Збитковість підприємства Відповідача підтверджується копіями Балансів (Звітів про фінансовий стан):

- на 31.03.2024, з якого вбачається, що збиток Відповідача на 31.03.2024 становить 2 613 303 000,00 грн;

- на 30.06.2024, з якого вбачається, що збиток Відповідача на 30.06.2024 становить 2 749 179 000,00 грн;

- на 30.09.2024, з якого вбачається, шо збиток Відповідача на 30.09.2024 становить 2 797 204 000,00 грн.

Тобто, фактично, рівень збитковості Відповідача (зокрема, за вищезазначений період протягом строку невиконання Відповідачем зобов`язання з оплати за Договором) послідовно та системно збільшується.

Враховуючи відсутність прибутків від здійснення Відповідачем суспільно-необхідної господарської діяльності, така діяльність забезпечується виключно за рахунок бюджетних асигнувань.

Разом з тим, 11.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 252 (надалі Постанова), якою визначив особливості формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Постанови, Державна казначейська служба забезпечує розрахунково-касове обслуговування місцевих бюджетів та складення звітності про виконання місцевих бюджетів із застосуванням електронних носіїв під час обміну інформацією та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану».

Пунктом 19 вищезазначеного Порядку № 590 визначено черговість здійснення платежів. Вказаним пунктом всі видатки розділено на три черги. Зокрема, у першу чергу здійснюються платежі за видатками на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, розпорядників (одержувачів) коштів державного бюджету, які забезпечують обладнання робочих місць для виконання функціональних обов`язків оперативним складом пунктів управління у можливих місцях розгортання Ставки Верховного Головнокомандувача та здійснюють матеріально-технічне, транспортне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Офісу Президента України.

Відтак, враховуючи пріоритет бюджетних асигнувань на національну безпеку і оборону, який є очевидним з огляду на тривалу війну із росією, вбачається, що Відповідач не може (як зараз так і в майбутньому) отримати кошти, необхідні для виконання зобов`язання перед Позивачем в повному обсязі одним платежем.

Відповідач, в свою чергу, отримавши кошти на виконання зобов?язань перед Позивачем за рахунок бюджетних асигнувань, враховуючи цільовий характер, не може розпорядитися коштами іншим чином, ніж перерахувати Позивачу в рахунок виконання зобов`язання.

З урахуванням викладеного, фактично, існує залежність між виконанням відповідачем зобов`язань за господарськими договорами та отриманням відповідних бюджетних коштів. При цьому, як стверджує відповідач, затримання його фінансування зумовлюється пріоритетністю бюджетних асигнувань на національну безпеку і оборону.

Зазначене ж в свою чергу свідчить про відсутність прямого умислу відповідача у невиконанні господарських зобов`язань перед Позивачем, тобто прострочення виконання зобов`язання за яке позивачем нараховані інфляційні та 3% річних зумовлене саме затримкою бюджетного фінансування на оплату заборгованості за спожиту електричну енергію.

Суд також враховує, що в даному випадку позивач компенсує власні втрати в наслідок знецінення грошових коштів через інфляцію шляхом стягнення інфляційних за весь час простроченн.

Приймаючи до уваги наведені обставини для зменшення розміру відсотків річних, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, а також наявність військового стану в Україні на час їх нарахування, ступні виконання грошового зобов`язання відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданого відповідачем клопотання, та зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача трьох процентів річних на 80%.

Враховуючи викладене, позов в даній частині вимог підлягає задоволенню частково, а з відповідача на корить позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 63926,16 грн.

В задоволенні іншої частини позову в даній частині вимог слід відмовити з огляду на вказані вище підстави.

Щодо заявленого в клопотанні відповідача прохання зменшити нараховані інфляційні втрати, суд зауважує, що положеннями статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України не передбачено можливості зменшення інфляційних втрат з огляду на їх компенсаційний характер, а також на те, що інфляційні в розумінні ст. 230 ГК України не є штрафними санкціями

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 так у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункт четвертий згаданого Порядку).

У разі зменшення суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником суму погашення потрібно віднімати не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів).

Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій самій послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу в новому розрахунковому місяці).

Зазначена правова позицію відображена в Постанові ОП КГС ВС від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

У той же час, судом враховано, що присудження позивачу інфляційних втрат є однією з підстав для зменшення розміру нарахованих санкцій. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення інфляційних задоволенню не підлягає, заявлений позивачем позов в даній частині вимог підлягає задоволенню в повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 1553086,95 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення річних, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 22472,61 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29; код ЄДРПОУ: 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (адреса: 40004, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35; код ЄДРПОУ: 41884537):

1553086,95 грн - інфляційних втрат;

63926,16 грн - 3% річних.

22472,61 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" лютого 2025 р.

СуддяО.І. Байбак